ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.11.2023 року м. Дніпро Справа № 908/2257/22
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача: Рошиян І.В. - адвокат, ордер АР№1108018 від 19.12.2022 р.
від відповідача: не з'явився
від третьої особи-1: Огарко М.О. - представник Департаменту освіти і науки Запорізької МР, довіреність № 01-01-24/06 від 16.02.2023 р.
від третьої особи-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Фізичної особи-підприємця Івашкової Олени Василівни
на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 р.
( суддя Проскуряков К.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 13.07.2023 р.)
у справі
за позовом:
Фізичної особи-підприємця Івашкової Олени Василівни,
м. Запоріжжя
до відповідача:
Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради,
м. Запоріжжя
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні відповідача:
Департамент освіти і науки Запорізької міської ради,
м. Запоріжжя
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні відповідача:
Запорізька міська рада,
м. Запоріжжя
про визнання дій протиправними та звільнення від зобов'язання,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
Фізична особа-підприємець Івашкова Олена Василівна звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про: визнання протиправними дій Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради по нарахуванню орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 31/17 у м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, 5-б від 18.08.2017 р. за період часу від 12.03.2022 р. ( часу початку функціонування територіального інформаційного центру за адресою м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, 5-б ) до 31.12.2022 р.; звільнення фізичної особи-підприємця Івашкової Олени Василівни від зобов'язання по оплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 31/17 у м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, 5-6 від 18.08.2017 р. за період часу від 12.03.2022 р. ( часу початку функціонування територіального інформаційного центру за адресою м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, 5-б ) до 31.12.2022 р..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 р. у задоволенні позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Фізична особа-підприємець Івашкова Олена Василівна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що твердження Суду про ненадання доказів на підтвердження неможливості використання нежитлового приміщення, не відповідає нормам процесуального права.
Водночас, на думку Скаржника, при ухваленні оскаржуваного рішення Суд не прийняв до уваги посилання ФОП Івашкової О.В. на організацію роботи територіального інформаційного центру у Запорізькій загальноосвітній школі № 86 Запорізької міської ради, та як наслідок, перешкоду в користуванні Позивачем орендованим приміщенням, оскільки п. 6.10 договору № 31/17 від 18.08.2017 р. передбачено, що протягом 7-ми календарних днів з моменту прийняття рішення про припинення господарської діяльності або порушення щодо нього провадження про банкрутство орендар зобов'язаний повідомити орендодавця та балансоутримувача про вищевказані обставини шляхом направлення відповідних листів з повідомленням про вручення.
При цьому, Скаржник зазначає, що з огляду на зміст наведених Позивачем доказів вбачається: у закладі освіти, в якому перебував об'єкт оренди було розміщено територіальний інформаційний центр; індивідуально, під розміщення ТІЦ, приміщення закладу освіти не визначались; спільне використання об'єкту, на якому окрім балансоутримувача та ТІЦ, знаходиться орендар, будь-яким чином не вирішувалось ( у тому числі перепускний режим, користування місцями загального користування, доступу безпосередньо до орендованих приміщень ); будь-яка перевірка за участю Позивача щодо неможливості доступу до орендованого приміщення не проводилась.
Скаржник наголошує на тому, що підставою для звернення до Суду стала ч. 6 ст. 762 ЦК України, відповідно до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Судом в оскаржуваному рішенні змістовно проаналізовано підстави та умови звільнення від орендної плати, наведена прецедентна судова практика. Разом із цим, Суд не розмежував повноваження Запорізької міської ради, як суб'єкта права комунальної власності, її дискреційні повноваження, та Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, як сторони за договором оренди комунального майна. Така неможливість обумовлена тим, що департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, як сторона за договором, не наділений повноваженнями на прийняття рішення про звільнення від сплати орендної плати. У свою чергу суб'єкт права комунальної власності - Запорізька міська рада, такого рішення не приймала. При цьому, прийняття рішення щодо ставок орендної плати, звільнення від орендної плати, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є дискреційними повноваженнями місцевої ради. Тобто, будь-якого позасудового способу вирішити питання про звільнення від орендної плати не передбачено.
Відтак, на думку Скаржника, саме звільнення від сплати орендної плати буде ефективним способом захисту інтересів позивача, який передбачений ч. 4 ст. 762 ЦК України.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Департамент не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Департамент посилається на те, що п. 6.10 Додаткової угоди до договору оренди № 31/17 від 18.08.2017 р. нерухомого майна по вул.Дегтярьова, 5-6 від 14.05.2021 р. ( в якій договір укладено в новій редакції також зазначено, що : «… Протягом 7-ми календарних днів з моменту прийняття рішення про припинення господарської діяльності або порушення щодо нього провадження про банкрутство Орендар зобов'язаний повідомити Орендодавця та Балансоутримувача про вищевказані обставини шляхом направлення відповідних листів з повідомленням про вручення …». Однак, жодного передбаченого договором оренди № 31/17 від 18.08.2017 р. повідомлення ФОП Івашкова О.В. орендодавцю ? не надсилала та доказів цього до суду - не надала.
Крім того, у відзиві Департамент посилається на те, що Позивачем не обгрунтовано яким чином світломаскувальне оклеювання вікон пов'язане з відсутністю доступу до приміщення і у який спосіб воно створює перешкоди у платному користуванні орендованим майном. Виконавчим комітетом Запорізької міської ради рішення від 15.04.2022 р. № 145 «Про створення Координаційного штабу з гуманітарних та соціальних питань в межах міста Запоріжжя» прийняте 15.04.2022 р., Положення про територіальні інформаційні центри затверджено Координаційним штабом з гуманітарних та соціальних питань Запорізької міської територіальної громади 05.05.2022 р., а створений Позивачем Акт датований 28.02.2022 р., що ставить під сумнів інформацію викладену у цьому Акті, через те, що 28.02.2022 р., жодних рішень про створення або функціонування Територіального інформаційного центру не існувало.
Департамент також вказує на те, що за умови відсутності необхідності у користвуванні визначеного Договором приміщення або неможливості із особистих міркувань користуватись орендованим майном, ФОП Івашкова О.В. не була позбавлена можливості звернутись до Орендодавця із відповідною заявою про розірвання/припинення Договору, але звернулась з ініціативою про розірвання Договору лише у січні 2023 року ( 26.01.2023 р. Договір оренди 31/17 від 18.08.2017 р. розірвано ).
Департамент зазначає про те, що ФОП Івашкова О.В. має заборгованість зі сплати орендної плати з березня 2022 року у сумі 16 121,29 грн., яка станом на вересень 2023 р. - не сплачена, хоча балансоутримувачем неодноразово направлені претензії з питань погашення заборгованості. Доказів про прийняття рішень про надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати на період воєнного стану Позивачем до суду не надано. Відтак, відсутні підстави звільнення орендаря від обов'язку сплачувати орендну плату.
Департамент наголошує, що жодних звернень саме стосовно відсутності доступу до приміщення або порушення умов договору від ФОП Івашкової О.В. до балансоутримувача впродовж дії договору - не надходило. Перевірка (контроль) за умовами Договору та стану орендованого майна є правом, а не обов'язком Орендодавця та Балансоутримувача.
Відповідач та Третя особа -2 не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Березкіна О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.08.2023 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/2257/22. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Івашкової Олени Василівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 р. по справі № 908/2257/22 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
18.08.2023 р. матеріали справи № 908/2257/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.08.2023 р. апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Івашкової Олени Василівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 р. у справі № 908/2257/22 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2023 р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 08.11.2023 р..
Від представника Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради електронною поштою до суду надійшла заява про участь його представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів. Забезпечити проведення відеоконференції просить доручити Господарському суду Запорізької області.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2023 р. заяву Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 908/2257/22 залишено без розгляду.
Розпорядженням керівника апарату суду від 07.11.2023 р., у зв'язку з припиненням повноважень судді Березкіної Е.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами.
Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2023 р., колегією у визначеному складі, прийнято справу № 908/2257/22 до свого провадження.
Відповідач та Третя особа -2 не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання були повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Відповідача та Третьої особи -2.
У судовому засіданні 08.11.2023 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
18.08.2017 р. між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради ( Орендодавець ), Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради ( Балансоутримувач ) та фізичною особою-підприємцем Івашковою Оленою Василівною ( Орендар ) укладено Договір оренди нерухомого майна № 31/17 у м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, 5б ( далі - договір ( в редакції додаткової угоди від 14.05.2021 р.).
Відповідно до п. 1.1. договору, Орендодавець і Балансоутримувач на підставі наказу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 31.03.2017 № 58р та протоколу електронного аукціону від 06.05.2021 № UA-PS2021-04-14-000067-1 передали, а орендар прийняв в строкове платне ( погодинно - 30 годин на тиждень, згідно з графіком: Пн-Пт з 13-00 до 19-00 ) користування комунальне майно - нежитлове приміщення № 6 першого поверху будівлі ЗОШ № 86 (літ. Б-1) площею 41,8 кв.м. по вул. Дегтярьова, 5-б, м. Запоріжжя (майно), яке перебуває в оперативному управлінні департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, вартість якого визначена на підставі звіту про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 136 898,00 грн. станом на 30.06.2020.
Майно передається в оренду для проведення індивідуальних занять з іноземної мови з дітьми шкільного віку в позаурочний час (п. 1.4. договору).
Пунктом 2.1. договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном з моменту підписання сторонами договору та акту приймання-передачі (Акт від 18.08.2017). ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання такого акту.
Передача майна в оренду зазначеного у п. 1.1. даного договору не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. договору).
Відповідно до абз. 1 п. 3.1. договору, орендна плата становить суму, визначену за наслідками проведення аукціону (протоколу електронного аукціону від 06.05.2021 № UA-PS2021-04-14-000067-1 1 082,92 грн. без ПДВ, орендна плата за травень 2021 року складає 1 082,92 грн. х інд.Інф. 04/2021 без ПДВ.
Орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (п. 3.2. договору).
Згідно з п. 3.3. договору, орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем самостійно на розрахунковий рахунок Державної Казначейської служби України м. Київ, щомісячно не пізніше 20 числа місяця наступного за звітнім та підтверджується орендарем шляхом надання балансоутримувачу інформації про перерахування орендної плати (копії документів про сплату орендної плати). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинним законодавством України.
Розділом 6 договору передбачено, що орендар зобов'язується:
6.2. Своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності;
6.10. Протягом 7-ми календарних днів з моменту прийняття рішення про припинення господарської діяльності або порушення щодо нього провадження про банкрутство орендар зобов'язаний повідомити орендодавця та балансоутримувача про вищевказані обставини шляхом направлення відповідних листів з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України та договором.
Цей договір укладено строком на 5 років, з 14.05.2021 по 13.05.2026 включно ( п. 10.1. договору ).
Згідно з п. 10.3. договору, зміни і доповнення до договору здійснюються у встановленому чинним законодавством порядку за взаємною згодою сторін до закінчення строку його дії, шляхом укладення додаткової угоди до договору «…».
Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються законодавством України (п. 11.2. договору).
18.08.2017 р. між сторонами договору підписаний акт прийому-передачі, відповідно до якого орендодавець та балансоутримувач передали, а орендар ( ФОП Івашкова О.В. ) прийняла в строкове (погодинне) платне користування комунальне майно - нежитлове приміщення № 6 першого поверху будівлі ЗОШ № 86 (літ. Б-1) площею 41,8 кв.м. по вул. Дегтярьова, 5б, яке знаходиться в оперативному управлінні департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 120 610,00 грн. станом на 31.03.2017 р..
Згідно з п. 11.5. договору ( в редакції договору № 31/17 станом на 18.08.2017 р.), після закінчення терміну дії цього договору Орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, укладання договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб власника. У разі якщо власник майна має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, орендодавець повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії цього договору.
26.01.2023 р. між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (орендодавець), Департаментом освіти і науки Запорізької міської ради (балансоутримувач) та фізичною особою-підприємцем Івашковою Оленою Василівною (орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди № 31/17 від 18.08.2017 р., відповідно до якої договір оренди № 31/17 від 18.08.2017 р. нерухомого майна нерухомого майна по вул. Дегтярьова, 5-б розірваний за згодою сторін. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди і набуває чинності з дати її підписання.
26.01.2023 р. між сторонами договору підписаний акт прийому-передачі, відповідно до якого ФОП Івашкова О.В. передала, а Орендодавець та Балансоутримувач прийняли нежитлове приміщення № 6 першого поверху будівлі ЗОШ № 86 (літ. Б-1) площею 41,8 кв.м. по вул. Дегтярьова, 5-б, яке знаходиться в оперативному управлінні департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 136 898,00 грн. станом на 30.06.2020 р..
Таким чином, договір оренди № 31/17 від 18.08.2017 р. є розірваним.
Предметом розгляду справи є позовні вимоги ФОП Івашкової О.В. до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради про: визнання протиправними дій Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ЄДРПОУ 37573068) по нарахуванню орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 31/17 у м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, 5-б від 18 серпня 2017 року за період часу від 12.03.2022 р. ( часу початку функціонування територіального інформаційного центру за адресою м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, 5-б ) до 31.12.2022 р.; звільнення фізичної особи-підприємця Івашкової Олени Василівни від зобов'язання по оплаті орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 31/17 від 18.08.2017 р. у м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, 5-б за період часу від 12.03.2022 р. (часу початку функціонування територіального інформаційного центру за адресою м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, 5-б ) до 31.12.2022 р..
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким в задоволені позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що вимоги Позивача є необґрунтовані, непідтверджені належними та допустимими доказами.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Позивача та Третьоої особи -1, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при здійсненні судочинства застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, це запобігання тому, щоб відбулося.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Надаючи правову оцінку належності обраного особою способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
Так, у рішенні від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини ( далі - ЄСПЛ ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Слід враховувати, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 р. у справі "Артіко проти Італії", пункт 32 рішення від 30.05.2013 р. у справі "Наталія Михайленко проти України"), тобто, у кінцевому результаті, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 передбачено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як визначено ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
Ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Законодавець у частинах першій та другій ст. 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини першої та другої ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосудця, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
За приписами статей 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника ( пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними ( пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі № 310/11024/15-ц ).
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права ( пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16 ).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц ).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним ( пункт 57 постанови від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 ), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу ( див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц ).
Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.
Предметом позову є матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Верховний Суд відзначає, що предметом позову не може бути встановлення обставин.
У справі, яка розглядається, Позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання протиправними дій Орендодавця по нарахуванню орендної плати за договором оренди та звільнення Орендаря від зобов'язання по оплаті орендної плати за договором оренди.
Тобто, ініціювання Позивачем цього позову зводиться до того, що за результатами розгляду спору останній намагається досягти встановлення, за першою вимогою - обставин відсутності у Орендаря обов'язку сплачувати орендну плату; за другою вимогою - обставин звільнення Орендаря від оплати орендних платежів ( здійснене Позивачем формулювання вказаних вимог лише формально відповідає способу захисту, визначеному положенням пункту 1 ч. 2 ст. 16 ЦК, адже Позивач у такий спосіб намагається не підтвердити існування у нього певного позитивного права яке оспорюється Відповідачем, а заборонити третім особам реалізовувати свої права по відношенню до Фізичної особи-підприємця Івашкової О. В. щодо стягнення орендної плати, у спосіб встановлення господарським судом певних обставин щодо належного/неналежного виконання Позивачем/Відповідачем договору оренди нерухомого майна ).
Водночас вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16.
Захист майнового чи немайнового права, чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання Відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Звертаючись до суду з вимогою про визнання протиправними дій Орендодавця по нарахуванню орендної плати за договором оренди та звільнення Орендаря від зобов'язання по оплаті орендної плати за договором оренди, Позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження відсутності у Фізичної особи-підприємця Івашкової О. В. обов'язку сплачувати за оренду нерухомого майна за період часу від 12.03.2022 р. до 31.12.2022 р..
Однак, заявлені Позивачем у цій справі вимоги не можуть бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення таких обставин, як правомірність та правильність здійснених Відповідачем нарахувань, може бути предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за оренду нерухомого майна; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення (у випадку припинення оренди ), тощо.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 р. у справі № 918/662/21, постанові Верховного Суду від 09.08.2023 р. у справі № 922/2344/22.
Крім того, колегія суддів звертає увагу Скаржника на те, що спори щодо перерахунку розміру плати за оренду нерухомого майна вирішуються у судовому порядку. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу боржника в юридичній визначеності у спірних правовідносинах ( постанови Верховного Суду від 12.07.2022 р. у справі № 909/433/21, від 09.08.2023 р. у справі № 922/2344/22 ).
Колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах врегулювання розбіжностей між Орендарем та Орендодавцем могло бути здійснено, зокрема, у разі пред'явлення Орендарем до Орендодавця вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок нарахованої орендної плати, під час розгляду якого будуть встановлюватись обставини щодо належного виконання сторонами умов зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, і, за наслідками розгляду якого, у разі задоволення позову, у Орендодавця виникне примус до виконання певних дій.
Натомість обраний Позивачем спосіб захисту у цій справі не є ефективним способом захисту прав Позивача, оскільки задоволення таких вимог не призведе до відновлення порушеного права Позивача та не забезпечить їх реального захисту. Крім того, заявляючи такі позовні вимоги, Позивач намагається встановити факт, що дає підстави для звільнення Орендаря від зобов'язання по оплаті орендної плати за договором оренди.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у позові слід відмовити саме з підстав обрання Позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав не підтвердження належними та допустимими доказами вимог Позивача ( аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 904/4703/20 ).
Невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті ( пункт 29 постанови Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 911/269/19 ). Тому суд не перевіряє доводи в частині наявності підстав для звільнення Орендаря від зобов'язання по оплаті орендної плати за договором оренди, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення Позивача до суду щодо застосування належного способу захисту.
З урахуванням викладеного, оскільки за результатами перевірки судом апеляційної інстанції встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції не відповідає цим обставинам, суд апеляційної інстанції вважає наявними правові підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення та залишенням без змін його резолютивної частини, відповідно до якої правильно відмовлено в позові.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За змістом ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини ( ч. 4 ст. 277 ГПК України).
Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені зазначеного позову, колегія суддів вважає необхідним змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Отже, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Івашкової Олени Василівни не підлягає задоволенню, при цьому рішення місцевого господарського суду у даній справі у мотивувальній частині має бути змінено з викладенням в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 р. у справі № 908/2257/22 залишається без змін.
13. Судові витрати.
З огляду на те, що апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Івашкової Олени Василівни залишити без задоволення.
Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 р. у справі № 908/2257/22, виклавши її в редакції цієї постанови.
В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2023 р. у справі № 908/2257/22 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.11.2023 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус