08.11.2023
Справа № 522/17238/23
Провадження по справі №1-кп/522/2849/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт, у кримінальному провадженні № 62019150000000935 від 25.11.2019 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Казанка, Миколаївської області, громадянки України, з вищою освітою, працюючої інспектором взводу 2 роти 4 батальйону 1 полку УПП в Одеській області ДПП, незаміжня, має на утриманні неповнолітню дитину, яка зареєстрована адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченої - ОСОБА_3 ,
ВСТАНОВИВ:
В провадження Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт №62019150000000935 від 25.11.2019 року стосовно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч . 1 ст. 366, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України.
В підготовчому судовому засіданні підлягають вирішенню ряд питань, передбачених ст. 314-315 КПК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 зазначив, що обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні складено відповідно до вимог КПК України, підстав для затвердження угоди та закриття кримінального провадження не має, обвинувальний акт направлено на розгляд до суду з дотриманням правил територіальної підсудності, у зв'язку з чим прокурор просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Інші учасники провадження не заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Суд дослідивши обвинувальний акт з додатками, заслухавши думку учасників провадження, дійшов висновку про неможливість призначення даного обвинувального акту до судового розгляду, оскільки він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що перешкоджає подальшому розгляду в суді.
Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України - обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Ст. 291 КПК України встановлені вимоги до обвинувального акту та до реєстру матеріалів досудового розслідування. Так, обвинувальний акт має, у тому числі, містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статі) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Судом встановлено, що в даному обвинувальному акті ставиться у провину вчинення злочинів обвинуваченій ОСОБА_3 за співучасті з іншими особами, прізвища яких зазначено в обвинувальному акті, що є порушенням однієї із концептуальних засад кримінального провадження - презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, оскільки як встановлено судом стосовно них відсутні вироки, які набрали законної сили.
З урахуванням вимог КПК України та практики Європейського суду, зміст обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 прямо вказує на співучасть інших, конкретизованих в обвинувальному акті осіб, у вчиненні злочинів, які ставляться у вину ОСОБА_3 , та є фактичною констатацією цього факту і, всупереч принципу презумпції невинуватості, безпідставно стверджує про причетність вказаних осіб до вчинення зазначених злочинів.
Встановлені органом досудового розслідування щодо ОСОБА_3 фактичні обставини справи, не можуть вважатися встановленими щодо інших осіб, прізвища яких зазначені в обвинувальному акті і потребують окремого дослідження при розслідуванні справ стосовно цих осіб.
Зазначення в обвинувальному акті обставин кримінального правопорушення, скоєного іншими, крім обвинувачених особами, які фактично на даний час не притягуються до кримінальної відповідальності в даному провадженні, не лише входить у колізію з нормами кримінального процесуального законодавства щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить, передбаченим ст. ст. 2, 7 КПК України, завданням кримінального провадження та загальним засадам кримінального провадження, зокрема забезпеченню до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, а тому є незаконним.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України. Згідно з цими правовими нормами, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ця презумпція вважається порушеною, якщо судове рішення відображає думку про винуватість особи у вчиненні злочину до того, як її вину буде доведено відповідно до закону. При цьому, навіть за відсутності офіційних висновків достатньо деякого припущення, що суд розглядає особу як винувату («Мінеллі проти Швейцарії» (Minelli v. Switzerland), п. 37; «Нераттіні проти Греції» (Nerattini v. Greece), п. 23; «Діду проти Румунії» (Didu v. Romania), п. 41). Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості («Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88; «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).
Міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.
З огляду на конституційно-правову та кримінальну засаду презумпції невинуватості є юридичний факт вчинення злочину, а тому беручи до уваги положення ст. 17 КПК України, у яких реалізується положення ст. 129 Конституції України, особа не може вважатися такою, що вчинила кримінальне правопорушення при відсутності обвинувального вироку щодо неї, який набрав законної сили.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов до висновку про те, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 в цій частині суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства, оскільки порушує права, свободи та інтереси інших осіб, прізвища яких розкрито в обвинувальному акті.
Наведені порушення свідчать про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, що з урахуванням положень ст. 2, 7, ч. 6 ст. 9, ст. ст. 21, 22, ч. 4 ст. 291 КПК України, визнається судом істотним порушенням вимог процесуального закону, яке фактично нівелює принципи безсторонності, об'єктивності та неупередженості суду до початку судового розгляду та унеможливлює призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, та з урахуванням положень п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, є підставою для повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків.
В свою чергу вказані недоліки унеможливлюють призначення до судового розгляду обвинувального акту стосовно ОСОБА_3 та як наслідок, ухвалення законного і справедливого судового рішення.
З урахуванням викладених обставин, в результаті аналізу обвинувального акту, суд приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019150000000935 від 25.11.2019 року стосовно ОСОБА_3 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України, вимогам КПК України та КК України, у зв'язку з чим відмовляє в затвердженні угод про визнання винуватості та повертає вказані матеріали прокурору для усунення виявлених недоліків.
Також, від прокурора ОСОБА_4 надійшли клопотання про відсторонення від посади строком на два місяці обвинуваченої ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №62019150000000935 від 25.11.2019 року та про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 .
Сторона захисту не заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, оскільки не має наміру порушувати покладені на неї процесуальні обов'язки, пов'язані з її правовим статусом у даному кримінальному провадженні.
Проти клопотання прокурора про відсторонення від посади обвинувачена та її захисник заперечували, оскільки ОСОБА_3 має неповнолітню дитину на утриманні, яку виховує самостійно та відсутні об'єктивні підстави для звернення з даним клопотанням, а також всі докази у вказаному кримінальному провадженні вже зібрано. Окремо обвинувачена ОСОБА_3 зазначила, що страждає на тяжку хворобу в стадії ремісії, що потребує постійного медикаментозного лікування, на підтвердження чого надала в судовому засіданні відповідні медичні документи для огляду в оригіналах.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши доводи клопотань, суд доходить таких висновків.
Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Зважаючи на стадію судового провадження та враховуючи, що судом ще не досліджувалися матеріали провадження, тому суд не переглядає наявність обґрунтованості висунутого обвинувачення у вчиненні інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 на даній стадії судового провадження обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману та ч. 1 ст. 366 КК України, за кваліфікуючими ознаками: внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 суд враховує дані про особу обвинуваченої, яка є громадянкою України, з вищою освітою, працюючої інспектором взводу 2 роти 4 батальйону 1 полку УПП в Одеській області ДПП, незаміжня, має на утриманні неповнолітню дитину, яка зареєстрована адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимою, що свідчить про наявність у неї певних соціальних зв'язків.
Проте, враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років, тому існує ризик того, що обвинувачена, розуміючи наслідки покарання, яке їй загрожує у разі визнання її винуватою, може вдатися до спроб переховуватися від суду, з метою уникнення відповідальності, що доводить заявлений у клопотанні прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, суд вважає, що прокурором також доведений ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у впливі обвинуваченого на свідків у даному кримінальному провадженні, які судом ще не допитані, з метою зміни, викривлення їх показань чи відмови від дачі показань.
З урахуванням того, що на даний час не встановленні інші особи, які могли бути співучасниками злочину, яким ОСОБА_3 матиме змогу повідомити про факт виявлення ії злочинної діяльності та обставини, які стали їй відомі в ході проведення досудового розслідування, суд вважає доведеним існування заявленого прокурором ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливого прямого або опосередкованого перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, використовуючи свої знайомства, у тому числі через спроби будь-якого поза процесуального впливу на сторону обвинувачення, або суд.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та обрати стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що на даній стадії судового розгляду, з урахуванням даних про особу обвинуваченої, відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах провадження, тяжкості кримінального правопорушення, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та запобігти доведеним прокурором ризикам, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, сторона обвинувачення звернулася з клопотанням про відсторонення від посади обвинуваченої ОСОБА_3 , обґрунтовуючи його тим, що подальше перебування обвинуваченої на посаді інспектору взводу № 2 роти № 4 батальйону № 1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, оскільки остання має можливість спілкуватись з іншими службовими особами Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, внаслідок чого вони можуть сприяти ОСОБА_3 в уникненні від кримінальної відповідальності за інкриміноване кримінальне правопорушення. Також, на думку прокурора, ОСОБА_3 матиме змогу довести до своїх колег обставини кримінального провадження, які стали їй відомі при залученні до проведення слідчих дій, з метою впливу на показання заявника та свідків у кримінальному провадженні, спрямувати навички отриманні під час роботи в правоохороному органі на знищення речей та документів. Таким чином, прокурор зазначив, що ОСОБА_3 перебуваючи на посаді інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 1 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, може продовжити злочину діяльність, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та враховуючи, що кримінальне правопорушення у вчиненні якого вона обвинувачується пов'язане із виконанням нею службових обов'язків, необхідно відсторонити вказану службову особу від займаної посади.
Сторона захисту заперечувала проти задоволення вказаного клопотання, оскільки всі докази у вказаному кримінальному провадженні вже зібрано, отже відсутня об'єктивна можливість їх спотворити або знищити. Також сторона захисту зазначила, що обвинуваченій необхідно утримувати неповнолітню дитину, а відсторонення від посади поставить її у скрутне матеріальне становище.
Згідно ч. 1, 2 ст. 154 КПК України, відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.
Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 157 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відсторонення від посади, якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний для припинення кримінального правопорушення, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного чи обвинуваченого, який, перебуваючи на посаді, може знищити чи підробити речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Суд дослідивши подане клопотання, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки наразі матеріали кримінального провадження вже зібрано та передані до суду, тому відсутній ризик знищення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Крім того, прокурором не було надано суду доказів того, що обвинувачена, будучи службовою особою, намагалась перешкоджати досудовому розслідуванню будь-яким чином, здійснювала вплив на свідків, чи намагалась за допомогою встановлених зв'язків уникнути кримінальної відповідальності.
Такий захід забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади, про який просить прокурор, не є обов'язковим для застосування за даною категорією злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , а прокурором не наведено беззаперечних доказів необхідності його застосування до обвинуваченої.
На переконання суду запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання здатний запобігти вищевказаним ризикам, які були зазначені в клопотанні прокурора про відсторонення обвинуваченої, у зв'язку з чим клопотання прокурора в цій частині задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 110, 114, 132, 154-157, 176, 177, 178, 179, 194, 314, 315, 372, 376 КПК України,-
ПОСТАНОВИВ:
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 62019150000000935 від 25.11.2019 року стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України, повернути прокурору для усунення протягом розумного строку вказаних в мотивувальній частині ухвали виявлених недоліків.
В задоволенні клопотання прокурора про відсторонення від посади обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рамках кримінального провадження №62019150000000935 від 25.11.2019 року - відмовити.
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Покласти на обвинувачену ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі Одеської області без дозволу суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування із іншими учасниками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на неї обов'язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення.
Копію ухвали про застосування стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання вручити обвинуваченій та прокурору.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання становить 60 днів (шістдесят) і обчислюється з моменту постановлення ухвали суду, тобто з 08.11.2023 року, який діє до 06.01.2024 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду в частині повернення обвинувального акту прокурору може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом семи днів з моменту її проголошення.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси ОСОБА_6