ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/526/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засіданні Андріїв Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто"
про стягнення заборгованості у розмірі 321249,3 грн, а саме: 52075,91 грн - простроченої заборгованості зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 27657,47 грн - процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 11737,44 грн - інфляційних втрат, 27657,47 грн - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 17575,74 грн - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 184545,27 грн - неустойки за неповернення об'єкта лізингу,
за участі:
Від позивача: Купельський Олександр Миколайович (в режимі вкз)
Від відповідача: ОСОБА_1
встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто" про стягнення заборгованості у розмірі 321249,3 грн, а саме: 52075,91 грн - простроченої заборгованості зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 27657,47 грн - процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 11737,44 грн - інфляційних втрат, 27657,47 грн - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 17575,74 грн - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 184545,27 грн - неустойки за неповернення об'єкта лізингу.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.06.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; запропоновано сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
03.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто" до суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості та штрафних санкцій (вх. № 9804/23) та клопотання про здійснення розгляду даної справи у судовому засіданні з повідомленням сторін за правилами загального позовного провадження (вх. № 9803/23).
31.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 11112/23).
08.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто" до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. № 11459/23).
Ухвалою суду від 14.08.2023 судом постановлено перейти до розгляду справи №909/526/23 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче засідання.
22.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до суду надійшли: розрахунок заборгованості та штрафних санкцій від 22.08.2023 (вх.№ 12167/23); клопотання про зменшення штрафних санкцій від 22.08.2023 (вх.№12168/23); клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу від 22.08.2023 (вх..№ 12169/23).
В судовому засіданні 23.08.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання.
07.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до суду надійшли заперечення проти клопотання по справі від 07.09.2023 (вх.№ 12960/23).
В судовому засіданні 12.09.2023 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
17.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто" до суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи від 17.10.2023 (вх.№ 15054/23).
В судовому засіданні 31.10.2023 розгляд справи по суті завершено, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №200325-2/ФЛ-Ю-І від 25.03.2020 в частині своєчасної оплати лізингових платежів, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за 21 - 27 лізингові періоди в сумі 52075,91 грн. Позивач керуючись: ст.625 ЦК України, за порушення грошового зобов'язання нарахував інфляційні втрати; п. 2.7 загальних умов договору - проценти річних; п.7.1.1 - пеню; п.7.1.3 штраф та п.7.1.2 - неустойку за неповернення об'єкта лізингу. Позовні вимоги обґрунтувані ст.525, 526, 543,554, 625, 629 ЦК України, Закону України "Про фінансовий лізинг".
У відповіді на відзив, позивач зазначив, що сплачені відповідачем кошти в сумі 20000 грн в односторонньому порядку розподілено ним в порядку черговості, визначеної п. 2.11 договору в рахунок погашення заборгованості зі сплати відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу згідно графіка, яка утворилася у зв'язку з несплатою чергових лізингових платежів з 20.12.2021.
Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, зазначив, що відповідачем не доведено наявність прямих причинно-наслідкових зв'язків між військовою агресією російської федерації проти України, введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ним своїх зобов'язань за договором лізингу.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив. Зазначив, що безпідставним є стягнення неустойки за неповернення предмета лізингу, оскільки відповідач отримав повідомлення про розірвання договору та повернення предмету лізингу 03.08.2022, що вже було встановлено рішеннями судів при розгляді справи №909/610/22.
Також зазначає, що ТОВ "Розумне енергетичне місто" за спірні лізингові періоди сплатили ТОВ "Бест Лізинг" кошти у розмірі 10000 грн. (15.04.2022) та 10000 грн. (22.04.2022), разом на суму 20000 грн. Як наслідок, не підлягає до стягнення і усі нараховані штрафні санкції (пеня, три відсотки річних, інфляційні втрати, штрафи тощо) на суму у розмірі 20000 грн, яка вже була сплачена.
Щодо стягнення пені у розмірі 27657,47 грн на підставі п. 7.1.1 Загальних умов договору фінансового лізингу №200325-2/ФЛ-Ю-І від 25.03.2020 року зазначає, що даним пунктом визначено що нарахування пені за прострочення сплати платежів припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися. Між тим, позивачем нараховано пеню на суму заборгованостей з 21 по 27 лізингові періоди, більше ніж за період передбачений сторонами.
Відповідно до п. 8.1. договору фінансового лізингу №200325-2/ФЛ-Ю-І від 25.03.2020 сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов'язання або невиконання своїх обов'язків за договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникла внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами, як для суб'єктів господарювання так і для населення. Зважаючи на те, що відповідальність у вигляді процентів річних, інфляційних втрат, пені, за неподання звітності за 1-ій та 2-ий квартал 2022 року передбачена договором фінансового лізингу №200325-2/ФЛ-Ю-І від 25.03.2020 року, а тому на підставі п. 8.1. зазначеного договору сторона звільняється від відповідальності за невиконання своїх обов'язків.
Також, зазначив, що нараховані проценти річних відповідно до п.7.1.1. договору за своєю правовою природою є пенею та не можуть бути стягнені з відповідача, оскільки застосування однакової відповідальності за одне і теж порушення суперечить ст. 61 Конституції України.
Посилаючись на важке фінансове становище та вид діяльності, подав клопотання про зменшення штрафних санкцій та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Обставини справи, оцінка доказів.
25.03.2020 ТОВ "БЕСТ ЛІЗИНГ" (лізингодавець) та ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" (лізингоодержувач) уклали договір фінансового лізингу №200325-2/ФЛ-Ю-І, відповідно до умов якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, номер шасі (кузова,рами), рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно з умовами та на підставі цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством).
Згідно з даними специфікації, яка є додатком до договору, предметом лізингу є міні-екскаватор JCB 8026, модель, комплектація, номер шасі (кузова, рами): гусенечний двигун - дизель 18,4 кВт, вага - 2705 кг, с.н. НОМЕР_1 , 2015 року випуску.
Загальна вартість предмета лізингу з ПДВ становить 878787 грн.
Пунктом 1.2 загальних умов договору передбачено, що строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "Графік сплати лізингових платежів" до договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.
Остаточна загальна вартість предмета лізингу - вартість предмета лізингу вказана в акті, або в останньому по даті акті коригування вартості предмета лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу (п. 2.1.5. загальних умов договору).
За змістом п. 2.2. загальних умов договору, усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснити у число сплати, в національній валюті України (гривні) відповідно до графіка та загальних умов, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.
В додатку до договору "Графік сплати лізингових платежів" визначено періоди лізингу, лізингові платежі, розмір відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, в т.ч. ПДВ 20% у кожен період лізингу, винагороду (комісію) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ та загальний лізинговий платіж, в т. ч. ПДВ 20%.
Відповідно до пп. 2.1.7. загальних умов договору, число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно з п. 2.1.7.1 загальних умов договору.
За змістом пп. 2.1.7.1. загальних умов договору, числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акта. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 25 липня 20218 р.). Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2018 р. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарного місяця.
Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню (п. 2.4. Загальних умов договору).
В п. 2.7. загальних умов договору визначено, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст. 625 ЦК України лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, протягом усього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовилися, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, у зв'язку з цим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.
Згідно з п. 2.11. загальних умов договору, лізингоодержувач здійснює погашення заборгованості перед Лізингодавцем у такому порядку:
- компенсація (відшкодування) лізингодавцю або іншим особам сум штрафів, накладених протягом усього строку лізингу уповноваженими державними органами за порушення Правил дорожнього руху та/або інших норм чинного законодавства, пов'язаних з експлуатацією/використанням/паркуванням/зберіганням та іншим предмету лізингу (в т.ч. кожної з його одиниць) в т.ч. зафіксованих у автоматичному режимі, а також в режимі фото-відео фіксації;
- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов'язків за даним договором, а також процентів річних та інфляційних витрат, нарахованих на прострочену заборгованість;
- сплата комісії за адміністрування простроченої заборгованості;
- сплата простроченої заборгованості з нарахованої винагороди;
- сплата суми поточної заборгованості з нарахованої винагороди;
- сплата простроченої заборгованості з відшкодування частини вартості предмета лізингу;
- сплата поточної заборгованості з відшкодування частини вартості предмета лізингу.
Сторони домовились, що погашення заборгованості кожної черги відповідно до вищенаведеного порядку в межах кожної черги відбувається за принципом першочергового погашення заборгованості, що утворилася раніше. В разі перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором (як чергових лізингових платежів, так і комісій, штрафних санкцій і простроченої заборгованості) з порушенням вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно (та не залежно від призначення платежу, вказаного платником у платіжному документі) перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це підписуючи цей договір. Сторони також погодили, що лізингодавець може самостійно в односторонньому порядку (в тому числі, після одержання коштів), не залежно від призначення платежу (вказаного платником у платіжному документі): змінити порядок черговості погашення заборгованості як в межах вищенаведеного порядку, так і в межах кожної із встановлених черг; та/або зарахувати кошти в погашення заборгованості за іншим договором, укладеним з лізингоодержувачем (про що лізингодавець повідомляє лізингоодержувача у зручний для лізингодавця спосіб).
Відповідно до пп. 7.1.1. загальних умов договору, за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через 12 місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
За змістом пп. 7.1.2 загальних умов договору, якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким предмет лізингу, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули предмет лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення предмета лізингу у відповідності до даного договору або чинного законодавства України, лізингоодержувач сплачує на вибір лізингодавця: неустойку (штраф) у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 785 ЦК України (при цьому, сторони домовились, що при нарахуванні суми неустойки лізингодавець застосовує середньоденну лізингову плату за користування предметом лізингу, яка розраховується шляхом складання сум загальних лізингових платежів, зазначених у стовбці "загальний лізинговий платіж в т.ч. ПДВ" графіку, за строк лізингу, який минув на момент нарахування неустойки, та ділення цієї суми на відповідну кількість днів користування предметом лізингу); або лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен день прострочення повернення предмета лізингу.
Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. загальних умов договору, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком "Довідка" до договору.
За порушення умов пунктів 2.15., 2,16., 3.6., 4.1.2., 4.1.7., 4.8., 5.2., 10.2. загальних умов лізингоодержувач сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що цей штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмета лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу (пп. 7.1.3 Загальних умов договору).
За змістом пп. 6.6.1. загальних умов договору, лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання договору (зобов'язань по договору) щодо повернення лізингоодержувачем предмета лізингу є місцезнаходження лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення предмета лізингу, повернути предмет лізингу лізингодавцю. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) предмета лізингу без будь-яких погоджень або дозволів лізингоодержувача або будь-яких інших осіб, з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат.
На виконання договірних зобов'язань лізингодавець передав у користування (фінансовий лізинг) предмет лізингу, а саме: міні-екскаватор JCB 8026, модель, комплектація, номер шасі (кузова, рами): гусенечний двигун - дизель 18,4 кВт, вага - 2705 кг, с.н. НОМЕР_1 , 2015 року випуску, а лізингоодержувач прийняв вищезазначений предмет лізингу, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі предмета лізингу в користування від 31.03.2020.
Отже, виходячи з вимог пп. 2.1.7.1. загальних умов договору, лізингоодержувач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 20-го числа кожного місяця, починаючи з 20.04.2020 в розмірі визначеному у Графіку сплати лізингових платежів.
В порушення умов договору, відповідач свої обов'язки щодо сплати лізингових платежів виконував не в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу за 21 - 27 лізингові періоди в сумі 52075 грн 91 коп.
12.07.2022 ТОВ "Бест Лізинг" направило ТОВ "Розумне енергетичне місто" вимогу №2114 від 12.07.2022 про сплату 35151,48 грн штрафу за неподання звітності за 1-5 квартал 2021 року.
Повідомленням №2141 від 13.07.2022 ТОВ "Бест Лізинг" повідомило ТОВ "Розумне енергетичне місто" про розірвання (відмову від) договору лізингу на підставі ч. 2 ст. 7, пп. 3, 4, ч. 2 ст. 10 Закону України від 16.12.1997 №723/97-ВР “Про фінансовий лізинг”, п. 6.6.1 загальних умов договору та заявило вимогу про повернення у строк до 19 липня 2022 року отриманого за договором майно - предмету лізингу.
13.07.2022 позивач направив відповідачу повідомлення №2141 про розірвання (відмову) від договору фінансового лізингу №200325-2/ФЛ-Ю-І від 25.03.2020 року з вимогою про повернення до 19.07.2022 предмета лізингу. Вказане повідомлення надіслано відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0303800910873 від 13.07.2022, що підтверджується фіскальним чеком АТ "Укрпошта", який позивач приєднав до матеріалів справи. Відстежити по трекінгу АТ "Укрпошта" поштове відправлення №0303800910873 та встановити дату його отримання станом на час розгляду справи неможливо, оскільки від дня відправлення пройшло більше шести місяців.
Разом з тим, Господарський суд Івано-Франківської області в рішенні від 03.11.2022 у справі №909/610/22, яке набрало законної сили встановив, що рекомендоване поштове відправлення № 0303800910873 від 13.07.2022 отримане відповідачем 03.08.2022.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи вищенаведену норму закону, обставини отримання відповідачем 03.08.2022 рекомендованого поштового відправлення №030380091087 доказуванню не підлягають.
У зв'язку з достроковим розірванням договору, відповідач 09.08.2022 повернув предмет лізингу позивачу, що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
13.06.2021 набрав чинності Закон України “Про фінансовий лізинг” від 04.02.2021 №1201-ІХ. Як передбачено пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що договір лізингу між сторонами укладено 25.03.2020, до відносин сторін суд застосовує Закон України “Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997 № 723/97-ВР в редакції, яка діяла до набрання чинності новим законом. Також, суд застосовує і правові норми щодо лізингу, встановлені Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України у редакції, що діяла станом на 25.03.2020, оскільки зміни до зазначених кодексів щодо лізингу внесено саме Законом від 04.02.2021 № 1201-ІХ, який не застосовується у цьому випадку до відносин сторін.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Щодо стягнення винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу.
Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно зі статтею 16 Закону України “Про лізинг”, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Зазначені положення статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" стосовно визначення порядку сплати лізингових платежів договором та щодо права сторін визначати склад лізингових платежів узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановив суд, умови укладеного між сторонами договору лізингу, зокрема і “Графік сплати лізингових платежів” визначають, що до складу загального лізингового платежу входять: розмір відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу та винагорода (комісія) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу.
Суд встановив, що на виконання умов договору позивач передав у користування (фінансовий лізинг) предмет лізингу і відповідно до вимог пп. 2.1.7.1. загальних умов договору, відповідач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 20-го числа кожного місяця, починаючи з 20.04.2020 в розмірі визначеному у графіку сплати лізингових платежів.
Згідно з розрахунками позивача, здійсненими відповідно до п. 2.1.7.1., 2.4. загальних умов договору лізингу та графіку сплати лізингових платежів, заборгованість відповідача по сплаті винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу становить 52075,91 грн, а саме:
- з 20.12.2021 року (21 період лізингу) виникла заборгованість по сплаті винагороди (комісії) в розмірі 8591,42 грн;
- з 20.01.2022 року (22 період лізингу) виникла заборгованість по сплаті винагороди (комісії) в розмірі 8453,67 грн;
- з 18.02.2022 року (застосовується п.2.4. загальних умов договору лізингу, оскільки 20.02.2022 - вихідний день 23 період лізингу) виникла заборгованість по сплаті винагороди (комісії) в розмірі 8086,23 грн;
- з 18.03.2022 року (застосовується п.2.4. загальних умов договору лізингу, оскільки 20.03.2022 - вихідний день 24 період лізингу) виникла заборгованість по сплаті винагороди (комісії) в розмірі 7138,26 грн;
- з 20.04.2022 року (25 період лізингу) виникла заборгованість по сплаті винагороди (комісії) в розмірі 7061,12 грн;
- з 20.05.2022 року (26 період лізингу) виникла заборгованість по сплаті винагороди (комісії) в розмірі 6497,79 грн;
- з 20.06.2022 року (27 період лізингу) виникла заборгованість по сплаті винагороди (комісії) в розмірі 6247,42 грн.
Факт прострочення сплати лізингових платежів за 21-27 лізингові періоди підтверджується матеріалами справи.
Твердження відповідача, про часткову сплату заборгованості в сумі 20000 грн за спірні періоди спростовується з огляду на положення пункту 2.11 загальних умов договору, яким сторони погодили, що в разі перерахування лізингоодержувачем платежів за цим договором (як чергових лізингових платежів, так і комісій, штрафних санкцій і простроченої заборгованості) з порушенням вищевказаної черговості, лізингодавець має право самостійно (та не залежно від призначення платежу, вказаного платником у платіжному документі) перерозподілити отримані від лізингоодержувача кошти, у відповідності з черговістю, викладеною в цьому пункті, шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок, а лізингоодержувач підтверджує свою згоду на це підписуючи цей договір. Сторони також погодили, що лізингодавець може самостійно в односторонньому порядку (в тому числі, після одержання коштів), не залежно від призначення платежу (вказаного платником у платіжному документі): змінити порядок черговості погашення заборгованості як в межах вищенаведеного порядку, так і в межах кожної із встановлених черг; та/або зарахувати кошти в погашення заборгованості за іншим договором, укладеним з лізингоодержувачем (про що лізингодавець повідомляє лізингоодержувача у зручний для лізингодавця спосіб).
Позивачем в односторонньому порядку було зараховано 20000 грн в рахунок погашення заборгованості зі сплати відшкодування (компенсація) частини вартості предмета лізингу, в т.ч ПДВ 20 % згідно графіку, яка утворилася у зв'язку з несплатою чергових лізингових платежів з 20.12.2021, що відповідає п.2.11 договору №200325-2/ФЛ-Ю-І від 25.03.2020 року.
Доказів сплати винагороди (комісії) за отриманий в лізинг предмет лізингу за вказані періоди лізингу відповідач суду не надав.
За встановлених судом обставин, вимога позивача в частині стягнення 52075,91 грн винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу є обґрунтованою.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача процентів річних на підставі ст.625 ЦК України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п.2.7 договору).
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 2.7. загальних умов договору, у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингодавець зобов'язується сплатити проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, у зв'язку із чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.
За розрахунком позивача, сума річних відсотків розрахована згідно з п. 2.7. загальних умов договору у розмірі подвійної ставки НБУ та становить 27657,47 грн.
Надавши оцінку договору суд прийшов до висновку, що проценти, передбачені пунктом 2.7 договору, які нараховуються в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.
У свою чергу пунктом 7.1.1. договору сторони вже передбачили нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання лізингоотримувачем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Разом з тим, з огляду на те, що позивач просив стягнути з відповідача проценти на підставі ст.625 ЦК України, суд з врахуванням положень ст.625 ЦК України здійснив розрахунок процентів річних у розмірі 3 % річних.
Так, за розрахунком суду, 3% річних за наведені позивачем періоди прострочення становить 1872, 62 грн.
Таким чином, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних, що становить 1872, 62 грн. В решті частини заявленої до стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ слід відмовити в зв'язку з безпідставністю.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач заявив до стягнення 11737,44 грн інфляційних втрат, які нараховані за період з січня 2022 року по квітень 2023 року.
Судом здійснено перевірку правильності розрахунку позивача та встановлено, що такий розрахунок є арифметично правильним та відповідає методиці нарахувань інфляційних втрат.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 11737,44 грн слід задовольнити.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання (несплати комісії) в розмірі в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.
У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
За приписами ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За встановлених судом обставин, у п. 7.1.1 договору сторони визначили, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через двадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
За розрахунком позивача, сума пені розрахована за прострочення сплати за 21-27 лізингові платежі за становить 27657,47 грн.
При цьому, позивачем здійснено нарахування такої пені понад двадцять місяців, від дня коли мала відбутися сплата.
Судом здійснено перерахунок пені з врахуванням 12-ти місячного строку нарахування пені. Розмір пені за перерахунком суду становить 22485,08 грн.
У п. 5.2.1 загальних умов договору передбачено обов'язок лізингоодержувача щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування Предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком “Довідка” до договору.
Доказів направлення позивачу таких звітів за період 1-й та 2-й квартал 2022 року відповідач суду не надав, а відтак на підставі п.7.1.3 загальних умов договору позивач правомірно нарахував відповідачу штраф за неподання такої звітності у розмірі 17575,74 грн.
При цьому суд враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
За наведеного, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу у штраф за неподання звітності.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки за неповернення об'єкта лізингу.
За порушення строку повернення предмету лізингу позивач, на підставі п.7.1.2. загальних умов договору, нарахував неустойку у розмірі 1 відсотка остаточної загальної вартості предмета лізингу за кожен день прострочення повернення предмета лізингу, що становить 184545,27 грн.
За змістом частини 2 статті 7 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до ч.3 вищевказаної статті відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
За встановлених судом обставин, відповідач дізнався про відмову позивача від договору фінансового лізингу 03.08.2022, оскільки поштове відправлення №0303800910873 від 13.07.2022, яким направлено відповідачу в т.ч. повідомлення №2141 про розірвання (відмову) від договору фінансового лізингу №200325-2/ФЛ-Ю-І від 25.03.2020 року отримано ним 03.08.2022.
Отже, відповідач не знав і не міг знати про те, що об'єкт лізингу необхідно повернути у зазначений у повідомленні №2141 від 13.07.2022 строк - до 19.07.2022.
Водночас, саме з 03.08.2022, з урахуванням положень ч. 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір фінансового лізингу №200325-2/ФЛ-Ю-І від 25.03.2020 було розірвано позивачем, а у відповідача відповідно виник обов'язок повернути предмет лізингу лізингодавцю (позивачу).
Згідно з ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що відповідач повернув позивачу предмет лізингу за актом прийому - передачі 09.08.2022, тобто протягом 6 (шести) днів з моменту розірвання договору та виникнення у нього обов'язку повернути предмет лізингу, а відповідно у строк, встановлений законом, підстави для стягнення з нього на підставі п. 7.1.2. договору неустойки за невчасне повернення об'єкта лізингу за період з 20.07.2022 по 09.08.2022 відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні цієї позовної вимоги про стягнення неустойки у розмірі 184545,27 грн. належить відмовити.
Щодо посилання відповідача на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), спричинені військовою агресією проти України 24 лютого 2022 року.
Відповідно до статті 8 загальних умов договору до обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) віднесено війну, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов'язків за договором.
Про те, що військова агресія російської федерації проти України, з 24.02.2022 і до її закінчення відноситься до обставин непереборної сили, зазначено і в листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Однак, за змістом листа, це стосується тих випадків, коли виконання зобов'язання для сторони договору стало неможливим у встановлений термін саме внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
У п. 8.2. загальних умов договору передбачено, що сторони зобов'язані письмово, не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України.
Доказів того, що відповідач, на виконання п. 8.2. загальних умов договору повідомив позивача про настання обставин непереборної сили, які перешкоджають виконанню його договірних зобов'язань, матеріали справи не містять.
Лист відповідача від 31.03.2022 №2022/03-10 не є таким повідомленням, оскільки містить лише пропозицію про зменшення розміру щомісячних лізингових платежів на 60% шляхом збільшення терміну дії договорів фінансового лізингу. У даному листі відповідач покликався не на виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які є підставою для звільнення його від відповідальності, а на істотну зміну обставин, що може бути підставою для зміни договору.
Про відмінність обставин непереборної сили та істотної зміни обставин зазначалось у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20. На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) (п. 50 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
Положення укладеного сторонами договору лізингу прямо не передбачають юридичні наслідки того, що лізингоодержувач не повідомив лізингодавця в строки, визначені договором, про факт настання таких обставин (із посиланням на відповідний документ торгово-промислової палати України чи без нього). Тому неповідомлення лізингодавця про виникнення форс-мажорних обставин само по собі не позбавляє лізингоодержувача права покликатись на форс-мажорні обставини, але враховується судом поряд з іншими обставинами справи.
Поряд з цим, невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 наведено висновок що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
В обґрунтування виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які перешкодили належному виконанню лізингоодержувачем договору лізингу в частині сплати лізингових платежів, відповідач посилається на те, що договори, які укладено між ним та Приватним акціонерним товариством “Прикарпаттяобленерго”, які передбачають виконання відповідачем робіт з технічного переоснащення, реконструкції обладнання ПАТ “Прикарпаттяобленерго” розірвано.
Оцінивши подані докази відповідно до вимог статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку що вони не підтверджують існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) саме для виконання зобов'язань відповідача в частині сплати лізингових платежів за спірним договором лізингу, оскільки зобов'язання відповідача перед позивачем є грошовими. Відсутність замовлень на послуги відповідача, несплата виконаних робіт контрагентами відповідача тощо відноситься до сфери його господарського ризику, і не свідчить про виникнення у нього обставин непереборної сили.
До того ж, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що “… належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат”.
Про необхідність офіційного підтвердження обставин непереборної сили Торгово-промисловою палатою України сторони обумовили і в п. 8.2. договору лізингу.
Як вище зазначив суд, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 містить посилання на те, що військова агресія російської федерації проти України, з 24.02.2022 і до її закінчення відноситься до обставин непереборної сили. Однак даний лист не звільняє сторін від доведення того, що виконання зобов'язання за договором стало неможливим у встановлений термін саме внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність прямих причинно-наслідкових зв'язків між військовою агресією російської федерації проти України, введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ним своїх зобов'язань за договором лізингу стосовно оплати лізингових платежів, не надано передбаченого договором офіційного документу (сертифікату) Торгово-промислової палати України, що засвідчує вказані обставини непереборної сили у взаємозв'язку з можливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором лізингу, а тому його доводи в цій частині суд відхиляє.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд встановив, що обґрунтованими та такими, що належать до стягнення за неналежне виконання умов спірного договору штрафними санкціями є пеня за прострочення виконання зобов'язання в сумі 22485,08 грн. та штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження предмета лізингу в сумі 17575,74 грн.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Необхідно відзначити, що неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд врахував, що позивач доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не подав. Натомість, відповідач, сплативши лізингові платежі за 1-20 періоди та у зв'язку з достроковим розірванням договору, добросовісно та в належному стані повернув предмет лізингу лізингодавцю, сам поніс збитки.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, суд вважає, що справедливим та доцільним є зменшення розміру пені та штрафу на 50 відсотків, а саме пені до 11242, 54 грн, штрафу до 8787,87 грн. При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення з відповідача саме такої суми пені та штрафу компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків сплати заборгованості.
Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи викладене, позов підлягає до задоволення частково: слід стягнути з відповідача на користь позивача 52075,91 грн простроченої заборгованості зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 1872,62 грн 3% річних, 11737,44 грн інфляційних втрат, 11242,54 грн пені, 8787,87 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна. В решті слід відмовити.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судовий збір належить покласти на відповідача без урахування суми зменшеної пені та штрафу.
Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 1663,79 грн слід покласти на відповідача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Як вбачається з позовної заяви, позивачем зазначався попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи в сумі 20000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем надано такі докази:
- договір про надання правової допомоги № 23/05-23 від 23.05.2023;
- додаток до угоди від 23.05.2023 до договору;
- акт №23/05-23-2 від 23.05.2023;
- платіжна інструкція №11530 від 29.05.2023;
- ордер на надання адвокатом правової допомоги від 23.05.2023.
При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 23.05.2023 між Адвокатським об'єднанням "Лекс-Юей" та ТОВ "Бест Лізинг" укладено договір про надання правової допомоги № 23/05-23.
Відповідно до п.1.1.договору, Адвокатське об'єднання за цим договором зобов'язується надати клієнту правничу допомогу по захисту прав та інтересів клієнта щодо аналізу правової основи господарських операцій, підготовки позову про стягнення заборгованості з боржника ТОВ "Розумне Енергетичне Місто", участь в судових засіданнях.
Вартість послуг Адвокатського об"єднання (гонорар) за згодою сторін складає 20000 грн за підготовку та супроводження позову відносно кожного окремого випадку, щодо стягнення заборгованості з боржника ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" (п.3.1. договору).
Вартість послуг зазначену в п.3.1. цього договору клієнт сплачує протягом п'яти днів з моменту отримання рахунку. Рахунок на оплату надсилається на електронну пошту клієнта, а оригінал передається одночасно з актом надання послуг (п.3.2. договору).
Згідно акту №23/05-23-2 від 23.05.2023 надані такі послуги: усні консультації 2000 грн, правовий аналіз судової практики щодо аналогічних спорів 5000 грн, аналіз пакету документів за договором фінансового лізингу 5000 грн, аналіз договору фінансового лізингу №200325-2/ФЛ-Ю-І від 25.03.2020 укладеного з ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" надання роз'яснення щодо стягнення заборгованості, підготовка позову про стягнення заборгованості за вказаним договором фінансового лізингу 8000 грн. Загальна вартість - 20000 грн.
Позивач оплатив адвокату вартість наданих послуг, обумовлених договором про надання правничої допомоги №23/05-23-2 від 23.05.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 11530 від 29.05.2023 на суму 20000 грн.
У відзиві на позов відповідач вказав, що на момент подачі відзиву поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн та планує під час розгляду справи ще понести витрати в сумі 10000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем надано такі докази:
- договір про надання правничої допомоги №2-33/22 від 02.09.2022;
- акт приймання -передачі наданих послуг від 03.07.2023 на суму 5500 грн;
- акт приймання - передачі наданих послуг від 12.09.2023 на суму 8200 грн;
- акт приймання - передачі наданих послуг від 12.10.2023 на суму 2400 грн;
- платіжні інструкції про оплату правничої допомоги: № 4475 від 16.08.2023, №4565 від 12.10.2023, №4583 від 17.10.2023.
02.09.2022 між ТОВ "Розумне Енергетичне Місто" та Адвокатським об"єднанням "Західноукраїнська правнича компанія" укладено договір про надання правничої допомоги №2-33/22 від 02.09.2022.
Відповідно до п.2.1.2. договору, виконавець має право представляти та захищати права та інтереси замовника в судових органах України, у зв'язку з цим виконавець має право вести справи замовника у судових органах України з усіма правами, що надані законом виконавцю як позивачу, відповідачу, третій особі.
За надання послуг (виконання робіт) визначених у цьому договорі замовник сплачує виконавцю гонорар у сумі, що визначається актом наданих послуг (виконаних робіт) (п.4.2. договору).
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 03.07.2023 надано такі послуги: 1) усна консультація та встановлення: фактичних обставин справи; які факти, що стосуються справи, настали; якими наявними доказами вони підтверджуються які докази та яким чином можна отримати та де вони знаходяться; яка оцінка фактичних обставин клієнтом; яка мета й бажання клієнта; ознайомлення із позовною заявою про стягнення заборгованості та штрафних санкцій та додатками по справі №909/526/23; правова кваліфікація обставин справи; моніторинг судових рішень, визначення судової практики застосування правових норм для визначення правової позиції - 1000 грн; 2) підготовка відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості та штрафних санкцій по справі №909/526/23; підготовка додатків до відзиву для позивача та для суду; направлення відзиву по справі №909/526/23 позивачу та подання відзиву до суду; підготовка та подання до суду клопотання про здійснення розгляду справи №909/526/23 у судовому засіданні з повідомленням сторін за правилами загального позовного провадження вартість - 4500 грн.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 12.09.2023 надано такі послуги: 1) підготовка заперечень на відповідь на відзив по справі №909/526/23; направлення заперечень відповіді на відзив позивачу та подання його до суду - 1000 грн; 3) підготовка та подання до суду клопотання про зменшення штрафних санкцій за договором фінансового лізингу №200325-2/ФЛ-Ю-І від 25.03.2020 року по справі №909/526/23 - 3000 грн; 4) підготовка розрахунку заборгованості та штрафних санкцій по договору фінансового лізингу №200325-2/ФЛ-Ю-І від 25.03.2020 року по справі №909/526/23; направлення розрахунку позивачу та подання до суду - 2000 грн; 5) підготовка та подання до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката по справі №909/526/23 1000 грн; 6) участь у судовому засіданні по справі №909/526/23 - 1200 грн.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 12.10.2023 надано такі послуги: участь у судовому засіданні по справі №909/526/23 - 2400 грн.
Загальна вартість наданих послуг згідно вказаних актів становить 16100 грн.
Відповідач оплатив адвокатському об'єднанню вартість наданих послуг, обумовлених договором про надання правничої допомоги, що підтверджується платіжними інструкціями про оплату правничої допомоги: № 4475 від 16.08.2023, №4565 від 12.10.2023, №4583 від 17.10.2023.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу). Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України ).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5,6 ст. 126 ГПК України). Неспівмірність витрат має бути доведена стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а у судовому рішенні має бути наведена оцінка тим доказам та аргументам, про які було зазначено стороною як підставу для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Відповідач подав заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, які заявив позивач. Подана заява мотивована тим, що розмір витрат на правову допомогу є необґрунтованим, не відповідає критеріям розумності та співмірності, оскільки в аналогічних справах позивач заявляв до відшкодування витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн - 3000 грн. У зв'язку з чим, вважає що співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою є витрати в сумі 2500 грн.
Однак, доводи відповідача щодо неспіврозмірності витрат на правову допомогу позивача спростовуютья з огляду на обсяг наданих послуг, умови договору про надання правової допомоги, складність справи та виходячи із конкретних обставин справи.
З огляду на викладені положення процесуального законодавства, враховуючи підготовку адвокатом документів для подання до суду, підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості відповідними документами, а також часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про відмову у зменшенні витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги та покладення таких витрат позивача, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 6583,47 грн витрат на правову допомогу слід покласти на відповідача.
Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу заявлених відповідачем, суд враховуючи підготовку адвокатом документів для подання до суду, підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості відповідними документами, а також положення ст.129 ГПК України, відповідно до яких у разі часткового задоволення позову судові витрати суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, дійшов висновку про покладення витрат пов'язаних з наданням правничої допомоги відповідача, на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 10541,08 грн витрат на правову допомогу слід покласти на позивача.
Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), судові витрати позивача, пов'язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню. Відтак судові витрати належить покласти на сторони без урахування суми зменшеної пені та штрафу.
Згідно ч. 11 ст. 129 ГПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Враховуючи наведену норму, суд вважає за доцільне зобов'язати позивача, як сторону на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачу в розмірі 3957,61 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 77-79, 86, 126, 129, 233, 236, 238,240 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто" про стягнення заборгованості у розмірі 321249,3 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто", вул. Макуха І., буд. 41а/4, м. Івано-Франківськ, 76014 (ідентифікаційний код 42394641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг", вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", м. Київ, 01054 (ідентифікаційний код 33880354) 52075 (п'ятдесят дві тисячі сімдесят п'ять) грн 91 коп. простроченої заборгованості зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 1872 (одну тисячу вісімсот сімдесят дві) грн 62 коп. 3% річних, 11737 (одинадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн 44 коп. інфляційних втрат, 11242 (одинадцять тисяч двісті сорок дві) грн 54 коп. пені, 8787 (вісім тисяч сімсот вісімдесят сім) грн 87 коп. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 1663 (одну тисячу шістсот шістдесят три) грн 79 коп. судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг", вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", м. Київ, 01054 (ідентифікаційний код 33880354) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто", вул. Макуха І., буд. 41а/4, м. Івано-Франківськ, 76014 (ідентифікаційний код 42394641) 3957 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 61 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог про стягнення 25784,85 грн процентів річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 16414,93 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 8787,87 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 184545,27 грн неустойки за неповернення об'єкта лізингу - відмовити.
Судовий збір в сумі 3154,95 грн залишити за позивачем.
Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13416,53 грн залишити за позивачем.
Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5558,92 грн залишити за відповідачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.11.2023
Суддя Неверовська Л. М.