ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
УХВАЛА
06 листопада 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартоюОСОБА_5 , у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 186 КК України, клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, -
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.4 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 не зникли та існувати не перестали.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Обвинувачений заявив клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою або змінити розмір застави в межах 20 прожиткових мінімумів для працездатної особи. В мотивування поданого клопотання обвинувачений зазначив, що суд має враховувати всі обставини, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення злочину, тяжкість покарання, що загрожує, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність постійного місця роботи, навчання, репутацію, майновий стан, наявність судимостей у обвинуваченого, дотримання ним умов застосованих запобіжних заходів, якщо такі застосовувались раніше, наявність підозри, розмір шкоди від злочину, вагомість наявних доказів та зазначив, що ризики про які стверджував прокурор необґрунтовані та не доведені.
Заслухавши сторони кримінального провадження, оцінивши доводи клопотання сторони обвинувачення та захисту на предмет їх обґрунтованості та доведеності, суд приходить наступних висновків.
За змістом ч. ч. 4, 5 ст.199 КПК якими суд керується в силу положень ч.2 ст.331 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Тобто обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження. Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Розглядаючи клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Так, у п. 219 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року (заява № 42310/04) Суд зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», N 34578/97, п. 93, ECHR 2000-IX).
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству та, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Пунктом 9 рекомендацій, викладених у листі Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03.03.2022 №1/0/2-22 визначено, що при розгляді клопотань органів досудового розслідування суд використовує всі наявні документи і матеріали, зокрема й судові рішення у формі, в якій їх внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (роздруківки з Реєстру). Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.
З огляду на наведене, суд розглядає клопотання, заявлені сторонами в контексті наявності чи відсутності нових обставин, які могли би змінити підстави застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу порівняно з обставинами, які існують на теперішній час, а також з огляду на запровадження в Україні воєнного стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до десяти років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; те, що він до затримання не мав постійного місця роботи та раніше судимий, злочин, який ставиться у вину ОСОБА_5 вчинено в період іспитового строку, встановленого попереднім вироком та стосовно якого направлені обвинувальні акти до суду за вчинення умисних, корисливих кримінальних правопорушень.
Зазначені обставини свідчать про існування ризику можливого переховування обвинуваченого від суду та вчинення інших аналогічних кримінальних правопорушень, які є доведеними прокурором.
Крім того, судом враховується, що судовий розгляд у даному кримінальному проваджені ще не розпочатий, у зв'язку з чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст.23 КПК України, не допитаний сам обвинувачений, потерпіла, свідки, не досліджені письмові докази, отже існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню.
Тому з метою нівелювання перелічених ризиків, продовження застосування строку запобіжного до обвинуваченого, на переконання суду є обґрунтовано виправданим.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що наявні достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , на даний час не зникли, оскільки є підстави вважати, що на даний час обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі може переховатися від суду та вчинити інші аналогічні кримінальні правопорушення, що було доведено стороною обвинувачення та не спростовано стороною захисту.
Вищезазначені обставини кримінального провадження свідчать про те, що на даній стадії кримінального провадження справжній інтерес суспільства у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб та інтересів правосуддя, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права обвинуваченого ОСОБА_5 на свободу.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_5 , того, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні ще не розпочатий та існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які були доведені прокурором, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_5 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст.177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів і не вбачає підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
При вирішенні питання можливості зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 на інший не пов'язаний з триманням під вартою, про що просила сторона захисту, суд приходить до висновку, що виключних обставин для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою з можливістю внесення застави, немає, оскільки даних, які б свідчили про достатність застосування більш м'яких запобіжних заходів суду не надано. Отже, суд вважає, що запобіжні заходи не пов'язані з триманням під вартою, в даному конкретному випадку, не є достатніми запобіжними заходами, які змогли б забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 .
На переконання суду більш м'які запобіжні заходи не будуть ефективними запобіжними заходами і не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку, та виконання покладених на обвинуваченого обов'язків буде залежати виключно від волі самого обвинуваченого ОСОБА_5 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків, вірогідність настання яких спонукало би його до належної процесуальної поведінки та виконання покладених на нього обов'язків.
При цьому, суд ще раз наголошує, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії щодо ухилення від суду, достатньо обґрунтованого припущення та така оцінка, що стосується перспективних фактів, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, що спростовує твердження сторони захисту про відсутність доказів на підтвердження ризиків, заявлених стороною обвинувачення.
Суд зазначає, що в наявний час, на даній стадії судового розгляду, в даному конкретному випадку, з урахуванням довідок з Дергачівського районного суду Харківської області та Ленінського районного суду м.Харкова, менш суворі запобіжні заходи ніж тримання під вартою з можливістю внесення застави, не є достатніми запобіжними заходами, які змогли б забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 .
На доводи обвинуваченого про обґрунтованість підозри, яка оцінюється при обранні запобіжного заходу, судом зазначається, що наявність обґрунтованої підозри обвинуваченого, за змістом глави 18 розділу ІІ КПК, є однією з обов'язкових підстав для обрання запобіжного заходу, але з урахуванням специфіки кримінального процесуального законодавства на цій стадії кримінального провадження (стадія судового розгляду) суд позбавлений можливості робити висновки про наявність обґрунтованої підозри до оцінки досліджених доказів та до ухвалення вироку по суті. Також, висловлення судом думки щодо наявності обґрунтованої підозри без ухвалення вироку суперечитиме загальним засадам кримінального провадження.
Доводи обвинуваченого про зменшення розміру застави суд також визнає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки приймаючи рішення від 11.09.2023 року суд врахував майновий стан обвинуваченого, те, що за його твердженням має постійне місце проживання, розмір шкоди, яка завдана потерпілій у даному кримінальному провадженні, тяжкість злочину, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 та, відповідно, розмір застави, визначений в ухвалі суду від 11.09.2023 року, на переконання суду, є відповідним та достатнім на даній стадії судового провадження
Керуючись ст.ст. 331, 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 - відмовити.
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 04 січня 2024 року.
Строк дії ухвали суду становить до 04 січня 2024 року, включно.
Альтернативний запобіжний захід у виді застави, визначений ухвалою суду від 11.09.2023 року у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень, обвинуваченому ОСОБА_5 - залишити без змін.
Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 10 листопада 2023 року о 09:00 год. в залі судового засідання Приморського районного суду м. Одеси №106.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
06.11.2023
Єдиний унікальний номер справи: №522/15011/23
Номер провадження № 1-кп/ 522/2646/23
Головуючий суддя- ОСОБА_1