01032, м.Київ - 32, вул.Комінтерну, 16.
тел. 230-31-77
І м е н е м України
"22" серпня 2006 р. Справа № 222/14-06
м.Київ, вул.Комінтерну, 16
(зал судових засідань №223)
Господарський суд Київської області у складі головуючого Заступника голови господарського суду Київської області Короткевича О.Є при секретарі Білик Л.Ю. розглянувши
позов
Миронівського спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України, м. Миронівка
до
Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області, м. Миронівка
про
про визнання нечинним рішення
за участю представників:
від позивача
Кочерга П.М. -директор (посвідч.№42 від 29.12.2000 року)
від відповідача
Євтушенко С.М. (дов. № 1435/11 від 21.08.2006 року)
Суть спору :
До господарського суду Київської області з позовною заявою звернувся Миронівський спортивно-технічний клуб товариство сприяння обороні України (далі -Позивач) до Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області (далі - Відповідач), в якій просить визнати недійсним акт №31 від 20.04.2006 року, вимогу про сплату боргу від 20.04.2006р. та рішення №237 від 21.04.2006 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Позивач як суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки відповідно до статті 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву та наданих в судовому засіданні поясненнях просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на п.1 статті 14, п.6 ч.2 статті 17, статті 7 та 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідно до яких Позивач, як суб'єкт, що обрав особливу систему оподаткування (єдиний податок), зобов'язаний сплачувати страхові внески.
Також Відповідач зауважує, що сплата єдиного податку не звільняє Позивача від обов'язку сплати страхових внесків, оскільки відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Під час проведення підготовчого провадження судом вирішені необхідні для розгляду справи питання, а сторонами по справі подано заяву про надання згоди на проведення судового розгляду по справі в судовому засіданні 22.08.2006 року, на підставі чого суд розпочав судовий розгляд справи №222/14-06.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Відповідно до акта № 31 від 20.04.2006р. Управлінням пенсійного фонду в Миронівському районі Київської області проведено позапланову документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати Позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2004р. по 01.03.2006р. Перевірка проведена з відома керівника підприємства Кочерги П.М.. та в присутності головного бухгалтера Сластьон.І.В.
За результатами перевірки за період квітень-грудень 2005 року та січень-лютий 2006 року Позивачу було донараховано страхові внески на загальну суму 30000,96 грн., на підставі чого Відповідачем відповідно до ч.3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»надіслано Позивачеві вимогу №Ю від 20.04.2006р. про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму 30000,96 грн. та прийнято рішення №237 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом ПФУ або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків від 21.04.2006 року.
Дослідивши повно і всебічно обставини справи, вивчивши наявні в справі матеріали, заслухавши доводи і заперечення сторін, господарський суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Доводи Позивача стосовно неправомірності оспорюваних ним актів ґрунтуються на тому, що він перебуває на спрощеній системі оподаткування, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому положення п.1 ч.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не встановлюють для нього розміру страхових внесків.
Суд вважає такі доводи Позивача необґрунтованими в зв'язку з наступним:
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач - Миронівський спортивно-технічний клуб товариство сприяння обороні України зареєстрований в якості платника страхових внесків до Пенсійного фонду України 01.01.1991р., реєстраційний № 102204.0148. При цьому, Позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Приписами статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року встановлено пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, за правилами цієї статті, позивач не є платником ставок збору, встановлених для нього з доходів, одержуваних ним від здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються єдиним податком.
Зазначені положення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки з 01.01.2004р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, відповідно до вимог статті 5 якого сферою його дії є регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. При цьому зазначається, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування та на ці внески не поширюється податкове законодавство, складовою якого і є Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
Тобто, відносини, що виникають із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються відповідним спеціальним законом - Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Згідно імперативних положень ч.2 статті 5 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.
В статті 15 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).
Відповідно до п.1 ч.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування. Окрім того, слід зазначити, що обов'язок сплати зазначеного збору не пов'язується зі статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч.6 статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, Позивач, будучи платником страхових внесків згідно п.1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язаний сплачувати їх в розмірах, визначених п.1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", який складає 32,3 % від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (ч.1 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески, як це передбачено п.6. ч.2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно вимог статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Викладене спростовує юридично неспроможні доводи Позивача про те, що статус платника єдиного податку звільняє його від сплати страхових внесків, встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктами. 2, 3 ч.1 статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право не частіше одного разу на календарний рік проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, - позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядку їх використання.
Відповідно до п.4. ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що акт позапланової документальної перевірки №31 від 20.04.2006 року, вимога про сплату недоїмки №Ю від 20.04.2006р. та рішення про застосування фінансових санкцій №237 від 21.04.2006 року прийняті Відповідачем з додержанням вимог чинного законодавства, а тому позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 124 Конституції України ст. ст. 17, 71, 94, ст. ст. 158-163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
Відмовити Миронівському спортивно-технічному клубу товариству сприяння обороні України, м. Миронівка в задоволенні позову.
Дану Постанову може бути оскаржено у 10-денний термін або у 20-денний термін після подання в 10-денний термін заяви про апеляційне оскарження.
Дана Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного терміну на подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги у разі їх не подання або після закінчення 20-денного терміну після подання заяви про апеляційне оскарження у випадку неподання апеляційної скарги, або після закінчення апеляційного розгляду скарги і залишення її без задоволення, а Постанови суду -без змін.
Заступник голови
господарського суду О.Є.Короткевич
01.09.2006 р.