ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" жовтня 2023 р. Справа№ 910/1294/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023
у справі № 910/1294/23 (суддя: Алєєва І.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
2. Кабінету Міністрів України.
3. Міністерства енергетики України.
про стягнення 1 096 337 479, 50 грн
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за надані послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у розмірі 780 953 799, 37 грн, пені у розмірі 208 389 240, 85 грн, 3 % річних у розмірі 30 121 568, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 56 555 219, 18 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідачем допущено порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2306/02/21 від 15.09.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1294/23 провадження у справі № 910/1294/23 в частині стягнення 801 271 450, 97 грн 97 коп. закрито.
В іншій частині позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська обласна енергопостачальна компанія" 3 % річних у розмірі 30 121 568 грн 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 46 890 145 грн 19 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 602 047 грн 61 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що враховуючи приписи п. 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, яка є чинною, та обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені у сумі 208 389 240, 85 грн, що є підставою для відмови в задоволені позову про стягнення з відповідача на користь позивача пені у вказаному розмірі. Приходячи до висновку про відсутність відкладальної обставини у спірних правовідносинах, вказав на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження, що позивач має перед ДП «НАЕК «Енергоатом» заборгованість за електричну енергію, придбану за результатами проведення електронних аукціонів. Наголосив, що вимога про сплату інфляційних та 3 % річних є додатковою до основної вимоги, а тому відсутні правові підстави для задоволення клопотання про зменшення 3 % річних та інфляційних втрат до 1 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1294/23 в задоволеній частині позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 30 121 568,50 грн, інфляційних втрат у розмірі 46 890 145,19 грн та витрат зі сплати судового збору у розмірі 602 047,61 грн скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" до ДП "Гарантований покупець" відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних, інфляційний втрат та витрат зі сплати судового збору ухвалено з порушенням норм матеріального права, зокрема, ч. 1 ст. 212, ст. 625 ЦК України, Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483. Скаржник зазначає, що ДП «Гарантований покупець» зобов'язаний оплачувати постачальникам універсальних послуг вартість надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 Положення. Вважає, що визначальним критерієм для настання відкладальної обставини є саме наявність заборгованості у постачальника послуг перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену енергію, а не процедура закупівлі електричної енергії. Наголошує, що факт наявності заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» виключає можливість проведення своєчасного та повного розрахунку за Договором. Зауважує, що сума інфляційних втрат та 3 % річних підлягає зменшенню в порядку ст.ст. 551 ЦК України та 233 ГК України до 1 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2023 апеляційна скарга у справі № 910/1294/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Шапран В.В., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2023 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 відкладено до надходження матеріалів справи № 910/1294/23 до Північного апеляційного господарського суду та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1294/23.
31.07.2023 до Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва, на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 03.07.2023, надійшли матеріали справи № 910/1294/23.
У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Шапрана В.В. та Пономаренка Є.Ю., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2023 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Ходаківська І.П., Демидова А.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2023 cправу № 910/1294/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Ходаківська І.П., Демидова А.М.; апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1294/23 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказу сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення у сумі 903 071,42 грн.
У зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Демидової А.М. та Ходаківської І.П., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 справу № 910/1294/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 прийнято до провадження визначеним складом суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1294/23; розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1294/23 призначено на 02.10.2023, яке у подальшому було відкладено на 18.10.2023; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
11.09.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обґрунтовує тим, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за придбану електричну енергію саме за результатами проведення електронних торгів. Зауважує, що починаючи з березня 2022 року ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснює продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг за двосторонніми договорами без проведення електронних аукціонів. Наголошує, що вартість закупленої за результатами проведення електронних аукціонів енергії було сплачено ТОВ «ООЕК» у повному обсязі. Тому у відповідача були відсутні підстави для непроведення повної оплати послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у строки, визначені укладеним між сторонами договором.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.10.2023 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача в судовому засіданні 18.10.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представники третіх осіб в судове засідання 18.10.2023 не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у передбачений чинним законодавством спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа.
Відповідно до частин 2, 3 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб, які повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Колегія суддів зауважує, що рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі та відмови у стягненні пені сторонами не оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 15.09.2019 між позивачем та відповідачем укладено Договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, за яким постачальник зобов'язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі - послуги), а замовник зобов'язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою КМУ від 05.06.2019 № 483 (п. 1 Договору).
Пунктом 4 Договору передбачено, що загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість.
Згідно п. 7 Договору, оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином:
- перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- п'ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість);
- шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до Акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п'яти платежів.
Пунктом 6 Договору сторони визначили, що до 15 числа місяця що передує розрахунковому періоду, постачальник надсилає на електронні адреси замовника інформацію за формами, наведеними у додатках 2-5 до Договору, в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису з подальшим надсиланням на поштову адресу по одному примірнику оригіналу.
На виконання умов договору, позивач щомісячно до 15 числа місяця, що передує розрахунковому періоду направляв в електронному вигляді з накладенням кваліфікаційного електронного підпису інформацію за формами наведеними у додатках 2-5 до Договору з метою визначення прогнозованої вартості послуг у відповідному розрахунковому місяці за період з березня по грудень 2022, що підтверджується додатками до позовної заяви № № 12, 13, 15, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 30, 32 (Прогнозні розрахунки вартості послуг), а також Додатки до позовної заяви № № 13, 16 (Коригування прогнозного розрахунку вартості послуг).
Відповідно до п. 10 Договору, факт надання та отримання послуг підтверджується Актом приймання-передачі послуг.
Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи Акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді.
Замовник розглядає Акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання Акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені.
На підтвердження складання, підписання та направлення позивачем Акта приймання-передачі послуг до позовної заяви додано Акти приймання-передачі послуг за кожний розрахунковий місяць з березня по грудень 2022, що підтверджується додатками до позовної заяви № № 14, 17, 19, 21, 23, 25, 27, 29, 31, 33.
Крім того, до позовної заяви додані копії підписаних між сторонами Актів приймання-передачі послуг за вказаний період, що підтверджує відсутність спору між сторонами щодо визначення планових платежів та фактично наданих послуг.
Позивач вказує, що ним належним чином виконувались взяті зобов'язання за Договором в частині надання замовнику послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів, проте відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг виконав не в повному обсязі, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у розмірі 780 953 799, 37 грн, пені у розмірі 208 389 240, 85 грн, 3 % річних у розмірі 30 121 568, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 56 555 219, 18 грн.
Після відкриття провадження у справі позивач неодноразово звертався до суду із заявою про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, зокрема, в заяві від 12.05.2023, що надійшла до господарського суду 15.05.2023, зменшив позовні вимоги щодо основної суми боргу, а саме просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги у розмірі 801 271 450, 97 грн, а також підтримав первісні позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 208 389 240, 85 грн, 3 % річних у розмірі 30 121 568, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 56 555 219, 18 грн, що нараховані на основну суму заборгованості, яка була заявлена при первісних позовних вимогах за період березень - грудень 2022.
Після зменшення позовних вимог, до Господарського суду від позивача надійшла Заява про закриття провадження у справі від 26.05.2023, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 438 804 225, 28 грн.
У вказаній заяві позивач вказав, що після подання позивачем 12.05.2023 заяви про зменшення позовних вимог, відповідачем в рахунок погашення заборгованості за договором перераховані грошові кошти в загальному розмірі 113 775 423, 47 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 15.05.2023 № 292 903 на суму 40 203 798, 85 грн, від 15.05.2023 № 292 927 на суму 40 203 798, 85 та від 16.05.2023 № 293 872 на суму 33 367 825, 77 грн.
Також позивач вказує, що 25.05.2023 на його адресу повернувся підписаний зі сторони відповідача Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.05.2023, у зв'язку з чим, розмір заборгованості за розрахунковий період березня 2023 зменшився на 325 028 801, 81 грн. Копія Акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.05.2023 додана позивачем до Заяви про закриття провадження у справі від 26.05.2023.
Крім того, після зменшення позовних вимог та подання позивачем Заяви про закриття провадження у справі від 26.05.2023, до Господарського суду від позивача надійшла ще одна Заява про закриття провадження у справі від 02.06.2023 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 362 467 225, 69 грн боргу.
У Заяві про закриття провадження у справі від 02.06.2023 представник позивача вказав, що після подання 26.05.2023 позивачем Заяви про закриття провадження по справі в частині вимог, відповідачем в рахунок погашення залишку заборгованості за надані послуги перераховані грошові кошти в загальному розмірі 362 467 225, 69 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 30.05.2023 № 295 786 на суму 41 490 475, 17 грн, від 30.05.2023 № 295 763 на суму 41 490 475, 17 грн, від 01.06.2023 № 298 335 на суму 82 980 950, 34 грн, від 01.06.2023 № 298 360 на суму 82 980 950, 34 грн, від 02.06.2023 № 298 383 на суму 82 980 950, 34 грн, від 02.06.2023 на суму 30 543 424, 33 грн. Просив закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості у розмірі 362 467 225, 69 грн, стягнути з відповідача на користь позивача: пеню у розмірі 208 389 240, 85 грн, 3 % річних у розмірі 30 121 568, 50 грн та інфляційних втрат у розмірі 56 555 219, 18 грн, нарахованих за неналежне виконання умов договору в частині своєчасної оплати за надані послуги.
В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у зв'язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.
За таких обставин, оскільки відповідачем сплачено позивачеві заборгованість за договором у розмірі 362 467 225, 69 грн, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що провадження у справі в частині стягнення вказаної суми також підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов'язку здійснити оплату за договором законодавець пов'язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов'язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача надати послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг, який породжує обов'язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх в строки визначені договором, які як встановлено господарським судом відповідачем порушені.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 30 121 568, 50 грн 3 % річних та 56 555 219, 18 грн інфляційних втрат, колегія суддів зауважує наступне.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов'язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 ЦК України.
Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 викладено правову позицію щодо застосування механізму розрахунку інфляційних втрат у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
Зокрема, у наведеній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується".
Така судова практика стосовно застосування приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є сталою і послідовною та неодноразово відображалась у постановах Верховного Суду.
Отже, з урахуванням правових позицій, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, інфляційна складова за певний місяць враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (час прострочення у неповному місяці більше 15 днів - за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів) - за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується).
У постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17 викладено висновок про те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.10.2023 у справі № 907/568/21.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в розмірі 46 890 145, 19 грн.
Також, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення суми 3 %, колегія суддів вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що він є арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 30 121 568, 50 грн.
Надаючи оцінку доводам скаржника про те, що на даний час відповідно до умов договору та підпункту 2 пункту 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 № 483, існує відкладальна обставина, яка звільняє відповідача від обов'язку оплати за надані послуги, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Підпунктом 2 п. 8 Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ № 483 від 05.06.2019 (Положення про ПСО) передбачено, що Гарантований покупець зобов'язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення.
У відповідності до вимог п. 5 Положення про ПСО, до спеціальних обов'язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об'єднаної енергосистеми України» («бази») за період M-3, де M-розрахунковий місяць.
Системний аналіз згаданих положень, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить про те, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів.
При цьому місцевий господарський суд вірно наголосив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач має перед ДП «НАЕК «Енергоатом» заборгованість за електричну енергією закупованої саме за результатами проведення електронних аукціонів.
Так, в листі ДП «НАЕК «Енергоатом» за вих. № № 01-9158/10-вих від 10.05.2023 зазначило, що відповідно до Наказу Міністерства енергетики України від 13.03.2022 № 114 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам систем розподілу та постачальникам універсальних послуг» (надалі - Наказ) встановлено, що на час дії воєнного стану і до останньої доби місяця (включно), наступного за місяцем, в якому воєнний стан припинено або скасовано учасники ринку електричної енергії, на яких згідно з Положенням, покладені спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, зобов'язані забезпечити виконання вимог цього наказу та інших вимог Положення у частині, що не суперечать цьому наказу.
Відповідно до п.п. 1 п. 2 Наказу, ДП «НАЕК «Енергоатом» має забезпечити на визначений період постачання, продаж електричної енергії постачальникам універсальних послуг, у тому числі тим, територією ліцензованої діяльності яких до об'єднання торгових зон була територія торгової зони «Острів Бурштинський ТЕС», за двосторонніми договорами без проведення електронного аукціону.
Таким чином, виконання спеціальних обов'язків в частині купівлі-продажу електричної енергії у визначений період, а саме з наступного розрахункового періоду (періоду постачання) після прийняття Наказу та до поточного розрахункового періоду між ТОВ «ООЕК» та ДП «НАЕК «Енергоатом» забезпечувалося шляхом укладення додаткових угод до основного договору без проведення процедури електронного аукціону.
Викладене, на переконання суду першої інстанції, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, свідчить про те, що з квітня 2022 позивач не закуповував електричну енергію у ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів у відповідності до вимог пункту 5 Положення.
Отже, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів заборгованості позивача перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за придбану за результатами проведення електронних аукціонів електричну енергію, у відповідача відсутні підстави для посилання на положення підпункту 2 п. 8 Положення про ПСО, як на відкладальну обставину.
Щодо листа ДП «НАЕК «Енергоатом», який було додано відповідачем до відзиву на позовну заяву та додатків до даного листа, позивач вказує, що у нього дійсно існує заборгованість перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за електричну енергію куповану за двосторонніми договором без проведення електронних аукціонів. Однак, зазначена заборгованість утворилася у зв'язку із несвоєчасним отриманням коштів по ПСО від відповідача. При цьому, свої обов'язки по оплаті на адресу ДП «НАЕК «Енергоатом» в межах коштів, отриманих від відповідача, позивач виконує у повному обсязі.
У контексті наведеного, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
На виконання Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальнодоступних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483, між Державним підприємством «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» укладено Договір №2306/02/21 від 15.09.2021.
Також, між ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та ДП «НАЕК «Енергоатом» укладено Договір купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00426 від 24.09.2021.
Пунктом 6 додатку 1 до Договору № 65-150-SD-21-00426 купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг від 24.09.2021 встановлений наступний порядок оплати: «Оплата за електричну енергію здійснюється у формі попередньої оплати. Для кожного Розрахункового місяця ПУП здійснює оплату за куплену електричну енергію наступним чином: - за 2 банківські дні до Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці; - не пізніше 4-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці; - не пізніше 10-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці; - не пізніше 16-го числа (включно) Розрахункового місяця - у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці; - не пізніше 22-го числа (включно) Розрахункового місяця -у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості електричної енергії, купленої у Розрахунковому місяці. Якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то відповідний платіж повинен бути здійснений в наступний робочий день, що слідує за датою такого платежу».
Колегія суддів зауважує, що при порівнянні строків оплати в двох договорах, зазначених вище, вбачається синхронізованість платежів, які має здійснювати відповідач на виконання умов Договору №2306/02/21 від 15.09.2021, із платежами, які має здійснювати позивач на користь ДП «НАЕК «Енергоатом».
В пункті 1 Положення про ПСО зазначено, що в Положенні визначаються джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов'язки. Водночас, відповідно до п.16 Положення про ПСО виконання спеціальних обов'язків, передбачених цим Положенням повинне забезпечувати покриття економічно обгрунтованих витрат учасника ринку на їх виконання. Таким чином, розрахунки згідно з Положенням про ПСО між учасниками ринку це розрахунки по ланцюгу, відповідно до якого кошти, отримані від попереднього учасника ринку в ланцюгу, є джерелом оплати наступному учаснику ринку в ланцюгу.
В зв'язку з цим, зобов'язання учасника ринку щодо здійснення оплати за договорами, укладеними на виконання Положення про ПСО, виконуються в межах отриманих коштів по ланцюгу.
Вищевказане також підтверджується в пояснювальній записці до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 р. №483 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» в якій зазначалось, що «Слід відзначити, що проект постанови передбачає, відповідно до листа ПрАТ «Укргідроенерго» від 05.08.2021 № 25/3175 оплату авансу ДП «Гарантований покупець» в розмірі 1 млрд грн. для можливості авансування постачальників універсальних послуг з метою закупівлі електричної енергії для постачання побутовим споживачам. Реалізація зазначених заходів дозволить забезпечити перехід до фінансового механізму ПСО та уникнути зростання заборгованості перед державними виробниками електричної енергії під час виконання покладених на них спеціальних обов'язківв. Крім цього, посилюється соціальний захист населення».
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що першими на початку переходу до фінансового механізму ПСО в ланцюзі є виробники електричної енергії, на яких покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів.
Зміст пояснювальної записки був нормативно закріплений у пункті 1-3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії» (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 року № 859). Вказаним пунктом постанови визначено, що «Приватному акціонерному товариству "Укргідроенерго" до 27 вересня 2021 року слід забезпечити авансування державному підприємству "Гарантований покупець" послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів у сумі 1 млрд. гривень».
Пункт 5 Положення про ПСО передбачає наступний рух грошових коштів між учасниками ринку електричної енергії, на яких покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів:
- ДП «НАЕК «Енергоатом» здійснює оплату ДП «Гарантований покупець» за Договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів гарантованим покупцем (Додаток 4 до Положення про ПСО);
- ДП «Гарантований покупець» здійснює оплату постачальнику універсальних послуг за Договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг (Додаток 2 до Положення про ПСО).
Постачальник універсальних послуг здійснює оплату ДП «НАЕК «Енергоатом» за Договором купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг (укладений на виконання п. І2 Постанови КМУ №483 від 05.06.2019 р.).
Наведені вище обставини у сукупності дозволяють дійти висновку, що запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2021 р. № 859 фінансова модель ПСО передбачає авансування витрат постачальників універсальних послуг, які задіяні у процесі постачання електричної енергії побутовим та прирівняним до ним споживачам за фіксованими цінами. Саме в цьому контексті треба розуміти зміст підпункту 2 пункту 8 Положення про ПСО: «Гарантований покупець зобов'язаний, зокрема, оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення».
Такий висновок додатково підтверджується положенням пункту 6.4 Договору купівлі-продажу електричної енергії з постачальником універсальних послуг № 65-150-SD-21-00426 від 24.09.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та ДП «НАЕК «Енергоатом»: «У разі наявності у ПУП заборгованості перед Продавцем за цим договором, Продавець інформує про це Гарантованого покупця відповідно до пункту 8 положення про ПСО шляхом направлення повідомлення з накладенням КЕП керівника уповноваженої особи».
Як вже зазначалось раніше, позивач надав пояснення, відповідно до яких у нього є певна заборгованість перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за укладеним між ними договором, однак ця заборгованість утворилася в зв'язку з несвоєчасним отриманням коштів по ланцюгу ПСО саме від Державного підприємства «Гарантований покупець». При цьому, свої обов'язки по оплаті на адресу ДП «НАЕК «Енергоатом» в межах коштів, отриманих від відповідача та згідно з п.5 Положення про ПСО, Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» виконує в повному обсязі.
З урахуванням наведеного, а також встановлених вище обставин щодо відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження обставин наявності у позивача заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за електроенергію, отриману саме за результатами проведення електронних аукціонів, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів скаржника щодо наявності відкладальної умови, за якої у відповідача не виник обов'язок своєчасно та повно оплатити позивачу, надані ним послуги.
Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат до 1 грн. судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем до клопотання про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат, додано Сертифікат ТПП України № 3100-22-1222, на який відповідач посилається у своєму клопотанні як на підставу зменшення 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
Визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 зазначила про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнового стану боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Відповідне зменшення заявлених до стягнення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, що склалися у справі №902/417/18, та зокрема з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності. У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її у розмірі 40 % річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96 % річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що фактично визначені договором 96 % річних є саме способом отримання кредитором доходу, а тому з метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення з відповідача у зазначеній справі суми відсотків річних було обмежено.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала про те, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 здійснила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме: з огляду на встановлення в укладеному між сторонами зазначеної справи договорі процентної ставки річних на рівні 40 % та 96 % і її явної невідповідності принципу справедливості.
Колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, проте звертає увагу, що у даній справі №910/1294/23, на відміну від справи №902/417/18, позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом, а саме: частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України - 3 відсотки.
Таким чином, колегією суддів не встановлено відповідних обставин очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних.
Розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (три відсотки). А наведені відповідачем підстави - не можуть бути підставою для зменшення розміру трьох відсотків річних без встановлення судом виключних (надзвичайних) обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22.
Як вірно зазначено місцевим господарським судом, у даній справі, суд не може за клопотанням відповідача (боржника) зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних, інфляційний втрат та витрат зі сплати судового збору ухвалено з порушенням норм матеріального права, зокрема, ч. 1 ст. 212, ст. 625 ЦК України, Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1294/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1294/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023 у справі № 910/1294/23 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство "Гарантований покупець".
4. Справу № 910/1294/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.11.2023.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков