ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2023 рокусправа № 380/19730/23
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Пустомитівського відділу Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області, Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Пустомитівського відділу Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області (81100, м. Пустомити, вул. І. Кандиби, 3), Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11; код ЄДРПОУ 37831493) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Пустомитівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо невидачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІІ;
- зобов'язати Пустомитівський відділ Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІІ.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 04.12.2018 отримав паспорт громадянина України у вигляді ID-картки, яку в подальшому втратив. У зв'язку із втратою паспорта громадянина України у вигляді ID-картки він звернувся до Пустомитівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою від 09.05.2023 про видачу замість втраченого паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. При цьому позивач вказує, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» він відкликав згоду на обробку персональних даних.
Ухвалою суду від 28.08.2023 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали десять днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, Головне управління державної міграційної служби України у Львівській області, позов не визнав, 25.09.2023 за вх.№72702 від представника надійшов відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що доводи позовної заяви є необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що позивачем вже надано згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру при оформленні попереднього паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, що підтверджується завіреною належним чином копіями заяви-анкети №2559035 від 20.11.2018 та №8188011 від 20.12.2017 з особистим власноручними підписами позивача, проставленими добровільно, щодо внесення даних в ЄДДР. Унікальний номер запису у Реєстрі 19930918-04518 вже сформовано, який не зміниться при наступних операціях ЄДДР.
Також вказує, що дана справа не відповідає ознакам типової справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 19.09.2018 у справі №806/3265/17, оскільки зразкова справа стосується майбутнього внесення персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру. Фактично звернення позивача до суду зводиться до небажання в оформленні паспорта громадянина України у формі ID-картки, що суперечить вимогам Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 №302. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач, Пустомитівський відділ Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області відзиву на позовну заяву чи заяви про визнання позову до суду не подав, належним чином повідомлений про розгляд даної адміністративної справи.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до заяви-анкети № 8188011 від 20.12.2017 позивач був документований паспортом громадянина України для виїзду закордон, факт чого засвідчив власноручним підписом. Відповідачем оформлено позивачу паспорт громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_2 від 02.02.2018, водночас сформувавши йому унікальний номер НОМЕР_3 , який не змінюється при наступних операціях ЄДДР.
Відповідно до заяви-анкети № 2559035 від 20.11.2018 позивач був документований паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_4 від 04.12.2018, факт чого засвідчив власноручним підписом.
09.05.2023, ОСОБА_1 звернувся до Пустомитівського відділу ДМС України із заявою, в якій, у зв'явзку з втратою, просив видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки. Крім цього, у поданій заяві повідомив, що відкликає згоду на обробку персональних даних, в разі, якщо така згода надавалась.
За результатами розгляду цього звернення листом Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 10.05.2023 № 4632-93/4632.1-23 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки. Відповідач зазначив, що під час перевірки відомостей, викладених у заяві, встановлено, що позивач документований 02.02.2018 паспортом громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_2 . Також позивач документований паспортом громадянина України у формі картки № НОМЕР_4 , виданого 04.12.2018, термін дії до 08.07.2025. Вказаний паспортний документ оформлено із внесенням відцифрованих відбитків пальців рук, обличчя та підпису до безконтактного електронного носія. Позивачу присвоєно Унікальний номер запису Реєстру 20060616-12334.
Позивач, вважаючи порушеними свої права, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 13 вказаного Закону документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Статтею 14 Закону №5492-VI передбачено, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі Положення №2503-ХІІ) затверджено Положення про паспорт громадянина України.
Пунктом 12 Положення № 2503-XII передбачено, що видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.
Згідно з пунктом 16 Положення № 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Відповідно до пункту 17 Положення № 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.
Для обміну паспорта у зв'язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.
Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування (пункт 18 Положення № 2503-XII).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591 (далі - Тимчасового порядку №456).
Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку № 456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» (пункт 2 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку № 456).
Розділом IV Тимчасового порядку № 456 врегульовано порядок обміну паспорта.
Пунктом 1 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі:
1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження;
2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);
3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.
Згідно з пунктом 2 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 для обміну паспорта заявник подає:
1) заяву;
2) рішення суду;
3) паспорт, що підлягає обміну;
4) дві (три у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;
5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати;
6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально;
7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Верховний Суд у постанові від 21.08.2020 під час розгляду адміністративної справи №260/99/19 вказав, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Суд зазначає, що подана позивачем заява за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням №2503-XII.
Відповідач надав позивачу відповідь на його звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян». Тобто, рішення про відмову позивачу в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки відповідачем не приймалось.
Суд враховує, що позивачем не наведено доказів наявності правових підстав для видачі взамін втраченого паспорта у формі ID-картки у формі книжечки, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Водночас, суд наголошує, що ОСОБА_1 у 2017 та 2018 роках звертався зі заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки та паспорту громадянина України для виїзду закордон. ОСОБА_1 присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є незмінним.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у справі №160/1/21 (постанова від 21 грудня 2022 року) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Відповідний висновок також підтриманий Верховним Судом в постанові від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.
З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку, що у відповідача не було підстав для видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.
Суд також зазначає, що посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду є помилковими, адже під час розгляду зразкової адміністративної справи №806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ознаками цієї типової справи є:
а) позивач фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
б) відповідач територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 надавав згоду на обробку персональних даних, отримав паспорт громадянина України у формі ID-картки і звернувся із заявою довільної форми про видачу паспорта старого зразка взамін втраченого.
Аналіз наведених обставин адміністративної справи №380/19730/23 дає можливість дійти беззаперечного висновку щодо відмінності обставин вказаної та зразкової адміністративної справи, та неможливості врахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018.
Відтак, суд доходить до висновку, що вказані обставини у своїй сукупності вказують на те, що отримання нового паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує прав позивача та в будь-якому разі не є втручанням у його приватне і сімейне життя, оскільки при виготовленні попереднього паспорта позивачем вже було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде. А відтак, відповідач обґрунтовано вказав про те, що відсутні підстави для оформлення та видачі паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХII.
Крім цього, щодо посилання позивача, що він відкликав згоду на обробку персональних даних, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до вимог п. 6, 11 ч. 2 ст. 8 №2297-VI, суб'єкт персональних даних має право: пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; відкликати згоду на обробку персональних даних.
В той же час відповідно до ч. 2 ст. 15 цього Закону, персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
Тобто перелік наведених підстав для видалення або знищення персональних даних є вичерпаним, та він не містить наведених позивачем підстав відмови від паспорту у формі ID - картки.
В той же час занепокоєння позивача щодо використання даних, що зберігаються в Реєстрі є безпідставними та не підтвердженими будь-якими доказами.
У постанові Верховного Суду по справі № 260/99/19 від 21.08.2020 року, Суд зробив такі висновки:
Організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, види персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру і мета цієї обробки визначені на законодавчому рівні, оскільки сфера цих суспільних відносин, за статтею 92 Конституції України, є предметом винятково законодавчого регулювання.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що інформація про позивача була отримана з дозволу останнього і без порушень вимог Закону №2297-VI, як і Закону №5492-VI та є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо позивача - відсутні…>.
Суд вважає, що наведені правові висновки Верховного Суду є релевантними до спірних правовідносин.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст. ст. 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Пустомитівського відділу Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області, Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Сподарик Наталія Іванівна