номер провадження справи 9/188/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2023 Справа № 908/2574/23
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», код ЄДРПОУ 39587271 (69035, м. Запоріжжя, вул. Володимира Грищенка (Волгоградська), буд.26-А)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення суми 28774,42 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без виклику сторін
СУТЬ СПОРУ:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» про стягнення з відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 13953,23 грн, пені в розмірі 9491,76 грн, 3% річних в розмірі 694,18 грн та інфляційних втрат в розмірі 4635,25 грн, всього - загальної суми 28774,42 грн.
Підставою для звернення з позовом до суду зазначено невиконання відповідачем зобов'язань з оплати заборгованості за природний газ поставлений позивачем протягом вересня-грудня 2021 року, внаслідок чого, з урахуванням боргу в розмірі 50,28 грн, який існував станом на 01.09.2021, у відповідача утворилась заборгованість в сумі 13953,23 грн. За порушення строків оплати позивач також нарахував та заявив до стягнення з відповідача суму 9491,76 грн пені, суму 694,18 грн 3% річних та суму 4635,25 грн втрат від інфляції. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549-551, 610, 625, 693 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України та умовами договору № 41АР697-56-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 18.12.2020.
Ухвалою суду від 22.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2574/23 (номер провадження 9/188/23). Справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 08.09.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» про стягнення з відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми 28774,42 грн на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків в термін: протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали суду, але не пізніше 19.09.2023 включно.
Ухвалою суду від 20.09.2023 постановлено про продовження розгляду справи №908/2574/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут» про стягнення з відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми 28774,42 грн.
Відповідачу в ухвалі суду від 22.08.2023 було запропоновано надати відзив з документальним обґрунтуванням протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж у строк до 18.09.2023.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило. Про розгляд даної справи був повідомлений належним чином.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
Копія ухвали суду від 22.08.2023 направлялася ФОП ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією на вказану вище адресу. Разом з тим, зазначена ухвала 28.09.2023 була повернута до господарського суду підприємством поштового зв'язку без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку - суду.
Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
УСТАНОВИВ:
Відповідно до вимог Закону України «Про ринок природного газу» № 329-VШ від 09.04.2015 щодо розмежування функцій з постачання та розподілу газу, а також згідно з постановою НКРЕКП (Регулятора) від 28.05.2015 № 1640 з 01 липня 2015 року було анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, видану ПАТ «Запоріжгаз» та Постановою НКРЕКП від 28 травня 2015 року N 1652 ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території міста Запоріжжя та Запорізької області (крім міста Мелітополь, Мелітопольського, Веселівського, Приазовського районів та села Темирівка Гуляйпільського району) видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут».
З 01.07.2015 ліцензовану діяльність з постачання газу (відносини купівлі-продажу) проводить ТОВ «Запоріжгаз Збут» (як постачальник газу), а ліцензовану діяльність з розподілу газу (транспортування, встановлення вузлів обліку газу, облік газу тощо) проводить ПАТ «Запоріжгаз» (як Оператор ГРМ).
На виконання Закону України № 329 -VIII від 09.04.2015 НКРЕКП Постановою від 30.09.2015 № 2494 затвердила Кодекс газорозподільних систем, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824. Кодекс газорозподільних систем регулює взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також: визначає правові технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу (п.п. 2 п. 2 гл. 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем).
Відповідно до п. 6 гл. 3 розділу ІХ Кодексу ГРМ визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником. Споживач зобов'язується проінформувати постачальника про загальний об'єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період відповідно до вимог Правил постачання природного газу.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) своєю Постановою від 30.09.2015 № 2496, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, затвердила Правила постачання природного газу. Вказані Правила регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи.
Як встановлено п. 3 Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
ФОП ОСОБА_1 14.12.2020 звернувся до позивача з листом про укладання договору на постачання природного газу для непобутових споживачів на 2021 рік. У листі наведено річний замовлений обсяг газу - до 995,00 м.куб.
Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів №8776035 від 16.07.2020 земельна ділянка, під розміщення бази відпочинку «ЗОРЯ», кадастровий номер: 2322188400:04:001:1068, площею 0,2200 гектарів, яка розташована на території Розумівської сільської ради, за межами населеного пункту Запорізького району Запорізької області, на підставі договору купівлі-продажу №4029475 відчужена ОСОБА_1 .
18.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» (постачальник, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач, відповідач у справі) був укладений договір № 41АР697-56-21 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - договір).
Згідно з п.п. 1.1 - 1.4 договору постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ (далі газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Річний плановий обсяг постачання газу до 995 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі пункти призначення). Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний у Додатку 2, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.1.1 договору постачання газу здійснюється за умови наявності діючого між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу газу.
Згідно з п. 2.3 договору обсяг переданого (спожитого)газу за розрахунковий період (п. 4.1 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
За умовами п. п. 2.5.1 - 2.5.3 договору, за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог Кодексу ГРМ. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники актів приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.
В п. 2.5.4 договору сторони погодили, що у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі природного газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку на підставі даних оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач у такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі природного газу або ненадання письмової обґрунтованої відмові від його підписання протягом 2 календарних днів з дня отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що ціна одного кубічного метру природного газу без урахування податку на додану вартість становить 8,11342400 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн.
У п. 3.4 договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.
Загальна сума договору складається з місячних сум вартості газу поставленого споживачем за даним Договором (п.3.6 Договору).
Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць.
Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої Споживач включеній до Реєстру споживачів ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступній календарній рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій не обмежена. При цьому сторони укладають додаткову угоду до цього договору, в якій визнають плановий обсяг постачання природного газу (п.9.15 Договору).
Обсяг використаного споживачем газу визначається відповідно до вимог Закону України «Про ринок природного газу» 329-VІІІ від 09.04.2015, а також нормативних документів НКРЕКП, зокрема - Кодексу газорозподільних систем, Типового договору розподілу природного газу тощо.
Визначення обсягів спожитого споживачем природного газу відноситься до виключної компетенції Оператора ГРМ. При цьому, визначені Оператором ГРМ обсяги природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між споживачем та його постачальником.
З метою оперативного контролю за процесом споживання природного газу всіма категоріями споживачів, державою була розроблена та впроваджена у роботу електронна цифрова платформа, принципи її функціонування передбачені Правилами №2496, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1382/27827.
Кожному споживачу присвоюється ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний в установленому порядку Оператором ГРМ (по споживачах, які підключені до газорозподільної системи) або Оператором ГТС (по споживачах, які підключені до газотранспортної системи) (абзац 4 пункту 5 розділу І Правил постачання природного газу).
Адміністрування платформи здійснює державне підприємство - Оператор ГТС відповідно до вимогКодексу ГТС України. Головним призначенням створення і впровадження Державою платформи була автоматизація процесів електронної взаємодії та документообігу між всіма суб'єктами ринку природного газу - Оператором ГТС, операторами газорозподільних мереж (Оператори ГРМ), постачальниками газу та споживачами під час здійснення діяльності по забезпеченню потреб споживачів природним газом. Доступ до платформи здійснюється шляхом застосування персональних логінів і паролів, які надаються Оператором ГТС всім учасникам ринку природного газу.
У Додатку № 1 до договору сторонами узгоджені планові обсяги постачання газу у 2021 році, а саме: січень - 250 куб.м., лютий - 150 куб.м., березень 50 куб.м., квітень - 20 куб.м., травень - 15 куб.м., червень 15 куб.м., липень - 15 куб.м., серпень - 15 куб.м., вересень - 15 куб.м., жовтень - 50 куб.м., листопад - 150 куб.м., грудень - 250 куб.м.
У Додатку №2 до договору зазначено, що місцем знаходження точки комерційного обліку є Розумівка, вул. Дружби, 87, ЕІС-код точки комерційного обліку - 56ХО0006W28GH00G, газотранспортна організація - ТОВ «Оператор ГТС України», газорозподільча організація - АТ «Запоріжгаз».
На виконання умов договору позивач протягом вересня-грудня 2021 поставив відповідачу природний газ в обсязі 374,31 куб. метрів на суму 13902,95 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- № ЗЗП81007468 від 30.09.2021 на суму 760,37 грн.,
- № ЗЗП81008411 від 31.10.2021 на суму 2128,20 грн.,
- № ЗЗП81009671 від 30.11.2021 на суму 8574,98 грн.,
- № ЗЗП81010639 від 31.12.2021 на суму 2439,40 грн.
14.06.2023 позивач листом за № 697-Сл-2652-0623 від 14.06.2023 направив на адресу відповідача акт звіряння взаємних розрахунків та акти приймання-передачі природного газу за спірний період, що підтверджується фіскальнім чеком від 14.06.2023, описом вкладення до цінного листа скріпленім відбитком поштового зв'язку за 14.06.2023 та поштовою накладною № 6900210784473 (копії яких містяться в матеріалах справи).
Відповідач зазначені акти приймання-передачі природного газу не підписав, заперечень щодо їх підписання (відому від їх підписання) також не надав, тому вони вважаються погодженими відповідачем відповідно до п. 2.5.4 договору.
Таким чином позивач належним чином виконав умови договору № 41АР697-56-21 від 18.12.2020 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.
Позивач у заяві про усунення недоліків №13/09/23 також зазначив, що споживач протягом дії договору №41АР697-56-21 від 18.12.2020 здійснював розрахунки несвоєчасно, так протягом січня-серпня 2021 ФОП ОСОБА_1 було поставлено природного газу на суму 15441,96 грн, а здійснено розрахунків лише на суму 15391,68 грн. Керуючись п. 4.7 договору, яким передбачено, що у разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача за газ в поточному розрахунковому періоді зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення, постачальник зарахував оплату здійснену 28.09.2021 у розмірі 997,09 грн в рахунок заборгованості, яка рахувалась до вересня 2021. Таким чином склалась заборгованість за попередній період у розмірі 50,28 грн, яка також заявлена позивачем до стягнення.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У частині 1 статті 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до п. 4.2. Договору, оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100 % здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітнім.
Позивачем у період вересень-грудень 2021 поставлено відповідачу природний газ в об'ємі 374,31 куб.м на загальну суму 13902,95 грн. Також позивачем було зазначено та заявлено до стягнення вартість поставленого та неоплаченого споживачем природного газу за минулий період (січень-серпень 2021) у розмірі 50,28 грн. Таким чином загальний розмір заборгованості в рамках договору № 41АР697-56-21 від 18.12.2020 склав - 13953,23 грн.
Відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого газу у спірний період та у визначений договором строк, всупереч умов договору та вимог чинного законодавства України, не виконав, що призвело до утворення у останнього заборгованості за договором.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості спожитого природного газу є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми 13953,23 грн. заборгованості за спожитий природний газ заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.
За порушення відповідачем строків сплати отриманого природного газу позивач, враховуючи положення п. 6.2.1 договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 9491,76 грн. та за загальний період прострочення з 11.10.2021 по 07.08.2023. При цьому розрахунок пені здійснений позивачем на заборгованість по кожному місяцю (акту приймання-передачі природного газу) окремо.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно зі статтею 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6.2.1 договору встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Разом з тим, відповідно до положень п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Більшого періоду нарахування пені, ніж шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконаним, договором не передбачено.
Наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, через незастосування позивачем при його здійсненні положень п. 6 ст. 232 ГК України.
З урахуванням викладеного, здійснивши відповідний перерозрахунок, суд встановив, що пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період прострочення з 11.10.2021 по 11.07.2022 становить 1497,16 грн (на суму 760,37 грн боргу за вересень 2021 - пеня за період прострочення з 11.10.2021 по 11.04.2022 складає 70,75 грн; на суму 2128,20 грн боргу за жовтень 2021 - пеня за період прострочення з 11.11.2021 по 11.05.2022 складає 202,27 грн; на суму 8574,98 грн боргу за листопад 2021 - пеня за період прострочення з 11.12.2021 по 11.06.2022 складає 904,01 грн; на суму 2439,40 грн боргу за грудень 2021 пеня за період прострочення з 11.01.2022 по 11.07.2022 складає 320,13 грн).
У зв'язку з чим, вимога позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню на суму 1497,16 грн.
При цьому, суд зазначає, що визначений у п. 9.12 договору строк позовної давності не змінює порядок нарахування пені визначений п. 6 ст. 232 ГК України.
Також позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 694,18 грн. за загальний період прострочення з 11.10.2021 по 07.08.2023 та інфляційні втрати в сумі 4635,25 грн. за загальний період прострочення: жовтень 2021 - червень 2023.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат суд визнав виконаними вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.
На підставі усього вищевикладеного, позовні вимоги задовольняються судом частково.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», код ЄДРПОУ 39587271 (69035, м. Запоріжжя, вул. Володимира Грищенка (Волгоградська), буд. 26-А) суму 13 953 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три) грн 23 коп. основного боргу, суму 1497 (одну тисячу чотириста дев'яносто сім) грн 16 коп. - пені, суму 694 (шістсот дев'яносто чотири) грн 18 коп. - 3 % річних та суму 4635 (чотири тисячі шістсот тридцять п'ять) грн 25 коп. - втрат від інфляції.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз Збут», код ЄДРПОУ 39587271 (69035, м. Запоріжжя, вул. Володимира Грищенка (Волгоградська), буд. 26-А) суму 1938 (одну тисячу дев'ятсот тридцять вісім) грн 29 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено та підписано 10.11.2023.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва