ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
09.11.2023Справа № 910/11734/23
За позовом Фізичної особи-підприємця Свічкаря Олександра Олександровича (АДРЕСА_1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" (м. Київ) про стягнення 490.619,27 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Фізична особа-підприємець Свічкар Олександр Олександрович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" про стягнення 490.619,27 грн, з яких: 280.000,00 грн заборгованості за надані позивачем послуги за договором №05/38/21 від 04.01.2021, 76.489,64 грн пені, 121.398,05 грн інфляційних втрат та 12.731,59 грн 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2023 відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.
Відповідач копію цієї ухвали Господарського суду міста Києва отримав 08.09.2023, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Крім того, 28.08.2023 представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.
Пунктом 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
01.09.2023 до суду від позивача надійшло підтвердження про те, що сума боргу не змінилась, відповідачем заборгованість не сплачена.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
04.01.2021 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір №05/38/21 про надання транспортних послуг (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого виконавець зобов'язався на підставі заявок замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень майна замовника (вантажів) автомобільним транспортом, а також по організації транспортування (доставки) майна замовника в строк, визначений замовником в заявці, включно із оформленням необхідної документації, перевіркою кількості та якості майна та здійснення інших дій, необхідних для прийняття, транспортування, відправлення та доставки замовнику або вантажоодержувачам, визначеним замовником, майна замовника, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги за цим Договором та оплатити ці послуги.
Детальна інформація щодо змісту послуг, які надаються за цим Договором, визначається у заявці замовника, що є невід'ємною частиною цього Договору, яка надається замовником виконавцеві шляхом її передачі по електронній пошті або факсимільним зв'язком, а оригінал - направляється по пошті на адресу виконавця або вручається під розписку (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору вартість послуг виконавця сторони визначають на підставі заявки замовника, яка погоджується виконавцем та є невід'ємною частиною даного договору. У вартість послуг виконавця включені усі витрати, які несе виконавець у зв'язку з виконанням заявки замовника, які окремому відшкодуванню не підлягають.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що оплата за фактично надані послуги за цим Договором здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця на підставі оригіналу акту приймання-передачі наданих послуг протягом 5 (п'яти) банківський днів після отримання від виконавця оригіналів наступних документів: акту передачі-приймання наданих послуг, рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/TTH) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та інших документів, перелік яких визначено умовами договору (п. 2.10) та відповідної заявки.
Пунктами 5.1. та 5.2. Договору сторони погодили, що передача послуг за цим Договором виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюються відповідним актом передачі-приймання наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг. Підписання акту передачі-приймання наданих послуг представником замовника є підтвердженням відсутності претензій з його сторони щодо послуг, наданих виконавцем.
Договір вступає в силу 04.01.2021 р. і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків та виконання всіх зобов'язань сторін - до їх повного виконання (пункт 9.5. Договору).
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, на виконання Договору між сторонами у період з 11.01.2022 по 21.02.2022 було підписано ряд заявок на перевезення (доставку) вантажів до пункту розвантаження.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо перевезення вантажів у визначені строки та за маршрутом, визначеними відповідними заявками, на підтвердження чого до матеріалів справи надано копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу, а також копії підписаних обома сторонами актів надання послуг: № 19 від 01.02.2022 на суму 34000 грн, № 24 від 02.02.2022 на суму 18000 грн, № 25 від 02.02.2022 на суму 18000 грн, № 27 від 03.02.2022 на суму 36000 грн, № 30 від 16.02.2022 на суму 35000 грн, № 33 від 14.02.2022 на суму 25000 грн, № 34 від 11.02.2022 на суму 25000 грн, № 29 від 10.02.2022 на суму 18000 грн, № 35 від 15.02.2022 на суму 26000 грн, № 32 від 14.02.2022 на суму 19000 грн, № 31 від 11.02.2022 на суму 26000 грн, № 38 від 19.02.2022 на суму 27000 грн, № 39 від 19.02.2022 на суму 38000 грн, № 41 від 21.02.2022 на суму 27000 грн, № 43 від 21.02.2022 на суму 30000 грн, № 48 від 23.02.2022 на суму 23000 грн, № 49 від 21.02.2022 на суму 23000 грн, № 50 від 24.02.2022 на суму 23000 грн, всього на суму 471 000,00 грн.
Відповідачем не було виконано зобов'язання у погоджений сторонами строк, проте позивач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) № 01/40/23 від 05.01.2023 частково сплатило борг відповідача у розмірі 191 000,00 грн.
Таким чином, позивач вказує, що відповідач розрахунки за надані позивачем послуги здійснював через інше підприємство з затриманням та частково, у зв'язку з чим допустив наявність заборгованості перед позивачем у загальному розмірі сумі 280 000,00 грн.
Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 280 000,00 грн.
Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача також 76 489,64 грн пені, 121 398,05 грн інфляційних втрат та 12.731,59 грн 3 % річних.
Відповідно до п. 6.5. Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Твердження позивача з боку відповідача належними доказами не спростовані.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" (02002, місто Київ, вулиця Микільсько-Слобідська, будинок 1а; ідентифікаційний код 32305906) на користь Фізичної особи-підприємця Свічкаря Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 280 000 (двісті вісімдесят тисяч) грн 00 коп. заборгованості, 76 489 (сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят дев'ять) грн 64 коп. пені, 121 398 (сто двадцять одну тисячу триста дев'яносто вісім) грн 05 коп. інфляційних втрат, 12 731 (дванадцять тисяч сімсот тридцять одну) грн 59 коп. 3 % річних та 7 359 (сім тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн 29 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко