ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.11.2023м. ДніпроСправа № 904/3612/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика"
до Фізичної особи-підприємця Гордійчук Євгенія Леонідовича
про стягнення 133 910,62 грн. за Договором № 067077-КС-009 від 16.09.2021
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
СУТЬ СПОРУ:
Позивач просить стягнути з Відповідача 61 469,50 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 72 441,12 грн. - суми прострочених платежів по процентах, 2 147,20 грн. - судового збору.
29.08.2023 до суду повернувся конверт з копією ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2023 про прийняття позовної зави до розгляду та відкриття провадження у справі, адресованої Відповідачеві. З відміткою Укрпошти про причини повернення відправлення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що в позовній заяві не доказано укладання кредитного правочину від 16.09.2021 № 067077-КС-009, зокрема підписання договору як Позивачем так і Відповідачем, надання (перерахування) Відповідачеві коштів у кредит за Кредитним договором від 16.09.2021 №067077-КС-009, наявність будь-якої заборгованості Відповідача перед Позивачем. Позовна заява містить в собі твердження, що грошові кошти отримано Відповідачем на банківську картку № НОМЕР_1 на підтвердження чого Позивач надає скріншот, відповідно до якого власником даної картки є особа з ім'ям " ОСОБА_1 " Згідно довідки, виданої членом правління ПАТ КБ "ПриватБанк" від 22.08.2023 № 230822SU15305303 ФОП Гордійчуком Є.Л. в ПАТ КБ "ПриватБанк" 16.11.2017 відкрито рахунок НОМЕР_2 , який ним і використовується у своїй діяльності. Натомість грошові кошти нібито отримані Відповідачем в кредит перераховано на банківську картку АТ "Універсал Банк". При цьому, неможна вважати належним доказом приналежності банківської картки саме Відповідачеві, оскільки доданий до позовної заяви скріншот не містить повних даних особи під ім'ям " ОСОБА_1 ".
01.11.2023 від Позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких зазначено, що при реєстрації та вході в особистий кабінет Позичальника при укладенні Договору №067077-КС-009, Відповідач використав фінансовий номер телефону НОМЕР_3 та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного договору. На зазначений номер ( НОМЕР_3 ) відправлений та доставлений одноразовий ідентифікатор "G-2526", яким підписаний кредитний Договір № 067077-КС-009 від 16.09.2021, що підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного Договору. Після укладення кредитного Договору № 067077-КС-009, він відправлений Відповідачеві на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паперовою копією веб-сторінки поштового сервісу info@bizpozyka.com та візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного Договору. До того ж, саме Гордійчук Є.Л. , який є власником банківського рахунку в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", який обслуговується за допомогою банківської карти № НОМЕР_1 , інформацію про яку надав ФОП Гордійчук Є.Л. до ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (відображена у Витягу з анкети клієнта ФОП Гордійчук Є.Л. наданому ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" в якості додатку до первісної позовної заяви, яка знаходиться в матеріалах цієї судової справи) в якості банківського реквізиту, по яких слід перераховувати суму кредиту, несе відповідальність та можливі ризики, включаючи і негативні наслідки, викладені у відзиві, на які вказує Відповідач, а покладення будь-якої відповідальності за такі дії на ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (включаючи і визнання Кредитного договору неукладеним) є безпідставною та незаконною. Крім того, Позивач вважає, що Відповідач добре обізнаний про умови кредитного Договору №067077- КС-009 від 16.09.2021, оскільки це 5 кредитний договір, укладений сторонами. Раніше, 31.08.2019 Відповідач уклав з Позивачем Договір №055339-ДН1 про надання фінансового кредиту з аналогічними умовами, що підтверджує не тільки його обізнаність з умовами кредитування, але й вільне волевиявлення на укладення Договору від 19.06.2021, оскільки заборгованість за першим кредитним договором погашена повністю. 18.12.2019 Відповідач укладав другий Договір №067077-ДН1-003 про надання кредиту, заборгованість за яким погашена повністю. 21.07.2020 Відповідач укладав третій Договір №067077-КС-003 про надання кредиту, заборгованість за яким погашена повністю. 07.12.2020 Відповідач укладав четвертий Договір №067077-КС-006 про надання кредиту заборгованість за яким погашена повністю. На думку Позивача, відзив на позовну заяву ґрунтується лише на припущеннях, представником Відповідача не надано суду жодного доказу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
16.09.2021 сторони уклали Договір № 067077-КС-009 про надання кредиту (Електронна форма) (далі Договір), за п. 1 якого Кредитодавець (Позивач) надає Позичальнику (Відповідачеві) грошові кошти в розмірі 55 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Договір).
Тип Кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 16 тижнів.
Процентна ставка: в день 1,11032153, фіксована.
Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 8 250,00 грн.
Загальний розмір наданого Кредиту: 55 000,00 грн.
Термін дії Договору до 06.01.2022р. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 113 040,00 грн.
Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької діяльності, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (далі - проценти за користування кредитом) нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахування дня видачі кредиту та дня повернення його згідно графіку платежів (п. 2 Договору).
У пункті 3 договору визначено графік платежів.
У разі прострочення Позичальником дати сплати чергового платежу визначеного графіком платежів, Кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення Позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному Розділом 5 Правил (п. 4 Договору).
Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір (п. 5 Договору).
Підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (п. 8 Договору).
Договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, Договором та Правилами (п. 9 Договору).
Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини сторін регулюються законодавством України (п. 10 Договору).
18.11.2021 сторони уклали Додаткову угоду № 1, за п. 1 якої Кредитодавець та Позичальник підтверджує, що станом на 18.11.2021 сума неповернутого Позичальником кредиту (отриманого відповідно до Договору про надання кредиту № 067077-КС-009 від 16.09.2021, далі - Договір) становить: 39 900,62 грн. (далі за текстом - кредит).
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди Кредитодавець та Позичальник домовились, що після укладання Додаткової угоди кредит збільшується на 30 000,00 грн. та Кредитодавець, на умовах викладених у Договорі, збільшує суму Кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми Кредиту та зобов'язується повернути Кредит збільшений на 30 000,00 грн. у строки та на умовах викладених у Договорі (підп. 2.2. Додаткової угоди).
Продовжити строк кредиту на 119 днів (п. 3 Додаткової угоди).
Продовжити термін дії Договору до 05.05.2022 р. (п. 4 Додаткової угоди).
На виконання умов Договору Позивач перерахував Відповідачеві кредитні кошти у розмірі 85 000,00 грн., на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , яка вказана Позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті (на підтвердження чого надав довідки про видачу коштів від 04.03.2023 та платіжні документи із системи ТАСPay №463199411 від 18.11.2021, та системи Fondy № 463199704 від 18.11.2021). На підтвердження приналежності Відповідачеві банківської картки № НОМЕР_1 , на яку перераховувались кредитні кошти, Позивач надав скріншот з он-лайн банку.
За твердженням Позивача, не спростованим Відповідачем, останній частково виконав договірні зобов'язання.
Наведене стало причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є обставини надання кредитних коштів, наявність прострочення, обґрунтованість нарахувань.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Порядок вчинення електронних правочинів визначено розділом ІІІ Закону України "Про електронну комерцію".
Так, ч.3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.
Перевіривши доводи і докази сторін, суд погоджується з Позивачем та не приймає заперечення Відповідача.
Так, 16.09.2021 сторони уклали Договір № 067077-КС-009 про надання кредиту (Електронна форма), за п. 1 якого Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 55 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - Договір).
Тип Кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 16 тижнів.
Процентна ставка: в день 1,11032153, фіксована.
Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 8 250,00 грн.
Загальний розмір наданого Кредиту: 55 000,00 грн.
Термін дії Договору до 06.01.2022р. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 113 040,00 грн.
Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької діяльності, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
18.11.2021 сторони уклали Додаткову угоду № 1, за п. 1 якої Кредитодавець та Позичальник підтверджує, що станом на 18.11.2021 сума неповернутого Позичальником кредиту (отриманого відповідно до Договору про надання кредиту № 067077-КС-009 від 16.09.2021, далі - Договір) становить: 39 900,62 грн. (далі за текстом - кредит).
З розрахунку заборгованості вбачається часткове погашення Відповідачем кредиту і процентів за ним.
На думку суду Договір укладено відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", оскільки Позивач, на свою пропозицію укласти Договір, одержав відповідь Відповідача із застосуванням, направленого Позивачем, одноразового ідентифікатора, який міг бути відомий лише Відповідачеві.
Підписання Договору та Додаткової угоди підтверджується відмітками про підписання їх одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-2526 16.09.2021 17:41:23", "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-9374 18.11.2021 17:03:14".
Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Також статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 12 ч. 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Одноразові ідентифікатори, якими підписані спірний Договір та Додаткова угода до нього, складаються з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення вказаних Договору та Додаткової угоди до нього між сторонами.
На виконання умов Договору Позивач перерахував Відповідачеві кредитні кошти у розмірі 85 000,00 грн., на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , яка вказана Позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті (на підтвердження чого надав довідки про видачу коштів від 04.03.2023 та платіжні документи із системи ТАСPay №463199411 від 18.11.2021, та системи Fondy № 463199704 від 18.11.2021). На підтвердження приналежності Відповідачеві банківської картки № НОМЕР_1 , на яку перераховувались кредитні кошти, Позивач надав скріншот з он-лайн банку.
Посилаючись на недоведеність належності саме Відповідачеві банківського рахунку в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", який обслуговується за допомогою банківської карти № НОМЕР_1 , інформацію про яку надав ФОП Гордійчук Є.Л. до ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" (відображена у Витягу з анкети клієнта ФОП Гордійчук Є.Л.), Відповідач надав довідку, видану членом правління ПАТ КБ "ПриватБанк" від 22.08.2023 №230822SU15305303, про те, що ФОП Гордійчуком Є.Л. в ПАТ КБ "ПриватБанк" 16.11.2017 відкрито рахунок НОМЕР_2 . Однак, Відповідач не надав доказів (довідки) про відсутність у нього банківського рахунку в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", не належності Відповідачеві карти АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК"№ НОМЕР_1 .
Відповідач стверджує, що Позивачем надано недостовірні та недопустимі докази наявності заборгованості Відповідача.
Так, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 14 частини 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі Положення) вказує, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
Пункт 50 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.
Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п.51 Розділу 3 Положення).
Відповідно, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Зазначений висновок викладено Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.
Таким чином, суд вважає, що надані Позивачем довідки про видачу коштів від 04.03.2023, платіжні документи із системи ТАСPay №463199411 від 18.11.2021 та системи Fondy № 463199704 від 18.11.2021 є достатніми доказами на підтвердження надання Відповідачеві кредитних коштів.
Суд також враховує, що після набрання чинності Законом від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" принцип "об'єктивної істини", який полягав в обов'язку суду з'ясовувати усі дійсні обставини, пов'язані зі спірними правовідносинами, починаючи 15.12.2017 виключений із ГПК України.
17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, в рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/875/19 від 31.03.2021.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги надані сторонами докази (Договір, Додаткова угода, довідки про видачу коштів від 04.03.2023, платіжні документи із системи ТАСPay та системи Fondy, розрахунок заборгованості), з яких вбачається факт укладення Договору та Додаткової угоди, видачі кредиту, допущення Відповідачем прострочки з погашення кредиту, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення боргу за кредитом та відсотками та вважає, що позов підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гордійчука Євгенія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, оф. 411, код 41084239) 61 469,50 грн. - боргу за тілом кредиту, 72 441,12 грн. - боргу по процентах, 2 147,20 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков