Справа № 191/2335/20
Провадження № 2/191/761/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2023 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючої судді Окладнікової О.І.,
за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю.,
первісного позивача ОСОБА_1 ,
первісного відповідача ОСОБА_2 ,
представника первісного відповідача - адвоката Дячкіна О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору позики удаваним правочином,
ВСТАНОВИВ:
10.08.2020 року до суду звернувся позивач із позовною заявою до відповідача про заборгованості за договором позики та пені за простроченими борговими платежами.
У позовній заяві позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору 13.06.2019 року ОСОБА_2 отримав позику у вигляді грошових коштів розміром 50000 (п'ятдесят тисяч) доларів США від нього, про що було укладено договір позики між сторонами. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Розпискою було підтверджено факт отримання коштів відповідачем, таким чином позивач належним чином виконав свої зобов'язання.
Дотримуючись п. 2 договору, відповідач повинен був повернути борг трьома платежами:
- перший платіж - до 15.08.2019 р. повернути 10000 (десять тисяч) доларів США;
- другий платіж - до 01.02.2020 р. повернути 15000 (п'ятнадцять тисяч) доларів США;
- третій платіж - до 01.11.2020 р. повернути 25000 (двадцять п'ять тисяч) доларів США.
Пунктом 3 договору зазначено відповідальність сторін за порушення умов договору, а саме це відшкодування збитків та виплата неустойки у вигляді пені, що складає 0,5% за кожен день прострочки від залишку суми платежу позики.
Порушивши умови договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. У зв'язку з зазначеними порушення договору позики, відповідач станом на 10.08.2020 року має заборгованість на суму 82150 доларів США, що еквівалентно станом на 10.08.2020 р. - 2271332,49 грн., яка складається з наступного:
- 50000 доларів США - еквівалентно 1382430 грн. - заборгованість за договором позики;
- 32150,49 доларів США - еквівалентно 888902,49 грн. - пені за простроченими борговими платежами.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача, у зв'язку із чим останній був змушений звернутися до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 29.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.
01.12.2021 року від представника відповідача - адвоката Дячкіна О.П., який діє в інтересах ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору позики удаваним правочином, в якій він посилався на те, що зазначений договір позики від 13.06.2019 р., укладений у м.Синельникове від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначеного позикодавцем, а також ОСОБА_2 , зазначеного позичальником, є удаваним та в дійсності укладеним між ОСОБА_3 (батьком позивача ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 для приховання фактично укладеного між ними правочину купівлі-продажу комбайну зернозбирального, вчиненого без участі та присутності ОСОБА_1 .
У червні 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була досягнута в усній формі домовленість щодо умов договору купівлі - продажу комбайну зернозбирального марки SAMPO SR 3065, 2008 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , на який видане свідоцтво про реєстрацію серія НОМЕР_3 . Номінальним власником вказаного комбайну був ОСОБА_1 - син ОСОБА_3 . Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була узгоджена вартість комбайну зернозбирального марки SAMPO SR 3065 у розмірі 50000 (п'ятдесяти тисяч) доларів США.
При цьому ОСОБА_3 не було поінформовано покупця ОСОБА_4 про те, що комбайн має істотні технічні дефекти і не може без проведення значного і коштовного ремонту використовуватись за призначенням, що мало важливе значення для усвідомлення покупцем реальної вартості комбайну та його придатності для використання за призначенням, а отже й можливості або неможливості заробити на ньому грошові кошти для оплати за його придбання.
10.06.2019 року зазначений зернозбиральний комбайн марки SAMPO SR 3065, 2008 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , було фактично передано ОСОБА_2 і він разом з громадянином ОСОБА_5 перегнав його з території двору громадянина ОСОБА_6 , що в селі Шевченське Синельниківського району, де він до того перебував на зберіганні, в село Красне Синельниківського району з метою подальшого його використання для збирання зернових на власних земельних ділянках, а також ділянках інших громадян за грошову оплату та спрямовувати частину із зароблених таким чином грошових коштів на виплату вартості придбаного комбайна.
13.06.2019 р. у присутності та на вимогу ОСОБА_3 у зв'язку з досягненням до цього між ним та ОСОБА_2 усної домовленості щодо умов договору купівлі продажу комбайну зернозбирального марки SAMPO SR 3065 був підписаний договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім зазначеного, ОСОБА_3 , скориставшись юридичною необізнаністю ОСОБА_2 , який до підписання договору та розписки поцікавився про причини з яких договір складено не від імені ОСОБА_3 , а від імені його сина ОСОБА_1 , а також не про купівлю-продаж з розстрочкою виплати, як це мало місце в дійсності, а про нібито позику та отримання грошей, які він в дійсності не отримував, переконав ОСОБА_2 у тому, що так краще і що ніяких загроз негативних наслідків для ОСОБА_2 такі дії не несуть.
Договір позики і розписка про отримання грошей, на які посилається позивач ОСОБА_1 у своїй позовній заяві до ОСОБА_2 , були виготовлені в одному екземплярі в будівлі Синельниківської міської ради, де працює ОСОБА_3 , співробітником Синельниківської міської ради і там же були підписані ОСОБА_2 .
Враховуючи те, що на момент складання та підписання договору обидві сторони усвідомлювали, що для того, щоб покупець комбайну зміг розрахуватись за його придбання, йому слід мати час для того, щоб на цьому придбаному ним комбайні він зміг заробити необхідні для цього кошти, сторони передбачили поетапний порядок повернення грошових коштів за придбаний комбайн, замість якого у договорі було зазначено грошові кошти на суму 50000 тисяч доларів США: до 15.08.2019 - 10 000 доларів США; до 01.02.2020 - 15 000 доларів США; до 01.11.2020 - 25 000 доларів США.
Договір позики був наданий для підписання лише в одному примірнику і підписано лише ОСОБА_2 , після чого його разом із розпискою про нібито отримання позики в сумі 50 000 доларів США ОСОБА_3 залишив у себе. Хто і коли вчинив підпис за позикодавця від імені ОСОБА_1 ОСОБА_2 невідомо. Але підписи ОСОБА_1 на його позовній заяві до ОСОБА_2 , а також в паспорті ОСОБА_1 , копію якого було ним надано ОСОБА_2 як відповідачу, і підпис від імені ОСОБА_1 на договорі позики від 13.06.2019 р. істотно відрізняються між собою, а тому є підстави вважати, що підпис на договорі позики від імені ОСОБА_1 було вчинено не ОСОБА_1 , а іншою особою, що має наслідком недійсність представленого суду договору.
ОСОБА_2 особисто з ОСОБА_1 не знайомий і ніколи з ним особисто не бачився та ніяких угод з ним ніколи не укладав, у тому числі й договір позики від 13.06.2019 року на суму 50 000 доларів США. Наміру брати позичку в іноземній валюті у такому великому розмірі у ОСОБА_2 в 2019 році не мав, бо ніяких коштовних придбань або значних грошових вкладень з того часу по теперішній не робив і не планував. Крім того, наявність такої значної суми грошей у 23-х річної особи ( ОСОБА_1 ), який на той час ніде не працював і можливість мати таку суму в іноземній валюті та розпоряджатися нею викликає обґрунтовані сумніви.
Таким чином, договір позики від 13.06.2019 року укладений між ОСОБА_3 , з однієї сторони (а не ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 , з другої сторони, у дійсності було укладено з метою приховати інший реально вчинений ними правочин, а саме договір купівлі-продажу рухомого майна у вигляді комбайну зернозбирального з розстроченням платежу.
Тобто, договір позики від 13.06.2019 року, укладений від імені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - є удаваним правочином, укладеним в дійсності між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з метою приховати фактично укладений між ними усний договір купівлі-продажу з розстроченням платежу комбайну зернозбирального марки SAMPO SR 3065, 2008 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , фактичним власником якого був ОСОБА_3 .
Крім того, він був укладений без участі і без присутності ОСОБА_1 як позикодавця, бо від його імені діяв, без жодних на те повноважень, його батько ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 змушений був за власний кошт придбавати запасні частини та ремонтувати отриманий від ОСОБА_3 комбайн, але протягом 2019 року, до кінця періоду збирання урожаю зернових, йому так і не вдалося відремонтувати його, а тому він знову звернувся до ОСОБА_3 з проханням прийняти від нього комбайн через неможливість його відремонтувати, та повернути розписку про позику грошових коштів, але той відмовився і запропонував протягом зимово-весняного періоду завершити ремонт комбайна, а влітку 2020 року вже почати сплачувати гроші за нього.
Однак, і до збирання урожаю зернових влітку 2020 року, незважаючи на значні грошові затрати та час, відремонтувати отриманий від ОСОБА_3 комбайн не вдалося, а тому ОСОБА_2 1 липня 2020 року знову звернувся до нього вже з вимогою прийняти назад комбайн, який виявився непридатним для використання за призначенням, та повернути розписку про буцім-то отримання 50 000 тисяч доларів США, на що ОСОБА_3 дав свою згоду.
Телефоном ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погодили, що зранку 4 липня 2020 року ОСОБА_2 поверне належний ОСОБА_3 (за свідоцтвом про реєстрацію - ОСОБА_1 ) комбайн назад на подвір'я громадянина ОСОБА_6 в селі Шевченське Синельниківського району, куди має прибути й ОСОБА_3 з розпискою, яку він мав віддати ОСОБА_2 , після чого правочин купівлі-продажу мав вважатись анульованим, а сторони відмовлялись від будь-яких претензій одна до одної.
4 липня 2020 року у призначений час ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 і ОСОБА_7 доставили зазначений комбайн, як і було узгоджено з ОСОБА_3 , на подвір'я громадянина ОСОБА_6 в селі ПІевченське Синельниківського району, однак ОСОБА_3 того дня в призначене місце не з'явився і розписку ОСОБА_2 не повернув, а по телефону пообіцяв йому, що розписку поверне пізніше, але обіцянки своєї не виконав.
Ухвалою суду від 05.01.2022 року зустрічну позовну заяву було прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Також даною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 26.09.2022 року справу прийнято до провадження судді Окладнікової О.І. та призначено судове засідання.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечував. Пояснив, що він звернувся до суду у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 отримав від нього позику, відносно цього укладено договір. Через певний час відповідач перестав сплачувати платежі, але він з розумінням ставився певний час, однак згодом був змушений звернутися до суду. Кошти в нього були, бо він заробляє добре та і його бабуся та дідусь додали кошти. Також він володіє нерухомістю. Відповідача знав заочно - батько запропонував його як надійного контрагента та він планував придбати сільгосптехніку. Деталі щодо передачі ОСОБА_2 у травні 2019 року комбайну, який належав йому, він не знає, так як він на той час навчався, тому батько здійснював управління його майном. Він не пам'ятає в яку суму було оцінено комбайн, але він хотів отримати 38-44 тис. доларів США. Комбайн був наданий ОСОБА_2 на тест-драйв і був повернутий ним восени 2019 року, але гроші по договору відповідач так і не повернув. Кошти в сумі 50 тис.дол.США в нього були, так як у нього доволі заможні бабуся і дідусь, у батьків бізнес та й він сам працював з 19 років. Комбайн він придбав у 2016 році за 35-40 тис. дол.США. Якщо він робив якісь серйозні покупки, то залучались інші члени сім'ї.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову, так як він по суті є необґрунтованим і незаконним та вводить в оману. Третя особа за зустрічним позовом займає посаду першого заступника голови Синельниківської міської ради, тому договір укладався від імені його сина. У ОСОБА_6 стояв комбайн, який належить ОСОБА_3 і той запропонував відповідачу укласти договір купівлі-продажу в розстрочку. ОСОБА_2 прибув у міськраду і юрист підготувала договір. ОСОБА_2 запитав чому договір позики, а не купівлі-продажу, на що ОСОБА_3 сказав, що так буде краще. Потім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зустрілися на АЗС і відповідач підписав договір, але коштів йому ніхто не передавав. Комбайн ОСОБА_2 отримав, він їхав, але сама жатка не працювала. Про це відповідач повідомив ОСОБА_3 , на що отримав відповідь: «Відремонтуй і будеш восени розраховуватися». ОСОБА_2 витратив на ремонт приблизно 5 тис.дол.США, але безрезультатно. ОСОБА_3 знову сказав, що в нього є час за зиму відремонтувати, а потім повернути кошти. Але комбайн так і не був відремонтований, бо на нього йшли кошти, але він все одно не працював. Крім того, відповідач вперше побачив позивача в суді, бо всі контакти були з ОСОБА_3 . Тому правочин є удаваним, так як з метою приховати договір купівлі-продажу в розстрочку комбайну, між сторонами був підписаний договір позики.
Відповідач за первісним позовом у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував і просив відмовити у задоволенні позову, а також просив задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви. Пояснив, що у 2019 році він збирав врожай на старому радянському комбайні. ОСОБА_8 запропонував звести його з людиною, яка продає комбайн. З ОСОБА_3 зустрівся, переговорили щодо купівлі-продажу комбайну за 50 тис.дол.США в розстрочку на 2 роки. Комбайн зареєстрований на позивача. 10.06.2019 року він з ОСОБА_5 забрав комбайн. ОСОБА_9 зателефонував, щоб він під'їхав для підписання договору. Він сказав, щоб легше було оформити краще укласти договір позики. Домовилися, що він віддасть за комбайн у серпні 10 тис., перед Новим роком - 15 тис., а наступного року - 25 тис. ОСОБА_9 забрав його ввечері і на заправці він підписав договір і розписку. Комбайн належним чином не працював, багатьом клієнтам був вимушений відмовити через це. Перед першим внеском він зустрівся з ОСОБА_3 і хотів повернути комбайн, але він запропонував відстрочити платіж. Соняшник теж не зміг зібрати, бо комбайн так і не працював. Навесні наступного року ОСОБА_9 з його компанією почали вимагати сплати грошей. Остання розмова була в червні 2020 року з ОСОБА_3 - він сказав, щоб кошти йому платив. Але відповідач повернув комбайн: 1 чи 2 липня 2020 року ОСОБА_3 зателефонував йому, що він згодний на повернення комбайну. Комбайн перегнали до ОСОБА_10 . Вони домовлялися, що відповідач повертає комбайн, а ОСОБА_3 - розписку. Коли повертали комбайн, то на дорозі пробили колесо, поки зробили, то вже запізнилися і ОСОБА_9 поїхав, не дочекавшись їх. Відповідач зателефонував йому щодо розписки, але ОСОБА_3 сказав, що ОСОБА_11 взяв її з собою. Тому технічний паспорт на комбайн відповідач залишив у себе як гарантію і він надалі залишається у нього. Розписку йому так і не повернули. У грудні дізнався про накладення арешту на майно та про справу. Ніхто не попереджав про звернення до суду. Два судових засідання пройшло без нього. До суду ОСОБА_1 не бачив взагалі і не знав його. Всі справи вів ОСОБА_3 . Ознайомився зі справою і дізнався про роздруківку щодо телефонних дзвінків. Ця роздруківка щодо повернення комбайну - це всі розмови з ОСОБА_12 . Позов не визнає, бо кошти не брав у позивача. Йому потрібен був лише комбайн, а не гроші, бо нічого не планував купувати за таку суму. І якби йому потрібні були гроші, то позичив би у тестя, який також займається фермерською діяльністю.
Третя особа за зустрічним позовом у судове засідання не з'явилася, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.
Допитаний, склавши присягу, у судовому засіданні 06.09.2023 року свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що ОСОБА_2 являється його двоюрідним братом і раніше чув, що він збирається брати у розстрочку комбайн за 50 тис.дол.США. Про купівлю дізнався від ОСОБА_2 10.06.2019 року він з ОСОБА_2 поїхали з с.Красне Зайцівської громади у с.Шевченки, де забрали комбайн SM 3063, ніби-то, фінський. Коли забирали його, то він подивися двигун, який був у нормальному стані, а в середину не дивися. Готували його до роботи в полі: поміняли вали, транспортери, «наклонну» зробили, підшипники, грохот, варіатори на барабані. Тижня три ремонтували і тільки виїхали, а він зламався. Знову ремонтували і так постійно було. Жатка не працювала - не було обмолоту. Мабуть, у 2019 році так і не збирали врожай ним, бо він кожного дня ремонтував його. Довго вони мучилися з комбайном і ОСОБА_2 вирішив зв'язатися з ОСОБА_3 , щоб повернути його. Повернули 04.07.2020 року. Він переганяв його туди, де й брали - до ОСОБА_6 , який зустрів їх і показав, куди ставити. При цьому ОСОБА_2 неодноразово телефонував ОСОБА_3 і питав про якийсь папірець. Також пояснив, що чув від ОСОБА_2 про розписку на 50 тис.дол.США за комбайн, але жодного разу не чув про позику.
Допитаний, склавши присягу, у судовому засіданні 06.09.2023 року свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він 04.07.2020 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 збиралися переганяти комбайн «Сампо» з ОСОБА_13 . Він допомагав перетягувати жатку. ОСОБА_2 неодноразово телефонував комусь. Зі слів ОСОБА_2 знає, що він взяв комбайн у розстрочку, який у 2019 році з'явився і всю зиму у них стояв. Також знає, що комбайн був не робочий, бо вони так і не змогли працювати на ньому - прийомна камера була з іншого комбайна, а не з «Сампо». Через це вони вирішили повернути його, бо купити нову прийомну камеру було дуже дорого - половину вартості комбайна. Коли приїхали, то на місці був ОСОБА_8 . ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_14 , а той сказав, що не може приїхати. ОСОБА_2 спитав за розписку, а ОСОБА_14 сказав, що віддасть пізніше. Як він зрозумів зі слів ОСОБА_2 - розписка була гарантією за комбайн.
Допитаний, склавши присягу, у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що ОСОБА_2 являється його зятем. ОСОБА_1 він не знає. Відомо, що його зять брав комбайн «Ньюхоланд Сампо» у когось із ОСОБА_14 приблизно навесні 2020 року. Донька говорила, що брали під виплату той комбайн, але він був неякісний. Знає, що перед цим брав його якийсь фермер і повернув через те, що він не працював. Зять ремонтував, вкладав в нього кошти, але він не працював - ламався постійно. Восени зять приїхав до нього та попросив позичити 20 тис.доларів, бо ОСОБА_14 вимагали гроші. Свідок сказав йому, щоб повернув комбайн, що він і зробив. Через два місяці почув, що ОСОБА_9 знову почав вимагати гроші у зятя, але потім все затихло. Потім суд був. Задля примирення свідок, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 зустрілися на заправці. На питання зятя ОСОБА_9 відповів, щоб він віддав йому гроші за комбайн. Хоча комбайн же повернув зять. Тим більше не зрозуміло - для чого купувати комбайн та ще й брати гроші. Житло, що є у доньки та зятя купували разом він з дружиною та матір зятя. Свідок і так допомагав зятю: давав насіння, добрива і паливо. Його думка така, що зятю хотіли підсунути неробочий комбайн і якби перед його придбанням він звернувся до свідка за порадою, то він би йому сказав взагалі не зв'язуватися з Яковіними.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, представника відповідача за первісним позовом, допитавши свідків, дослідивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
10.06.2019 року ОСОБА_2 був переданий комбайн зернозбиральний з реєстраційним номером 50868АЕ марки «Sampo SR 3065», 2008 року випуску. Дана обставина визнається як позивачем, так і відповідачем за первісним позовом та підтверджується наявністю оригіналу свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 у ОСОБА_2 , який був наданий ним для огляду у судовому засіданні, та копія якого була долучена до зустрічної позовної заяви (том.1 а.с.111).
13.06.2019 року між позикодавцем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та позичальником - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено договір позики 50 тисяч доларів США та погоджено, що повернення суми позики буде здійснюватися частинами: до 15.08.2019 року - 10 тисяч доларів США, до 01.02.2020 року - 15 тисяч доларів США та до 01.11.2020 року - 25 тисяч доларів США (том 2 а.с.54 ).
13.06.2019 року ОСОБА_2 підписав розписку про отримання грошей в сумі п'ятдесяти тисяч доларів США від ОСОБА_1 (том 2 зворотній бік а.с.54).
04.07.2020 року комбайн зернозбиральний з реєстраційним номером 50868АЕ марки «Sampo SR 3065», 2008 року випуску був повернений позивачу за місцем його зберігання в с.Шевченко Синельниківського району, що підтверджується показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Позивач також підтвердив, що було повернуто вказаний комбайн, але він зазначив інший час.
Під час телефонної розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , аудіозапис якої міститься в матеріалах справи (том 2 а.с.118) та дійсність якої у судовому засіданні була підтверджена обома особами, в ході розмови щодо повернення комбайну перший запитав, чи він візьме з собою «бумажку», а другий відповів - «да». Вказана обставина також була підтверджена показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .
08.11.2020 року ОСОБА_1 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, так як працював у Дзержинському районному суді м.Харкова на посаді секретаря судового засідання, тобто займав посаду державної служби категорії В (том 1 а.с.241-244). У декларації міститься інформація про те, що вказана особа мала у власності дві земельні ділянки вартість яких не вказана, автомобіль легковий марки Toyota, моделі Corolla, 2008 року випуску, вартість якого не вказана. Також вказано у декларації, що доходів, грошових активів, відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах, фінансових зобов'язань, видатків та правочинів не було.
15.11.2020 року ОСОБА_1 подав виправлену щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, так як працював у Дзержинському районному суді м.Харкова на посаді секретаря судового засідання, тобто займав посаду державної служби категорії В (том 1 а.с.245-250). У декларації міститься інформація про те, що вказана особа мала у власності дві земельні ділянки та нежитлову будівлю вартість яких не вказана, автомобіль легковий марки Toyota, моделі Corolla, 2008 року випуску, та сільськогоподарську техніку марки Sampo SR3065, 2008 року випуску, вартість яких не вказана. Також вказано у декларації, що доходів, грошових активів, відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах, фінансових зобов'язань, видатків та правочинів не було.
09.12.2020 року ОСОБА_1 подав деклараціїю особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після звільнення за 2019 рік, так як працював у Дзержинському районному суді м.Харкова на посаді секретаря судового засідання, тобто займав посаду державної служби категорії В (том 1 а.с.251-254). У декларації міститься інформація про те, що вказана особа мала у власності дві земельні ділянки та нежитлову будівлю вартість яких не вказана, автомобіль легковий марки Toyota, моделі Corolla, 2008 року випуску, та сільськогоподарську техніку марки Sampo SR3065, 2008 року випуску, вартість яких не вказана. Також вказано у декларації, що доходів, грошових активів, відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах, фінансових зобов'язань, видатків та правочинів не було.
Застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до вимог ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За приписами статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущення.
Згідно ч.1 ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Частина 2 статті 95 ЦПК України передбачає, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
А частина 4 статті 95 ЦПК України визначає, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно зі статтями 6, 11 та 12 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, зокрема, відповідно до частини п'ятої даної статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Якщо сторонами вчинено правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, він є удаваним (стаття 235 ЦК України).
У разі встановлення, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Відповідно до частини першої статті 202, частини третьої статті 203 ЦК України головною умовою правомірності правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тому основним юридичним фактом, який суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясувати питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.
Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК України).
За загальним правилом тягар доказування удаваності правочину покладається на позивача.
Заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, позивач має довести: а) факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; б) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; в) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Такі висновки застосування норм матеріального права викладено в постановах Верховного Суду України від 14 листопада 2012 року у справі №6-133 цс 12, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1026 цс 16, які у подальшому підтримані у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 742/1913/15-ц (провадження № 61-13992 св 18), від 21серпня 2019 року у справі № 303/292/17 (провадження № 61-12404св18), від 30 березня 2020 року у справі № 524/3188/17 (провадження № 61-822 св 20).
Також зазначене узгоджується з пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16, провадження № 14-498цс18 зазначено: «Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, правочин який насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним».
Також у постанові від 14.02.2022 року Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі №346/2238/15-ц зробив висновки, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а не сторони правочину. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний «маскувати» волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків, а не «приховують» сторону правочину. Нормами ЦК України не допускається такої правової конструкції як позов про визнання недійсним договору в частині сторони договору. Стаття 235 ЦК України не може бути підставою для визнання правочину удаваним в частині сторони, оскільки це суперечить її положенням.
Крім того, згідно ст.45 ЗУ «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
До пункту першого частини першої статті 3 ЗУ «Про запобігання корупції» відносяться і державні службовці.
Декларація містить розділ 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування» і в цьому розділі декларуванню підлягають видатки, здійснені у звітному періоді виключно суб'єктом декларування за умови, що розмір разового видатку перевищує 50 ПМ. Зокрема, для декларації за 2019 рік це 96050,00 грн.(1921,00 грн.х50). Декларувати потрібно правочини, на підставі яких у суб'єкта декларування виникає або припиняється право власності грошовими активами, розмір яких перевищує 96050, 00 грн. у 2019 році.
Висновки суду за результатами розгляду справи
Судом встановлено, що фактично сторонами по справі був укладений договір купівлі продажу комбайну в розстрочку.
Позивач ОСОБА_1 , будучи державним службовцем, у трьох поданих ним у 2019 році деклараціях у розділі 14 «Видатки та правочини суб'єкта декларування» не зазначив свої видатки, що пов'язані з договором позики від 13.06.2019 року і значно перевищують 50 прожиткових мінімумів, що є підтвердженням того, що договір фактично не укладався, а був лише формальним.
Крім того, позивач не довів належними доказами, що він, будучи державним службовцем мав реальну можливість у 2019 році надати позику у розмірі п'ятдесяти тисяч доларів США.
Таким чином, суд вважає, що договір позики від 13.06.2019 року був укладений між сторонами по справі з метою приховати договір купівлі-продажу комбайну в розстрочку, а відтак є удаваним.
Враховуючи, що комбайн зернозбиральний з реєстраційним номером 50868АЕ марки «Sampo SR 3065», 2008 року випуску був повернений позивачу, що він і сам підтвердив у судовому засіданні, то жодних зобов'язань у ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 немає.
Таким чином, суд приходить до висновку, що є підстави для відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та задоволення зустрічної позовної заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору позики удаваним правочином. Тому необхідно визнати недійсним договір позики укладений 13.06.2019 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Задовольнити зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про визнання договору позики удаваним правочином.
Визнати недійсним договір позики укладений 13.06.2019 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив витання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складене 08 листопада 2023 року.
Суддя О.І. Окладнікова