Справа № 191/422/23
Провадження № 1-кп/191/32/23
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023046390000017 від 12 січня 2023 року відносно:
ОСОБА_3 ,
який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Чебоксари Чувашської АРСР, громадянина України, не одруженого, не працюючого, з повною загальною середньою освітою, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимий,
увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 389 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3 засуджений 27.09.2022 вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч.1 ст.190 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт.
ОСОБА_3 07.11.2022 взято на облік Синельниківського районного відділу №2 філії Державної установи "Центр пробації" у Дніпропетровській області (далі - Синельниківський районний відділ №2) та 14.11.2022 посадовими особами Синельниківського районного відділу №2 ОСОБА_3 ознайомлений з порядком і умовами відбування покарань у вигляді громадських робіт, а також попереджений, що вразі ухилення від відбування покарання на підставі ч.2 ст.389 КК України може бути притягнуто до кримінальної відповідальності. Цього ж дня засудженому видано направлення до Комунального підприємства "Благоустрій" Синельниківської міської ради (далі -КП "Благоустрій" СМР), для відбування призначеного вироком суду покарання.
Наказом начальника КП "Благоустрій" СМР №241 від 15.11.2022 ОСОБА_3 прийнято для відбування громадських робіт на території м. Синельникове та складено графік виходу на роботу.
Згідно графіку у грудні 2022 року засуджений ОСОБА_3 повинен відпрацьовувати в періоди з 01.12.2022 по 30.12.2022 щоденно, крім вихідних по 4 години.
До Синельниківського районного відділу №2 20.12.2022 надійшло повідомлення з КП «Благоустрій» СМР про те, що 19.01.2022 ОСОБА_3 не з'явився для відбування покарання. Із метою встановлення причин неявки для відпрацювання громадських робіт засуджений ОСОБА_3 неодноразово викликався до Синельниківського районного відділу №2, на 23.12.2022, проте, за викликами не з'являвся, про наявність поважних причин, які унеможливлювали його явку, не повідомляв.
За фактами невиходу для відбування громадських робіт, відповідно графіку 19.12.2022, 20.12.2022, 21.12.2022, 22.12.2022, 23.12.2022, 26.12.2022, 28.12.2022, 29.12.2022, 30.12.2022 без поважних причин, до ОСОБА_3 02.01.2023 застосовано застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності. Також, цього дня (02.01.2023), до КП «Благоустрій» СМР відносно ОСОБА_3 скеровано повідомлення про поновлення відбування покарання у виді громадських робіт з 03.01.2023.
ОСОБА_3 03.01.2023 до підприємства умисно не прибув та документів про поновлення відбування покарання у виді громадських робіт з 03.01.2023 не надав, у зв'язку з чим в цей же день, до КП «Благоустрій» СМР відносно ОСОБА_3 було скеровано повідомлення про поновлення відбування покарання у виді громадських робіт з 05.01.2023.
09.01.2023 до Синельниківського районного відділу № 2 надійшло повідомлення з КП «Благоустрій» СМР про те, що 09.01.2023 ОСОБА_3 знову не прибув для відбування покарання.
ОСОБА_3 09.01.2023 та 10.01.2023 до КП «Благоустрій» СМР для відпрацювання громадських робіт без поважних причин не прибував. Тому 11.01.2023 до КП «Благоустрій» СМР відносно ОСОБА_3 . Синельниківським районним відділом №2 скеровано повідомлення про поновлення відбування покарання у виді громадських робіт з 12.01.2023, але з того часу ОСОБА_3 умисно жодного разу не прибув до підприємства для відбування покарання у виді громадських робіт.
Станом на 19.01.2022 ОСОБА_3 не відпрацював 80 годин громадських робіт.
Умисні дії ОСОБА_3 , кваліфіковано за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК України, тобто ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
В ході судового засідання обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінальному проступку визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого та пояснив, що на час розгляду справи громадські роботи відпрацював у повному обсязі. Вказує, що на роботу не виходив, так як була ожеледиця та він має хворобу ніг, до лікаря не звертався. Був попереджений про відповідальність.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
Враховуючи те, що обвинувачений не оспорює всі обставини кримінального провадження і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши учасникам кримінального провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив проводити судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів.
Згідно з ч.5 ст.9 КПК України, кримінально процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Отже суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт доведена повністю.
Вина ОСОБА_3 в скоєнні ним кримінального проступку в судовому засіданні доказана повністю, його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 389 КК України, як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ст.65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.66 КК України обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Відповідно до ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом також не встановлено.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності до ст.ст.50, 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до проступку, дані про особу обвинуваченого, який раніше в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку у лікарів нарколога, психіатра не перебуває,скарг та заяв за місцем проживання відносно обвинуваченого не надходило, а також відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, , вважає за необхідне призначити йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч.2 ст.389 КК України, адже саме це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередить вчинення ним нових злочинів.
Водночас, приймаючи до уваги проявлені під виховним впливом судового процесу зміни в особистості обвинуваченого, що вказують на готовність винного до самоконтролю і правослухняної поведінки, враховуючи, що на час розгляду справи обвинувачений повністю відбув громадські роботи, призначені за вироком суду, що свідчить про відсутність суспільної небезпеки обвинуваченого та усунення шкідливих наслідків вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, шляхом застосування ст. 75 КК України, та з покладанням обов'язків передбачених ст.76 КК України.
Речові докази у справі відсутні.
Витрати на залучення експертів відсутні.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , не обирався.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.31, 349, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст.389 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 року іспитового строку не скоїть нового кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язок періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 не обирати.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1