провадження № 2-а/631/6/23
справа № 631/275/22
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року селище міського типу Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Трояновської Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Тиндик С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області (БПП у місті Кременчук) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
До Нововодолазького районного суду Харківської області засобами поштового зв'язку надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач просив визнати дії старшого інспектора батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області капітана поліції Виходець Євгенія В'ячеславовича щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАО № 5401412 від 20 травня 2022 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення пункту 8.4 «г» Правил дорожнього руху України згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу України по справі про адміністративні правопорушення, незаконними, скасувати дану постанову та закрити провадження по даній справі.
В обґрунтування позивних вимог ОСОБА_1 вказав, що 20 травня 2022 року старшим інспектором батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області капітана поліції Виходець Євгенієм В'ячеславовичем винесено постанову серії ЕАО № 5401412 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 . Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 20 травня 2022 року близько 10 годині 25 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом автомобілем марки «Pegeout 605 SLI», державний номерний знак НОМЕР_1 , не виконав вимогу пункту 5.16 Правил дорожнього руху України (рух по смузі прямо) та здійснив поворот ліворуч, чим порушив пункти 8.4. «г» Правил дорожнього руху України (порушення вимог наказових знаків), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО № 5401412 від 20 травня 2022 року є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а вказані у постанові обставини не відповідають дійсності, оскільки при зазначених у постанові подіях позивач вимоги пунктів 5.16 та 8.4. «г» Правил дорожнього руху України не порушував, оскільки при складанні оскаржуваної постанови жодних відеодоказів протиправності дій ОСОБА_1 не надано; прав, передбачених статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, при складанні оскаржуваної постанови особі, яка притягується до відповідальності не роз'яснювалось.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 01 червня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області (БПП у місті Кременчук) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення залишено без руху.
13 вересня 2022 року на виконання ухвали Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 15 вересня 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області (БПП у місті Кременчук) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та відкрито провадження у справі.
04 жовтня 2022 року до Нововодолазького районного суду Харківської області від Управління патрульної поліції в Полтавській області (БПП у місті Кременчук) направлений відзив на позовну заяву, який був зареєстрований за вхідним № 2798/22-вх., у якому відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що дії старшого інспектора батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області капітана поліції Виходець Євгенія В'ячеславовича під час фіксування не виконання вимог пункту 5.16 Правил дорожнього руху України (рух по смузі прямо) та пункту 8.4. «г» Правил дорожнього руху України (порушення вимог наказових знаків) водієм ОСОБА_1 відповідають статтям 23, 31 Закону України «Про Національну поліцію» та відомчим інструкціям щодо оформлення матеріалів у справах про адміністративне правопорушення.
Позивач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся завчасно та відповідно до вимог статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України.
09 листопада 2023 року через канцелярію суду позивач надав заяву, що була зареєстрована за № 6201/23-вх., відповідно до якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, визначених у позові, розгляд справи просив провести за його відсутності.
Відповідач, Управління патрульної поліції в Полтавській області (БПП у місті Кременчук), будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідно до положень статтей 124 - 127, частини 1 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, у судове засідання свого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не надали.
Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного. Провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності відноситься до категорії термінових адміністративних справ і розглядаються з урахуванням положень § 2 Глави 11 Розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частин 2 та 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на вебпорталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Аналогічні приписи містить й частина 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи до уваги той факт, що судом створені необхідні умови для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав на участь у розгляді справи в суді та наданні відзиву (пояснень) щодо заявлених позовних вимог, враховуючи відсутність підстав для визнання їх явки обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності останніх.
При цьому, відповідно до положень частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Ознайомившись із доводами, викладеними у позовній заяві, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та пояснення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності викладені у статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.).
Як встановлено з матеріалів справи, 20 травня 2022 року поліцейським батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Виходець Євгенієм Вячеславовичем винесено постанову серії ЕАО № 5401412 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладанням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень 00 копійок.
Зі змісту вказаної постанови убачається, що 20 травня 2022 року о 10 годині 22 хвилини, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «Pegeout 605 SLI», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вулиці Миколаївській, будинок № 17/8 у місті Кременчук, Полтавської області, не виконав вимогу пункту 5.16 Правил дорожнього руху України (рух по смузі прямо) та здійснив поворот ліворуч, чим порушив вимоги пункту 8.4. «г» Правил дорожнього руху України (порушення вимог наказових знаків), чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частина 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Положеннями статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі по тексту - Закон України «Про Національну поліцію») регламентовано, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить, зокрема, регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
У відповідності до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Приписами статті 40 наведеного вище Закону України визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.
Відповідно до частини 1 статті 9 та статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
При цьому, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це визначено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншими доказами, перелік яких не вичерпний (стаття 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
У відповідності до пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Положеннями пункту 8 частини 1 статті 23 вказаного вище Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
За змістом статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає «Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі - Інструкція).
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (пункт 4 розділ І Інструкції).
Пункт 1 та 2 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами 1, 2 і 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до положень статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Суд, надаючи оцінку оскарженому рішенню вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі по тексту - Закон України «Про дорожній рух») регулюються Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - Правила дорожнього руху України).
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Крім того, як вказано у пункті 1.1 Правил дорожнього руху України, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 8.4 Правил дорожнього руху України визначено, що дорожні знаки поділяються на групи, зокрема підпункт 8.4 «г» визначає наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Відповідно до Розділу 33 Правил дорожнього руху України дорожні знаки - це засоби організації дорожнього руху, які представляють собою стандартизовані графічні малюнки, що передають певні повідомлення учасникам дорожнього руху.
Так, дорожній знак 5.16 «Напрямок руху по смугам» розділу 33 Правил дорожнього руху України визначає кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
Разом із тим, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО № 5401412 від 20 травня 2022 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень 00 копійок за порушення частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та матеріали справи в цілому, у тому числі докази, надані відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, не містять відомостей щодо наявності на вулиці Миколаївській в місті Кременчук дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах», порушення якого допустив позивач та не спростовано його доводів про те, що він рухався по лівій смузі, яка дозволяла поворот у потрібному напрямку.
Також відповідачем не спростовано, що поліцейським батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції ОСОБА_2 було надано ОСОБА_1 на його вимогу докази порушенням ним вказаних Правил дорожнього руху України.
Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, розгляд справи тривав 6 хвилин (дата та час вчинення правопорушення: 20 травня 2022 року о 10 годині 22 хвилини 16 секунд, дата та час розгляду справи: 20 травня 2022 року о 10 годині 28 хвилин 31 секунда).
Аналіз положень статей Кодексу України про адміністративні правопорушення, дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Проте, як встановлено судом із матеріалів справи, будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, окрім оскаржуваної постанови, суду не надано.
При цьому, суд критично оцінює посилання представника відповідача щодо знищення записів з бодикамери особи, що винесла оскаржувану постанову, оскільки достеменно не можливо встановити, що саме було зафіксоване за допомогою цієї камери (як приклад, на цьому відеозаписі могла бути зафіксована лише процедура винесення постанови тощо).
Окрім цього, за змістом статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Таким чином, частиною 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко передбачено імперативний обов'язок працівника поліції щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото- або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки оружного руху.
Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17 та від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а.
Водночас, на підтвердження факту порушення ОСОБА_1 пункту 8.4. «г» Правил дорожнього руху України (порушення вимог наказових знаків), при обставинах, за яких була винесена постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5401412 від 20 травня 2022 року, жодних доказів відповідачем надано не було.
При цьому, з пункту 7 постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5401412 від 20 травня 2022 року вбачається, що в даному конкретному випадку, до постанови не було додано жодного доказу на підтвердження винуватості позивача по справі. У тому числі відсутне посилання на фіксування такого порушення будь-яким чином.
Також вищевказаний матеріали не містять відомостей про свідків, які б могли підтвердити факт вчинення ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху України.
Суд зазначає, що візуальне спостереження працівниками органу Національної поліції щодо допущення особою порушення вимог Правил дорожнього руху може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 квітня 2018 року у справі з єдиним унікальним № 338/1/17 (адміністративне провадження № К/9901/15804/18).
При цьому суд враховує, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, виходячи з положень Кодексу України про адміністративні правопорушення, сама по собі не є доказом у справі про адміністративне правопорушення та не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке приймається ним на підставі оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, постанову у справі про адміністративне правопорушення, яка надана позивачем, суд не може визнати належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду від 05 серпня 2019 року по справі з єдиним унікальним № 712/12830/16-а.
З цього приводу слід зазначити, що особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
У відповідності до частин 1 та 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За приписами частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частиною 1 статті 69 вищенаведеного нормативно - правого акту доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
При цьому, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій та законність прийнятих рішень.
Судом встановлено, що відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які б однозначно та безумовно підтвердили дотримання працівником поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури розгляду адміністративної справи та порядку винесення рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг у справах про адміністративні правопорушення» визначено, що розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.
Приписами частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно пункту 3 частини 3 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
При цьому, погоджуючись з загальними доводами позивача щодо скасування постанови зазначає, що до повноважень відповідача входять збір та оцінка доказів, розгляд справи про адміністративне правопорушення з прийняттям постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, законність якої спростована судовим розглядом у даній справі.
Виходячи з викладеного, з урахуванням тієї обставини, що суду першої інстанції не надано будь-яких доказів щодо способу фото- або відеофіксації порушення Правил дорожнього руху України позивачем, а усі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації, у зв'язку з чим, суд керуючись принципом верховенства права, вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
При цьому суд враховує, що відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У свою чергу, вимога ОСОБА_1 щодо визнання незаконними дій поліцейського батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капітаном поліції Виходець Євгенія Вячеславовича щодо складення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення суперечить положенням статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, положеннями частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, яка є спеціальною нормою, не передбачено можливості захисту прав позивача в даній категорії справ в такий спосіб.
У відповідності до приписів статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних правовідносин.
Таким чином, обов'язковою ознакою рішень, дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
В силу приписів частини 1 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
В свою чергу, особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, наділена правом оскарження зазначеної постанови.
Суд зазначає, що не дії інспектора роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Харківській області лейтенанта поліції Руденко Тетяни Володимирівни, а саме її рішення у формі постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, у даному випадку, породжує для позивача певні правові наслідки і має обов'язковий характер.
З огляду на викладене, оскільки дії інспектора Національної поліції щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності самі по собі не містять владно-управлінських ознак, оскільки юридичні наслідки для особи у даному випадку має лише рішення у формі постанови, яким останнього притягнуто до адміністративної відповідальності, позовні вимоги про визнання дій незаконними задоволенню не підлягають.
Згідно зі статтею 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Особливості провадження судами у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 3 вищенаведеної норми права регламентовано, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі викладеного, враховуючи, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є не доведення відповідачем належними та допустимими доказами факту скоєння позивачем адміністративного правопорушення, то з урахуванням встановлених Кодексом адміністративного судочинства України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , шляхом скасування рішення суб'єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведе, керуючись статтями 9, 122, 222, 247, 251, 252, 254, 280, 283, 284, частиною 3 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 8, 9, 11, 69, 71, 72, 77, 78, 125 - 127, 132, 139, 194, 229, 242 - 246, 255, 268, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області (БПП у місті Кременчук) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5401412, винесену 20 травня 2022 року, про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 та накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 340 гривень 00 копійок.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Копію рішення відповідно до частини 2 статті 271 Кодексу адміністративного судочинства України, невідкладно видати учасникам справи або надіслати їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається відповідно до пункту 15.5 частини 1 розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Судове рішення, набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання чи перебування: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління патрульної поліції в Полтавській області (БПП у місті Кременчук), місцезнаходження: 39600, Полтавська область, місто Кременчук, проїзд Захисників Азовсталі, будинок № 3.
Суддя: Т. М. Трояновська