Справа №522/2891/20
Провадження №4-с/522/60/23
УХВАЛА
01 листопада 2023 року м.Одеса
Приморський районний суд м.Одеса у складі:
головуючого судді - Домусчі Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Навроцької Є.І.,
розглянувши у судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), боржник Одеська міська рада, на бездіяльність та рішення державного виконавця,
ВСТАНОВИВ:
До Приморського районного суду м.Одеси 07.07.2023 року надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність та рішення головного державного виконавця примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), згідно якої просив:
- визнати незаконною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Щеглової Євгенії Віталіївни, по виконавчому провадженню №71707950 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу 02.06.2023 року.
- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Щеглової Євгенії Віталіївни, від 02.06.2023 року по виконавчому провадженню № 71707950.
Також в скарзі просив витребувати докази.
В обґрунтування скарги зазначив, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 23.03.2021 року по справі №522/2891/20, яке залишено без змін Постановою Верховного Суду від 25.01.2023 року, стягнуто з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 109 622,41 грн. та витрати на проведення оцінки у розмірі 2 500,00 грн. 20.02.2023 року Приморським районним судом м.Одеси було видано виконавчий лист по зазначеній справі. 28.02.2023 року Управління Державної казначейської служби України у м.Одесі було направлено заяву стосовно виконання рішення суду. 09.03.2023 року Управлінням виконавчий лист було повернуто на підставіпп.3 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, оскільки ОМР не має відкритих рахунків в органах Казначейства Одеської області, з яких можливо було б здійснити безспірне списання коштів. 10.04.2023 року представник ОСОБА_1 від ГУ ДКС України в Одеській області отримав лист, в якому зазначено, що станом на 05.04.2023 року ОМР не зареєстрована в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, що отримують фінансування через органи Казначейства Одеської області, не обслуговується та не має відкритих рахунків в органах Касначейства Одеської області. 16.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до ОМР про добровільне виконання рішення суду, проте 19.04.2023 року та 20.04.2023 року ЮД ОМР надав відповіді стягувачу та його представнику, яким фактично відмовив в добровільному виконанні рішення суду із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845. 25.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУ МЮ (м.Одеса) з заявою про примусове виконання рішення суду, та постановою головного державного виконавця Щегловою Є.В. 02.05.2023 року було відкрито виконавче провадження №71707950. Проте, постановою головного державного виконавця Щегловою Є.В. від 02.06.2023 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», яку представником заявника було отримано 06.06.2023 року. Не погодившись з зазначеною постановою, ОСОБА_1 був змушений звернутися до суду з зазначеною скаргою.
Ухвалою суду від 12.07.2023 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 20.07.2023 року.
У судовому засіданні була присутня представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУ МЮ (м.Одеса) - Щеглова Є.В., зазначила, що ними не отримано скаргу, у зв'язку з чим просила надати копію скарги та відкласти розгляд справи.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Ніц А.С. у судовому засіданні проти клопотання представника заінтересованої особи не заперечував. Також зазначив, що разом зі скаргою ними було подано клопотання про витребування.
Представник Одеської міської ради - Старостін О.С. також зазначив, що скаргу ОСОБА_1 не отримували, підтримав клопотання представника заінтересованої особи, просив розгляд справи відкласти та надати час на підготовку.
Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представників Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУ МЮ (м.Одеса) та Одеської міської ради, відкласти розгляд справи на 04.09.2023 року з метою ознайомлення та надання заперечень на скаргу.
16.08.2023 року представник Одеської міської ради надала суду заперечення на скаргу, в яких просили відмовити ОСОБА_1 в задоволенні скарги на постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 02.06.2023 року ВП №71707950 про повернення виконавчого документу.
В обґрунтування заперечень зазначено, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845. Пунктом 2 Порядку №845 визначено, що безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання. Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження". Згідно з п.3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства y порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Відповідно до п.6 Положення №845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЕДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири; найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету). Пунктом 8 Положення №845 визначено, що органи Казначейства після надходження документів, зазначених у п.п.6, 7 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачові (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів. Водночас, згідно з листом департаменту фінансів Одеської міської ради Від 08.07.2022 року №03-16/12/749 Одеська міська рада не є розпорядником коштів бюджету та, відповідно, не має рахунків в органах Державної казначейської служби та/або в інших фінансових установах. Щодо виконання рішення за рахунок іншого майна, яке нібито належить Одеській міській раді, зазначили, що відповідно до ст.172 ЦК України, територіальні громади набувають та здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом, якими відповідно до статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є місцеві ради. Частиною 1 ст.176 ЦК України встановлено, що держава та територіальні громади не відповідають за зобов'язання створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селиш, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Відповідно до ч.9 статті Закону, сільські, селищні, міські, районні у містах, районні, обласні ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України. Відповідно до ч.1 ст.77 Закону шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних, рішень, дій або бездіяльності посадових осіб органів місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. На підставі викладеного, єдиним майном Одеської міської ради, на яке можливо звернути стягнення у примусовому порядку могли бути кошти на рахунках у банківських установах. А тому вважають, що державним виконавцем здійснені усі заходи примусового виконання щодо розшуку майна та на даний час ці заходи виявилися безрезультатними, а тому вважають, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.06.2023 року ухвалена відповідно до вимог ЗУ «Про виконавче провадження».
04.09.2023 року представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУ МЮ (м.Одеса) на електронну адресу суду надала заперечення на скаргу, в яких просила у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 02.06.2023 року, скасування постанови №71707950 від 02.06.2023 року - відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування заперечень зазначено, що на виконані в Відділ перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №522/2891/20, виданого 20.02.2023 Приморським районним судом м.Одеси щодо стягнення з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 109 622,41 грн. та витрати на проведення оцінки у розмірі 2 500,00 грн. 02.05.2023, керуючись вимогами ст.ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 ЗУ «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем відділу Щегловою Є.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71707950, копії якої були направлені сторонам виконавчого провадження. 02.05.2023 року державним виконавцем надіслано запит про наявні рахунки боржника у будь-яких фінансових установах. 24.05.2023 на адресу Відділу надійшло клопотання ОМР про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п.2 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до Порядку №845 виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року, п.3 якого визначено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну про стягнення коштів боржників межах відповідних бюджетних призначень, наявних бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів. Пунктом 6 Порядку №845 передбачено порядок пред'явлення таких виконавчих документів до органів Казначейства та порядок списання таких коштів. Згідно відповіді ДФС від 02.06.2023 рахунки у будь-якій фінансовій установі боржником не відкривались. Відповідно до ст.172 ЦК України територіальні громади набувають та здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом, якими відповідно до ст.16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» є місцеві ради. Частиною 1 статті 176 ЦК України встановлено, що держава та територіальні громади не відповідають за зобов'язання створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.3 ст.16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Відповідно до ч.9 коментованої статті вищенаведеного Закону сільські, селищні, міські, районні у містах, районні, обласні ради мають печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, рахунки в установах банків України. Відповідно до ч.1 ст.77 Закону, шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету. а в результаті неправомірних, рішень, дій або бездіяльності посадових осіб органів місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом. Єдиним майном Одеської міської ради, на яке можливо звернути стягнення у примусовому порядку могли бути кошти на рахунках у банківських установах. Згідно відповіді на запит до ДФС України - інформація про номери рахунків, відкритих боржником у банках та інших фінансових установах України відсутня. Вважають, що державним виконавцем здійснені усі заходи примусового виконання щодо розшуку майна та на даний час ці заходи виявилися безрезультатними, у зв'язку з чим 02.06.2023 державним виконавцем, на підставі п.2 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа та надіслано її сторонам виконавчого провадження, яку вважають винесеною у відповідності до чинного законодавства, а державним виконавцем здійснено всі можливі заходи примусового виконання рішення. Також зазначили, що скаржником пропущено строк на оскарження дій державного виконавця, оскільки постанову про повернення виконавчого документу від 02.06.2023 року було отримано стягувачем 06.06.2023 року, а зі скаргою на дії звернувся до суду лише 07.07.2023 року.
У судове засідання призначене на 04.09.2023 року ОСОБА_1 не з'явився, представник заявника - адвокат Ніц А.С. надав суду заяву, в якій просив відкласти розгляд справи, зазначивши, що заперечення на скаргу ним отримано тільки в день судового засідання.
Інші учасники процесу у судове засідання не з'явилися, представник ОМР на електронну адресу надав заяву про відкладення.
Розгляд справи відкладено на 10.10.2023 року.
У судове засіданні призначене на 10.10.2023 року представники Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУ МЮ (м.Одеса) та Одеської міської ради не з'явилися, на електронну адресу суду надали заяви, в яких просили розгляд справи відкласти.
У судовому засіданні був присутній представник ОСОБА_1 - адвокат Трусов А.С., проти клопотання представників заінтересованих осіб про відкладення розгляду справи не заперечував.
Протокольною ухвалою суду задоволено клопотання представників Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУ МЮ (м.Одеса) та Одеської міської ради, розгляд справи відкладено на 01.11.2023 року з метою витребування доказів з Державної казначейської служби України в Одеській області відомостей.
Ухвалою суду від 10.10.2023 року витребувано
- з Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області інформацію чи дійсно рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ім'я Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, 65025, м.Одеса, пл.Думська, 1);
- з Головного управління Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області інформацію про наявні банківські рахунки, відкриті на ім'я Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691, 65025, м.Одеса, пл.Думська, 1).
31.10.2023 року на виконання ухвали суду від 10.10.2023 року з Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області надійшла відповідь, в якій зазначено, що рахунок № НОМЕР_1 є рахунком за надходженнями, відкритий за субрахунком 3341 «Кошти, які підлягають розподілу між рівнями бюджетів» за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» на ім'я Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для зарахування надходжень орендної плати до місцевого бюджету Одеської міської територіальної громади. Станом на 30.10.2023 року в органах Казначейства Одеської області відсутні відкриті рахунки на ім'я Одеської міської ради.
У судовому засіданні 01.11.2023 року був присутній представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , вимоги скарги підтримав, просив задовольнити та пояснив, що є судове рішення щодо стягнення шкоди з ОМР, була відповідь про відсутність рахунків у боржника, виконання рішення суду у добровільному порядку не було, є постановою виконавця від 02.06.2023 року про повернення виконавчого документу стягувачу, та відповідь щодо відсутності іншого способу виконання. Зазначив, що відповідно до ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження», є інші процесуальні дії щодо заходів примусового виконання, у тому числі шляхом виявлення та продажу майна. Крім того, Законом не встановлено будь-яких заборон з цього рахунку. Зазначив, що на теперішній час є відкрите ВП за виконавчим листом про стягнення коштів, оскільки повторно звернулися до того ж Відділу та вони відкрили ВП, але можливо знову повернуть. Проте, вони мають право на оскарження постанови від 02.06.2023 року. Щодо строків звернення до суду з даною скаргою зазначив, що постанову про повернення виконавчого документу винесено 02.06.2023 року, отримано стягувачем 06.06.2023 року, а 13.06.2023 року вже звернулись зі скаргою, яку було направлено до суду поштою, у зв'язку з чим вважає, що строки звернення не пропустили.
Представник ОМР - Старостін О.С. у судовому засіданні зазначив, що постановою виконавця Щеглової Є.В. від 18.08.2023 року знову відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №522/2891/20 про стягнення шкоди і про стягнення витрат, і ця постанова оскаржується ними в судовому порядку. У ОМР відсутні рахунки, а чому так йому не відомо. Є рахунок про зарахування плати за землю. Зазначив, що ними подавалися заперечення на скаргу ОСОБА_1 , вважає, що виконавцем було вжито всіх заходів, майно не знайшли, а тому вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.
Представник Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у судове засідання не з'явився, 01.11.2023 року на електронну адресу суду надав заперечення на скаргу, в яких просив у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, справу розглядати за відсутністю представника Відділу.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши учасників справи, суд приходить до наступних висновків.
Судовий контроль за виконанням судових рішень, ухвалених відповідно до ЦПК України, здійснюється відповідно до розділу VІІ Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, що в провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебувала справі №522/2891/20 за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 23.03.2023 року стягнуто з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 109 622,41 грн. та витрати на проведення оцінки у розмірі 2 500,00 грн.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22.08.2022 року рішення Приморського районного суду м.Одеси від 23,03.2021 року - змінено, та в частині задоволених позовних вимог, скасовано. Прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди та витрат на проведення оцінки майна, залишено без задоволення. В решті рішення Приморського районного суду м.Одеси від 23.03.2021 року - залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 1 937,02 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОМР судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в сумі 1 644,33 грн.
Постановою Верховного суду від 25.01.2023 року Постанову Одеського апеляційного суду від 22.08.2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОМР про відшкодування майнової шкоди та витрат на проведення оцінки майна - скасовано. Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 23.03.2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради про відшкодування майнової шкоди та витрат на проведення оцінки майна - залишено в силі.
20.02.2023 року Приморським районним судом м.Одеси було видано виконавчий лист по справі №522/2891/20 щодо стягнення з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 109 622,41 грн. та витрати на проведення оцінки у розмірі 2 500,00 грн.
В скарзі зазначено, що 28.02.2023 року представником ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України в Одеській області було направлено заяву стосовно виконання рішення суду.
09.03.2023 року Управлінням Державної казначейської служби України у м.Одесі Одеської області виконавчий лист повернуто на підставі пп.3 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, оскільки Одеська міська рада не має відкритих рахунків в органі Казначейства, з яких можливо було б здійснити безспірне списання коштів.
16.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Одеської міської ради про добровільне виконання рішення Приморського районного суду м.Одеси від 23.03.2021 року по справі №522/2891/20.
З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2023 року представником ОСОБА_1 було отримано лист від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області від 05.04.2023 року N№04-12/2902, в якому зазначено, що станом на 05.04.2023 року Одеська міська рада не зареєстрована в Єдиному реєстрі розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, що отримують фінансування через органи Казначейства Одеської області, не обслуговується та не має відкритих рахунків в органах Казначейства Одеської області (а.с.10-11).
19.04.2023 року та 20.04.2023 року з Юридичного департаменту Одеської міської ради на адресу Стягувача та його представника листами №57-н/вих та №790вих надав відповіді на заяву, якими відмовив Стягувачу в добровільному виконанні, посилаючись на Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (а.с.12, 13).
25.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся доВідділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом по справі №522/2891/20.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебував виконавчий лист №522/2891/20, виданий Приморським районним судом м.Одеси 20.02.2023 року, про стягнення з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 109 622,41 грн. та витрати на проведення оцінки у розмірі 2 500,00 грн.
Виконавче провадження №71707950 було відкрито постановою головного державного виконавця Щегловою Є.В. від 02.05.2023 року (а.с.14-15).
Постановою головного державного виконавця Щеглової Є.В. від 02.06.2023 року було повернуто виконавчий лист стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.16-17).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Предметом розгляду скарги є визнання незаконною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Щеглової Є.В., по виконавчому провадженню №71707950 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу 02.06.2023 року та її скасування.
Заявник, не погодившись із постановою державного виконавця від 02.06.2023 року №71707950 про повернення виконавчого документу, був змушений звернутися до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, прийнятою передчасно, без проведення усіх необхідних виконавчих дій, що характеризується як бездіяльність державного виконавця та не використання усіх наданих йому повноважень для реалізації примусового виконання рішення суду, та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 02.06.2023 року.
В мотивувальній частині постанови, державний виконавець зазначив, що єдиним майном Одеської міської ради, на яке можливо звернути стягнення у примусовому порядку могли бути кошти на рахунках у банківських установах, оскільки відповідно до ст.77 Закону України «Про місце самоврядування», шкода заподіяна юридичним і фізичним особам відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету. Згідно відповіді на запит до ДПС України - інформація про номери рахунків, відкритих боржником у банках та інших фінансових установах України відсутня, усі заходи примусового виконання щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними.
Проте, органи державної виконавчої служби не позбавлені права забезпечити виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на майно, що перебуває у власності боржника.
Крім того, відповідно до листа ГУ ДКС України в Одеській області від 31.10.2023 року №16-10-10/9778, Одеська міська рада має рахунок НОМЕР_1 за надходженнями, відкритий за субрахунком 3341 «Кошти, які підлягають розподілу між рівнями бюджетів» за кодом класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» на ім'я Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області для зарахування надходжень орендної плати до місцевого бюджету Одеської міської територіальної громади. Станом на 30.10.2023 року в органах Казначейства Одеської області відсутні відкриті рахунки на ім'я Одеської міської ради.
Крім того, Одеській міській раді належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, також кошти, отримані від їх відчуження.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об?єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Так, чинне законодавство зобов'язує виконавця вживати передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Так, виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні привішенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; б) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про ї відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Судом не встановлено здійснення державним виконавцем всіх передбачених ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», заходів.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішення суду (ст.129-1 Конституції України) .
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року, № 1404-VIII (далі - Закон ).
Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (рішення Європейського суду з прав людини у справі Янголенко проти України, по. 14077/05, від 10.12.2009).
Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов?язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов?язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, nо.15729/07, від 05.07.2012).
Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.
Проте, державним виконавцем вимоги ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» були виконанні не в повній мірі.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання державного виконавця та представника ОМР, викладених у запереченнях на скаргу, а саме, що державний виконавець здійснив усі заходи примусового виконання щодо розшуку майна, тому правомірно на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» повернув виконавчий лист стягувачу, оскільки докази зазначеного не було надано суду та не знайшло свого підтвердження під час розгляду скарги судом.
Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУ МЮ (м.Одеса), Щеглової Є.В, по виконавчому провадженню № 71707950 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу 02.06.2023 року та її скасування.
Керуючись ст.ст.124, 129-1 Конституції України, ст.ст.18, 37 Закону України «Про виконавче провадження», ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11-13, 89, 95, 223, 247, 258, 260-261, 351-354, 447-453 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати незаконною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Щеглової Євгенії Віталіївни, по виконавчому провадженню № 71707950 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу 02.06.2023 року.
Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Щеглової Євгенії Віталіївни, від 02.06.2023 року по виконавчому провадженню № 71707950.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду виготовлено 06.11.2023 року.
Суддя Л.В. Домусчі