ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
10.11.2023Справа № 910/11525/23
Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Європластбуд», Івано-Франківська область, Калуський район, м. Калуш
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київміськбуд», м. Київ
про стягнення 471 193,43 грн, -
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
20.07.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Європластбуд» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія «Київміськбуд» (відповідач) суми заборгованості в розмірі 351 654,05 грн, суми 3% річних в розмірі 15 177,49 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 104 361,89 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору поставки №426/з від 27.10.2020 року в частині оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою від 08.08.2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Європластбуд» було залишено без руху.
23.08.2023 року позивачем подано до суду заяву про усунення неодліків позовної заяви.
Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.
Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою від 04.09.2023 року позовну заяву прийняти до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105473480570 отримав ухвалу суду від 11.09.2023 про відкриття провадження у справі 15.09.2023.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 02.10.2022 року (включно).
15.09.2022 (в строк визначений судом) судом отримано від відповідача відзив на позовну заяву, в якому ним зазначено, що позивач не надав суду належних доказів наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог, зокрема надані видаткові накладні не в повній мірі відповідають веденню бухгалтерського обліку та не підтверджують заборгованість. Відповідач вказав, що позивачем не надано доказів несплати відповідачем коштів позивачу за товар. Окрім того, відповідач посилався на дію форс-мажорних обставин.
Окрім того, 15.09.2023 року від відповідача до суду надійшло клопотання про призначення в справі експертизи.
Ухвало від 27.09.2023 року в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про призначення в справі експертизи було відмовлено.
Правом на подачу до суду відповіді на відзив позивач не скористався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
ВСТАНОВИВ:
27.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Європласт» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (замовник) укладено Договір поставки №726/з (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого постачальник протягом 2020-2021 років, зобов'язується поставити та перендати у власність замовника пластикоі труби і фасонні частини та сантехнічну арматуру для об'єктів замовника (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити його вартість, відповідно до умов даного Договору.
Пунктом 3.1. Договору сторони передбачили, що загальна ціна Договору становить 10 000 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 1 666 666,67 грн.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 календарних днів після дати поставки партії товару постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4. даного Договору.
Цей Договір набирає чинності з дати його укладення обома сторонами і діє до 31.12.2021 року, але у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами взятих на себе за цим Договором зобов'язань. (п. 11.1. Договору).
Згідно Додатку №1 до Договору сторони погодили специфікацію товару та його вартість.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено вдповідачу товар на загальну суму в розмірі 6 068 410,98 грн, згідно наступних видаткових накладних, а саме: № ЕТП КВ2505/009 від 25.05.2021 р. на суму 71 047,37 грн; № ЕТП КВ2505/010 від 25.05.2021 р. на суму 2 876,93 грн; № ЕТП КВ2705/001 від 27.05.2021 р. на суму 180 787,03 грн; № ЕТП РТ2705/002 від 27.05.2021 р. на суму 41 632,68 грн; № ЕТП РТ2705/003 від 27.05.2021 р. на суму 84 780,00 грн; № ЕТП КВ2705/010 від 27.05.2021 р. на суму 1 011,02 грн; № ЕТП КВ3105/005 від 31.05.2021 р. на суму 133 810,99 грн; № ЕТП КВЗ105/006 від 31.05.2021 р. на суму 5 909,57 грн; № ЕТП КВ1706/002 від 17.06.2021 р. на суму 120 271,10 грн; № ЕТП КВ0204/004 від 02.04.2021 р. на суму 9 741,60 грн; № ЕТП КВ0504/002 від 05.04.2021 р. на суму 89 078,40 грн; № ЕТП КВ0704/003 від 07.04.2021 р. на суму 57 685,36 грн; № ЕТП КВ0704/004 від 07.04.2021 р. на суму 1 261,44 грн; № ЕТП КВ0904/008 від 09.04.2021 р. на суму 532,80 грн; № ЕТП КВ1404/012 від 14.04.2021 р. на суму 206 413,22 грн; № ЕТП КВ1404/013 від 14.04.2021 р. на суму 173 728,80 грн; № ЕТП КВ2104/024 від 21.04.2021 р. на суму 54 398,44 грн; № ЕТП КВ2104/030 від 21.04.2021 на суму 180 832,75 грн; № ЕТП КВ0308/009 від 03.08.2021 р. на суму 40 909,32 грн; № ЕТП КВ0408/003 від 04.08.2021 р. на суму 125 280,00 грн; № ЕТП КВ2508/007 від 25.08.2021 р. на суму 160 237,44 грн; № ЕТП КВ2508/008 від 25.08.2021 р. на суму 50 113,44 грн; № ЕТП КВ2608/003 від 26.08.2021 р. на суму 26.08.2021 року; № ЕТП КВ2608/004 від 26.08.2021 р. на суму 1 919,72 грн; № ЕТП КВ2608/005 від 26.08.2021 р. на суму 61 625,14 грн; № ЕТП КВ2608/006 від 26.08.2021 р. на суму 38 967,84 грн; № ЕТП КВ0211/004 від 02.11.2021 р. на суму 128 058,10 грн; № ЕТП КВ0211/005 від 02.11.2021 р. на суму 70 158,82 грн; № ЕТП КВ0911/012 від 09.11.2021 р. на суму 49 562,74 грн; № ЕТП КВ1011/005 від 10.11.2021 р. на суму 5 706,20 грн; № ЕТП КЛ1211/003 від 12.11.2021 р. на суму 536 471,42 грн; № ЕТП КВ1611/004 від 16.11.2021 р. на суму 138 002,47 грн; № ЕТП КВ1611/005 від 16.11.2021 р. на суму 2 007,72 грн; № ЕТП КВ1611/006 від 16.11.2021 р. на суму 15 034,03 грн; № ЕТП КВ1611/007 від 16.11.2021 р. на суму 119 362,94 грн; № ЕТП КВ 1611/010 від 16.11.2021 р. на суму 678,12 грн; № ЕТП КВ2211/011 від 22.11.2021 р. на суму 18 607,85 грн; № ЕТП КВ2311/006 від 23.11.2021 р. на суму 71 445,60 грн; № ЕТП КВ2311/015 від 23.11.2021 р. на суму 1 271,09 грн; № ЕТП КВ2311/016 від 23.11.2021 р. на суму 3 187,34 грн; № ЕТП КВ2411/001 від 24.11.2021 р. на суму 137 379,17 грн; № ЕТП КВ2411/002 від 24.11.2021 на суму 15 587,14 грн; № ЕТП КВ2503/001 від 25.03.2021 р. на суму 76 464,00 грн; № ЕТП КВ0903/008 від 09.03.2021 р. на суму 32 955,84 грн; № ЕТП КВ0903/007 від 09.03.2021 р. на суму 3 075,89 грн; № ЕТП КВ0903/006 від 09.03.2021 р.на суму 35 142,66 грн; № ЕТП КВ0807/009 від 08.07.2021 р. на суму 132 960,10 грн; № ЕТП КВ0807/010 від 08.07.2021 р. на суму 26 180,64 грн; № ЕТП КВ0807/013 від 08.07.2021 р. на суму 208 141,34 грн; № ЕТП КВ0807/014 від 08.07.2021 р. на суму 90 204,19 грн; № ЕТП КВ2107/006 від 21.07.2021 р. на суму 89 659,56 грн; № ЕТП КВ2207/007 від 22.07.2021 р.на суму 90 715,42 грн; № ЕТП КВ2207/008 від 22.07.2021 р. на суму 13 978,080 грн; № ЕТП КВ2607/005 від 26.07.2021 р. на суму 23 172,91 грн; № ЕТП КВ0309/003 від 03.09.2021 р. на суму 89 634,05 грн; № ЕТП КВ0309/004 від 03.09.2021 р. на суму 124 444,51 грн; № ЕТП КВ0809/001 від 08.09.2021 р. на суму 4 680,23 грн; № ЕТП КВ0809/002 від 08.09.2021 р. на суму 162 220,03 грн; № ЕТП КВ0809/015 від 08.09.2021 р. на суму 84 992,54 грн; № ЕТП КВ1409/007 від 14.09.2021 р. на суму 118 482,62 грн; № ЕТП КВ2109/001 від 21.09.2021 р. на суму 97 564,90 грн; № ЕТП КВ2809/018 від 28.09.2021 р. на суму 100 085,47 грн; № ЕТП КВ1910/007 від 19.10.2021 р. на суму 945,88 грн; № ЕТП КВ1310/009 від 13.10.2021 р. на суму 10 518,01 грн; № ЕТП КВ 1310/008 від 13.10.2021 р. на суму 135 102,53 грн; № ЕТП КВ0612/001 від 06.12.2021 р. на суму 53 112,17 грн; № ЕТП КВ0712/004 від 07.12.2021 р. на суму 918,77 грн; № ЕТП КВ0712/006 від 07.12.2021 р. на суму 18 644,70 грн; № ЕТП КВ0712/005 від 07.12.2021 р. на суму 62 828,88 грн; № ЕТП КВ1512/003 від 15.12.2021 р. на суму 107 456,54 грн; № ЕТП КВ1512/004 від 15.12.2021 р. на суму 11 538,32 грн; № ЕТП КВ1512/005 від 15.12.2021 р. на суму 2 055,86 грн; № ЕТП КВ1512/006 від 15.12.2021 р. на суму 4 025,16 грн; № ЕТП КВ2812/002 від 28.12.2021 р. на суму 174 472,63 грн; № ЕТП КВ2812/003 від 28.12.2021 р. на суму 172 988,64 грн; № ЕТП КВ2812/007 від 28.12.2021 р. на суму 1 027,93 грн; № ЕТП КВ 1602/005 від 16.02.2021 р. на суму 135 169,92 грн; № ЕТП КВ1802/001 від 18.02.2021 р. на суму 198 203,76 грн; № ЕТП КВ1501/002 від 15.01.2021 р. на суму 51 690,17 грн.
Відповідачем було здійснено частковий розрахунок за отриманий товар, а саме на суму в розмірі 5 716 756,93 грн.
Позивач зазначає, що відповідач так і не здійснив пвний розрахунок за поставлений та прийнятий товар, у зв'язку з чим, позивач звертається до суду з метою стягнення суми основного боргу в розмірі 351 654,05 грн, а також 3% річних в розмірі 15 177,49 грн та інфляційних втрат згідно статті 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 104 361,89 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків та є фактично за своєю правовою суттю договором купівлі-продажу.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено факт передачі позивачем відповідачу товару на суму в розмірі 6 068 410,98 грн, що підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, які визнані судом належним доказом факту поставки, з огляду на наявність підписів уповноважених на те відповідними довіреностями осіб на вказаних видаткових накладних (копії довіреностей містяться в матеріалах справи), а тому заперечення відповідача в цій частині є недоведеними.
Окрім того, факт отримання відповідачем товару від позивача також підтверджується проведенням відповідачем часткового розрахунку з позивачем, а саме на суму в розмірі 5 716 756,93 грн.
Згідно п. 4.1. Договору замовник здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника у строк не пізніше 20 календарних днів після дати поставки партії товару постачальником на умовах, передбачених в п. 5.4. даного Договору.
Враховуючи умови п. 4.1. Договору, то строк оплати за товар у відповідача настав.
Отже, не зважаючи на факт поставки товару, його прийняття відповідно до умов Договору, відповідачем оплата товару у строк визначений Договором не здійснена в повному обсязі, що, в свою чергу, не заперечено жодною із сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).
При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.
Як зазначалося вище, товар прийнятий відповідачем про що міститься відповідний підпис на видатковій накладній.
Враховуючи викладене, у відповідача виник обов'язок з оплати поставленого позивачем товару на суму в розмірі 351 654,05 грн.
Отже, враховуючи, що відповідачем не здійснено оплату поставленого позивачем товару в повному обсязі, суд дійшов до висновку, що у встановлений законом, статтею 692 ЦК України, строк, заборгованість за поставлений товар в розмірі 351 654,05 грн, погашена не була; позивачем належним чином відповідно до статей 525, 526, 655, 712, 901, 903 ЦК України та статей 181, 193 ГК України доведена, документально підтверджена і відповідачем не спростована.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 351 654,05 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
При цьому, відповідач посилався на настання форс-мажорних обставин, зазначаючи, що в країні оголошено воєнний стан.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022.
Проте, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Так, пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що якщо виконання зобов'язань за цим
Договором стає неможливим через форс-мажорні обставини, сторони повинні негайно повідомити одна одну про виникнення форс-мажорних абставин та про припинення їхньої дії. У цьому випадку строк виконання зобов'язань за цим Договором відкладається пропорційно до часу дії форс-мажорних обставин.
У даному випадку відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження виконанням ним п. 9.3. Договору, у зв'язку з чим дія форс-мажорних обставин, в межах даної справи, не застосовується.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 15 177,49 грн суми 3% річних та 104 361,89 грн суми інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 15 177,49 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 104 361,89 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в розмірі 351 654,05 грн, 3% річних у розмірі 15 177,49 грн та інфляційні втрати у розмірі 104 361,89 грн.
Судовий збір позивача у розмірі 7 067,90 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (ідентифікаційний код 23527052, адреса: 01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт» (ідентифікаційний код 33090871, місцезнаходження: 77300, Івано-Франківська область, Калуський район, м. Калуш, вул. Промислова, буд. 7) суму основного боргу в розмірі 351 654,05 грн (триста п'ятдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят чотири гривни 05 копійок), суму 3% річних в розмірі 15 177,49 грн (п'ятнадцять тисяч сто сімдесят сім гривень 49 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 104 361,89 грн (сто чотири тисячі триста шістдесят одна гривна 89 копійок) та суму судового збору в розмірі 7 067,90 грн (сім тисяч шістдесят сім гривень 90 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Сергій МОРОЗОВ