Справа № 344/15142/23
Провадження № 2/344/3105/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
заочне
13 листопада 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої Кіндратишин Л.Р.
з участю секретаря судового засідання Литвин Х.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства « Національна страхова компанія « Оранта» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Приватного акціонерного товариства « Євроінс Україна» про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації,-
ВСТАНОВИВ:
17.08.2023 адвокат Баран В.В., діючи в інтересах позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить : стягнути з відповідача на користь позивача у порядку суброгації матеріальну шкоду в сумі 16 185 грн. 31 копійку та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач та ТОВ «Арте» 16.02.2021 уклали договір добровільного страхування транспортного засобу №УБ1492320, предметом якого є страхування транспортного засобу «Renault Logan», д.р.н НОМЕР_1 . 16.08.2021 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вказаного вище автомобіля під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Mercedes- Benz», д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , відповідальність якого була застрахована в ПрАТ « СК «Євроінс Україна». Відповідача визнано винуватим у ДТП за постановою Івано-Франківського міського суду від 05.10.2021.
На підставі заяви ПАТ НАСК « ОРАНТА» сплачено страхове відшкодування у розмірі 60 781,10 коп. шляхом перерахування коштів виконавцю робіт - ОВ « Класик Авто».
05.11.2021 ПрАТ « СК « Євроінс Україна» сплатило ПАТ « НАСК « ОРАНТА», враховуючи вимоги ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування у розмірі 44 595,79 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Таким чином, невідшкодований розмір завданої ОСОБА_1 шкоди становить 16 185, 31 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, попередньо подав заяву, в якій просила розгляд справи проводити без участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, не заперечувала проти заочного рішення.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений. Правом на подання відзиву не скористався. Заяви про розгляд справи за відсутності чи будь-яких інших клопотань відповідач не подавав.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.ст.223,280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата його складання.
Оскільки сторони в судове засідання, призначене на 06.11.2023 не з'явилися, суд, з дотриманням положень ч. 6 ст. 259 ЦПК України і ч. 5 ст. 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п'яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог ч. 4ст. 268 ЦПК України підписав судове рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
16.02.2021 у між Публічним акціонерним товариством « Національна акціонерне страхова компанія « Оранта» та Товариством з обмеженою відповідальністю « АРТЕ» було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № УБ/1492320 - «Renault Logan», н.з. НОМЕР_3 . Строк дії договору з 19.02.2021 по 18.02.2022 ( а.с. 10).
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов"язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов"язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду від 05.10.2021 у справі №344/13346/21, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Встановлено, що 16.08.2021 о 17 год 00 хв в с.Вовчинець Івано-Франківської ОТГ на перехресті вулиць Надрічна - Шевченка водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Мercedes-Benz Sprinter Е200», н.з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з транспортним засобом марки «Renault Logan», н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який зупинився попереду, який в свою чергу по інерції скоїв зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ 21063», н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , та внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України. Постанова набрала законної сили 16.10.2021 ( а.с. 26-27).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов"язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала чи постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
17.08.2021 ТОВ « АРТЕ» звернулося до ПАТ « НАСК « ОРАНТА» із заявою про відшкодування збитків за вказаною вище подією( а.с. 16).
31.08.2021 ПАТ « НАСК « ОРАНТА» складено страховий акт №СТО-21-58984/1, за яким одержувачем є ТОВ « Класик -Авто», підстава для визначення збитку є - рахунок СТО ( а.с. 19,21).
Згідно з платіжним дорученням №43926 від 01.09.2021, що видане АТ « Банк Кредит Дніпро», ПАТ «НАСК «Оранта» перераховано ТОВ «Класик-Авто» 65 81 грн.10 коп. відшкодування на ремонт автомобіля «Renault Logan», н.з. НОМЕР_3 ( а.с. 20).
Згідно з полісом № АР1572805 чинним на 16.08.2023, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Мercedes-Benz Sprinter Е200», н.з. НОМЕР_2 була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна».
14.09.2021 позивач звернувся до ПрАТ « СК « Євроінс Україна» із заявою за вх. №08-03-14/1-04/7983 із заявою на виплату страхового відшкодування в розмірі 60 781,10 коп.
Згідно з платіжним дорученням №12722 від 05.11.2021, що видане АТ « Укрсімбанк», ПрАТ «СК «Євроінс Україна» перерахувало ПАТ «НАСК «Оранта» 44 595,79 грн. як страхове відшкодування згідно акту №40764/21 від 05.11.2021, регрес 31437 ОСОБА_1 , 08-03-14/1-04/7983, 14.09.2023 ( а.с. 24).
20.02.2023 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» надано письмову відповідь адвокату Баран В.В. про те, що як зазначено в п. 36.2. ст..36 Закону України « Про ОСЦПВВНТЗ», якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата стразового відшкодування ( регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Ними було проведено власний розрахунок завданого збитку на підставі ремонтної калькуляції «AUDATEX» та прийнято рішення про страхове відшкодування у розмірі 44 595грн. 79 коп.
26.06.2023 відповідачу позивачем було надіслано досудову вимогу про врегулювання спору ( а.с. 28).
Згідно із ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Згідно із ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Статтею 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
При цьому, нормою ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Положеннями ст.22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно ст.999 ЦК України, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За змістом ст.ст.1, 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.981 ЦК України договір обов'язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва - поліса.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.
Пунктом 1 Розпорядження встановлено, що розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням (після 21 вересня 2019 року) за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 130000 гривень на одного потерпілого.
За змістом ст.ст.12, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим-юридичним особам страховик відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Згідно ст.ст.28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», різновидом шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, є шкода, пов'язана з пошкодженням транспортного засобу. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Відповідно до ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Відповідно до ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц в аналогічних правовідносинах зроблено висновок про те, що за вимогами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому в деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Згідно з пунктом 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки», при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоду (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим, правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).
Разом з тим, суд враховує і правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц про те, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача та отримання позивачем від страховика відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 44 595 грн. Предметом спору є відшкодування недостатньої, на думку позивача, суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
За таких обставин суд вважає, що відповідач, як особа винна у вчиненні ДТП, зобов'язаний сплатити позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а саме 16 185, 31 грн. ( 60 781,10 грн.- 44 595,79 грн.).
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 247, 259, 263,265,268,273,280-282 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна « Страхова компанія « Оранта» матеріальну шкоду в порядку суброгації в сумі 16 185 ( шістнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять ) гривень 21 ( двадцять одну ) копійку.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства « Національна акціонерна « Страхова компанія « Оранта» 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Публічне акціонерне товариство « Національна акціонерна « Страхова компанія « Оранта», код ЄДРПОУ : 00034186; адреса : Здолбунівська, 7 Д, м. Київ;
Відповідач : ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса : АДРЕСА_1 ;
Повне рішення складено 13.11.2023
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.