ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"08" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1951/22
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Ісаку Д.П.,
розглянувши заяву (вх. № 2-1635/23 від 30.10.2023) Центру "Катюша" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочення виконання судового рішення у справі № 916/1951/22
за позовом Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691)
до відповідача: Центру "Катюша" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (65091, Одеська обл., м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 56; код ЄДРПОУ 02219949)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, Одеська обл., м. Одеса, вул. Успенська, буд. 83/85; код ЄДРПОУ 44162529)
про стягнення 14 479 718,74 грн;
представники сторін:
від позивача - Танасійчук Г.М.,
від відповідача - Таранова Н.В.,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні господарського суду перебувала справа № 916/1951/22 за позовом Одеської міської ради до Центру "Катюша" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення 14 479 718,74 грн.
Рішенням від 31.05.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Центру "Катюша" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Одеської міської ради 10 096 524,60 грн основного боргу, 820 275,69 грн інфляційних втрат, 260 772,53 грн 3% річних, а також 167 663,59 грн витрат зі сплати судового збору.
Ухвалою від 10.07.2023 суд, задовольнивши частково заяву відповідача (вх. № 2-961/23 від 28.06.2023), відстрочив виконання рішення Господарського суду Одеської області від 31 травня 2023 р. у справі № 916/1951/22 строком на 5 місяців - до 30 жовтня 2023 р.
30.10.2023 за вх. № 2-1635/23 до суду надійшла заява Центру "Катюша" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочення виконання рішення від 31 травня 2023 року по справі 916/1951/22 строком на 7 місяців, починаючи з 31.10.2023 року по 31.05.2024 року включно.
В обґрунтування заяви відповідач посилається на те, що позбавлений можливості виконати рішення одразу через незалежні від нього обставини, а саме: призупинення своєї діяльності з надання оздоровчих та рекреаційних послуг населенню в результаті військової агресії РФ проти України, введення воєнного стану, постійні ракетні обстріли, відсутність на території парку облаштованих укриттів та бомбосховищ, що також не дає змоги вести безпечну господарську діяльність в повній мірі, залучення фінансової допомоги на ведення господарської діяльності.
Вказує, що звернення до виконання рішення наразі може призвести до блокування рахунків підприємства, накладення арешту на його майно, що може стати причиною для повного зупинення діяльності відповідача. В свою чергу, відстрочка виконання рішення, на переконання відповідача, надасть йому можливість поступового погашення присуджених до стягнення сум без значного одноразового фінансового навантаження, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів.
Ухвалою від 30.10.2023 заяву (вх. № 2-1635/23 від 30.10.2023) Центру "Катюша" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочення виконання судового рішення у справі № 916/1951/22 прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено на 08.11.2023.
08.11.2023 до суду надійшли заперечення позивача щодо поданої відповідачем заяви, де позивач звертає увагу, що виконання рішення у даній справі вже було відстрочено до 5 місяців ухвалою від 10.07.2023, в той час як відповідач не здійснив на користь позивача жодного платежу, що, на переконання позивача, не свідчить про добросовісну поведінку відповідача та дії останнього спрямовані на ухилення від виконання рішення суду.
У судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити заяву надати відповідачу відстрочку виконання рішення до 31.05.2024.
Представник позивача заперечував проти задоволення заяви.
08.11.2023, після повернення з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши заяву (вх. № 2-1635/23 від 30.10.2023) Центру "Катюша" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За приписами ч.1 ст. 33 Закону України “Про виконавче провадження”, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо) сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також, серед іншого, враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору та наявність стихійного лиха, інших надзвичайних подій тощо.
При цьому, під відстроченням виконання рішення розуміється перерва у вчиненні виконавчих дій на певний, точно визначений строк, протягом якого виконавчі дії не проводяться, у зв'язку з існуванням обставин, за наявності яких вчасне виконання завдає шкоди правам або інтересам боржника або інших осіб.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Враховуючи підстави, умови та межі надання відстрочки виконання судового рішення, випливає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим. Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.
Господарський суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах “Hornsby v. Greece” (заява №18357/91, пункт 40), “Деркач та Палек проти України” (заяви №34297/02 та №39574/02, пункт 18): право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок (“Immobiliare Saffi v. Italy”, заява №22774/93, пункт 74).
Положення ГПК України не містять конкретного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як вже було зазначено, ухвалою від 10.07.2023 суд, частково задовольнивши заяву відповідача (вх. № 2-961/23 від 28.06.2023), відстрочив виконання рішення від 31 травня 2023 р. у справі № 916/1951/22 строком на 5 місяців - до 30 жовтня 2023 р.
Повторно звертаючись із заявою про відстрочення виконання судового рішення у даній справі, відповідач знову посилається на відсутність у нього коштів та доходів та зазначає про те, що отримані підприємством у 2023 році доходи не можуть покрити боргові зобов'язання перед Одеською міською радою.
Оцінивши обставини, викладені відповідачем у заяві, господарський суд зазначає, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено наявності підстав для повторного відстрочення виконання рішення суду, не надано належних доказів прив'язки матеріального стану підприємства відповідача до запропонованої в заяві дати відстрочення виконання рішення суду.
ТОВ Центр «Катюша» зазначає, що за період січень-вересень 2023 році доходи підприємства становлять 1 211 017,00 грн., вихідний залишок станом на 13 жовтня 2023 року становить 37 052,88 грн.
Згідно з Довідкою, доданою відповідачем до заяви про відстрочення виконання рішення, відповідач за 2022 рік мав дохід від надання послуг оренди - 1 211 017,00 грн, а у 2023 році (з січня по вересень) також отримав дохід від оренди - 4 334 379,00 грн та дохід від продажу нежитлових будівель - 1 875 000,00 грн. При цьому, як вбачається із матеріалів справи, з моменту ухвалення рішення у даній справі та до закінчення терміну, до якого було відстрочено виконання рішення (30.10.2023), як і станом на даний час, відповідач не здійснив жодного платежу в рахунок наявної заборгованості.
Враховуючи, що рішенням суду встановлено факт існування заборгованості, позивач має «легітимні сподівання» на те, що таку заборгованість буде йому сплачено, а така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Відсутність у підприємства доходів є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення. Вказане підтверджується, зокрема, висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02.05.2018 р. у справі № 910/3816/16.
Отже, обставини щодо важкого фінансового стану, з урахуванням положень ст. 331 Господарського процесуального кодексу України не являються тими виключними обставинами, які б надавали підстави для відстрочення виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання. Зазначаючи вже вдруге про скрутний матеріальний стан, відповідачем не вказано, яким чином зміниться його матеріальне становище через сім місяців, враховуючи, що за попередні 5 місяців, на які було відстрочено виконання рішення, розмір заборгованості жодним чином не зменшився.
Разом з тим, саме лише посилання на введення в Україні воєнного стану не може бути єдиною та безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення. Посилання на військову агресію без доведення належними та допустимим доказами безпосереднього впливу зазначених обставин на виконання рішення суду не є підставою для відстрочення рішення.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд зазначає, що повторне відстрочення виконання рішення у даній справі порушить баланс інтересів сторін, зокрема, не буде досягнуто мети виконання судового рішення з дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача. Відстрочення виконання судового рішення, за обставин відсутності доведення намірів боржника його добровільно виконувати, фактично сприятиме ухиленню від виконання ним свого обов'язку, у зв'язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись статтями 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні заяви (вх. № 2-1635/23 від 30.10.2023) Центру "Катюша" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про відстрочення виконання судового рішення у справі № 916/1951/22 - відмовити.
Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено у судовому засіданні 08 листопада 2023 р. Повний текст ухвали складено та підписано 10 листопада 2023 р.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.В. Волков