ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2023 р. Справа№ 910/3140/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Сич Є.Ю. - адвокат;
від відповідача: Шукліна О.В. - адвокат;
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 (повний текст - 13.07.2023)
у справі №910/3140/23 ( суддя Турчин С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛМАР ТРАНС"
до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"
про стягнення 17 708 715,00 грн, -
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст заявлених вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛМАР ТРАНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 17 708 715,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач посилається на безпідставність списання відповідачем коштів у розмірі 17 708 715,00 грн в оплату штрафних санкцій з особового рахунку позивача за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛМАР ТРАНС" грошові кошти в розмірі 17 708 715,00 грн та судовий збір в розмірі 265 630,72 грн.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" 14.08.2023 (згідно з відомостями відділення поштового зв'язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу прийняти до провадження, відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 було задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження. Поновлено пропущений строк; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд якої призначено на 26.09.2023; зупинено дію оскаржуваного рішення.
26.09.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) від Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" надійшло клопотання про витребування оригіналів доказів разом з доказами дат отримання останніх.
26.09.2023 в багатьох областях України, в тому числі на території міста Київ було оголошено повітряну тривогу, у зв'язку з чим судове засідання, призначене на 26.09.2023 о 14:40 не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 вчинено додаткові підготовчі дії. Прийнято відзив на апеляційну скаргу до спільного розгляду в порядку ст. 263 ГПК України. Запропоновано позивачу протягом 10 днів, з дня вручення (обізнаності) ухвали суду надати свої доводи чи міркування стосовно поданого клопотання відвідачем про витребування оригіналів доказів. Продовжено строк розгляду справи. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі №910/3140/23 на 31.10.2023.
26.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛМАР ТРАНС" надійшли пояснення. В яких, окрім іншого, відповідач заперечує проти задоволення клопотання щодо витребування доказів, оскільки клопотання подано відповідачем 26.09.2023, тобто після закінчення процесуальних строків, установлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 року. У зв'язку з чим має бути, на думку сторони, залишене без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 ГПК України.
У судовому засіданні, колегією суддів оголошено перерву до 02.11.2023.
У судове засідання 02.11.2023 з'явились представник обох сторін.
Також в судовому засіданні 02.11.2023 представник відповідача апеляційну скаргу у даній справі підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю.
Представник позивача в судовому засіданні 02.11.2023 проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, колегією суддів, у судовому засіданні, що відбулось 02.11.2023, клопотання скаржника про витребування оригіналів доказів (разом з доказами дат отримання останніх), залишено без розгляду з огляду на наступне.
Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2023 було встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення (обізнаності) даної ухвали. Вказану ухвалу отримано відповідачем 06.09.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення трек-номер 04116 3903941 2, тобто останнім днем для подання відповідачем клопотання було 18.09.2023 (16.09.2023 -17.09.2023 вихідні дні).
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу положень п. 7 ч. 2 ст. 258 ГПК України, в апеляційній скарзі, особа, яка її подала має зазначити клопотання.
В силу приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Водночас, клопотання про поновлення строку для подачі клопотання про витребування оригіналів доказів (разом з доказами дат отримання останніх) до суду апеляційної інстанції у справі не заявлялося, у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для прийняття поданого клопотання, тому воно підлягає залишенню без розгляду на підставі ст. 118, 207, 269 ГПК України.
У відповідності до ч. 5 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції, визначаючи в розумінні ч. 5 ст. 269 ГПК України, межі, в яких повинні встановлюватися обставини, досліджував на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України докази у судовому засіданні 02.11.2023, в тому числі, довідку щодо здійснення перевезення (перевезень) на адреси ТОВ «Боріваж», ТОВ «СП Рисоіл Термінал», АТ «Одеський припортовий завод» для ТОВ «Боріваж» протягом жовтня 2022.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній та додаткових поясненнях доводів
Апелянт вважає, що здійснивши хибний комерційний розрахунок власної господарської діяльності, ТОВ «Віталмар Транс» виконав взяті на себе зобов'язання перед АТ «Укрзалізниця» частково, здійснивши замовлення з перевезення вантажів у 350 вагонах із загальної кількості - 800 од.
Так, апелянт зазначив, що обставини, на які посилається суд першої інстанції як на підставу звільнення ТОВ «Віталмар Транс» від відповідальності за невиконання умов укладеного з АТ «Укрзалізниця» договору, не, є надзвичайними та невідворотними по відношенню до обов'язку ТОВ «Віталмар Транс» виконати свої обов'язки перед АТ «Укрзалізниця» належним чином.
Крім того, при розгляді справи, суд першої інстанції не врахував умови електронних торгів, згідно з яким ТОВ «Віталмар Транс» не був обмежений у виборі станцій відправлення/призначення (окрім станцій, щодо яких існували тимчасові обмеження щодо перевезень), ризик невиконання умов аукціонів, згідно зі статтею 42 ГК України, лежить на самому позивачеві.
Скаржник вказує, що норми чинного законодавства не містять поняття «чернетка» замовлення на перевезення/електронної заявки, а фактом подання останніх через автоматизовані системи перевізника є виключно факт підписання таких за допомогою кваліфікованого електронного підпису.
Позивачем під час розгляду справи не наведено жодних обґрунтувань, що використання іншого способу захисту буде більш ефективним у порівнянні з тим, що погоджений сторонами у пункті 7.4. договору.
А тому Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" просило в апеляційній скарзі рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю.
В додаткових поясненнях скаржник вказує, що обставини, про які зазначає позивач, не можуть вважатися надзвичайними та непередбачуваними, оскільки факти порушення російською федерацією зернової угоди мали місце вже на наступний день після її підписання.
Уповільнення зернового коридору розпочалось у вересні 2022, а обмеження щодо перевезень в частині, зокрема, станції Савинці Південної залізниці - у лютому 2022, тобто - задовго до встановлених умовами протоколів електронних торгів термінів проставлення електронних заявок. Підстави для звільнення ТОВ «Віталмар Транс» від відповідальності на підставі пункту 8.2. додатку 1-5 до договору - відсутні, а твердження позивача щодо відсутності інформації про обмеження навантаження по станції Савинці - є неспроможними.
Також у поясненнях Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" просило врахувати довідку щодо здійснення перевезення перевезень на адресу ТОВ «Боріваж», ТОВ «СП Рисоіл Термінал», а також на адресу АТ «Одеський припортовий завод» для ТОВ «Боріваж» протягом жовтня 2022 року (вказана довідка не є новим доказом у розумінні ГПК України та була долучена АТ «Укрзалізниця» до матеріалів справи під час розгляду справи судом першої інстанції та прийнята судом, однак, із зауваженням щодо порядку засвідчення останньої).
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Позивач не погоджується з обґрунтуваннями, викладеними в апеляційній скарзі, вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 року у справі №911/3140/23 є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга має бути залишена без задоволення.
Також позивач зазначив, що ТОВ «Віталмар Транс» вживало всіх заходів, для того, щоб продовжити роботу за виграними лотами на аукціоні та використати вагони, які воно виграло на аукціоні після нормалізації ситуації з вивезенням зерна; намагалося перенести строки виконання; здійснювало планування з різних станцій, однак АТ «Укрзалізниця» необґрунтовано відмовило у перенесені строків та не направило вагони на станцію, яку просило ТОВ «Віталмар Транс», списавши при цьому суму штрафних санкцій у трьохкратному розмірі.
Сторона наголошує, що саме відповідач, розробляючи самостійно текст договору перевезення, передбачив можливість застосування форс-мажору до відносин сторін і наслідки наявності форс-мажору, та на власний розсуд визначив, що є доказами виникнення обставин непереборної сили, і таким доказом є, безумовно, сертифікат торгово-промислової палати.
Позивач вказує, що після настання форс-мажорних обставин у жовтні 2022 року, які пов'язані блокування російською федерацією морського гуманітарного коридору для транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів, нові заявки ні ТОВ «Боріваж», ні ТОВ «СП Рисоіл Термінал» не могли підтвердити з огляду на відсутність підходу нових суден та заповненість наявних потужностей згідно погоджених у вересні заявок. Відповідно, залучена довідкова інформація в жодному разі не може спростовувати відповідні факти.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛМАР ТРАНС" погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки позивачем доведено як факт настання форс-мажорних обставин, так і відсутність підстав для списання залізницею з особового рахунку позивача штрафу, а обраний позивачем спосіб захисту передбачений законом та не суперечить йому, то він є ефективним, адже забезпечить поновлення порушеного права та гарантує особі можливість, у випадку необхідності, примусового виконання рішення.
А тому позивач просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивачем подано пояснення по справі, в яких останній вказує, що ТОВ «ВІТАЛМАР ТРАНС» також заперечує щодо намагання апелянта повторно, через подані письмові пояснення в суді апеляційної інстанції залучити до матеріалів справи довідку щодо здійснення перевезень на адресу ТОВ «Боріваж» та ТОВ «СП Рисоіл Термінал» протягом жовтня 2022 року.
Так, позивач обґрунтовує свої пояснення тим, що суд першої інстанції чітко зазначив, що не може досліджувати дану довідку з підстав її подання вже на стадії розгляду справи по суті, без зазначення поважних причин неможливості її залучення у встановлені судом строки, а також, зважаючи на відсутність підписів посадових осіб АТ «Укрзалізниця», які її сформували, відсутність інформації щодо баз даних, з яких було сформовано останню та відсутність належного завірення ксерокопії такої роздруківки.
При цьому, на думку позивача, подання завіреної повторно довідки на стадії апеляційного розгляду, жодним чином не нівелює інші підстави, зазначені судом першої інстанції.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
25.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛМАР ТРАНС" (далі - замовник) та Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (далі - перевізник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8213521 (далі - договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується повідомленням про укладення договору № 99-35195356/2020-001, у якому зазначено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (надалі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пунктів 1.5, 1.7 договору, цей договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (надалі - КЕП).
Відповідно до пункту 2.3.3. договору, перевізник зобов'язаний відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/ вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в Інформаційному повідомленні про укладення договору в порядку, визначеному пунктом 1.9. договору.
Як вбачається з повідомленням про укладення договору № 99-35195356/2020-001 для проведення розрахунків і обліку сплачених сум позивачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та присвоєно код відправника/одержувача: 1683.
Пунктом 4.4. договору визначено, що по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати, зокрема, штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; неустойки нарахованої згідно з додатками до договору та відображеної в інформаційному повідомленні.
Відповідно до пункту 14 договору, невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема, додаток 1-5 "Умови продажу послуг з використання вагонів АТ "Укрзалізниця" із застосуванням ЕТС "Pro.Zorro.Продажі"".
У пункті 1 додатку 1-5 до договору сторони погодили, що умови цього додатку до договору застосовуються до правовідносин сторін з моменту визначення замовника переможцем електронних торгів (аукціону) за результатами участі в електронних торгах (аукціоні) відповідно до Регламенту ЕТС Укрзалізниця з урахуванням особливостей, визначених п. 9.2 цього додатку.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" листом від 17.08.2022 вих. № 137 повідомило позивача, що розраховує у жовтні 2022 здійснити перевезення зерна кукурудзи до порту Чорноморськ орієнтовним обсягом 37-40 тонн.
У період з 14.09.2022 по 28.09.2022 проведено аукціони, переможцем яких став позивач, що підтверджується Протоколами електронних аукціонів, зокрема:
- Протокол № RCE001-UA-20220912-94374 (дата проведення 14.09.2022), кінцева дата проставлення електронної заявки 28.09.2022, запланована дата навантаження 01.10.2022;
- Протокол № RCE001-UA-20220912-53066 (дата проведення 14.09.2022), кінцева дата проставлення електронної заявки 29.09.2022, запланована дата навантаження 02.10.2022;
- Протокол № RCE001-UA-20220912-30032 (дата проведення 14.09.2022), кінцева дата проставлення електронної заявки 30.09.2022, запланована дата навантаження 05.10.2022;
- Протокол № RCE001-UA-20220912-43293 (дата проведення 14.09.2022), кінцева дата проставлення електронної заявки 05.10.2022, запланована дата навантаження 08.10.2022;
- Протокол № RCE001-UA-20220912-95559 (дата проведення 14.09.2022), кінцева дата проставлення електронної заявки 05.10.2022, запланована дата навантаження 08.10.2022;
- Протокол № RCE001-UA-20220912-88085 (дата проведення 14.09.2022), кінцева дата проставлення електронної заявки 06.10.2022: запланована дата навантаження 09.10.2022;
- Протокол № RCE001-UA-20220912-94455 (дата проведення 14.09.2022), кінцева дата проставлення електронної заявки 06.10.2022, запланована дата навантаження 09.10.2022;
- Протокол № RCE001-UA-20220919-08380 (дата проведення 21.09.2022), кінцева дата проставлення електронної заявки 07.10.2022, запланована дата навантаження 12.10.2022;
- Протокол № RCE001-UA-20220919-00800 (дата проведення 21.09.2022), кінцева дата проставлення електронної заявки 13.10.2022, запланована дата навантаження 16.10.2022;
- Протокол № RCE001-UA-20220919-46989 (дата проведення 21.09.2022), кінцева дата проставлення електронної заявки 14.10.2022, запланована дата навантаження 18.10.2022;
- Протокол № RCE001-UA-20220919-88731 (дата проведення 21.09.2022), кінцева дата проставлення електронної заявки 14.10.2022, запланована дата навантаження 19.10.2022;
- Протокол № RCE001-UA-20220926-00073 (дата проведення 28.09.2022) кінцева дата проставлення електронної заявки 19.10.2022, запланована дата навантаження 22.10.2022;
- Протокол № RCE001-UA-20220926-51597 (дата проведення 28.09.2022), кінцева дата проставлення електронної заявки 24.10.2022, запланована дата навантаження 27.10.2022;
- Протокол № RCE001-UA-20220926-19020 (дата проведення 28.09.2022), кінцева дата проставлення електронної заявки 25.10.2022, запланована дата навантаження 28.10.2022;
- Протокол № RCE001-UA-20220926-78894 (дата проведення 28.09.2022), кінцева дата проставлення електронної заявки 26.10.2022, запланована дата навантаження 29.10.2022;
- Протокол № RCE001-UA-20220926-32501 (дата проведення 28.09.2022), кінцева дата проставлення електронної заявки 27.10.2022, запланована дата навантаження 30.10.2022.
Позивач, на виконання умов п. 5.7 додатку 1-5 до договору забезпечив наявність на особовому рахунку грошових коштів по всіх переможних лотах виходячи із вартості ставки використання окремо кожного вагону в трикратному розмірі.
02.10.2022, 04.10.2022,07.10.2022, 08.10.2022, 09.10.2022, 11.10.2022 та 13.10.2022 позивачем реалізовано перевезення на умовах 7 аукціонів, зокрема: RCE001-UA-20220912-94374, RCE001-UA-20220912-53066, RCE001-UA-20220912-30032, № RCE001-UA-20220912-43293, № RCE001-UA-20220912-95559, RCE001-UA-20220912-88085, RCE001-UA-20220912-94455.
В подальшому позивачем отримано лист від Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж" від 04.10.2022 вих. № 99, у якому останнє зазначає, що всі потужності для зберігання зерна повністю завантажені у зв'язку із затримками підходу флоту під завантаження, які були зафрахтовані в рамках роботи зернового коридору, а тому замовлення в АС МЕСПЛАН, зазначене в графіку з 10.10.2022 по 30.10.2022, що було отримано від ТОВ "ВІТАЛМАР ТРАНС" не можуть бути узгоджені через вказані обставини.
Також позивачем отримано лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" від 03.10.2022 вих. № 222, відповідно до якого останнє проінформувало ТОВ "ВІТАЛМАР ТРАНС", що оскільки перевезення вантажу, зазначене в заявках, планується як на 12.10.2022, так і на пізніші дати жовтня 2022, ТОВ "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" не має можливості прийняти зернові культури у зазначені часові проміжки, оскільки потужності для зберігання зерна повністю зайняті через затримки у роботі зернового коридору.
В свою чергу, позивач звернувся до відповідача з листом від 07.10.2022 вих. № 63/10-2022, у якому зазначив про проблеми в транспортуванні зерна у зв'язку зі збройною агресією російської федерації та просив відтермінувати до грудня 2022 початок строку надання послуги з використання вагонів, що є власністю залізниці , визначеної у протоколах електронних торгів (аукціону): № RCE001-UA-20220919-08380, № RCE001-UA-20220919-00800, № RCE001-UA-20220919-46989, № RCE001-UA-20220919-88731, № RCE001-UA-20220926-00073, № RCE001-UA-20220926-51597, № RCE001-UA-20220926-19020, № RCE001-UA-20220926-78894, № RCE001-UA-20220926-32501.
У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 27.10.2022 вих № ЦТЛ-19/961 повідомив, що додатком 1-5 не передбачено відтермінування початку строку надання послуги, визначеного в Протоколі електронних торгів. Також відповідач зазначив, що воєнний стан передбачає певні ризики, у тому числі пов'язані з формуванням логістики, оцінка і запобігання яких покладаються на переможця аукціону.
Відповідно до Зведеної відомості № 10 за період з 01 по 31 жовтня 2022 відповідачем списано з особового рахунку позивача штраф за непроставлення, неузгодження або недотримання строків проставлення електронної заявки в АС Месплан на подачу порожніх вагонів за аукціоном у розмірі 17 708 715,00 грн.
21.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛМАР ТРАНС" отримано Сертифікат Херсонської торгово-промислової палати № 6500-22-1887, відповідно до якого Херсонська торгово-промислова палата засвідчила настання форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, блокування російською федерацією морського гуманітарного коридору для транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів) щодо обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛМАР ТРАНС" надання (забезпечення надання) відповідно до Правил планування перевезень вантажів в Системі планування перевезень електронної заявки з ознакою "Аукціон" у строк (період), зазначений в оголошенні, після присвоєння електронним торгам статусу "Торги завершені", на подачу порожніх вагонів відповідно до плану перевезень і визначених в оголошенні умов та узгодження (забезпечення узгодження) такої електронної заявки з причетними організаціями (одержувачем, портом та іншими причетними); виконання умов, визначених в оголошенні та протоколі електронних торгів (аукціону) з урахуванням ціни реалізації лоту встановленої за результатами електронних торгів (аукціону), у термін: 07.10.2022 - 27.10.2022 ,за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (зі змінами) № 8213521 від 25.03.2020.
18.01.2023 позивач звернувся до відповідача з листом від 16.01.2023 вих. № 03/01-2023, у якому просив грошові кошти в сумі 17 708 715,00 грн поновити на особовому рахунку замовника та протягом 7 днів з моменту отримання даної вимоги перерахувати на рахунок замовника як невикористану передоплату.
До вказаного листа позивачем додано копію Сертифікату Херсонської торгово-промислової палати № 6500-22-188.
Оскільки вимоги позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення, позивач просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 17 708 715,00 грн (трьохкратний розмір штрафних санкцій).
ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 5, 6 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст. 908 ЦК України передбачено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Як вбачається з матеріалів справи, умови продажу послуг з використання вагонів АТ "Укрзалізниця" із застосуванням ЕТС "Pro.Zorro.Продажі" врегульовано додатком 1-5 до договору, який є невід'ємною його частиною.
Відповідно до п. 5.2 додатку 1-5 замовник зобов'язаний у строк (період), зазначений в оголошенні, після присвоєння електронним торгам статусу "Торги завершені" надати (забезпечити надання)відповідно до Правил планування перевезень вантажів в Системі планування перевезень електронну заявку замовником - Переможцем електронних торгів (аукціону) з ознакою Аукціон на подачу порожніх вагонів відповідно до плану перевезень і визначених в оголошенні умов та узгодити (забезпечити узгодження) такої електронної заявки з причетними організаціями (одержувачем, портом, та іншими причетними).
Отже, однією з обов'язкових умов для здійснення позивачем перевезення є узгодження позивачем електронної заявки з одержувачем вантажу.
На підставі договору № 01-01/2021 транспортного експедирування від 01.01.2021, між ТОВ "ВІТАЛМАР ТРАНС" та ТОВ "ТЕССЛАГРУП" підписано такі заявки: № 146 від 30.09.2022 на перевезення кукурудзи зі станції відправлення Калинівка 1 на станцію призначення Чорноморськ-порт експорт, одержувач ТОВ "СП Рисоіл Термінал" (дата відправлення вантажу - 12.10.2022 - 31.10.2022); № 147 від 03.10.2022 на перевезення кукурудзи зі станції відправлення Жмеринка на станцію призначення Чорноморськ-порт експорт, одержувач ТОВ "СП Рисоіл Термінал", (дата відправлення вантажу - 12.10.2022-31.10.2022); № 148 від 03.10.2022 на перевезення кукурудзи зі станції відправлення Калинівка 1 на станцію призначення Чорноморськ-порт експорт, одержувач ТОВ "СП Рисоіл Термінал" (дата відправлення вантажу - 12.10.2022 - 31.10.2022); № 150 від 04.10.2022 на перевезення кукурудзи зі станції відправлення Балин на станцію призначення Чорноморськ-порт експорт, одержувач ТОВ "СП Рисоіл Термінал" (дата відправлення вантажу - 12.10.2022 - 31.10.2022); № 151 від 04.10.2022 на перевезення кукурудзи зі станції відправлення Ярошенка на станцію призначення Чорноморськ-порт експорт, одержувач ТОВ "СП Рисоіл Термінал" (дата відправлення вантажу - 12.10.2022 - 31.10.2022), № 155 від 04.10.2022 на перевезення кукурудзи зі станції відправлення Вендичани на станцію призначення Чорноморськ-порт експорт, одержувач ТОВ "СП Рисоіл Термінал" (дата відправлення вантажу - 12.10.2022 - 31.10.2022); № 145 від 28.09.2022 на перевезення кукурудзи зі станції відправлення Савинці на станцію призначення Одеса-порт експорт, одержувач "Укрелеваторпром" (дата відправлення вантажу 07.10.2022 - 30.10.2022); № 149 від 04.10.2022 на перевезення кукурудзи зі станції відправлення Венидичани на станцію призначення Чорноморська, одержувач АТ "Одеський Припортовий Завод" для ТОВ "Боріваж" (дата відправлення вантажу 10.10.2022 - 30.10.2022); № 152 від 04.10.2022 на перевезення кукурудзи зі станції відправлення Козятин 1 на станцію призначення Чорноморська, одержувач АТ "Одеський Припортовий Завод" для ТОВ "Боріваж" (дата відправлення вантажу 10.10.2022 - 30.10.2022); № 153 від 05.10.2022 на перевезення кукурудзи зі станції відправлення Жмеринка на станцію призначення Чорноморська, одержувач АТ "Одеський Припортовий Завод" для ТОВ "Боріваж" (дата відправлення вантажу 10.10.2022 - 30.10.2022), № 154 від 05.10.2022 на перевезення кукурудзи зі станції відправлення Балин на станцію призначення Чорноморська, одержувач АТ "Одеський Припортовий Завод" для ТОВ "Боріваж" (дата відправлення вантажу 10.10.2022 - 30.10.2022).
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано під час апеляційного перегляду, листами від 03.10.2022 та 04.10.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Боріваж" повідомили про неможливість узгодження заявок в АС Месплан, у зв'язку з затримкою роботи зернового коридору.
07.10.2022 позивачем подано електронні заявки на подачу вагонів за маршрутом Савинці-Одеса порт експорт, які не були підтверджені залізницею, у зв'язку з неможливістю їх виконання через наявність конвекційних заборон.
Таким чином, позивачем не узгоджено 450 електронних заявок відповідно до аукціонів: № RCE001-UA-20220919-08380, № RCE001-UA-20220919-00800, № RCE001-UA-20220919-46989, № RCE001-UA-20220919-88731, № RCE001-UA-20220926-00073, № RCE001-UA-20220926-51597, № RCE001-UA-20220926-19020, № RCE001-UA-20220926-78894, № RCE001-UA-20220926-32501. Зазначене не спростоване під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 8.1. додатку 1-5 у випадку невиконання замовником - переможцем електронних торгів (аукціону) обов'язку, передбаченого розд. 5 цього додатку до договору, у належний спосіб або строки, або відмови від вагонів повністю або частково - замовник - переможець електронних торгів (аукціону) зобов'язаний сплатити перевізнику штраф у розмірі, який розраховується як плата за три доби використання відповідних власних вагонів перевізника з розрахунку за кожен вагон окремо за ставками плати за використання власних вагонів перевізника, що визначені у відповідному протоколі електронних торів (аукціону).
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання позивачем умов п. 5.2 додатку 1-5 відповідачем нараховано та списано з особового рахунку штраф у розмірі 17 708 715,00 грн.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Принципи добросовісності, справедливості та розумності є загальною засадою зобов'язального права та регуляторами поведінки учасників цивільно-правових відносин; вони застосовуються в усіх зобов'язальних відносинах і кожен учасник повинен їх дотримуватися.
Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання та умовами обороту.
Отже, у розумінні наведених положень законодавства для покладення на боржника цивільно-правової відповідальності у виді неустойки необхідною є наявність таких умов, а саме: протиправної поведінки та вини боржника.
Таким чином, предметом дослідження у даній справі є наявність/відсутність підстав для звільнення позивача від відповідальності за порушення п. 5.2 додатку 1-5 до договору.
Відповідно перед тим, як з'ясовувати правову природу обставин, які перешкоджали належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з'ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин (постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
Згідно п. 6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у випадку виникнення після укладення договору обставин непереборної сили, якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, кібератаки тощо.
У п. 8.2.1 додатку 1-5 до договору сторонами погоджено, що замовник - переможець електронних торгів (аукціону) звільняється від відповідальності при неможливості здійснити навантаження на умовах, передбачених цим додатком до договору, у випадку, якщо для обраного замовником - переможцем електронних торгів (аукціону)маршруту виникли обмеження внаслідок обставин непереборної сили, що зазначено в розділі 6 договору, конвекційних заборон, якщо такі обмеження виникли після закінчення періоду поставлення електронної заявки на подачу порожніх вантажних вагонів з ознакою "Аукціон".
Відповідно до п. 6.2 договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини (п. 6.3 договору).
В даному випадку, неможливість узгодження заявок по аукціонам позивач дізнався 03.20.2022 та 04.10.2022, що вбачається з листів Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Боріваж". Доказів на спростування зазначеного матеріали справи не місять та судом апеляційної інстанції не встановлено.
В свою чергу, позивач повідомив листом від 07.10.2022 № 63/10-2022 відповідача про настання форс-мажорних обставин та просив відтермінувати до грудня 2022 початок строку надання послуги з використання вагонів, що є власністю залізниці.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем дотримані строки повідомлення про форс-мажорні обставини, встановлені у п. 6.2 договору та вжито всіх залежних від нього заходiв для недопущення господарського правопорушення.
При цьому з пунктів 6.2, 6.3 договору вбачається, що для уникнення відповідальності за невиконання зобов'язань у зв'язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажор) відповідна сторона повинна не лише повідомити іншу сторону про існування таких обставин, однак і надати докази їх існування - сертифікат ТПП або регіональної ТПП.
Як встановлено судом вище, позивачем надано суду Сертифікат Херсонської ТПП №6500-22-1887 (від 21.12.2022 вих № 27.01/12-71) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).
Відповідно до абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Згідно з ч.1 ст.14-1 зазначеного Закону ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
У відповідності до ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент) сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом..
Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 вказав, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов'язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з'ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач листом від 16.01.2023 вих. № 03/01-2023 надіслав відповідачу Сертифікат Херсонської ТПП №6500-22-1887, що підтверджується описом вкладення та службовим чеком від 18.01.2023.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем вчасно повідомлено відповідача про форс-мажорні обставини та на виконання п. 6.3 договору надані відповідні докази, отже, у даному випадку позивач має право посилатись на форс-мажорні обставини.
А тому, доводи скаржника в частині неправомірності посилання суду першої інстанції на обставини надзвичайної та невідворотної зовнішньої події по відношенню до обов'язку ТОВ «Віталмар Транс» виконати свої обов'язки перед Ат «Укрзалізниця», судом апеляційної інстанції відхиляються, як безпідставні.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судоми з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу".
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Відповідно до Сертифіката Херсонської ТПП №6500-22-1887 Херсонська торгово-промислова палата засвідчила настання форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, блокування російською федерацією морського гуманітарного коридору для транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів) щодо обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТАЛМАР ТРАНС" надання (забезпечення надання) відповідно до Правил планування перевезень вантажів в Системі планування перевезень електронної заявки з ознакою "Аукціон" у строк (період), зазначений в оголошенні, після присвоєння електронним торгам статусу «Торги завершені», на подачу порожніх вагонів відповідно до плану перевезень і визначених в оголошенні умов та узгодження (забезпечення узгодження) такої електронної заявки з причетними організаціями (одержувачем, портом та іншими причетними); виконання умов, визначених в оголошенні та протоколі електронних торгів (аукціону) з урахуванням ціни реалізації лоту встановленої за результатами електронних торгів (аукціону), у термін: 07.10.2022 - 27.10.2022, за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (зі змінами) № 8213521 від 25.03.2020. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 19.09.2022, дата закінчення - 02.11.2022.
Як вже було встановлено судами вище, відповідно до аукціонів: № RCE001-UA-20220919-08380, № RCE001-UA-20220919-00800, № RCE001-UA-20220919-46989, № RCE001-UA-20220919-88731, № RCE001-UA-20220926-00073, № RCE001-UA-20220926-51597, № RCE001-UA-20220926-19020, № RCE001-UA-20220926-78894, № RCE001-UA-20220926-32501 строк проставлення електронної заявки - 07.10.2022 - 27.10.2022.
При цьому п. 5.2 договору на позивача покладений обов'язок надання та узгодження електронних заявок.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжувався.
22.07.2022 між Україною, Туреччиною та ООН підписано Ініціативу про безпечне транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів, яка передбачала створення демілітаризованих гуманітарних коридорів для вивезення продовольства з портів "Одеса", "Чорноморськ" та "Південний".
Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Міністерства інфраструктури України за 01.10.2022 (https://mtu.gov.ua/news/33744.html) у ході реалізації "зернової ініціативи" з портів "Одеса", "Чорноморськ" та "Південний" у серпні-вересні відправлено 241 судно. "Зернова ініціатива" успішно працює. У вересні, в порівнянні з серпнем, кількість експортованої продукції зросла у понад 2 рази, а кількість суден, які вийшли з портів - майже в 3 рази.
Позивач взяв участь у вказаних аукціонах у вересні 2022, зокрема 14.09.2022, 21.09.2022, 28.09.2022.
Відповідно до умов вказаних аукціонів та додатку 1-5 до договору, позивач мав у період з 07.10.2022 по 27.10.2022 надати в Системі планування перевезень електронну заявку та узгодити таку електронну заявку з причетними організаціями.
Так, з інформації, розміщеної на офіційному сайті Міністерства інфраструктури України за 24.10.2022 (https://mtu.gov.ua/news/33803.html) та за 30.10.2022 ( https://mtu.gov.ua/news/33812.html) вбачається таке: "Враховуючи, що росія штучно затримує інспекцію суден в Босфорі (це призвело до черги в понад 170 суден), то українські порти змушені працювати лише на 25-30% своїх потужностей. ".
"У зв'язку з тим, що українська сторона станом на 30 жовтня немає дозволів від Спільного Координаційного Центру на проходження безпечним коридором та проведення інспекцій, 218 суден фактично заблоковані на своїх поточних позиціях. Разом з тим, зауважуємо, що фактична блокада "зернового коридору" з боку російської федерації розпочалася ще у вересні. Це проявлялось у штучному затягуванні та зменшенні кількості інспекцій, що призвело до створенні черги у 176 суден з 2,1 млн агропродукції на борту. Таким чином, стає очевидним намір росії спровокувати масовий голод у нужденних країнах Африки та Азії, а також створити гострий дефіцит продовольства у всьому світі.".
Отже, з інформації, розміщеної на офіційному сайті Міністерства інфраструктури України, яка є загальнодоступною, підтверджується, що у спірний період (07.10.2022 - 27.10.2022) існували затримки у роботі зернових коридорів.
Вказане також підтверджується Заявою Міністерства закордонних справ України щодо затримки роботи Чорноморського зернового коридору, опублікованою на офіційному сайті 24 жовтня 2022 року (https://mfa.gov.ua/news/statement-ministry-foreign-affairs-ukraine-delays-black-sea-grain-corridors-operations), відповідно до якої починаючи з 14 жовтня 2022 року, російські інспектори Спільного координаційного центру в м. Стамбул суттєво затримують перевірку суден, які прямують до портів України для завантаження зерновими або вже є завантаженими та прямують до кінцевого пункту призначення. У результаті дій РФ, понад 165 суден нині застрягли в черзі біля протоки Босфор, і їхня кількість щодня збільшується.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України підстави звільнення від доказування, поміж іншого є обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Таким чином, у період, коли позивач мав виконати обов'язок з подання та узгодження заявок щодо використання вагонів зерновозів існувала блокада Чорноморського зернового коридору, що унеможливлювало узгодження електронних заявок з причетними організаціями через неможливість одержувачів розвантажити зернові культури.
Блокада зернового коридору у спірний період є обставиною непереборної сили та, відповідно впливає на можливість позивача узгодити електронні заявки з одержувачами зерна в портах.
Зазначена обставина перебуває поза межами дій позивача та мала надзвичайний і непередбачуваний характер, а також виникла вже після того, як позивач взяв участь у вказаних аукціонах, що спростовує доводи відповідача про те, що на момент участі в аукціонах позивач був обізнаний про блокування рф морського гуманітарного коридору для транспортування зерна.
Суд погоджується з доводами скаржника, що на момент участі у наведених аукціонах позивач був обізнаний з фактом військової агресії, однак суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач не був обізнаний з фактом блокування гуманітарного коридору, через що доводи скаржника у відповідній частині відхиляються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає, що про дійсність намірів позивача виконувати договірні зобов'язання свідчить те, що позивач забезпечив наявність необхідних коштів на особовому рахунку та розпочав виконання зобов'язань.
Відповідно до заявок, підписаних між позивачем та ТОВ "ТЕССЛАГРУП" перевезення планувалось здійснювати до: Чорноморськ-порт експорт, Одеса-порт експорт, АТ "Одеський припортовий завод".
Тобто, узгодження електронних заявок від потенційних одержувачів вантажу в портах мало відбутись після 07.10.2022, однак вже 03.10.2022 та 04.10.2022 потенційні одержувачі повідомили про неможливість такого узгодження .
Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлені фактичні обставини у цій справі свідчать про неможливість виконання позивачем умов п. 5.2 додатку 1-5 до договору через обставини непереборної сили, які не залежали від волі позивача, при цьому з матеріалів справи не вбачається наявність протиправної поведінки чи вини позивача, а обставини справи не свідчать, що позивач діяв недобросовісно та допустив порушення умов договору з якихось інших підстав чи причин, аніж форс-мажорні обставини.
В свою чергу доводи апелянта про те, що позивач не був позбавлений у виборі інших станцій відправлення/призначення (окрім станцій, щодо яких існували тимчасові обмеження щодо перевезень), колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 3 вказаного Закону України встановлена свобода підприємницької діяльності, підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.
Приписами ст. 5 Закону України «Про підприємництво» визначені принципи підприємницької діяльності, посеред іншого такі, як вільний вибір видів діяльності; залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством.
Таким чином, позивач у даному випадку був вільний у обранні станцій відправлення/призначення, у разі якщо останній очікував на подання/відправлення вагонів на визначену ним станції, відповідач мав виконати своє зобов'язання у вказаній частині, однак існували тимчасові обмеження щодо перевезень (про які вказує сам скаржник), що слугувало перешкодою в реалізації господарських правовідносин у даній справі. В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта з посиланням на ст. 42, 44 ГК України. А також відхиляє доводи скаржника що позивачем було здійснено хибний комерційний розрахунок власної господарської діяльності, через що взяті на себе зобов'язання були виконані частково, оскільки такі доводи фактично ґрунтуються на припущенні скаржника та не підтвердженні жодними доказами.
Щодо тверджень відповідача про те, що наданий позивачем сертифікат Херсонської торгово-промислової палати № 6500-22-1887 від 21.12.2022, який нібито підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, колегією суддів відхиляється, як необґрунтований з огляду на наступне.
У даному випадку, виходячи з фактичних обставин даної справи та поданих сторонами доказів, суд враховує не лише Сертифікат Херсонської Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для позивача щодо обов'язку з надання та узгодження електронних заявок з причетним організаціями, а також інші докази у справі, які свідчать про неможливість виконання договірного зобов'язання за відсутності вини позивача, зокрема, листи ТОВ "Боріваж" від 04.10.2022 та ТОВ "Спільне підприємство Рисоіл Термінал" від 03.10.2022, офіційну інформацію Міністерства інфраструктури України та Міністерства закордонних справ України; лист позивача, адресований відповідачу від 07.10.2022 про настання форс-мажорних обставин.
Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положення укладеного договору розроблялись самим відповідачем, оскільки договір укладено позивачем шляхом прийняття в цілому пропозиції.
Так, зокрема, умовами п. 6.3. договору визначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме відповідач, розробляючи текст договору, на власний розсуд визначив, що є доказами виникнення обставин непереборної сили. І таким доказом є, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати, що відповідає розробленим самим позивачем умовам договору.
Неможливість виконання позивачем своїх зобов'язань з надання та узгодження електронних заявок, за встановлених обставин у даній справі, має причинно-наслідковий зв'язок із неможливістю причетними організаціями погодити такі заявки через блокування морського зернового коридору.
Враховуючи, що за спірними аукціонами позивач придбав послугу з використання вагонів зерновозів для перевезення зерна в порти, на переконання суду, існує прямий причинно-наслідковий зв'язок між неможливістю узгодження заявок на перевезення зерна в порти і блокуванням портів.
А тому на переконання суду апеляційної інстанції, неподання позивачем електронних заявок є наслідком блокування портів.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що у даному випадку наявні підстави для звільнення позивача від відповідальності, встановленої п. 8.1 додатку 1-5 до договору за порушення зобов'язання щодо надання/узгодження електронних заявок.
Таким чином, поведінка позивача у даному випадку відповідала принципам добросовісності, оскільки дізнавшись 03.10.2022 та 04.10.2022 про неможливість узгодження електронних заявок одержувачами вантажу в портах, позивач листом від 07.10.2022 повідомив відповідача та просив відтермінувати початок строку надання послуги. Однак, відповідачем відмовлено у погодженні відтермінування.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для списання з особового рахунку позивача коштів у розмірі 17 708 715,00 грн в оплату штрафу (у трьохкратному розмірі) за непроставлення, неузгодження або недотримання строків проставлення електронної заявки в АС Месплан, оскільки, у даному випадку позивач звільняється від відповідальності за порушення виконання обов'язків, визначених пунктом 5.2 цього додатку 1-5 до договору.
Щодо доводів скаржника про обрання позивачем неналежного способу захисту колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до п. 7.4 договору належним способом захисту у судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших) є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.
Позивач звертався до відповідача з листом від 16.01.2023, у якому просив грошові кошти в сумі 17 708 715,00 грн поновити на особовому рахунку замовника. Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.
Частиною другою статті 16 ЦК України, встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі. Аналогічні способи захисту цивільних прав та інтересів зазначені в статті 20 ГК України.
З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, який закріплений у статті 14 ГПК України позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Близькі за змістом правові висновки викладені у наступних постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.
Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач зазначає про неправомірне списання відповідачем грошових коштів позивача з його особового рахунку, що є підставою для їх стягнення.
Тому відновлення становища, яке існувало до порушення і примусове виконання обов'язку в натурі є способами захисту, які передбачені законом (стаття 16 ЦК України та стаття 20 ГПК України).
Оскільки позивачем доведено, як факт настання форс-мажорних обставин, так і відсутність підстав для списання залізницею з особового рахунку позивача штрафу, а обраний позивачем спосіб захисту передбачений законом та не суперечить йому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, адже забезпечує поновлення порушеного права та гарантує особі можливість, у випадку необхідності, примусового виконання рішення.
Аналогічної правової позиції щодо саме такого способу захисту у подібних правовідносинах дотримується Верховний Суд у постанові від 14.09.2021 у справі № 910/17077/19.
При цьому, враховуючи, що відповідач в добровільному порядку не відновив вищезгадану суму на особовому рахунку позивача, з огляду на те, що такий спосіб захисту порушених прав як поновлення на особовому рахунку позивача коштів не має механізму примусового виконання судового рішення, на відміну від стягнення.
Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він є неефективним у даному випадку для захисту порушених прав, через що доводи скаржника в цій частині відхиляються колегією суддів, як необґрунтовані.
Щодо доводів відповідача про те, що обставини, про які зазначає позивач, не можуть вважатись надзвичайними та непередбачуваними, оскільки позивач за власним волевиявленням, будучи обізнаним з наявним фактом військової агресії рф з 24.02.2022 та блокуванням рф морського гуманітарного коридору для транспортування зерна у вересні 2022 року, діючи на власний ризик, взяв участь в аукціонах з метою подальшого здійснення перевезень в жовтні 2022 року зерна в порти, то вони відхиляються судом, з огляду на таке.
Позивач взяв участь у спірних аукціонах в той період, коли за Інформацією Міністерства інфраструктури України, "Зернова ініціатива" працювала успішно. Подальше блокування Чорноморського зернового коридору, перебуває поза межами дій та волі позивача та мало надзвичайний і непередбачуваний характер, а також виникло вже після того, як позивач взяв участь у спірних аукціонах, що спростовує доводи відповідача про те, що на момент участі в аукціонах позивач був обізнаний про блокуванням рф морського гуманітарного коридору для транспортування зерна.
Посилання скаржника на те, що відправлення суден з зерном в жовтні 2022 не припинялося повністю, не нівелює наявності факту затримки у роботі зернових коридорів у наведений період.
Судом встановлено, що у позивача виник обов'язок щодо забезпечення використання вагонів відповідача у загальній кількості 800 одиниць впродовж жовтня 2022, який виконаний позивачем частково у кількості 350 одиниць, водночас відповідач зазначає про ненадання/не забезпечення надання електронних заявок на 350 вагонів, неузгодження/ не забезпечення узгодження причетними організаціями електронних заявок на 100 вагонів (разом 450 одиниць).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи скаржника щодо створення чернетки електронних заявок, які відображаються для всіх причетних організацій, не впливають на суть правильно ухваленого рішення у даній справі.
Суд апеляційної інстанції також вважає за доцільне зазначити, що контрагенти ТОВ «ВІТАЛМАР ТРАНС» звертались до нього з метою вивезення зернових культур до розблокованих портів, в матеріалах справи наявний лист ТОВ «Спільне Підприємство Рисоіл Термінал» від 17.08.2022 відповідно до якого, останнє звернулось до ТОВ «ВІТАЛМАР ТРАНС» щодо можливості організації перевезень зерна кукурудзи у жовтні місяці 2022 до порту Чорноморськ, обсягом орієнтовно 37 - 40 тис. тон.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу, що вартість однієї доби використання одного вагону-зерновозу, відповідно до умов аукціону, для позивача варіювалась від 10 000 до 15 000 грн, при цьому, зазвичай ставка в цей період не перевищувала 3000 - 4000 грн.
Так, у випадку подання позивачем підписаних заявок, подальше неузгодження таких заявок з причетними організаціями було б підставою для нарахування штрафів з урахуванням фактичних обставин.
Скаржник вказував на відсутність підстав для звільнення від відповідальності на підставі підпункту 8.2.1 п. 8.2 додатку 1-5 до договору, проте такі доводи відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки можливість звільнення від відповідальності передбачена чинним законодавством та п. 6.1 укладеного між сторонами договору.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вказані обставини не мають значення при оцінці доводів сторін у даному спорі, тому що не спростовують наявності підстав для звільнення позивача від відповідальності, встановленої п. 8.1. додатку 1-5 у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин, з урахуванням того, що штраф нараховано за не проставлення, неузгодження або недотримання строків проставлення електронної заявки в АС Месплан.
Тому вказане нівелює доводи відповідача щодо оцінки «чернетки» замовлення на перевезення/електронної заявки, оскільки обставини справи та Сертифікат Херсонської ТПП №6500-22-1887 (від 21.12.2022 вих. № 27.01/12-71) про форс-мажорні обставини підтверджують неможливість виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем через настання обставин непереборної сили.
Твердження відповідача про те, що позивач не може посилатись на неузгодження причетними організаціями електронних заявок, оскільки позивач не забезпечив подання замовлень (планів), які передують подачі електронних заявок, то такі доводи скаржника правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на те, що умовами договору не встановлено неможливості подання та узгодження електронної заявки в АС Месплан без подання планів. Тому доводи скаржника в цій частині є безпідставними та необґрунтованим.
Посилання відповідача на те, що відправлення суден з зерном в жовтні 2022 року не припинялось та на те, що контрагенти позивача у жовтні 2022 отримували вантажі не нівелює наявності факту затримки у роботі "зернового коридору" та неможливості, у зв'язку з цим, виконати належним чином всі передбачені договором зобов'язання.
Окремо, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що апелянтом до додаткових пояснень під час апеляційного провадження долучено довідку щодо здійснення перевезення (перевезень) на адреси ТОВ «Боріваж», ТОВ «СП Рисоіл Термінал», АТ «Одеський припортовий завод» для ТОВ «Боріваж» протягом жовтня 2022, яка прошита та засвідчена (на зворотному боці) підписом адвоката Олександри Шукліної 26.09.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Тоді як відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
В свою чергу, довідка щодо здійснення перевезення (перевезень) на адреси ТОВ «Боріваж», ТОВ «СП Рисоіл Термінал», АТ «Одеський припортовий завод» для ТОВ «Боріваж» протягом жовтня 2022 була предметом дослідження судом першої інстанції у засіданні 15.06.2023 та долучена разом з письмовими поясненнями та доказами (з урахуванням зауважень щодо засвідчення доказів) до матеріалів справи, про що зазначалось в описовій частині даної постанови.
Проте, навіть під час апеляційного провадження подана довідка не містить підписів посадових осіб АТ «Укрзалізниця», які її сформували, інформації щодо баз даних, з яких їх було сформовано. Довідка також не містить інформації коли саме погоджено вказані заявки щодо здійснення перевезення (перевезень) ТОВ «Боріваж» та ТОВ «СП Рисоіл Термінал» з урахуванням наявних потужностей.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок щодо застосування норм процесуального права, який має загальний (універсальний) характер викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18; та від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі № 916/2586/20, від 16.06.2022 у справі № 910/366/21.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.
У цьому контексті суд апеляційної інстанції вважає, що подані позивачем докази: лист ТОВ «Боріваж» від 04.10.2022 (про неможливість приймання вантажу на сввою адресу); лист ТОВ «Спільне підприємство «Рисоіл Термінал» від 17.08.2023 (лист про можливість організації перевезень вантажів на свою адресу) та 03.10.2022 (про неможливість приймання вантажів на свою адресу) видаються більш вірогідним, аніж протилежний: довідка щодо здійснення перевезення (перевезень) на адреси ТОВ «Боріваж», ТОВ «СП Рисоіл Термінал», АТ «Одеський припортовий завод» для ТОВ «Боріваж» протягом жовтня 2022, засвідчена адвокатом.
Оскільки позивачем доведено неможливість виконання свого господарського зобов'язання перед залізницею за виграними лотами, через настання форс-мажорних обставин, тому вказана довідка не може підтверджувати можливість організації перевезень вантажів у вказаний період для ТОВ «Боріваж», ТОВ «СП Рисоіл Термінал» в розумінні статті 79 ГПК України.
Доводи позивача, викладені у додаткових поясненнях щодо позиції Верховного Суду стосовно неможливості в даній справі зменшення штрафних санкцій судом (застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України), колегією суддів відхиляється, на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України, як не релевантні.
Крім того, поряд із такою засадою цивільного законодавства як свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) існують такі засади як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
У даних взаємовідносинах, що виникли між сторонами, суд враховує, що спірну суму власних коштів позивачем забезпечено на особовому рахунку з метою дійсних намірів виконання договору.
Забезпечення позивачем коштів на своєму особистому рахунку не свідчить про те, що ці кошти є коштами залізниці.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер, а не неправомірне збагачення однієї сторони за рахунок іншої.
У даному випадку відповідач, не понісши ніяких збитків та не зазнаючи втрат, відмовивши в продовженні строку надання послуги, будучи обізнаним про форс-мажорні обставини, які полягали в блокуванні "зернового коридору" та неможливості розвантаження вагонів-зерновозів, списав з рахунку позивача штрафні санкції в сумі 17 708 715,00 грн (у трьохкратному розмірі), що не відповідає зазначеним вище принципам цивільного законодавства.
Доводи скаржника про його неналежне повідомлення про відкриття провадження у справі в суді першої інстанції відхилені судом апеляційної інстанції як необґрунтовані, оскільки в матеріалах справи наявне поштове повідомлення про отримання стороною ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у даній справі. А тому відсутні підстави для застосування ч. 3 ст. 277 ГПК України.
Судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, які б стали підставою для виходу за межі апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК Укнраїни).
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог. Водночас, апеляційна скарга фактично зводиться до переоцінки обставин, які повно та всебічно були встановлені рішенням суду першої інстанції. А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як безпідставну, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.
Таким чином, на підставі ст. 2, 74-80, 86, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі № 910/3140/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 у справі № 910/3140/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/3140/23 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.11.2023.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді Б.О. Ткаченко
В.В. Сулім