Номер провадження: 11-кп/813/2312/23
Справа № 521/13847/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.10.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 27.09.2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України у кримінальному провадженні № 62022080030000223, внесеному до ЄРДР 08.12.2022 року,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення
Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 задоволено.
Продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 25.11.2023 року включно, без визначенням розміру застави.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 та запобігти доведеним прокурором ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , діючий в інтересах захисту ОСОБА_7 не погодився із оскаржуваною ухвалою з огляду на наступне:
- суд не надав жодної оцінки доводам сторони захисту щодо можливості застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, який він зможе відбувати за місцем мешкання;
- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що прокурором не доведено та жодних чином не підтверджено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України;
- судом взагалі не вирішувалось питання щодо визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу;
- фактично в судових засіданнях суд лише продовжує обвинуваченому строк дії запобіжного заходу, лише проголошено обвинувальний акт.
Крім того, адвокат наголошує, що дії, в яких обвинувачується ОСОБА_7 були вчинені ним в умовах, які виключають кримінальну відповідальність, а кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, саме ст.111-2 КК України, є нечинною відносно нього на підставі ст.57 Конституції України.
Також зазначає, що судом 1-ої інстанції не взято до уваги, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.02.2023 відносно ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, при цьому відомостей про те, що ОСОБА_7 порушував вимоги вказаної ухвали до моменту її скасування ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 01.03.2023, суду не було надано.
Посилаючись на викладені обставини, захисник просить скасувати ухвалу суду, та постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою стосовно ОСОБА_7 - відмовити.
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання, до апеляційного суду не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив.
Апеляційний розгляд проведено без учасників судового провадження, та згідно з положеннями ч.4 ст.107 КПК України технічна фіксація судового розгляду не здійснювалась.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Мотиви апеляційного суду
Згідно з положеннями ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 4 ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено права кожного, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що на розгляді у Малиновському районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №62022080030000223, внесене до ЄРДР 08.12.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, погодився з доводами прокурора, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, на даний час не зникли та продовжують існувати.
Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, належне виконання нею процесуальних обов'язків.
Посилання захисника на недоведеність необхідності застосування відносно обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу та неможливості застосування біль м'яких заходів апеляційний суд відхиляє як безпідставні та звертає увагу на наступне.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Як вбачається з обґрунтованих висновків суду, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні продовжують існувати доведені прокурором ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, того, що обвинувачений ОСОБА_7 може вдатись до спроб переховування від суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, які обумовлені наступним:
- зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відноситься до злочинів проти основ національної безпеки України, його характеру, тяжкості, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим ( позбавлення волі на строк від 10 до 12 років), перебуваючи на волі, будучи обізнаним про ступінь тяжкості пред'явленого обвинувачення та покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винним, буде мати можливість переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності;
- з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, апеляційний суд вважає, ризик впливу на вказаних осіб, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом.
На думку апеляційного суду, встановлена в ухвалі суду першої інстанції наявність встановлених судом ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам справи, при розгляді апеляційних скарг не спростована, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків стороною захисту не надано.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що у відповідності до вимог ч.6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо невизначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до вимого абзацу 3 пункту 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, з урахуванням наявності ризиків та пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції дотримані вищевказані вимоги КПК України щодо не визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Стан здоров'я обвинуваченого, як видно також був врахований при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу, а посилання захисника про наявність у обвинуваченого захворювання не може слугувати самостійною підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки будь-яких відомостей про те, що стан здоров'я обвинуваченого унеможливлює його подальше перебування в умовах установи попереднього ув'язнення матеріали провадження не містять.
В умовах слідчого ізолятора медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Апеляційний суд звертає увагу, що у разі встановлення у визначеному законом порядку незадовільного стану здоров'я, який перешкоджатиме подальшому перебуванню обвинуваченого під вартою, обвинувачений або його захисник не позбавлені права звернутися до суду із відповідним клопотанням про зміну раніше обраного/продовженого запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений ОСОБА_7 є потерпілим у іншому кримінальному провадженні, та інкриміноване йому кримінальне правопорушення вчинив у стані крайньої необхідності, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі питання можуть бути тільки предметом розгляду даного обвинувального акту по суті в суді першої інстанції та можуть бути враховані під час постановлення рішення по суті.
Отже, на думку апеляційного суду, зазначені ризики виправдовують продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 та дають апеляційному суду можливість дійти до висновку про обґрунтованість рішення суду першої інстанції про наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який у цьому випадку, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - залишенню без змін, як законна та обґрунтована.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 27.09.2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України у кримінальному провадженні № 62022080030000223, внесеному до ЄРДР 08.12.2022 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4