Номер провадження: 11-кп/813/1840/23
Справа № 500/4158/17
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської областівід 02.06.2023 у кримінальному провадженні №12017160150001082, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.04.2017 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого за наймом, такого, що перебуває у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 18.02.1998 Ізмаїльським міським судом Одеської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст.140, ст. 42 Кримінального кодексу України 1960 р. (далі - КК 1960 р.) до позбавлення волі на строк три роки та шість місяців, звільнений 13.05.1998 на підставі постанови Ізмаїльського міського суду Одеської області від 12.05.1998 на підставі ст. 53 КК 1960 р. умовно-достроково на два роки два дні;
- 02.03.2000 Ізмаїльським міським судом Одеської області за ч. 3 ст. 140, ст. 17 ч. 3 ст. 141, ч. 1 ст.229-6, ст. 42 КК 1960 р. до позбавлення волі на строк сім років та три місяці, звільнений 06.01.2006 за відбуттям строку покарання;
- 03.07.2006 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк три роки, звільнений 19.03.2009 за відбуттям строку покарання;
- 27.05.2013 Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області за ч. 3 ст. 186 КК до позбавлення волі на строк чотири роки, звільнений 29.02.2016 за відбуттям строку покарання,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцять) років.
Застосовано ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі суду.
Строк покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі обчислюється з моменту його фактичного затримання та взяття під варту, а саме з 02.06.2023, зарахувавши йому згідно ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону №838-VIII строк попереднього ув'язнення в строк покарання у виді позбавлення волі з 15.05.2017 до 27.09.2019 та з 02.06.2023 до набрання вироком законної сили, виходячи з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вироком також вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Зазначеним вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у тому, що він 21.04.2017 приблизно о 23:50 годині, знаходячись у будинку АДРЕСА_3 , у ході раптово виниклої сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин зі своєю сестрою ОСОБА_9 , маючи умисел на заподіяння смерті останній, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у результаті своїх дій, за допомогою складного ножа наніс їй близько двадцяти ударів в область лівої верхньої частини тіла та голови, спричинивши ОСОБА_9 тілесні ушкодження у виді: смугастого садна лівої щоки; різаних ран (числом 3) пальців лівої і правої кистей; сліпого колото-різаного поранення м'яких тканин верхньої третини лівого плеча з пошкодженням плечової артерії; проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва по лінії лопатки в області 6-го міжребер'я з пошкодженням тканини нижньої частки лівої легені; множинних (числом 15) однотипних колото-різаних ран м'яких тканин обличчя в області лівої щоки, лівого плеча, лівого передпліччя та лівої задньо-бічної поверхні грудної клітки. Смерть ОСОБА_9 настала в результаті колото-різаного поранення лівого плеча, який супроводжувався ушкодженням його великої кровоносної судини (плечової артерії) і масивною зовнішньою крововтратою.
Своїми діями ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 115 КК, а саме вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що інкримінований злочин не вчиняв, а про вчинений злочин дізнався від свого дядьки ОСОБА_10 .
Просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Позиції учасників судового розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до роз'яснень викладених Пленумом Верховного Суду України у п. 3 постанові «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 №7, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 02.06.2023 ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді 13 років позбавлення волі.
Перевіривши матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 , який вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та заперечував проти скоєння злочину, надавши відповідну правову оцінку заявленим в апеляційній скарзі доводам і наявним в матеріалах кримінального провадження доказам, апеляційний суд доходить висновків про таке.
На думку апеляційного суду, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних в оскаржуваному вироку обставин підтверджується сукупністю відносних, достатніх, допустимих, узгоджених між собою доказів, зібраних у встановленому порядку і досліджених судом з дотриманням принципів повноти, всебічності та об'єктивності судового розгляду, яким надана належна правова оцінка.
Як вбачається з матеріалів провадження під час судового розгляду судом першої інстанції допитані свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 які надали чіткі та послідовні покази, які в свою чергу підтверджуються дослідженими доказами у справі, представлені стороною обвинувачення та які повністю підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненому ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на підставі яких ухвалено обвинувальний вирок.
Так свідок ОСОБА_11 пояснила, що загибла ОСОБА_9 була її сусідкою, у них будинок на дві половини і у них одна спільна стіна, а двори у них різні. ОСОБА_8 мало проживав у цьому будинку - один чи два місяці перед Пасхою у 2017 році, а перед цим, як їй здається, він три роки відбував покарання в місцях позбавлення волі. ОСОБА_8 не був зареєстрованим у цьому будинку, та у них з сестрою ОСОБА_9 завжди були скандали. Коли ОСОБА_8 звільнявся з місць позбавлення волі, то він приходив жити в цей будинок. Ця сім'я вела розгульний спосіб життя, випивали, в їх родині було прийнято красти, вона завжди чула бійки та галас. Якось на Пасху у 2017 році вона почула чергову сварку між ОСОБА_9 та її братом ОСОБА_8 , була також третя особа на ім'я ОСОБА_13 , якого ОСОБА_8 братом називав. Ця особа приїздила на автомобілі білого кольору, наскільки вона зрозуміла марки «Жигулі». Тоді вони бились, сварились гучно, а ОСОБА_8 ножиком махав. Вона втрутилася, а вони хотіли їй будинок спалити. ОСОБА_9 при цьому казала їй, що вони, напевне, тепер вб'ють її. Тоді ж вони у сусіда вивезли речі, побили сусіда, після цього на тиждень обвинувачений ОСОБА_8 з ОСОБА_14 зникли. Наступного тижня, у неділю, вона мала йти на проводи, а перед цим, у суботу вранці, збиралася йти на базар і, як завжди, пішла погодувати собаку у дворі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , де побачила, що лежить якась особа, спочатку вона подумала, що це чоловік, але згодом впізнала ОСОБА_9 , все навкруги було в крові. Побачивши це, вона відразу вийшла звідти. Якби не собака, вона б і не заходила до них у двір. Напередодні, а саме у п'ятницю, близько 23:00 години, вона чула з їх будинку скандал та крики. Чула як ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кричали, чула також як ОСОБА_9 кликала її (свідка) на допомогу, але після того, що у них відбулося на ОСОБА_15 , вона боялася виходити та проігнорувала ці крики. Тієї ночі ще її онука ОСОБА_12 повернулася з роботи та сказала їй, що також чула як у ОСОБА_9 б'ються, кричать, на допомогу кличуть, а вона відповіла, що їй хватило на ОСОБА_15 , коли зробила їм зауваження. Онука також сказала їй, що бачила біля будинку якусь машину, але вона не виходила та не бачила її. Після цього у 2021 році після хвороби на Ковід у неї погіршився зір, але на той час, коли усе це відбулося, вона бачила добре.
Свідок ОСОБА_12 під час судового розгляду пояснила, що на той момент обвинувачений ОСОБА_8 проживав разом зі своєю сестрою ОСОБА_9 з нею по сусідству АДРЕСА_3 у будинку через стінку. Батьки у ОСОБА_9 та ОСОБА_8 померли, і вони там удвох проживали. До події ОСОБА_8 проживав там декілька місяців. Наскільки вона пам'ятає, 22.04.2017 вранці, коли вона прокинулася та вийшла на вулицю, то побачила поліцію, і вже згодом дізналася, що сталося вбивство. А напередодні вночі з 21 на 22.04.2017 близько опівночі вона чула як у будинку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 наче бійка була та наче хтось на допомогу кликав, в цей час вона не спала. Вона не зрозуміла, що у них там відбувалося, але було дуже галасливо. Вона точно чула і чоловічій, і жіночій голоси. Під час бійки хтось дуже гучно кричав та кликав на допомогу. Після цього ОСОБА_8 вона не бачила. Чи бачила вона ОСОБА_8 у той день вона не пам'ятає, але за декілька днів до цього вона бачила його. Вона не пам'ятає, що вона робила у той день. Вона бачила, що біля їх будинку стояла машину чи то білого, чи то молочного кольору, кому належала ця машина, вона не знає. Їй відомо, що до них приїжджала якась людина, але хто це, вона не знає. Десь за тиждень до події ця машина почала з'являтися. Вночі того дня вона чула звук машини, але чи це була ця машина чи інша вона не може сказати. Свідок також пояснила, що у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 постійно щось відбувалося, між ними постійно відбувалися якісь конфлікти, але у зв'язку з чим, їй не відомо. Враховуючи значний час, що минув, свідок зазначила, що деякі деталі вона може не пам'ятати.
Свідок ОСОБА_16 під час судового розгляду пояснив, що познайомився з ОСОБА_9 у 2016 році, а трохи згодом, у 2017 - з ОСОБА_8 . Між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 були гарні стосунки, вони могли лише посваритися тоді як ОСОБА_9 випивала, а ОСОБА_8 міг зробити їй зауваження. У нього ( ОСОБА_16 ) був автомобіль білого кольору, на якому він приїжджав до ОСОБА_9 з ОСОБА_8 , автомобіль залишав на вулиці біля будинку. Цей автомобіль він продав приблизно за тиждень до вбивства, орієнтовно на ОСОБА_15 , але коли точно він не пам'ятає. Після цього він поїхав до м. Рені, де мешкав до цього майже місяць. Востаннє у будинку, де мешкали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , він був на ОСОБА_15 , після чого він у цьому будинку більше не був. Він побув ще декілька днів з ОСОБА_8 у с. Стара Некрасівка, після чого вони розійшлись та більше не бачились. Про смерть ОСОБА_9 йому стало відомо від працівників поліції. Хто саме міг це зробити йому невідомо, він не був присутнім під час події.
Таким чином враховуючи показання свідка ОСОБА_16 про те, що він продав свій автомобіль приблизно за тиждень до вбивства ОСОБА_9 , орієнтовно на ОСОБА_15 , а також те, що востаннє він був у будинку обвинуваченого та постраждалої на ОСОБА_15 , коли, зі слів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , у цьому будинку відбувся гучний конфлікт та конфлікт з сусідом, що також підтвердив обвинувачений ОСОБА_8 , після чого свідок ОСОБА_16 до будинку обвинуваченого та постраждалої більше не приходив, районний суд обґрунтовано виключив можливість знаходження автомобіля свідка ОСОБА_16 біля вказаного будинку в день вбивства 21.04.2017, оскільки зі слів свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , конфлікти в будинку постраждалої та обвинуваченого відбувалися постійно та неодноразово не тільки на ОСОБА_15 , а до цього, з урахуванням значного часу, що минув з моменту тих подій, а саме близько шести років, на думку суду, свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 могли помилитися щодо того, що в день вбивства перед проводами, вони бачили автомобіль білого кольору, на якому їздив ОСОБА_16 . До того ж, свідок ОСОБА_11 зазначила, що сама не бачила цей автомобіль в день вбивства, а про нього їй розповіла її онука ОСОБА_12 , яка, у свою чергу, точно не вказала, що бачила і коли саме бачила цей автомобіль, а лише припустила це, і вказала, що тільки лише чула звук машини, а якої саме, їй не відомо.
Таким чино усі свідки підтвердили той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 перебував у день вбивства у своєї сестри та між ними відбувся конфлікт, під час якого потерпіла ОСОБА_9 кликала про допомогу.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України підтверджується також зібраними по кримінальному провадженню доказами, дослідженими у судовому засіданні, а саме:
Протоколом огляду місця події від 22.04.2017, згідно якому під час огляду у будинку АДРЕСА_3 , під навісом будинку на відстані 1 м від вхідних дверей та умивальника під стіною виявлено труп ОСОБА_9 в положенні лежачі на спині ногами в бік до вхідної хвіртки, обличчя закинуте доверху. На вхідних дверях у будинок виявлено пляму бурого кольору невизначеної форми. На столі у приміщенні кухні (відмічене як кімната №1) будинку виявлено ніж з ручкою білого кольору без слідів, а також ніж з ручкою коричневого кольору довжиною леза 12 см, які були упаковані в експертний пакет №0142108. На поверхні шафи, на підлозі кімнати №5, що розташована навпроти кухні (кімнати №1), а також на поверхні тапчану виявлені рясні плями бурого кольору. При цьому на краю тапчану виявлені плями крові у формі вертикальних потік (полос), які далі продовжуються у виді доріжки великих кровавих плям, що ведуть до вхідної двері кімнати, а далі до вхідної двері у будинок. На тапчані в дальньому правому куті у цій же кімнаті також виявлено лезо ножа без рукоятки розміром 11х21 см, яке було упаковано в експертний пакет №0496867. На внутрішній стороні дверей кімнати №5 виявлені слід папілярного візерунку (т. 1 а.п. 246 - 278).
Те, що кров, яка виявлена на місці події, належить постраждалій ОСОБА_9 , свідчать дані висновку судово-медичної імунологічної експертизи №372 від 31.05.2017 (т. 1 а.п. 201 - 203).
Під час огляду трупа ОСОБА_9 , відповідно до протоколу від 22.04.2017, були зафіксовані видимі пошкодження тіла ОСОБА_9 , а саме: на поверхні лівого плеча множинні однотипні рани з рівними краями, рани на спині зліва під задньою пахвою, чотири рани по внутрішній поверхні лівого плеча, на спині зліва у зовнішнього краю лопатки, рана по лінії лопатки в області 10-го міжребер'я, множинні колото-різані рани лівого плеча, грудної клітини з проникаючим пораненням в лівій плевральній порожнині та пораненням лівої легені. Також встановлено, що труп був одягнутий у куртку-дублянку коричневого кольору, светр, сорочку, на лівих рукавах яких та на задній поверхні у середній треті, а також на задній поверхні майки виявлені чисельні однотипні наскрізні пошкодження тканини з рівними краями розмірами від 0,8 х 0,2 до 1,5 х 0,2 см. Під час цієї слідчої дії з трупу були вилучені у тому числі одяг та біологічні зразки трупа (т. 1 а.п. 238 - 245).
Причина смерті ОСОБА_9 , а також характер, кількість та локалізація тілесних ушкоджень описаних у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, у п. 1 вироку були встановлені шляхом проведення судово-медичної експертизи відповідно до даних висновку №186 від 19.05.2017. Зокрема, дані висновку експертизи вказують на те, що смерть ОСОБА_9 настала результаті колото-різаного поранення лівого плеча, який супроводжувався ушкодженням його великої кровоносної судини і масивною зовнішньою крововтратою. Також, за даними цього висновку, множинні рани обличчя, лівої руки, правої кисті та грудної клітини однотипні і заподіяні дією одного плоского колюче-ріжучого знаряддя типу ножа, клинок якого з одностороннім заточуванням довжиною не менше 7 см, має обушок, лезо і загострений кінчик. Пошкодження великої кровоносної судини (плечової артерії) та проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з пошкодженням внутрішнього органу (легені) відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, решта ушкоджень у вигляді ран як кожна по собі, так і в своїй сукупності, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Всі пошкодження носять прижиттєвий характер і нанесені в короткий проміжок часу незадовго до смерті один за одним. Хід ранових каналів, а, отже, і напрямок ударів ножем (клинком) переважно зліва направо і спереду назад. Пошкодження тіла розташовані на лівій передньо-бічній його поверхні, що передбачає взаємне розташування потерпілого і нападника в момент їх нанесення, в основному, лицем до лиця, а також лівим боком до травмуючого предмету. У момент нанесення ушкоджень потерпіла якийсь відрізок часу могла перебувати у вертикальному або близькому до неї положенню з наступною зміною положення тіла. Будь-яких ушкоджень, характерних для боротьби не виявлено, локалізація ушкоджень переважно в області лівої руки і їх характер припускають самооборону шляхом прикриття лиця від ударів ножем. Давність настання смерті потерпілої після нанесення їй тілесних ушкоджень становить в межах півгодини. Якийсь відрізок часу (близько хвилин) з наявними у ОСОБА_9 тілесними ушкодженнями, вона могла до настання втрати свідомості здійснювати різні цілеспрямовані дії (кричати, ходити, повзти і т.п.). Будь-яких ушкоджень, які можуть виникнути при падінні постраждалої з висоти власного зросту і ударі об різні поверхні не виявлено. У разі своєчасного і кваліфікованого надання медичної допомоги життя постраждалої могло би бути збережене. Характеристика трупних явищ дозволяє судити про те, що смерть настала приблизно о 22:05 годині 21.04.2017. У крові постраждалої етиловий спирт не виявлений (т. 1 а.п. 228 - 237).
Дані висновку судово-медичної цитологічної експертизи №217 від 16.05.2017 (т. 2 а.п. 208 - 210) про те, що в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок обох рук потерпілої ОСОБА_9 ядровмісті епітеліальні клітини не знайдені, а знайдена кров, що належить самій потерпілій ОСОБА_9 , свідчать про те, що постраждала ОСОБА_9 при завданні їй тілесних ушкоджень у тісний контакт з нападником не вступала.
Хоча на лезі від ножа без рукоятки розміром 11х21 см, яке було виявлено на тапчані кімнати №5 за місцем проживання постраждалої ОСОБА_9 та вилучено і упаковано в експертний пакет №0496867, відповідно до даних висновку судово-медичної імунологічної експертизи №398 від 12.06.2017 виявлена кров постраждалої (т. 1 а.п. 198 - 200), але з урахуванням даних висновку судово-медичної криміналістичної експертизи №238 від 14.06.2017 (т. 1 а.п. 206 - 218) утворення колото-різаних пошкоджень на одязі та, відповідно, тілесних ушкоджень ОСОБА_9 цим лезом від ножа без рукоятки, а також двома іншими ножами з ручками білого та коричневого кольору, вилученими під час огляду місця події з приміщення кухні (кімнати №1) будинку за місцем проживання постраждалої, виключається з огляду на морфологічні ознаки колото-різаних ушкоджень на одязі та конструктивні особливості цих ножів, а також зважаючи на дані проведених експериментальних та порівняльного дослідження експертом. У зв'язку з цим вказані лезо від ножа без рукоятки та два ножа з білою та коричневою рукоятками, вилученими з будинку постраждалої, не були знаряддями вбивства останньої.
Враховуючи, що на тапчані кімнати №5 були виявлені рясні плями крові постраждалої з бризками, які продовжувалися у формі доріжки в сторону вхідних дверей в будинок, то це вказує на те, що нанесення тілесних ушкоджень постраждалій ОСОБА_9 відбулося саме на цьому тапчані в кімнаті №5 будинку. Враховуючи це, суд пов'язує виникнення крові постраждалої на лезі від ножа, що знаходилося на цьому тапчані, від бризок крові, що розліталися внаслідок завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_9 . А враховуючи наявність доріжки з крапель крові від тапчану в кімнаті №5 до вхідних дверей будинку, в одному метрі від яких було виявлено труп постраждалої, а також дані судово-медичної експертизи №186 від 19.05.2017 (т. 1 а.п. 228 - 237) про те, що якийсь відрізок часу (близько хвилин) з наявними у ОСОБА_9 тілесними ушкодженнями, вона могла до настання втрати свідомості здійснювати різні цілеспрямовані дії (кричати, ходити, повзти і т.п.), то це вказує на те, що після завдання тілесних ушкоджень постраждалій ОСОБА_9 на тапчані в кімнаті №5 вона самостійно вийшла з будинку у двір, де в одному метрі від вхідних дверей впала від втрати свідомості, де померла, і вранці 22.04.2023 була виявлена.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 15.05.2017, у приміщенні покинутого цеху олійниці, розташованої в с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області (далі - с. Стара Некрасівка), серед трьох цеглин у згарищі був виявлений та вилучений фрагмент шнурка довжиною 7 см з нашаруванням речовини (т.1 а.п. 179 - 184).
Також під час огляду домоволодіння АДРЕСА_2 (далі - АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_17 , де також тимчасово перебував ОСОБА_8 , проведеного за згодою ОСОБА_17 (т. 1 а.п. 187 - 197, т. 2 а.п.199), 15.05.2017 в коридорі на газовому балоні виявлені та вилучені куртка чорного кольору та светр сірого кольору, а в одній з кімнат на підлозі під ліжком виявлено металевий складний ніж «метелик» сірого кольору, який складається з клинка довжиною 8 см, максимальна ширина клинка 1,3 см, з механічною рукояткою довжиною 11 см.
Хоча за даними висновку судово-медичної цитологічної експертизи №260 від 15.06.2017 на вказаному ножі «метелик» кров та епітеліальні клітини з ядрами не знайдені (т. 1 а.п. 173 - 174), те, що саме цей складний ніж «метелик» був знаряддям злочину свідчать дані судово-медичної криміналістичної експертизи №277 від 20.06.2017 (т. 1 а.п. 156 - 167), згідно яким, враховуючи морфологічні ознаки колото-різаних ушкоджень на одязі постраждалої, колото-різаного ушкодження на клапоті шкіри від трупа ОСОБА_9 , конструктивні особливості складного ножа «метелик», а також дані проведених експериментальних та порівняльного досліджень, колото-різані пошкодження завдані клинком цього ножа.
Відсутність крові на знарядді злочину суд пов'язує з особливостями матеріалу, з якого він зроблений, а саме з металу, а також зі значним часом, що пройшов після вчинення злочину до моменту виявлення цього знаряддя, а саме ніж був знайдений та вилучений через 24 дні, і за цей час у обвинуваченого ОСОБА_8 була можливість ретельно змити сліди крові постраждалої з металевої поверхні ножа.
Окрім того, що знаряддя злочину виявлено за місцем тимчасового перебування обвинуваченого ОСОБА_8 , те, що саме він завдав тілесні ушкодження ОСОБА_9 , від яких настала її смерть, свідчать також дані висновку судово-медичної імунологічної експертизи №436 від 20.06.2017 (т. 1 а.п. 168 - 170), згідно яким на речах обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме на куртці, що була вилучена під час огляду домоволодіння АДРЕСА_2 , за місцем тимчасового перебування обвинуваченого, відповідно до вищезазначеного протоколу огляду від 15.05.2017 (т. 1 а.п. 187 - 197), на фрагменті шнурка, виявленого та вилученого у згарищі в будівлі покинутого цеху олійниці в с. Стара Некрасівка, відповідно до протоколу огляду від 15.05.2017, та на парі кросівок обвинуваченого ОСОБА_8 , що були вилучені у нього під час його затримання, згідно відповідного протоколу від 15.05.2017 (т. 1 а.п. 164 - 165), виявлена кров постраждалої ОСОБА_9 .
Таким чином, зазначені досліджені судом докази повністю співвідносяться між собою та відповідають один одному, і повністю спростовують як висунуту обвинуваченим ОСОБА_8 версію подій, так і його показання про те, що він не вчиняв вбивства своєї сестри ОСОБА_9 .
Посилання обвинуваченого ОСОБА_8 на те, що після Пасхи він у будинку сестри не з'являвся і переховувався від якихось осіб, які начебто його розшукували, абсолютно нічим не підтверджені і спростовуються показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що в ніч вбивства ОСОБА_9 окрім криків та бійки у будинку потерпілої, її окликів про допомогу, вони чули і чоловічій голос, а свідок ОСОБА_11 до того ж чула голос саме обвинуваченого ОСОБА_8 . Вказані посилання обвинуваченого також спростовуються і здобутими письмовими доказами, за якими на речах обвинуваченого, а саме на куртці, на фрагменті шнурка та на парі кросівок, що були вилучені за місцем тимчасового перебування обвинуваченого, у згарищі в будівлі покинутого цеху олійниці та безпосередньо у обвинуваченого при його затриманні відповідно, виявлена кров потерпілої ОСОБА_9 , а також виявленим за місцем тимчасового перебування обвинуваченого знаряддя злочину.
При цьому судом обґрунтовано не прийнято до уваги посилання сторони захисту на те, що висновок експертизи №436 від 20.06.2017 (т. 1 а.п. 168 - 170), яким була встановлена приналежність виявленої на речах ОСОБА_8 крові постраждалій ОСОБА_9 , не може підтверджувати винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненому вбивстві, оскільки він носить вірогідний характер, з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_8 не пояснив походження виявленої на його речах крові. А з урахуванням сукупності усіх супутніх обставин, а саме того, що вбивство ОСОБА_9 відбулося перед виявленням та вилученням речей обвинуваченого, на яких з урахуванням особливостей тканини є здатність поглинати рідини, що може зберігатися тривалий час на речах, того, що свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 напередодні вбивства чули чоловічій голос в будинку постраждалої, а свідок ОСОБА_11 чула голос саме обвинуваченого, то у суду не виникає сумнівів у тому, що виявлена кров на речах обвинуваченого належить саме постраждалій ОСОБА_9 .
Про те, що обвинувачений ОСОБА_8 був обізнаним про вбивство сестри свідчать і показання свідка ОСОБА_18 , яка під час судового розгляду пояснила, що навесні 2017 року у поминальний день до її співмешканця ОСОБА_19 , який помер декілька років тому, прийшов ОСОБА_8 та повідомив про те, що його сестру ОСОБА_9 вбили. Чоловіки трохи посиділи, можливо, випивали, після чого ОСОБА_8 пішов.
До того ж, розвиток подій за версією обвинуваченого ОСОБА_8 є абсолютно нелогічними та суперечать здоровому глузду помірної людини, адже він не міг пояснити, чому саме він після того, як дізнався про вбивство сестри не з'явився до батьківського будинку, де він також проживав, не прийняв участь як близький родич у її похованні, а поїхав від родичів в інший населений пункт, де перебував деякий час до моменту його затримання. З урахуванням того, що загибла є його близькою родичкою, його посилання на те, що йому ніхто не повідомив про те, коли саме відбувалося її поховання, є абсурдним, бо він сам мав вжити активні дії для з'ясування цього. До того ж, враховуючи, що він не знав хто і з якого приводу його начебто шукав, зі слів сестри, обвинувачений ОСОБА_8 не обґрунтував, яким чином після трагедії, що сталася з його сестрою, відвідування ним свого батьківського будинку, а також відвідування похорон сестри, могли створити небезпеку для його здоров'я та життя. Крім того, якби б він був непричетним до вбивства своєї сестри, то, незважаючи на наявний конфлікт між ним та сестрою, обвинувачений мав би піти на співпрацю з правоохоронними органами для того, щоб спростувати будь-які підозри його причетності до злочину, у тому числі надавши свої речі для дослідження, а також відразу повідомити про начебто свої власні підозри можливої причетності інших невідомих йому осіб, які його нібито шукали перед вбивством сестри.
Така поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 як раз свідчить про те, що саме він і вбив свою сестру ОСОБА_9 , і всіма способами приховував це, сам переховувався та застосував спроби приховати сліди злочину з метою уникнути відповідальності за його вчинення. Тому суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_8 і пов'язує їх з його обраною позицією захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності.
Крім того, окрім зазначених доказів, які самі по собі свідчать про винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вбивстві ОСОБА_9 , його вина також підтверджується даними, отриманими під час проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого.
Так, виявлені під час огляду місця події сліди злочину, зокрема сліди крові на тапчані у кімнаті №5 будинку, на підлозі, дані про виявлення на речах обвинуваченого, а саме на куртці, на фрагменті шнурка зі згарища із закинутої будівлі цеху олійниці, на кросівках, крові постраждалої, дані про знаряддя злочину, а також дані про отримані загиблою тілесні ушкодження, їх кількість, локалізацію та причини її смерті повністю співвідносяться з обставинами вчинення злочину, встановленими під час проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого ОСОБА_8 згідно з даними відповідного протоколу від 16.05.2017 та додатку до нього у виді відеозапису. Так, ОСОБА_8 у присутності понятих та захисника ОСОБА_20 на місці докладно відтворив обставини та обстановку події вчиненого ним умисного вбивства ОСОБА_9 , зокрема, обвинувачений на місці події точно продемонстрував, де сам він знаходився разом зі своєю сестрою ОСОБА_9 перед нанесенням ним їй тілесних ушкоджень розкладним ножом «метелик», яким нарізав хліб, місце де він штовхнув останню у кімнаті на ліжко (тапчан), на яке вона впала, після того як вона вийшла на нього з кімнати з ножем в руці під час конфлікту. За допомогою макету ножа та манекену він детально показав як тримав ніж у руці та яким чином наніс ним близько 20 ударів по тілу ОСОБА_9 в область лівої частини грудної клітини та лівого плеча. При цьому зазначив, що інших осіб в будинку не було, і коли він йшов з місця події, то потерпіла ОСОБА_9 залишалася живою. Потім, він показав місце у приміщенні покинутого цеху олійниці, розташованої в с. Стара Некрасівка, де він спалив свої речі, в яких він був одягнутий в момент вчинення злочину (т. 1 а.п. 175 - 178).
Ці обставини також випливають і з додатку до вказаного протоколу слідчого експерименту від 16.05.2017 у вигляді відеозапису, який був переглянутий безпосередньо під час судового розгляду (т. 1 а.п.175).
Про те, що відносно обвинуваченого ОСОБА_8 начебто було застосовано фізичне насильство під час проведення досудового розслідування, останній повідомив лише під час дослідження доказів у суді, тільки 15.09.2022, тобто через п'ять років та п'ять місяців, у зв'язку з чим суд 15.09.2022 звернувся з дорученням з'ясувати всі обставини до компетентного органу, а саме до територіального управлення Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві (далі - ТУ ДБР у м. Миколаєві) (т. 2 а.п. 215 - 216).
Відповідно до постанови слідчого другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Миколаєві від 22.12.2022 (т. 2 а.п. 241 - 245), у зв'язку з відсутністю в діях співробітників правоохоронного органу складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК, кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №62022150020000455 від 26.09.2022, закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
В ході проведення досудового розслідування слідчим були взяті до уваги і дані про те, що перед поміщенням ОСОБА_8 до ІТТ №9 ГУНП в Одеській області видимих тілесних ушкоджень в останнього виявлено не було, будь-які скарги від ОСОБА_8 не надходило, про що свідчить власноручний підпис останнього, а також інформацію ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор» про те, що з 15.05.2017 по 27.09.2019 жодного випадку отримання ОСОБА_8 тілесних ушкоджень зафіксовано не було, за медичною допомогою з цього приводу та з повідомленнями про такі випадки до медичної частини останній також не звертався.
Вказані встановлені слідчим обставини також об'єктивно підтверджуються даними медичної довідки ДУ «Ізмаїльська установа виконання покарань (№22)», що була видана ще 11.07.2017, та з медичної карти ОСОБА_8 , з яких вбачається, що останній прибув до Ізмаїльської установи виконання покарань (№22) 16.05.2017, по прибутті був оглянутий черговим фельдшером, скарг не виказував, будь-яких тілесних ушкоджень у нього не було виявлено; ОСОБА_8 звертався до медичної частини 17.05.2017 лише з приводу головного болю, був оглянутий черговим фельдшером, встановлений діагноз гіпертонічний криз, який не може бути пов'язаним із заподіянням тілесних ушкоджень, і йому було призначене відповідне лікування (т. 2 а.п. 161 - 163).
Таким чином з зазначеної постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що слідчим проведене ретельне досудове розслідування та дослідження обставин, викладених у повідомленні ОСОБА_8 , та їм була надана мотивована оцінка в постанові, з якою суд погоджується та не вбачає неповноту досудового розслідування або невідповідність висновків встановленим обставинам.
Також при оцінці даних слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 районний суд також врахував висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.09.2020 у справі № 740/3597/17, згідно якому приписи ч. 4 ст. 95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів згідно зі ст.95 КПК. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Заперечення обвинуваченим у судовому засіданні відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за його участю під час слідчого експерименту, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу протоколу слідчого експерименту. Легітимна мета слідчого експерименту за участю підозрюваного, обвинуваченого досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому. Проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення підозрюваним зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.
Як вище наведено, з дослідженого протоколу та додатку до нього у виді відеозапису випливає, що слідчий експеримент за участю ОСОБА_8 проводився саме з метою та у формі відтворення дій, обстановки та обставин події, та відповідний протокол не посвідчує виключно проголошення обвинуваченим зізнання у вчиненні злочину з метою його процесуального закріплення. При цьому слідчий експеримент був проведений з дотриманням встановленого порядку, із забезпеченням реалізації прав обвинуваченого як процесуальних гарантій. Так, з протоколу слідчого експерименту та додатку до нього у виді відеозапису вбачається, що обвинувачений добровільно взяв участь у ньому, йому були роз'яснені процесуальні права, була забезпечена участь його захисника ОСОБА_20 та понятих.
Про те, що обвинувачений ОСОБА_8 добровільно прийняв участь у слідчому експерименті також свідчать і дані додатку до протоколу слідчого експерименту у виді відеозапису, який переглянутий безпосередньо районним судом під час судового провадження. З відеозапису випливає, що слідчий експеримент проводився за участю захисника, двох понятих. Перед слідчим експериментом слідчий роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_8 його права, і він добровільно надав свою згоду на участь у цій слідчій дії. Також з відеозапису вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 не був наляканим, дезорієнтованим, на ньому не було видимих тілесних ушкоджень, про обставини події він показував вільно, на власний розсуд, орієнтуючись на місці.
При цьому захисник ОСОБА_20 приймав участь у цьому кримінальному провадженні під час досудового розслідування на підставі доручення Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області від 15.05.2017 №015-0002319 (т. 1 а.п. 107) та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (т. 1 а.п. 106). Як вбачається з вказаного доручення, воно видане 15.05.2017, і вказано прибути захиснику до відділу поліції для надання правової допомоги того ж дня о 15:00 годині, а слідчий експеримент був проведений вже наступного дня, 16.05.2017, у період з 15:14 до 15:52 години, що об'єктивно свідчить про наявність достатнього часу для отримання ОСОБА_8 належної правової допомоги та для узгодження із захисником своєї позиції перед проведенням вказаної слідчої дії.
Зазначене є підставою для висновку, що безпосередньо перед слідчим експериментом обвинуваченому було забезпечене право на захист у встановленому порядку, що у поєднанні з тим, що судом не встановлено застосування фізичного насильства відносно ОСОБА_8 безпосередньо при затриманні та перед слідчим експериментом і під час його проведення, а перед слідчою дією йому роз'яснювалися процесуальні права, у тому числі не говорити нічого з приводу підозри проти себе або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, свідчить про дотримання положень кримінального процесуального законодавства перед та під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 .
Вказані обставини свідчать, що після забезпечення кваліфікованою правовою допомогою ОСОБА_8 мав можливість одразу відмовитися від участі у слідчому експерименті, заявивши про порушення його процесуальних прав та начебто про застосування відносно нього насильства, або ж безпосередньо під час слідчого експерименту у присутності захисника та понятих під відеозапис заявити про це. Однак ОСОБА_8 цього не зробив, а навпаки, в ході слідчого експерименту за участі захисника та понятих на місці розгорнуто, докладно й послідовно відтворив обстановку та обставини вчиненого ним злочину.
Наведені обставини переконливо свідчать про те, що під час слідчого експерименту обвинувачений був вільним у своїй процесуальній поведінці і не мав жодних обмежень обирати і змінювати позицію, яку вважав найсприятливішою для себе з урахуванням тактики захисту. У зв'язку з цим суд не погоджується з посиланням сторони захисту на те, що дані слідчого експерименту не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки обвинувачений не підтримав їх під час судового розгляду.
Більше того, обставини завдання обвинуваченим ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, продемонстровані останнім під час слідчого експерименту, співвідносяться з даними висновку судово-медичного експерта №186 від 19.05.2017 (т. 1 а.п. 228 - 237) щодо кількості та локалізації тілесних ушкоджень, їх характеру, способу завдання, взаємного розташування ОСОБА_8 та постраждалої ОСОБА_9 , які вказують на те, що спричинення виявлених тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_9 можливе саме при механізмі, вказаному ОСОБА_8 в ході проведення слідчого експерименту. Також обставини, вказані обвинуваченим ОСОБА_8 співпали з даними протоколу огляду місця події, під час якого на місці, вказаному обвинуваченим, серед трьох цеглин у згарищі був виявлений та вилучений фрагмент шнурка довжиною 7 см з нашаруванням крові потерпілої (т.1 а.п. 179 - 184, 201 - 203), з даними висновку експерта №372 від 31.05.2017 про те, на речах обвинуваченого виявлена кров постраждалої (т. 1 а.п. 201 - 203), а також з даними висновку експерта №277 від 20.06.2017 про те, що саме вилученим з місця тимчасового перебування обвинуваченого, складного ножа «метелик» і були завдані колото-різані пошкодження на одязі та на тілі потерпілої ОСОБА_9 (т. 1 а.п. 156 - 167).
Достовірність даних, отриманих під час проведення слідчого експерименту, також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_21 та ОСОБА_16 , які співпадають між собою.
Таким чином усі вказані обставини у сукупності, безумовно, свідчать про те, що тільки особа, яка завдала загиблій тілесні ушкодження, змогла би так докладно описати обставини та обстановку події, які об'єктивно співпали з даними, отриманими в ході проведення інших слідчих та процесуальних дій. Саме тому у суду не залишається сумнівів у тому, що дані слідчого експерименту, проведеного під час досудового розслідування, є об'єктивними та достовірними, і що саме обвинувачений ОСОБА_8 вчинив цей злочин. Одне лише не пригадування обвинуваченим ОСОБА_8 під час слідчого експерименту про те, чи наносив він тілесні ушкодження постраждалій в обличчя, з посиланням на те, що він не пам'ятає цього, не може свідчити про його непричетність до злочину, а свідчать про те, що обвинувачений був вільним у своїй процесуальній поведінці під час слідчого експерименту, обираючи найбільш вигідну позицію, яка, на його думку, була найсприятливішою для нього та значно зменшує суспільну небезпеку вчиненого ним діяння.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що слідчий експеримент під час досудового розслідування за участю ОСОБА_8 проведений у формі, що містить ознаки відтворення дій, обстановки, обставин події, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду, що з урахуванням вищенаведеного правового висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.09.2020 у справі №740/3597/17 (п. 35 вироку) слідчий експеримент не слід розцінювати як допит, а тому не вважає його недопустимим як доказ з огляду на зміст ч. 4 ст. 95 КПК.
Отже, сукупність досліджених судом доказів вказує на те, що доводи обвинуваченого ОСОБА_8 про неналежне поводження з ним під час досудового розслідування не знайшла свого підтвердження, а слідчий експеримент за його участю був проведений з дотриманням вимог чинного КПК, дані, що містяться в ньому, є об'єктивними та такими, що співвідносяться з іншими дослідженими судом доказами, а тому суд визнає їх допустимими.
Твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про неналежне з ним поводження та про те, що участь у слідчому експерименті він прийняв внаслідок застосування відносно нього фізичного впливу, а він злочин не вчиняв, апеляційний суд пов'язує з обраною обвинуваченим позицією захисту з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин.
Разом з цим, стороною обвинувачення не доведено, що в момент вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп'яніння. На підтвердження перебування обвинуваченим у стані алкогольного сп'яніння в момент вчинення злочину стороною обвинувачення не було надано жодного доказу. Ця обставина не підтверджується і даними слідчого експерименту за участю обвинуваченого, а тому посилання на ці обставини підлягають виключенню з обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Умисне вбивство з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв'язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
Тому обставини, які передували скоєнню злочину, а саме наявний тривалий конфлікт між обвинуваченим ОСОБА_8 та його сестрою ОСОБА_9 на ґрунті способу життя, який вони вели, розв'язання сварки між обвинуваченим та загиблою безпосередньо перед вбивством, знаряддя та спосіб заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень - завдання чисельник ударів ножем, у тому числі у життєво важливі органи, а саме у верхню третину лівого плеча з пошкодженням плечової артерії та у грудну клітину зліва по лінії лопатки в області 6-го міжребер'я з пошкодженням тканини нижньої частки лівої легені, після того, як постраждала була відштовхнута обвинуваченим на ліжко (тапчан) і нічим йому не загрожувала, поведінка обвинуваченого після завдання ним вказаних тілесних ушкоджень потерпілій, а саме залишення її у будинку без вжиття заходів щодо надання їй медичної допомоги, при цьому будучи обізнаним про характер і тяжкість завданих ним тілесних ушкоджень і можливих їх наслідків, свідчать про те, що ОСОБА_8 не перебував у стані необхідної оборони, а його мотиви були зумовлені бажанням спричинити шкоду загиблій (розправитися з нею) на ґрунті особистих неприязних відносин з приводу виниклого конфлікту.
Таким чином вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_8 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії у виді завдання чисельних ударів ножем, у тому числі у життєво важливі органи), враховуючи локалізацію поранень, їх характер та велику їх кількість, передбачав його суспільно небезпечні наслідки у виді смерті потерпілої та бажав їх настання.
Крім того, відповідно до даних висновку судово-психіатричної експертизи №241 від 06.06.2017 ОСОБА_8 на час, який відноситься до скоєння кримінального правопорушення та у теперішній час будь-яким хронічним психічним захворюванням, недоумством, іншим хворобливим станом психіки не страждав і не страждає, ознак будь-якого тимчасового розладу психічної діяльності не виявляв та не виявляє, тому за своїм психічним станом був здатний та на теперішній час здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, може приймати участь у слідчий діях та предстати перед судом. ОСОБА_8 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 1 а.п. 152 - 155), у зв'язку з чим вважає ОСОБА_8 осудним та таким, що підлягає кримінальній відповідальності.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що районний суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив зібрані органами досудового розслідування докази, дав їм належну правову оцінку, на підставі чого прийшов до обґрунтованих висновків по суті обвинувачення, з якими погоджується й апеляційний суд, у зв'язку з чим вважає доводи апеляційної скарги про непричетність ОСОБА_8 до кримінального правопорушення безпідставними.
Разом з тим, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_8 суд першої інстанції враховував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Крім того, судом враховано характеризуючі дані за місцем проживання ОСОБА_8 , який характеризується негативно, як особа, що зловживає алкогольними напоями, веде антигромадський спосіб життя, неодноразово потрапляв у поле зору поліції, підтримує відносини з раніше судимими особами, перебуваючи у стані сп'яніння, проявляв запальність, неврівноваженість, агресивність (т. 2 а.п. 145). ОСОБА_8 є особою молодого віку, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення у тому числі тяжких злочинів із застосуванням насильства, за які неодноразово відбував реальні покарання у виді позбавлення волі. Ці обставини значно підвищують рівень суспільної небезпеки особи обвинуваченого.
З урахуванням вказаних обставин, обстановки та причини вчинення злочину, взаємовідносин між обвинуваченим та постраждалою до вчинення злочину та безпосередньо перед ним, особу обвинуваченого ОСОБА_8 , негативної його характеристики, високу суспільну небезпечність внаслідок вчиненого особливо тяжкого злочину, його поведінки після вчинення злочину, способу вчинення злочину, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, наявністю чотирьох непогашених судимостей за вчинення у тому числі тяжких злочинів із застосуванням насильства, за які відбував покарання у виді позбавлення волі, вчинив особливо тяжкий насильницький злочин проти життя близького родича через нетривалий час після відбуття покарання за попереднім вироком, а саме через один рік та один місяць, а також вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій, районний суд обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 , а також попередження нових злочинів можливо тільки в умовах ізоляції його від суспільства, у зв'язку з чим необхідно призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі ближче до верхньої межі санкції ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки покарання повністю досягне мети його застосування.
На думку суду апеляційної інстанції таке покарання за своїм видом і розміром є законним, достатнім, співрозмірним, справедливим та призначене у відповідності до вимог ст. 50 та 65 КК України.
Колегія суддів не виявила допущених істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону під час розгляду справи та постановлення вироку суду, а тому вважає, що постановлений по справі вирок відносно ОСОБА_8 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни за результатами апеляційного розгляду не встановлено
Враховуючи наведене апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції ухвалено з дотримання принципу повноти, об'єктивності та всебічності розгляду справи, висновки суду ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, а призначене обвинуваченому покарання відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про його особу.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, у відповідності з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції - без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Ізмаїльського міськрайонного суду м. Одеси від 02.06.2023 у кримінальному провадженні №12017160150001082, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.04.2017 відносно ОСОБА_8 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, протягом цього ж строку з моменту отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4