ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
31.10.2023Справа № 910/7936/23
За позовом ОСОБА_1
до Федерації велосипедного спорту України
про визнання недійсним рішення,
Суддя Карабань Я.А.
Секретар судових засідань Севериненко К.Р.
Представники учасників справи:
від позивача: Король Д.В.;
від відповідача: не з'явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Федерації велосипедного спорту України (надалі - відповідач), в якому просить суд: визнати недійсним рішення Президії Федерації велосипедного спорту України від 21.04.2023 (за опитування), яке оформлено протоколом №1 від 21.04.2023 (за опитуванням).
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 55, 124 Конституції України, ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», ст.1, 3 Закону України «Про громадські об'єднання», мотивовані тим, що оспорюване рішення є протиправним, оскільки прийнято без участі позивача чим порушено його права як члена федерації та члена Президії за посадою, зокрема, право управління громадською організацією.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
01.06.2023 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків. Разом з заявою представником позивача подано заяву про витребування доказів у відповідача, а саме: копії протоколу №1 засідання Президії Федерації велосипедного спорту України від 21.04.2023, персональний склад осіб, які брали участь у засіданні і документи, які підтверджують проведення опитування членів Президії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/7936/23 та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.07.2023. У порядку ст.81 ГПК України витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії: протоколу №1 засідання Президії Федерації велосипедного спорту України від 21.04.2023; персонального складу осіб, які брали участь у засіданні Президії Федерації велосипедного спорту України від 21.04.2023 (за опитування); документи, які підтверджують проведення опитування членів Президії Федерації велосипедного спорту України від 21.04.2023.
22.06.2023 від представника позивача надійшла заява про участь в судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів за допомогою технічного забезпечення "EasyCon".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2023 в задоволенні заяви представника позивача про участь в судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №910/7936/23 відмовлено.
04.07.2023 від представника відповідача надійшов відзив із витребуваними ухвалою суду документами, також у відзиві міститься клопотання про поновлення строку на його подання. У поданому відзиві відповідач заперечує щодо позову посилаючись на його необґрунтованість.
У підготовче засідання 04.07.2023 з'явились сторони. Суд, із урахуванням думки сторін, протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання відзиву та витребуваних ухвалою суду документів, поновив строк на подання відзиву та долучив його та подані документи до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 дні та відкладено підготовче засідання на 23.08.2023.
07.07.2023 від представника позивача надійшли відповідь на відзив, клопотання про призначення судової технічної експертизи документів та заява про сумніви в достовірності документів поданих відповідачем.
25.07.2023 від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
15.08.2023 від представника відповідача надійшли заперечення.
22.08.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження в справі до набрання законної сили рішення в справі № 910/14453/22 та в справі № 757/230/20, клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
22.08.2023 від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій останній просить визнати недійсним рішення Президії Федерації велосипедного спорту України від 21.04.2023, яке оформлено протоколом №3 онлайн-засідання Президії Федерації велосипедного спорту України від 21.04.2023.
У підготовче засідання 23.08.2023 з'явились представники сторін. Суд, із урахуванням думки сторін, протокольними ухвалами задовольнив клопотання відповідача про долучення документів до матеріал справи, задовольнив клопотання представника про зміну предмета позову та постановив продовжити розгляд справи з її урахуванням. У засіданні представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом прокольною ухвалою задоволено та долучено подані документи до матерів справи, також у засіданні представником відповідача подано клопотання про відмову в призначені експертизи та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, суд протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи подані представником відповідача документи та клопотання про відмову в призначені експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2023 відкладено підготовче засідання на 19.09.2023 та витребувано докази в порядку ст.74 ГПК України.
04.09.2023 від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження в даній справі.
12.09.2023 від Печерської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли документи на виконання ухвали суду.
14.09.2023 від представника відповідача на виконання ухвали суду надійшли пояснення.
У підготовче засідання 19.09.2023 з'явились представники сторін. Суд, із урахуванням думки сторін, протокольними ухвалами відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про призначення в справі судової технічної експертизи документів та в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили рішеннями в справі № 910/14453/22 та в справі № 757/230/20.
Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 31.10.2023.
У судовому засіданні 31.10.2023 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити, представник відповідача в засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 31.10.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
13.05.1998 було створено та зареєстровано громадську організацію Федерація велосипедного спорту України (відповідач, ФВСУ).
01.07.2022 наказом Президента Федерації велосипедного спорту України Башенка О.Б. «Про призначення на посаду» позивача призначено на посаду Генерального директора (код КП 1210.1) та надано право першого підпису на документах, що пов'язані з діяльністю (в т.ч. фінансовою та господарською) Громадської організації «Федерації велосипедного спорту України», з 01.07.2022.
16.09.2022 наказом Президента Федерації велосипедного спорту України Башенка О.Б. «Про затвердження складу президії» відповідно до статті 5.3.2. Статуту Федерація велосипедного спорту України затверджено персональний склад Президії:
1. Башенко О. Президент;
2. Попович Я. Перший Віце-Президент;
3. ОСОБА_1. Генеральний директор (позивач);
4. Іванов Б. Генеральний секретар;
5. Костюк Д. Голова комісії атлетів;
6. Фігурська Н. Голова колегії суддів;
7. Васько І. Голова анти допінгової комісії;
8. Скоренко М. Відповідальний за шосе;
9. Поспєєв К. Відповідальний за маунетбайк;
10. Симоненко О. Відповідальний за трек.
19.04.2023 наказом Президента Федерації велосипедного спорту України Грівко А.А. за №К001:
1. Відсторонено від виконання обов'язків Генерального директора Федерації велосипедного спорту України ОСОБА_1 з 19.04.2023.
2. Призначено тимчасово виконуючим обов'язки Генерального директора Федерації велосипедного спорту України Ярошенко О.П. з 19.04.2023 до звільнення ОСОБА_1 та внесення змін до Державного реєстру громадських об'єднань.
19.04.2023 наказом Президента Федерації велосипедного спорту України Грівко А.А. за №К007 «Про затвердження оновленого складу Президії Федерації велосипедного спорту України» керуючись пунктами 5.3.2., 5.6.4. Статуту Громадської організації Федерація велосипедного спорту України затверджено оновлений склад членів Президії:
1) Президент - Грівко А.А.;
2) Генеральний директор - Ярошенко О.П.;
3) Генеральний секретар - Дзядевич Т.А.;
4) Голова колегії суддів - Гонтовенко Є.В.;
5) Відповідальний за дисципліну трек - Веселов А.Ю.;
6) Відповідальний за дисципліну (МТБ) - Ткаченко І.І.;
7) Відповідальний за аматорський велоспорт - Хижняк І.В.
21.04.2023 відбулось онлайн-засідання Президії Федерації велосипедного спорту України, на якому були присутні: Президент - Грівко А.А., Генеральний директор - Ярошенко О.П., Генеральний секретар - Дзядевич Т.А., Голова колегії суддів - Гонтовенко Є.В., відповідальний за дисципліну трек - Веселов А.Ю. та відповідальний за дисципліну (МТБ) - Ткаченко І.І..
Так, на вказаному засіданні Президії були прийняті, зокрема, наступні рішення:
- скасовано заплановані попередньо засідання Конференції 25 квітня і 18 травня та вирішено провести позачергову Конференцію ФВСУ 24.05.2023.
- провести позачергову Конференцію ФВСУ 24.05.2023 за адресою: м.Київ, вул.Рильський провулок 4, опублікувати відповідне оголошення на веб сайті ФВСУ. Затверджено проєкт Порядку денного Конференції:
1. Заслуховування Президента ФВСУ А.А.Грівка щодо належного функціонування ФВСУ;
2. Внесення змін до Статуту ФВСУ;
3. Затвердження рішень щодо відсторонення спортсменів, тренерів, інших представників російської федерації та республіки білорусь від участі у міжнародних спортивних змаганнях;
4. Затвердження порядку планування календаря збірних команд України та обговорювання кандидатів на зайняття посад головних тренерів з видів велосипедного спорту.
5. Різне.
Вказані рішення було оформлено протоколом № 3, копія якого наявна в матеріалах справи, а також усі присутні члени Президії з усіх питань порядку денного голосували «за» - одноголосно.
24.04.2023 наказом Президента Федерації велосипедного спорту України Грівко А.А. «Про призначення Генерального директора Федерації велосипедного спорту України»: припинено повноваження позивача на посаді Генерального директора Федерації велосипедного спорту України з 24.04.2023 (включно) та призначено на посаду Генерального директора Федерації велосипедного спорту України Ярошенка Олега Павловича за 25.04.2023 на громадських засадах.
Так, предметом позову в даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним рішення Президії Федерації велосипедного спорту України від 21.04.2023, яке оформлено протоколом №3 онлайн-засідання Президії Федерації велосипедного спорту України від 21.04.2023.
Підставами позову є порушення прав позивача як члена Федерації велосипедного спорту України та члена Президії Федерації велосипедного спорту України, а саме: на участь в проведенні засідання Президії.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» спортивні федерації (асоціації, спілки, об'єднання тощо) (далі - спортивні федерації) - громадські об'єднання фізкультурно-спортивної спрямованості, основними завданнями яких є:
забезпечення інтересів членів відповідних спортивних федерацій у сфері спорту, в тому числі сприяння захисту їх соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних та інших інтересів;
сприяння розвитку відповідного виду (видів) спорту шляхом участі у розробленні та виконанні відповідних програм;
залучення різних груп населення до фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності;
сприяння підготовці спортсменів національних збірних команд та забезпечення їх участі в офіційних міжнародних спортивних змаганнях;
організація та проведення фізкультурно-оздоровчих, спортивних заходів та спортивних змагань;
участь у здійсненні кадрового забезпечення розвитку відповідного виду (видів) спорту;
сприяння розвитку міжнародного співробітництва у сфері фізичної культури і спорту.
Частиною 3 статті 1 Закону України "Про громадські об'єднання" визначено, що громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи, тобто це одна з організаційно-правових форм громадських об'єднань в Україні; громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Громадське об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи, діє на підставі статуту громадського об'єднання, який повинен, зокрема, містити відомості про порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об'єднання, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об'єднання та розгляду скарг.
Статут громадського об'єднання - це установчий документ, що використовується для створення та провадження діяльності, містить правила, що регулюють права та обов'язки членів, визначає порядок управління та здійснення діяльності громадського об'єднання.
Пунктом 1.1. статуту громадської організації «Федерації велосипедного спорту України» у редакції, затвердженій черговим засіданням конференції Федерації від 20.11.2015 (надалі - статут), визначено, що Федерація є всеукраїнською громадською організацією спортивної спрямованості, яка об'єднує спортсменів, тренерів, суддів, інших фахівців в досягненні мети і завдань, передбачених цим статутом.
Згідно із пунктом 1.2. статуту Федерація діє на засадах добровільності, спільності інтересів, рівноправності її членів (учасників), самоврядування, законності та гласності, обов'язковості виконання рішень, прийнятих згідно зі статутом.
Пунктом 1.3. статуту передбачено, що Федерація є всеукраїнською громадською організацією зі статусом юридичної особи, діяльність якої поширюється на територію всієї України. Федерація створена та здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Законів України «Про громадські об'єднання» та «Про фізичну культуру і спорт», інших законів та нормативно-правових актів України, а також цього статуту.
Відповідно до п.п.4.1. та 4.2. статуту членство у Федерації є добровільним і не накладає на її членів ніяких обмежень щодо підприємницької, громадської та будь-якої іншої діяльності, що не заборонена законодавством. Кількість членів Федерації не обмежена.
Згідно із п. 4.7. статуту члени Федерації, зокрема, мають право брати участь у роботі Федерації та обирати та бути обраними до керівних органів Федерації.
У пункті 5.1. статуту передбачено, що органами управління Федерації є: Конференція, Президія, Президент, Перший віце-президент, Дирекція, Ревізійна комісія
Відповідно до п.5.3.1. статуту керівним органом Федерації в період між Конференціями є Президія Федерації, очолювана Президентом Федерації.
Згідно із п.5.3.2. статуту до складу Президії Федерації входять Президент, Перший віце-президент, Генеральний директор, Генеральний секретар, голова комісії атлетів, голова антидопінгової комісії, голова колегії суддів, державний тренер з велосипедного спорту (за посадою), а також особи, призначені особисто Президентом Федерації у кількості, що не може перевищувати 3 (три) особи.
Засідання Президії Федерації проводяться в міру необхідності, але не рідше 1 (одного) разу на 6 (шість) місяців (п.5.3.3. статуту).
Відповідно до п.5.3.4. статуту засідання вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів Президії.
Згідно п.5.3.5. статуту рішення Президії Федерації приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів Президії. За умови рівності голосів голос Президента Федерації є вирішальним.
У пункті 5.3.6. статуту передбачено, що Президія Федерації:
- затверджує Положення про розміри та порядок сплати вступних та членських внесків;
- забезпечує виконання завдань і функцій, визначених статутом Федерації рішень Конференції;
- визначає напрямки поточної роботи Федерації;
- скликає Конференції, встановлює норми представництва делегатів та порядок їх делегування;
- вирішує інші питання діяльності Федерації;
- реалізує право власності на майно та кошти Федерації в порядку передбаченому цим статутом та законом.
21.04.2023 відбулось онлайн-засідання Президії Федерації велосипедного спорту України, на якому були присутні 6 із 7 членів Президії, які з усіх питань порядку денного голосували «за» - одноголосно.
На вказаному засіданні Президії були прийняті, зокрема, наступні рішення, що оформлені протоколом №3 (оспорювані рішення):
- скасовано заплановані попередньо засідання Конференції 25 квітня і 18 травня та вирішено провести позачергову Конференцію ФВСУ 24.05.2023.
- провести позачергову Конференцію ФВСУ 24.05.2023 за адресою: м. Київ, вул. Рильський провулок 4, опублікувати відповідне оголошення на веб сайті ФВСУ. Затверджено проєкт Порядку денного Конференції.
Так, позивач вказує, що його та інших членів Президії не було повідомлено про дату та час засідання Президії та вони не були присутні на засіданні Президії 21.04.2023, що свідчить про відсутність кворуму для прийняття рішень.
Разом з тим, як зазначено судом вище 19.04.2023 наказом Президента Федерації велосипедного спорту України Грівко А.А. за №К007 «Про затвердження оновленого складу Президії Федерації велосипедного спорту України» затверджено оновлений склад членів Президії, а саме: Президент - Грівко А.А., Генеральний директор - Ярошенко О.П.; Генеральний секретар - Дзядевич Т.А., Голова колегії суддів - Гонтовенко Є.В., відповідальний за дисципліну трек - Веселов А.Ю., відповідальний за дисципліну (МТБ) - Ткаченко І.І., відповідальний за аматорський велоспорт - Хижняк І.В.
Крім того, 19.04.2023 наказом Президента Федерації велосипедного спорту України Грівко А.А. за №К001 відсторонено від виконання обов'язків Генерального директора Федерації велосипедного спорту України ОСОБА_1 з 19.04.2023 та призначено тимчасово виконуючим обов'язки Генерального директора Федерації велосипедного спорту України Ярошенко О.П. з 19.04.2023 до звільнення ОСОБА_1 О.В. та внесення змін до Державного реєстру громадських об'єднань.
Як убачається з протоколу №3 від 21.04.2023 відбулось онлайн-засідання Президії Федерації велосипедного спорту України, на якому були присутні 6 із 7 членів президії, які з усіх питань порядку денного голосували «за» - одноголосно, а саме: Президент - Грівко А.А., Генеральний директор - Ярошенко О.П., Генеральний секретар - Дзядевич Т.А., Голова колегії суддів - Гонтовенко Є.В., відповідальний за дисципліну трек - Веселов А.Ю. та відповідальний за дисципліну (МТБ) - Ткаченко І.І.
Пунктами 5.3.4. та 5.3.5. статуту передбачено, що засідання вважається правомочним, якщо на ньому присутні більше половини членів Президії. Рішення Президії Федерації приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів Президії. За умови рівності голосів голос Президента Федерації є вирішальним.
Отже, враховуючи, що позивач ще 19.04.2023 був відсторонений від посади Генерального директора ФВСУ та саме за посадою Генерального директора його було включено 16.09.2022 до Президії наказом №7, а також те, що 19.04.2023 було затверджено новий склад Президії ФВСУ, а тому була відсутня правова підстава для повідомлення позивача про скликання засідання Президії 21.04.2023, як підстава для його участі в засіданні Президії.
Суд наголошує, що накази Президента Федерації велосипедного спорту України від 19.04.2023 за №К001 та за №К007 на недостовірність яких посилається позивач, не є предметом оскарження в даній справі та є чинними на момент розгляду справи та ухвалення рішення.
За приписами ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.
Отже, згідно з приписами чинного господарського процесуального законодавства суд позбавлений права самостійно, з власної ініціативи визнавати недійсним правочин, не пов'язаний з предметом спору.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів визнання недійсними чи скасування наказів Президента Федерації велосипедного спорту України від 19.04.2023 за №К001 та за №К007 матеріали справи не містять та позивачем, у порядку передбаченому ГПК України, таких доказів суду не надано.
При цьому суд зазначає, що ні законодавством України, ні чинним статутом ФВСУ не передбачено обов'язку повідомлення усіх членів Федерації про засідання Президії, а лише членів Президії.
Одночасно, приймаючи до уваги те, що 6 із 7 членів Президії приймали участь у засіданні 21.04.2023, таке засідання вважається правомочним, а тому посилання позивача на відсутність кворуму при прийнятті оскаржуваних рішень є необґрунтованими.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано, яким чином оспорюванні рішення Президії порушують права позивача та яким чином їх скасування може відновити права позивача, враховуючи, що вказаними рішеннями, що оформлені протоколом №3 від 21.04.2023 було призначено лише позачергову Конференцію ФВСУ на 24.05.2023 та затверджено проєкт її порядку денного, тобто вказана Конференція станом на день відкриття провадження в даній справі (05.06.2023), як і на день ухвалення рішення вже відбулася.
Так, згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права. Тому, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, порушення суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Тобто, встановивши наявність у позивача суб'єктивного матеріального права, на захист яких подано позов, суд повинен був з'ясувати наявність чи відсутність факту його порушення.
Як зазначено судом вище позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача, як члена федерації та члена Президії на управління громадською організацією.
Так, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19, порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, унаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке: порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. При цьому, спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Водночас, відсутність порушеного права є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі910/6091/19, від 23.12.2020 у справі №910/7579/16.
Приймаючи до уваги викладені обставини в сукупності, враховуючи те, що позивач станом на день проведення засідання Президії на якому були прийняті оспорювані рішення бу відсторонений від посади Генерального директора та не був членом такої Президії, а тому не повинен був повідомлятися про проведення її засідання та приймати в ньому участь, враховуючи наявність кворуму на засіданні Президії 21.04.2023, а також не доведення позивачем порушення його прав оспорюваними рішеннями, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене, суд у повному обсязі відмовляє в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 10.11.2023.
Суддя Я.А.Карабань