УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №274/6601/14-ц Головуючий у 1-й інст. Корбут В.В.
Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Микитюк О.Ю., Талько О.Б.,
з участю секретаря
судового засідання Гарбузюк Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу №274/6601/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року, ухвалене під головуванням судді Корбута В.В. у м. Бердичеві,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - Банк, Товариство, ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № ZRH0GK00000000004 від 11.07.2008 у розмірі 51 130,90 доларів США, що за курсом 12,95 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.10.2014 складає 662 145,16 грн.
В обґрунтування позову зазначалось, що 11.07.2008 між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №ZRH0GK00000000004 за умовами якого Банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 42 351,60 доларів США на термін до 11.07.2023, а останній зобов'язався повернути його та сплатити відсотки за користування кредитними коштами та інші платежі у строки та у порядку, встановлені кредитним договором. Банк зобов'язання за цим договором виконав у повному обсязі, проте ОСОБА_1 зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та інших платежів належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 14.10.2014 в нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 51 130,90 доларів США.
Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20.02.2015 позов задоволено (т. 1, а.с.39 - 40).
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06.05.2015 заочне рішення від 20.02.2015 скасовано, справу призначено до розгляду у загальному порядку.
ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом від 19.08.2015 (т.1, а.с.148 - 151), а також з зустрічним позовом від 17.08.2015 (т.1, а.с.182 - 194), які ухвалою від 10.11.2015 були прийняті до спільного розгляду з первісним позовом ( т.1, а.с.197), у якому, з урахуванням заяви від 31.05.2021 (т.2, а.с.77 - 99), яка ухвалою від 31.05.2021 була прийнята до розгляду (т.3, а.с.100), просить визнати недійсним з моменту підписання кредитний договір № ZRHOGK0000000004 від 11.07.2008, визнати недійсним з моменту укладення договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Бердичівського нотаріального округу Житомирської області Литвином О.С., згідно з яким в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування зустрічного позову зазначалось, що Банк 11.07.2008 не надав йому кредит у валюті та сумі, вказаних у пункті 8.1 кредитного договору №ZRHOGK0000000004 від 11.07.2008, тобто не виконав зобов'язання за цим договором, чим порушив його істотну умову. Обставину видачі Банком кредиту у розмірі 35 000,00 доларів США документально не видається за можливе підтвердити, що підтверджується висновком експерта. Банк не мав законних підстав для відкриття йому рахунку № НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитом, відсоткам та іншім платежами, Банк ніколи не відкривав йому ніяких банківських рахунків. Умова у кредитному договорі №ZRHOGK0000000004 від 11.07.2008 про сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту є нікчемною, а деякі пункти цього договору є несправедливими. Також у договорі зазначено проценту ставку, яка відрізняється від реальної процентної ставки, визначеною у висновку експерта. У зв'язку з тим, що кредитний договір №ZRHOGK0000000004 від 11.07.2008 підлягає визнанню недійсним, то укладений в забезпечення його виконання договір іпотеки також підлягає визнанню недійсним, оскільки недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року первісний позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №ZRH0GK00000000004 від 11.07.2008 станом на 14.10.2014 у розмірі 50 334,85 доларів США, що за курсом 12,95 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.10.2014 складає 651 836,3075 грн.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить таке рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити.
Рішення районного суду в частині зустрічного позову не оскаржується, тому не є предметом розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував обставини справи, висновки суду не відповідаюить фактичним обставинам справи, не дослідження доказів, які суд вважав встановленими. ОСОБА_1 з таким рішенням не згодний в повному обсязі, вважає оскаржуване рішення суду упередженими на користь позивача.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити та дав пояснення, які відповідають їй.
Представник Банку - адвокат Ляхов О.В. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Колегія суддів звертає увагу на те, що рішення оскаржується ОСОБА_1 виключно в частині часткового задоволення позову Банку, а тому в іншій частині рішення суду не переглядається.
Судом установлено, що 11.07.2008 між Банком та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № ZRH0GK00000000004, за умовами якого Банк зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу, Банк зобов'язується надати Позичальникові кредитні кошти на строк з 11.07.2008 по 11.07.2023 включно у вигляді не поновлювальної лінії (далі - кредит) у розмірі 42 351,60 доларів США на наступні цілі: у розмірі 36 443,85 доларів США на придбання нерухомості, з них 35 000,00 доларів США на придбання нерухомості шляхом видачі готівки через касу, а також 1 050,00 доларів США для сплати винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 210,05 доларів США - для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік дії кредиту, 183,80 доларів США - для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також у розмірі 5 907,75 доларів США на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди з резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно пункту 7.2 договору. Щомісячно у період сплати, яким є період з 10 по 15 число кожного місяці, Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 622,50 доларів США згідно Графіку погашення кредиту (додаток 2 до договору), що складається з заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди, комісії. При порушення Позичальником зобов'язань із погашення кредиту Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,15 від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочення, але не менше 1,00 грн. Пеня сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день сплати. При порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більше, ніж на 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 250,00 грн. + 5% від суми позову (т. 1, а. с. 8 - 10).
25.07.2011 між Банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до даного кредитного договору, за умовами якої загальний розмір наданого Банком кредиту збільшувався до 53 378,06 доларів США, а саме - збільшився до 16 934,21 доларів США кредит на сплату страхових платежів у випадку та у порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 договору, Додаток 1 (Графік погашення кредиту) викладено у новій редакції (т. 1, а. с. 104 - 108).
У справі судом першої інстанції призначалась судово почеркознавча експертиза та судово-економічна експертиза, за результатами проведення якої зроблено висновки від 01.08.2016 р. № 1/1053 та від 28.05.2020 р. № 2340//19/1587-1589/25 (відповідно), які долучено до матеріалів справи та досліджено в ході розгляду справи.
Згідно висновків експертизи встановлено, що підписи від імені ОСОБА_1 на вказаних договорі та додатковій угоди, а також додатках до них - Графіках платежів, виконані особисто ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 8 - 14).
Отримання апелянтом 14.07.2008 готівкою 35 000,00 доларів США підтверджується заявою на видачу готівки № 1 та випискою з рахунку ОСОБА_1 за період з 11.07.2008 по 25.05.2015 (т. 1, а. с. 109, 140 - 144).
Підпис на заяві на видачу готівки № 1 виконаний особисто ОСОБА_1 , що підтверджується висновком експерта від 01.08.2016 р. № 1/1053 (т 2, а. с. 8 - 14).
Згідно з частиною першою 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другої статті 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статей 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У висновку експерта (за результатами проведення судово-економічної експертизи від 28.05.2020 № 2340//19/1587-1589/25) у відповіді на шосте - сьоме питання вказано, що під час укладення кредитного договору № ZRHOGK0000000004 від 11.07.2008 Банком були виконані вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою НБУ № 168 від 10.05.2007 на стадії до укладення, під час укладення та і під час його виконання (т. 3, а. с. 20 -39).
Тобто до, під час укладення та під час виконання кредитного договору № ZRHOGK0000000004 від 11.07.2008 ОСОБА_1 був обізнаний про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Зі статті 549 Цивільного кодексу України випливає, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а відтак їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.
Враховуючи викладене, досліджений судом наданий Банком розрахунок заборгованості по кредиту, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку, про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Таким чином, постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами, немає.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , судові витрати слід залишити за ним.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 23 лютого 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 10 листопада 2023 року.