Справа № 761/26886/22
Провадження № 1-кп/761/2282/2023
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2023 року м. Київ
Шевченківський районний суд м. Києва колегією в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про закриття об'єднаних кримінальних проваджень №42018000000001351 від 01.06.2018 та №62022000000000636 від 22.08.2022 відносно
ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Поріччя Городоцького району Львівської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.1,12, ч.2 ст. 115 та ч.2 ст. 15, п.п. 1,12, ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ст. 348 КК України,-
УСТАНОВИВ:
У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.1,12, ч.2 ст. 115 та ч.2 ст. 15, п.п. 1,12, ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263, ст. 348 КК України. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за п.п.1,12, ч.2 ст. 115 та ч.2 ст. 15, п.п.1,12, ч.2 ст. 115 , ст. 348 КК України та закриття кримінального провадження на підставі Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України». Обвинувачений ОСОБА_7 зазначає, що прокурором проігноровано вимоги вказаного закону про закриття кримінального провадження до повідомлення йому про підозру. У зв'язку з чим просить суд, з метою дотримання його прав, закрити провадження в ході судового розгляду, звільнивши його від кримінальної відповідальності. При цьому обвинувачений посилається на пряме зазначення статті 348 КК України у переліку статей, за якими кримінальні провадження підлягають закриттю, та той факт, що кваліфікація його дій за п.п.1,12, ч.2 ст. 115 та ч.2 ст. 15, п.п.1,12, ч.2 ст. 115 КК України не є самостійною, і є додатковою по відношенню до кваліфікації за спеціальною нормою - ст. 348 КК України, відповідно до п.2 Постанови пленуму №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи».
Захисники обвинуваченого підтримали його клопотання.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність у Кримінальному кодексі України підстав для звільнення від відповідальності на підставах зазначених у клопотанні. При цьому зазначив, що ст. 115 КК України відсутня у переліку статей, за якими вказаним у клопотанні Законом передбачено звільнення від кримінальної відповідальності.
Потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 надіслали заперечення проти задоволення клопотання.
Розглянувши клопотання, вислухавши учасників кримінального провадження, суд прийшов до наступного висновку.
28.02.2014 набрав чинності Закон України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України» (далі - Закон). Зазначеним законом передбачається звільнення від кримінальної відповідальності, в порядку та на умовах, визначених цим Законом, осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року, та є: підозрюваними або обвинуваченими (підсудними) у вчиненні в період з 21 листопада 2013 року по день набрання чинності цим Законом включно дій, які містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтями 109, 112, 113, 121, 122, 125, 128, 129, 146, 147, 151-1, 161, 162, 170, 174, 182, 185, 186, 187, 189, 194, 195, 196, 197-1, 231, 236, 239, 241, 255, 256, 257, 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 259, 260, 261, 264, 267, 270, 270-1, 277, 279, 280, 286, 289, 291, 293, 294, 295, 296, 304, 325, 335, 336, 337, 341, 342, 343, 344, 345, 346, 347, 348, 349, 350, 351, 352, 353, 355, 356, 376, 377, 382, 386, 396, 436 Кримінального кодексу України, за умови, що ці дії пов'язані з участю у масових акціях протесту, які розпочалися 21 листопада 2013 року; особами, які вчинили дії, що можуть містити ознаки кримінальних правопорушень, передбачених вищезазначеними статтями Кримінального кодексу України, за умови, що дії цих осіб пов'язані з участю в масових акціях протесту; та закриття відповідних кримінальних проваджень.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 348 КК України, яке мало місце 20.02.2014 року в центральній частині м. Києва. ОСОБА_7 надав заяву, в якій підтверджує свою участь у масових акціях протесту, що розпочалися 21.11.2013. Тобто в частині обвинувачення за ст. 348 КК України кримінальне правопорушення підпадає під визначений Законом перелік правопорушень, за вчинення яких особи звільняються від відповідальності.
Статтею 3 Закону передбачається закриття кримінального провадження, у зв'язку зі злочинами, передбаченими у ст. 1 Закону, в яких жодній особі не повідомлено про підозру. Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування, що є додатком до обвинувального акту відносно ОСОБА_7 , відомості за ст. 348 КК України до ЄРДР внесені 20.02.2014 р. Відповідно до обвинувального акту повідомлення ОСОБА_7 про підозру за ст. 348 КК України відбулося 19.08.2022 р.
Відповідно до ст 5. Закону, його виконання в частині звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання осіб, зазначених у статтях 1 та 2 цього Закону, покладається на суди, а в частині закриття кримінальних проваджень, зазначених у статті 3 цього Закону, - на органи прокуратури.
Статтею 6 Закону передбачено, що застосування цього Закону здійснюється:
1) щодо підозрюваних, кримінальні провадження стосовно яких знаходяться в провадженні органів досудового розслідування, - судом, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, за клопотанням підозрюваного, його захисника, законного представника або прокурора, який здійснює процесуальне керівництво відповідними досудовими розслідуваннями; відповідні клопотання подаються без проведення досудового розслідування у повному обсязі;
2) щодо обвинувачених (підсудних), кримінальні провадження стосовно яких здійснюються судом і до набрання чинності цим Законом не розглянуті, а також щодо обвинувачених (підсудних), кримінальні провадження стосовно яких розглянуто, але вироки не набрали законної сили, - судами, що здійснюють відповідні судові провадження, за клопотанням обвинуваченого (підсудного), його захисника, законного представника або прокурора, який здійснює підтримання державного обвинувачення;
3) щодо засуджених - судами, що ухвалили відповідні вироки, за клопотанням засудженого, його захисника, законного представника або прокурора, який здійснював підтримання державного обвинувачення;
4) у рамках кримінальних проваджень, передбачених статтею 3 цього Закону, - прокурором, який здійснює процесуальне керівництво відповідними досудовими розслідуваннями, без проведення досудового розслідування у повному обсязі.
Таким чином, на підставі викладеного, кримінальне провадження за діяння, передбачене ст. 348 КК України, відповідно до Закону підлягало закриттю безпосередньо після набрання ним чинності - прокурором. Однак, прокурором не виконані у повній мірі вимоги Закону в частині закриття вищевказаного кримінального провадження за ст. 348 КК України, внаслідок чого ОСОБА_7 повідомлено про підозру, а 26.11.2022 обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 , зокрема за ст. 348 КК України, скеровано до суду.
Відповідно до ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
При цьому, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 348 КК України, та його дії пов'язані з участю у масових акціях протесту, які розпочалися 21 листопада 2013 року, суд вбачає, що до ОСОБА_7 підлягають застосуванню положення Закону, та він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 348 КК України.
Колегія суддів, застосовуючи принцип верховенства права, визнаючи перевагу дотримання прав та свобод обвинуваченого ОСОБА_7 над процедурою застосування Закону, приходить до висновку про можливість ухвалення такого рішення судом, а не прокурором, оскільки таке клопотання від обвинуваченого надійшло в ході судового розгляду кримінального провадження і відтак про необхідність звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст. 348 КК України, та закриття кримінального провадження в цій частині.
Разом з тим, відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п.1,12, ч.2 ст. 115 та ч.2 ст. 15, п.п.1,12, ч.2 ст. 115 КК України. Законом не передбачено звільнення осіб від відповідальності за діяння, передбачені ст. 115 КК України.
Посилання обвинуваченого на постанову Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», про те, що на його думку кваліфікація за ст. 115 КК України є похідною від 348 КК України є помилковим, оскільки відповідно до п 12 вказаної постанови Пленуму, умисне вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, коли умисне вбивство зазначених осіб чи замах на нього вчинені за інших обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, дії винної особи додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами цієї статті. Так, згідно обвинувального акту при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 в частині вбивства працівника правоохоронного органу, дії останнього прокурором були кваліфіковані виключно за ст. 348 КК України без посилання на п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України, що цілком відповідає вищевказаному положенню постанови Пленуму Верховного Суду України. При цьому, дії ОСОБА_7 , з урахуванням інших обтяжуючих обставин, були додатково кваліфіковані за іншими пунктами ч. 2 ст. 115 КК України.
На підставі вказаного, колегія суддів приходить до висновку про неможливість звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за п.1,12, ч.2 ст. 115 та ч.2 ст. 15, п.п.1,12, ч.2 ст. 115 КК України та закриття кримінального провадження. У зв'язку з викладеним, в цій частині клопотання ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-6 Закону України «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України», ст. 64 Конституції України, ст. 44 КК України, ст.ст. 8, 286, 288, 350, 372 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання ОСОБА_7 задовольнити частково.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності в частині обвинувачення за ст. 348 КК України, та закрити кримінальне провадження в цій частині.
У задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 діб з моменту отримання копії судового рішення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3