ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" листопада 2023 р. Справа№ 910/11614/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Коротун О.М.
без виклику представників сторін
розглянувши апеляційну скаргу апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 (повний текст рішення складено та підписано 14.08.2023)
у справі №910/11614/22 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»
до Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта»
про стягнення 104 104, 54 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» про стягнення 104 104,54 грн, в тому числі: 98 842,85 грн боргу, 5 009,84 грн пені, 251,85 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем за заявою потерпілої особи страхового відшкодування в сумі 98 842, 85 грн за договором «Комплексний договір автострахування «Євроцивілка», внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як страхової компанії, у якій була застрахована цивільна відповідальність особи, винної у ДТП, однак відповідач не платив позивачу страхове відшкодування в розмірі 98 842, 875 грн, з посиланням на теп, що за заявою потерпілої особи на її рахунок відповідач сплатив 56 284, 33 грн страхового відшкодування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі №910/11614/22 відмовлено Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» у позові до Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта».
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі № 910/11614/22 та ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначив, що надав належні докази обгрунтованості підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації. При цьому, скаржник зауважив, що відповідач повинен був провести розслідування події, що містить ознаки страхового випадку, однак належним чином не здійснив його. В результаті неналежного розслідування, відповідач сплатив суму страхового відшкодування потерпілій особі, яка на момент отримання відшкодування вже не мала права на відшкодування.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2023 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного гоподарського суду від 07.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» по справі № 910/11614/22. Справу ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) в порядку письмового провадження.
21.09.2023 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Крім того, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що в силу положень ч. 2 ст. 516 ЦК України, виконання відповідачем свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням зобов'язання. На момент звернення позивача до відповідача із вимогою про сплату страхового відшкодування в порядку суброгації, відповідач вже виконав свої зобов'язання перед потерпілою особою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 29.05.2021 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (страхувальник) та ОСОБА_1 (страховик) уклали електронний сертифікат до договору «комплексний договір автострахування «Євроцивілка» Ремонт ТЗ страхувальника при ДТП незалежно від вини» № 43-002501 (далі - договір-1), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу, а саме: автомобіля «Lexus CT», VIN код НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
У договорі-1 передбачені такі способи визначення розміру збитку: 1) згідно з розрахунком страховика в системі «Аudatex» за середньоринковими значеннями цін на запчастини та визначенні середні нормо-години на роботи станцій технічного обслуговування; 2) за домовленістю сторін в розмірі, що письмово вказується страхувальником в заяві на виплату страхового відшкодування.
Колегією суддів встановлено, що 26 травня 2020 року територіальним сервісним центром № 5641 РСЦ ГСЦ МВС в Рівненський області здійснено реєстрацію привезеного з-за кордону по посвідченню митниці транспортного засобу «Lexus CT», VIN код НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_1 , з видачею номерного знаку НОМЕР_2 .
27 листопада 2020 року транспортний засіб «Lexus CT», VIN код НОМЕР_1 був перереєстрований на ОСОБА_2 з видачею номерного знаку НОМЕР_3 .
06 грудня 2022 року було здійснено перереєстрацію транспортного засобу знову на власника ОСОБА_1 з поверненням номерного знаку НОМЕР_2 .
09 січня 2022 року сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Lexus CT», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , (власником якого була ОСОБА_2 ), під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
Згідно з постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 10.02.2022 особою, винною в скоєнні адміністративного правопорушення, є водій ОСОБА_3 .
Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , застрахована Публічним акціонерним товариством «Національна страхова компанія «Оранта» за полісом № АТ/000322661 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - договір-2) (ліміт відповідальності становить 130000,00 грн, франшиза - 0 грн).
10 січня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до звіту від 09.02.2022, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Асістанс» (сертифікат № 685/20 суб'єкта оціночної діяльності від 04.08.2020, виданий Фондом державного майна України) у системі «Аudatex», матеріальний збиток внаслідок пошкодження автомобіля «Lexus CT», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,66) становить 56 284, 33 грн.
24.05.2022 відповідач склав страховий акт на суму 56 284,32 грн та перерахував ОСОБА_2 56 284, 33 грн без ПДВ (платіжне доручення від 24.05.2022).
Також ОСОБА_2 16 лютого 2022 року звернулася до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» з заявою на виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку 09.01.2022 за договором-1.
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» визнало зазначену вище подію страховим випадком, про що склало страховий акт від 21.02.2022 на суму 98 842,85 грн.
Позивач перерахував ОСОБА_2 98 842, 85 грн (платіжне доручення № 2664 від 21.02.2022).
Вподальшому, 15.06.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату страхового відшкодування в порядку суброгації на суму 98 842,85 грн.
Водночас, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивача.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
У частині 1 статті 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як вбачається із матеріалів справи, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування наземного транспорту.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв'язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі є суброгацією.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Як вбачається із матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , застрахована Публічним акціонерним товариством «Національна страхова компанія «Оранта» за полісом № АТ/000322661 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - договір-2) (ліміт відповідальності становить 130000,00 грн, франшиза - 0 грн).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розраховану за правилами цього підпункту.
Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
Статтею 29 цього ж Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі ст. 29 та п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.
У справі що розглядається, у відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право вимоги якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, за мінусом франшизи.
Колегією суддів встановлено, що 10.01.2022 ОСОБА_2 звернулась до Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» про виплату страхового відшкодування.
Згідно з п. 4 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілим також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Відповідно до звіту від 09.02.2022, виконаного товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Асістанс» (сертифікат № 685/20 суб'єкта оціночної діяльності від 04.08.2020, виданий Фондом державного майна України) у системі «Аudatex», матеріальний збиток внаслідок пошкодження автомобіля «Lexus CT», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,66) становить 56 284,33 грн.
Відповідач склав страховий акт від 24.05.2022 на суму 56 284,32 грн. та згідно платіжного доручення від 24.05.2022 перерахував вказану суму страхового відшкодування ОСОБА_2 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в порядку суброгації, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, після виплати страхового відшкодування потерпілій особі позивачем, відбулась заміна кредитора у зобов'язанні. Тобто позивач набув статусу нового кредитора у деліктному зобов'язанні.
Відповідач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі 24.05.2022, тобто уже після зміни кредитора у зобов'язанні.
Однак, позивач направив відповідачу повідомлення про зміну кредитора (заяву про виплату страхового відшкодування) 15.06.2022.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Оскільки, відповідач був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні уже після того, як він виконав свій обов'язок перед потерпілою особою за полісом, до отримання повідомлення від позивача, то відповідач є таким, що належним чином виконав своє зобов'язання. Для відповідача його зобов'язання за полісом АТ/000322661 припинилось належним виконанням.
Заперечуючи проти зазначених висновків суду першої інстанції, апелянт зазначає, що відповідач повинен був провести розслідування події, що містить ознаки страхового відшкодування, однак, належним чином не здійснив його, у зв'язку і чим імовірно сплатив суму страхового відшкодування потерпілій особі, яка на момент отримання відшкодування вже не мала такого права.
Так, відповідачем не здійснено дій щодо встановлення обставин укладення договорів страхування відносно пошкодженого транспортного засобу.
Колегія суддів не погоджується із вказаними твердженнями апелянта враховуючи наступне.
Дійсно, згідно ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у томі числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Водночас, нормами чинного законодавства у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не передбачено обов'язок страховика встановлювати обставини щодо можливого укладення потерпілою особою договорів добровільного страхування відносно пошкодженого транспортного засобу.
Так, відповідно до п. г ст. 35.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» лише зазначеного, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися, зокрема, інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих.
З повідомлення про ДТП та заяви про страхове відшкодування вбачається, що на запитання чи зверталася потерпіла особа за виплатою до іншої страхової компанії, остання відповіла негативно.
Отже, твердження апелянта, що відповідач повинен був встановлювати наявність у потерпілої особи договорів добровільного страхування є необґрунтованими.
При цьому, колегія суддів зазначає, що не зважаючи на те, що заміна кредитора в зобов'язанні на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України відбувається автоматично, в момент виплати страховиком страхового відшкодування страхувальнику, але новий кредитор у відповідності до ст. 516 ЦК України несе ризик настання несприятливих наслідків у разі якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідач був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні уже після того, як він виконав свій обов'язок перед потерпілою особою за полісом, до отримання повідомлення від позивача, то відповідач є таким, що належним чином виконав своє зобов'язання, а його зобов'язання за договором обов'язкового страхування припинилися належним виконанням.
Щодо твердження апелянта про недоведеність факту здійснення відповідачем страхового відшкодування на користь потерпілої особи, то колегія суддів зазначає наступне.
В якості доказу виплати страхового відшкодування потерпілій особі, відповідач надав суду платіжну інструкцію № 23322 від 24.05.2022 та реєстр № 122 від 24.05.2022. Як вбачається із платіжної інстанції № 23322 від 24.05.2022, остання є реєстровим платежем на суму 278 978, 95 грн з посилання на реєстр № 122 від 24.05.2022. В свою чергу, в реєстрі № 122 від 24.05.2022 про здійснення грошових переказів через міжнародну платіжну систему «My Transfer» міститься інформація про отримувача страхового відшкодування ОСОБА_2 у сумі 56 284, 32 грн.
Таким чином, вказаний реєстр та платіжна інстукція є належними доказами сплати відповідачем страхового відшкодування на користь потерпілої особи.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі № 910/11614/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 року у справі № 910/11614/23 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/11614/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
О.М. Коротун