ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 343/1512/23 пров. № А/857/17594/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В. Сеника Р.П.,
за участі секретаря судового засідання Демчик Л.Р.,
представника позивача: не з'явився
представника відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2023 року у справі № 343/1512/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконними дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
суддя в 1-й інстанції Андрусів І.М.
час ухвалення рішення 09 год. 17 хв.,
місце ухвалення рішення - м. Долина
дата складання повного тексту рішення 11.09.2023,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області (далі також ГУНП в Івано-Франківькій області, відповідач) та просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №973935 від 18.06.2023, винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області Шикорем В.І., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною, безпідставною, винесеною з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, працівником поліції не дотримано визначеної КУпАП процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Зазначає, що як вбачається з постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, 18 червня 2023 року у м. Долина Івано-Франківської області по вул. Обліски позивач керував транспортним засобом, який мав технічні несправності та під час перевірки документів не пред'явив діючого полісу страхування власників транспортних засобів. Однак позивач не погоджується з таким висновком відповідача про наявність в його діях складу правопорушення, оскільки вважає, що правила дорожнього руху не порушував, вимоги правил дорожнього руху виконував, а саме 18.06.2023 автомобілем, який мав технічні несправності не керував, обов'язку пред'являти полісу страхування не мав, оскільки не вчинив ДТП чи не порушив правил дорожнього руху, за які його було б притягнуто до відповідальності. Вважає, що відповідачем взагалі не зазначено та не конкретизовано, які саме норми Правил дорожнього руху чи інших нормативно-правових актів ОСОБА_1 Вимагати пред'явлення полісу страхування інспектор поліції не мав права, оскільки притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2023 року позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №973935 від 18.06.2023, винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано - Франківській області Шикорем В.І., якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що зупинивши транспортний засіб, поліцейський підійшов до автомобіля, належним чином представився водію, проінформував його про порушення ним ПДР, а саме про те, що в автомобілі, яким керував позивач не світила підсвітка номерних знаків, в подальшому працівник поліції попросив пред'явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак, позивач на вимогу поліцейського не надав для перевірки поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується відео із бодікамери, яке додається, де відображено, що на вимогу поліцейською позивач не надав для перевірки поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, натомість позивач визнав, що у нього такий поліс відсутній. Відтак апелянт вважає, що у працівника патрульної поліції були усі наявні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
07.11.2023 позивач на електронну адресу суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 18.06.2023 серії БАА №973935, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн..
У фабулі оскаржуваної постанови зазначено, що 18.06.2023 о 00.33 год., в м. Долина, по вул. Обліски, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який мав технічні несправності і під час перевірки документів не пред'явив діючого полісу страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.4. ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку що оскаржувана постанова прийнята з порушенням вимог закону, є необґрунтованою та такою, що прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при винесенні відносно позивача оскаржуваної постанови не було дотримано даних вимог закону, а саме, інспектором поліції не було правильно розкрито об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Поліцейським не конкретизовано які з дій об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП були вчинені або не вчинені позивачем. Поліцейським в постанові зазначено, що позивач ОСОБА_1 під час перевірки документів не пред'явив поліс страхування, хоча із матеріалів справи судом встановлено, що останній не мав його при собі.
Суд також зазначив, що із матеріалів справи встановлено, що причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , було керування транспортним засобом з неосвітленим заднім номерним знаком та в подальшому не пред'явлення страхового полісу, що зазначено і самим поліцейським на нагрудну бодікамеру. Більше того, в ході розмови із позивачем інспектор поліції вказав, що саме за ці правопорушення на нього буде винесена постанова. Суд вважав, що долучений до матеріалів відзиву відеозапис свідчить про те, що в ході розмови з позивачем в останнього поліцейським було виявлено ознаки вчинення іншого адміністративного правопорушення, у зв'язку із чим розгляд справи відбувався саме за цим правопорушенням. Однак даних про належний розгляд справи відносно постанови, яка оскаржується, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена незаконно, з порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, з порушенням законних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, а відтак така підлянає скасуванню.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до пунктів 2.1 «г» Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтверджуючі документи (посвідчення).
Відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП наступає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження того факту, що позивач вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, відповідач надав матеріали відеофіксації, про що зазначено у постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Проаналізувавши цей доказ, апеляційний суд встановив те, що позивач, на вимогу поліцейського не пред'явив страховий поліс та вказав, що такий у нього відсутній.
Позивач стверджує, що не мав обов'язку пред'являти поліс страхування, оскільки правил дорожнього руху не порушував, позаяк автомобілем, який мав технічні несправності не керував.
Однак, суд апеляційної інстанції оглянувши відео з бодікамер поліцейського, яке наявне в матеріалах справи, дійшов висновку, що такі твердження позивача є необгрунтованими та спростовуються належним та допустимим доказом.
Так, з даного відео зокрема встановлюється, що позивача було зупинено під час дії комендантської години, документи, що надають йому право перебувати на вулицях під час комендантської години, позивач на вимогу поліцейського не надав.
Позивача також було повідомлено, що у автомобілі, яким він керував не працює підсвітка номерних знаків. На вимогу поліцейського пред'явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспорний засіб та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач ствердив, що у нього відcутній страховий поліс, у зв'язку із чим працівник поліції розпочав розгляд справи, в ході якої позивач всіляко намагався уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів вважає, що долучені до справи відеозаписи фіксують вчинення позивачем правопорушення, стосуються процедури оформлення матеріалів правопорушення після зупинки керованого позивачем автомобіля інспектором поліції та розгляду справи інспектором. Отже, вказані відеозаписи визнані судом належним доказом по справі, а відтак наведені обставини також враховуються судом апеляційної інстанції.
Щодо висновку суду першої інстанції про те, що якщо поліцейським виявлено, що однією особою вчинено кілька адміністративних правопорушень, розгляд справ яких віднесено до його підвідомчості, після розгляду справи, він зобов'язаний із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення із числа вчинених, слід зазначити, що з оскаржуваної постанови встановлюється, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме за непред'явлення на вимогу поліцейського страхового полісу.
Апеляційний суд зауважує, що диспозиція ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність саме за непред'явлення на вимогу поліцейського страхового полісу, незважаючи на те, що особа може мати дійсний страховий поліс.
Оскільки зупинка транспортного засобу позивача є законною, а тому останній відповідно до вимог ПДР, був зобов'язаний на вимогу поліцейського пред'явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов'язкового страхування.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки позивачем визнається факт непред'явлення на вимогу поліцейського полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також зважаючи на наявність у поліцейського права такої вимоги з огляду на інформування водія про причину зупинки транспортного засобу, то позивач зобов'язаний був виконати вимогу щодо пред'явлення відповідного полісу.
Наведене свідчить про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Отже, з огляду на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №973935 від 18.06.2023 складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст.126 КУпАП, колегія суддів вважає, що приймаючи спірну постанову поліцейський діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування та задоволення позову.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права і неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
При цьому, оскільки за результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, то відсутні і підстави для розподілу судових витрат шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм чинного законодавства.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 244, 250, 286, 272, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області - задовольнити.
Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2023 року у справі № 343/1512/23 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання незаконними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №973935 від 18.06.2023 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 10 листопада 2023 року