Номер провадження: 11-сс/813/1730/23
Справа № 521/23122/23 1-кс/521/3637/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 та прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12.10.2023 року, відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, без інвалідності, з середньою освітою, студента 4 курсу ОДАБА, одруженого, неповнолітніх (непрацездатних) осіб на утриманні не маючого, ФОП, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зі слів раніше не судимого,
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023163470000622 від 14.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12.10.2023 року частково задоволено клопотання слідчого та відносно ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 07.12.2023 року із визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 110 (ста десяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 295 240 (двісті дев'яносто п'ять тисяч двісті сорок) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики, підозра необґрунтована, заявлені слідчим не підтверджені жодними доказами; судом не враховано особу підозрюваного, а саме його соціальних зв'язків.
Крім того, прокурор, не погодившись з ухвалою слідчого судді, подав апеляційну скаргу в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Апеляційна скарга мотивована доводами про неповноту судового розгляду та істотним порушенням вимог КПК України.
Апелянт зазначає про те, що слідчим суддею не взято до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється та ризиків, зазначених у клопотанні, що в свою чергу у вказує на неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу із встановленням альтернативи у вигляді застави.
Крім того, прокурор наголошує, що судом не враховано, що ОСОБА_9 є студентом, зареєстрований як ФОП, утриманців на утриманні не має, походження його доходів не встановлено.
Позиції учасників апеляційного розгляду
Заслухавши суддю-доповідача, захисників ОСОБА_7 , і ОСОБА_8 , підозрюваного ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, натомість заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; прокурора ОСОБА_6 , яка підтримала свою апеляційну скаргу та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Згідно частини 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України вказує, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.
Зазначені вимоги суд першої інстанції виконав в повному обсязі. В оскарженій ухвалі слідчий суддя навів належні та достатні мотиви для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
За таких обставин, на думку апеляційного суду, відсутні підстави стверджувати про необґрунтованість та невмотивованість судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що СВ ВП №3 ОРУП№1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023163470000622 від 14.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
10.10.2023 року ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України за кваліфікуючими ознаками - вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, дослідженими слідчим суддею, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.09.2023; протокол допиту потерпілого ОСОБА_10 від 14.09.2023; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_10 від 10.10.2023; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.10.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 10.10.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 10.10.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 10.10.2023, та іншими матеріалами клопотання в сукупності.
З огляду на вказане апеляційний суд відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_9 та неправильності у кваліфікації органом досудового розслідування його дій.
Відповідно до статей 89, 94 КПК України та Глави 28 КПК України питання про встановлення вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності, допустимості та їх достатності відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Крім того, вирішуючи питання про обґрунтованість підозри, поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
У справі «Ферарі-Браво проти Італії», ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою».
Враховуючи той факт, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані у слідчого судді були підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованого злочину.
Крім того, слід зазначити, що стаття 279 КПК України передбачає, що в разі виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 КПК України.
Такими підставами для зміни повідомлення про підозру є: непідтвердження будь-якої події злочину, що інкримінується підозрюваному; відсутність в діяннях особи складу злочину; недоведеність участі підозрюваного у вчиненні одного або декількох злочинів з числа тих, що ставляться йому в вину у повідомленні про підозру; непідтвердження обставин, що обтяжують відповідальність; встановлення обставин, що змінюють оцінку і кваліфікацію вчинку (замах, закінчений злочин, повторність, продовжуваний злочин); встановлення обставин, що тягнуть зміну оцінки ступеню співучасті підозрюваного в злочині (або деяких з них), в тому числі закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав відносно інших осіб; встановлення обставин, що пом'якшують відповідальність; наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення підозрюваним злочину, що не інкримінувався йому раніше.
На підставі зазначеного, апеляційний суд вважає, що надані прокурором докази, які долучені до клопотання, доводять на даній стадії досудового розслідування обґрунтованість підозри ОСОБА_9 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі, а тому апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді в цій частині.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Не погоджуючись із доводами захисника про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявності ризиків, які були б підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Апеляційний суд погоджується з доводами клопотання слідчого та висновками слідчого судді стосовно існування ризиків що підозрюваний ОСОБА_9 може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання чи впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, які обумовлені обґрунтованістю підозри у вчиненні кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення.
Наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 перебуваючи на волі та усвідомлюючи передбачене законодавством за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення покарання, може переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, у зв'язку з чим, слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти зазначеним ризикам.
Таким чином, аналізуючи всі викладені вище обставини у їх сукупності, на переконання апеляційного суду, прокурором доведено те, що обрання підозрюваному ОСОБА_9 іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам, а слідчий суддя вірно оцінив та відобразив ці факти в своїй ухвалі.
В зв'язку з наведеним апеляційний вважає застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виправданим, а доводи сторони захисту в цій частині - необґрунтованими.
Апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваної під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування обґрунтованості підозри оголошеної ОСОБА_9 .
Апеляційний суд приймає до уваги, що підозрюваний раніше не судимий та має постійне місце проживання, сім'ю, позитивно характеризується за місцем навчання, однак вважає, що зазначені соціальні фактори не спростовують викладені в ухвалі висновки слідчого судді та не дають достатніх підстав вважати, що вони можуть мати стримуючу дію та сприятимуть зменшенню існуючих ризиків.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
Обставини, передбачені ч. 2 ст. 182 КПК України, які є перешкодою для застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлені не були.
Щодо доводів захисника підозрюваного про те, що розмір застави, визначений слідчим суддею є непомірним, то апеляційний суд вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 3 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010р., заява №12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Як вбачається з наявних матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_9 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
Крім того, апеляційна скарга містить відомості, які підтвердив присутній в судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_9 , що визначена сума застави була внесена та на момент апеляційного розгляду він перебуває під дією запобіжного заходу у виді застави, в зв'язку з чим спростовуються посилання сторони захисту стосовно непомірного розміру застави.
Зважаючи на корисливий характер вчиненого кримінального правопорушення, встановлені ризики, апеляційний суд вважає, що визначений розмір застави в розмірі 110 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою з визначенням розміру застави на даному етапі досудового розслідування не зможе запобігти заявленим слідчим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що слідчим суддею не взято до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється та ризиків, зазначених у клопотанні, що в свою чергу у вказує на неможливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу із встановленням альтернативи у вигляді застави апеляційний суд не приймає.
Задовольняючи частково клопотання слідчого слідчий суддя обґрунтовано послався на те, що слідчим та прокурором не доведено винятковості обставин даного кримінального провадження, щодо відсутності підстав для визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Апеляційний суд також враховує той факт, що з моменту застосування до підозрюваного запобіжного заходу до моменту звернення прокурора з апеляційною скаргою, прокурором не надано доказів щодо існування будь-яких ризиків, які б вказували на те, що після внесення визначеного оскаржуваною ухвалою розміру застави ОСОБА_9 вдавався до спроб вчинити дії, які свідчать про перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню або не забезпечують належної процесуальної поведінки останнього.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_9 , альтернативного запобіжного заходу у виді застави, врахував обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 110 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який є на даному етапі достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Апеляційний суд вважає, що в сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які міститься посилання в апеляційній скарзі.
Крім того, апеляційний суд враховує, що іншому учаснику вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, а саме підозрюваному ОСОБА_14 , слідчим суддею обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави в значно меншому розмірі, однак прокурор погодився з ухвалою слідчого судді та не оскаржував її, що підтвердив в судовому засіданні апеляційного суду.
Колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення не надано належних доказів, які підтверджують, що визначений слідчим суддею розмір застави не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, визначений слідчим суддею розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів апеляційних скарг захисника та прокурора стосовно незаконності оскарженої ухвали, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги захисника та прокурора підлягають залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 та прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 12.10.2023 року, відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023163470000622 від 14.09.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4