Номер провадження: 11-сс/813/1693/23
Справа № 947/26488/23 1-кс/947/12544/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2023 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023164110000007 від 02.05.2023 року відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новоселівка, Саратського району, Одеської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, не одруженого, військовослужбовця за контрактом, радіотелеграфіста ВЧ А2951-А ВМС ЗСУ, зі званням матрос на противодиверсійному катері «Гола Пристань», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2023 задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 .
Змінено підозрюваному ОСОБА_8 , запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеській слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, тобто до 25.10.2023 року.
Рішення слідчого судді мотивоване наявністю обґрунтованої підозри, ризиків передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням захисник підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що підозра пред'явлена ОСОБА_8 є необґрунтованою. Зазначає, що перелічені ризики, які унеможливлюють застосування більш м'якого запобіжного заходу являють собою лише абстрактні посилання та не підтверджені належними доказами. Вказує, що ОСОБА_8 цілком позитивно характеризується за місцем проживання, є військовослужбовцем за контрактом, раніше не судимий, має постійне місце проживання. Крім того, вказує, що незрозуміло чому в ухвалі від 28.09.2023 року не вирішено питання щодо повернення застави заставодавцю.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області, погоджене прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону про зміну підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеській слідчий ізолятор».
У разі визначення застави просить врахувати попередню внесену заставу, визначеною ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.08.2023 у розмірі 214720 грн.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 200 КПК України, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням, зокрема про зміну запобіжного заходу.
У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов'язково зазначаються обставини, які: 1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; 2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.
При вирішенні питання про зміну запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v.Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею під час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу вищезазначені вимоги закону дотримані та належним чином встановлено наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Наявність на даній стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, підтверджують долучені до клопотання слідчого докази, а саме: протоколом ідентифікації (помітки) грошових коштів від 30.05.23, згідно якому оглянуті грошові кошти для проведення заходів по контролю за скоєнням злочину у формі оперативної закупки; протоколом огляду учасника проведення оперативної закупки і вручення грошових коштів від 30.05.23, згідно якому проведено огляд ОСОБА_10 та отримано останнім грошові кошти для проведення заходів по контролю за скоєнням злочину у формі оперативної закупки; протоколом отримання добровільно наданого предмету від 30.05.23, згідно якому ОСОБА_10 видав речовину рослинного походження; висновком експерта №CE-19-23/38138-H3ПРАП від 26.07.2023, згідно якому надана на дослідження речовина, рослинного походження, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою в висушеному стані 6,468 г; протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій -зняття інформації з електронних інформаційних систем відносно ОСОБА_8 , згідно якому зафіксовані розмови останнього з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо придбання та збуту наркотичних засобів; протоколом ідентифікації (помітки) грошових коштів від 23.06.23, згідно якому оглянуті грошові кошти для проведення заходів по контролю за скоєнням злочину у формі оперативної закупки; протоколом огляду учасника проведення оперативної закупки і вручення грошових коштів від 23.06.23, згідно якому проведено огляд ОСОБА_10 та отримано останнім грошові кошти для проведення заходів по контролю за скоєнням злочину у формі оперативної закупки; протоколом отримання добровільно наданого предмету від 23.06.23, згідно якому ОСОБА_10 видав пакет з речовиною рослинного походження; висновком експерта № CE-19/116-23/12344-H3ПРАП від 11.08.2023, згідно якому надана на дослідження речовина, рослинного походження, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою в висушеному стані 7,12 г; протоколом ідентифікації (помітки) грошових коштів від 24.08.23, згідно якому оглянуті грошові кошти для проведення заходів по контролю за скоєнням злочину у формі оперативної закупки; протоколом огляду учасника проведення оперативної закупки і вручення грошових коштів від 24.08.23, згідно якому проведено огляд ОСОБА_10 та отримано останнім грошові кошти для проведення заходів по контролю за скоєнням злочину у формі оперативної закупки; протокол огляду місця події від 24.08.23, згідно якому ОСОБА_10 видав пачку з-під сигарок, в якій знаходиться пакет з речовиною рослинного походження яку він придбав у ОСОБА_8 ; висновком експерта №CE-19/116-23/14967-H3ПРАП від 06.09.2023, згідно якому надана на дослідження речовина, рослинного походження, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою в висушеному стані 7,20 г; протоколом обшуку від 24.08.23, згідно якому за місцем мешкання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_2 , вилучено пляшка та трубки з нашаруванням; висновком експерта №CE-19/116-23/15001-H3ПРАП від 11.09.23, згідно якому нашарування містять особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено екстракт канабісу, в перерахунку на суху речовину вагою 0,375 г; показами свідка ОСОБА_10 , згідно яким ОСОБА_8 та ОСОБА_13 купують канабіс у ОСОБА_11 ; протоколом огляду та зняття з нього інформації від 04.09.23, згідно якому в мобільному телефоні ОСОБА_8 знаходиться чат у Телеграм з абонентом ОСОБА_11 , в якому є повідомлення щодо придбання та збуту наркотичних речовин; протоколом огляду та зняття з нього інформації від 04.09.23, згідно якому в мобільному телефоні ОСОБА_11 знаходиться чат у Телеграм з абонентом ОСОБА_8 , в якому є повідомлення щодо придбання та збуту наркотичних речовин; протоколом проведення негласних слідчих (розшукових) дій - зняття інформації з електронних інформаційних систем відносно ОСОБА_11 , згідно якому є розмови з ОСОБА_8 щодо придбання та збуту наркотичних засобів; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Апеляційний суд зазначає, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Викладене, всупереч доводам апеляційної скарги, свідчить про достатність підстав вважати, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України за які передбачена відповідальність у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років.
Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_8 у разі доведеності його вини, існує ризик того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На противагу доводам апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає, що існують ризики передбачені п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний перебуваючи на свободі, матиме можливість незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, які співпрацюють з органом досудового розслідування, з метою зміни ними показань у ході судового розгляду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Окрім того, наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що інкриміновані підозрюваному злочини є корисливими, вчинялися протягом тривалого часу, що у сукупності вказує на системність злочинної діяльності та не виключає вчинення у подальшому кримінальних правопорушень задля задоволення потреб життєдіяльності, що у сукупності свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про недоведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваній ухвалі не вирішено питання щодо повернення застави заставодавцю, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки захисник не позбавлений можливості звернутись до слідчого судді з відповідним клопотанням.
Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника на те, що, ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, однак вважає, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що на теперішній час лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та його належну процесуальну поведінку.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про необхідність зміни запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а наявність на даній стадії обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 особливо тяжкого злочину та існування зазначених слідчим суддею ризиків, виправдовують застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Одночасно, колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд перевіряє законність постановлення оскаржуваної ухвали на момент її постановлення, а доцільність необхідності подальшого тримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування або зменшення заявлених у клопотанні прокурора ризиків.
Стороною захисту не наведено інших доводів щодо існування обставин, які могли би бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись статтями 183, 196, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.09.2023 про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №42023164110000007 від 02.05.2023 року відносноОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4