Справа № 368/1283/23
провадження № 1-в/368/90/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області
В складі:
Головуючий - суддя ОСОБА_1
При секретарі - ОСОБА_2
З участю учасників процесу:
Прокурор - ОСОБА_3
представник ВК - ОСОБА_4
засуджений - ОСОБА_5
представник трудового клоективу - ОСОБА_6
- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кагарлику кримінальне провадження за:
- поданням Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_7 про застосування до засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сабіробад Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азейбарджан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
- 11 вересня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;
- 21 січня 2020 року Київським апеляційним судом винесено вирок, згідно з яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -
- який з 12.01.2022 року утримувався в ДУ «Київський СІЗО», та з 10.02.2022 року відбуває призначене судом основне основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, - більш м'яким покаранням, -
- та клопотанням засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сабіробад Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азейбарджан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -
- про застосування до нього положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням, а саме, - на виправні роботи, суд, -
ВСТАНОВИВ:
13.09.2023 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надішло подання Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_7 про застосування до засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сабіробад Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азейбарджан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
- 11 вересня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;
- 21 січня 2020 року Київським апеляційним судом винесено вирок, згідно з яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -
- який з 12.01.2022 року утримувався в ДУ «Київський СІЗО», та з 10.02.2022 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням.
У вищевказаному поданні:
- адміністрація Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» клопочеться перед Кагарлицьким районним судом Київської області про заміну засудженому ОСОБА_9 невідбутої частини основного покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням, без скасування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
13.09.2023 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України для розгляду даного провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду ОСОБА_1 , та присвоєно справа № 368/1283/23, провадження № 1 - в/368/90/23.
27.10.2023 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, згідно якої:
1. Відкрити провадження у справі.
2. Судове засідання по справі № 368/1283/23, провадження № 1 - в/368/90/23, за поданням Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_7 про застосування до засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сабіробад Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азейбарджан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
- 11 вересня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;
- 21 січня 2020 року Київським апеляційним судом винесено вирок, згідно з яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбапвлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -
- який з 12.01.2022 року утримувався в ДУ «Київський СІЗО», та з 10.02.2022 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням, -
- призначити до слухання на 13 год. 00 хв. 02.11.2023 року, та провести дистанційно в режимі відеоконференції з Державною установою «Кагарлицька ВК (№115)», 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.
3. Державній установі ВК - 115 забезпечити відеоконференцзв'язок з Кагарлицьким районним судом 02.11.2023 року о 13 годині 00 хвилин.
4. Виконання ухвали суду в частині забезпечення відеозв'язку з Кагарлицьким районним судом Київської області доручити спеціалісту з інформаційних технологій, або іншій відповідальній особі Державної установи «Кагарлицька ВК «№115»), 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.
Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки, передбачені КПК України.
Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксувати за допомогою технічних засобів відеозапису.
5. Зобов'язати Державну установу ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі, в строк до 10 год. 00 хв. 02.11.2023 року надати на адресу Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3, особову справу засудженого ОСОБА_8 , - для її огляду в судовому засіданні.
6. В судове засідання викликати учасників процесу:
- засудженого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті установи виконання покарань);
- представника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (115)», (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті установи виконання покарань);
- прокурора Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області, (в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3);
В судовому засіданні, яке відбулося 02.11.2023 року, представник установи виконання покарань ОСОБА_4 підтримав клопотання установи виконання покарань щодо застосування до засудженого ОСОБА_10 пільги, яка передбачена положеннями ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням.
Свою правову позицію обгрунтовував обставинами та нормами права, які викладені в мотивувальній частині клопотання устнови виконання покарань.
Щодо клопотання засудженого ОСОБА_10 про заміну йому покарання з позбавлення волі на виправні роботи, - то вирішення такого клопотання поклав на розсуд суду, проте, - не заперечував проти його задоволення.
В судовому засіданні, яке відбулося 02.11.2023 року, засуджений ОСОБА_11 підтримав клопотання установи виконання покарань та заявив клопотання про заміну йому призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі саме на виправні роботи.
Вважав, що своєю зразковою поведінкою та сумлінним ставленням до праці довів ту обставину, що він заслуговує на застосуванні до нього пільги, яка передбачена положеннями ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом основного покарання більш м'яким.
В судовому засіданні, яке відбулося 02.11.2023 року, представник трудового колективу, - ОСОБА_12 клопотання установи підтримав та підтримав клопотання засудженого, та гарантував у разі гіпотетичного звільнення з місць позбавлення волі засудженого ОСОБА_10 - працевлаштування його на роботу з заробітньою платнею близько 7000 грн.
Суд, розглянувши подання установи виконання покарань, вислухавши клопотання засудженого, вислухавши думку інших учасників процесу, приходить до висновку щодо задоволення подання установи виконання покарань та задоволення клопотання засудженого, - шляхом винесення судового рішення у виді ухвали, як окремого процесуального документу (з постановленням в нарадчій кімнаті), обгрунтовуючи своє рішення наступним.
Так, що стосується задоволення подання установи виконання покарань щодо застосування до засудженого ОСОБА_8 положення ст. 82 КК України, - заміна призначеного судом основного покарання - більш м'яким, - то про застосування до нього більш м'якого покарання, то подання слід задовольнити, так як засуджений ОСОБА_13 , - на думку суду та інших учасників процесу, - представника установи виконання покарань, прокурора, - повністю підпадає під положення ст. 82 КК України, - заміна невідбутої частини покарання більш м'яким.
Крім того, суд наголошує на тій обставині, що призначення більш м'якого виду покарання засудженому є пільгою засудженого, який повинен своєю позитивною поведінкою довести ту обставину, що він заслуговує на застосування до нього більш м'якого покарання, зокрема, у виді виправних робіт.
Так, вищевказану пільгу засуджений повинен отримати лише після виконання вимог, які прямо та чітко зазначені в ч. 3 ст. 82 КК України, де, зокрема, зазначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Що стосується фактичних обставин справи, то судом в судовому засіданні встановлено, що:
- ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Сабіробад Республіки Азербайджан, громадянин Республіки Азейбарджан, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений:
- 11 вересня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;
- 21 січня 2020 року Київським апеляційним судом винесено вирок, згідно з яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -
- який з 12.01.2022 року утримувався в ДУ «Київський СІЗО», та з 10.02.2022 року відбуває призначене судом основне основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)».
Початок строку покарання: «11» січня 2022 року.
Кінець строку покарання: «11» січня 2027 року.
1\3 строку покарання: «11» вересня 2023 року.
Невідбутий термін покарання станом на 02.11.2023 року становить 3 (три) роки 70 днів.
В Кагарлицьку виправну колонію Київської області (115) прибув із ДУ «Київський СІЗО», де утримувався з 12.01.2022 року, де за час перебування в даній установі, - дисциплінарних стягнень та заохочень не мав.
Прибув в Державну установу «Кагарлицька ВК (№115)» 10 лютого 2022 року .
На даний час не працевлаштований, в установі регулярно залучався до робіт з благоустрою ВК та поліпшення житлового - комунальних умов перебування засуджених в установі.
До праці відносився добре, завдану роботу виконував добросовісно.
За час відбуття покарання характеризується позитивно, заходи виховної спрямованості відвідує регулярно, реагує на них правильно.
Так, за час перебування в місцях позбавлення волі 4 (чотири) рази заохочувався керівництвом установи за добросовісне відношення до праці, мав 2 (два) дисциплінарні стягнення, які знято та погашено в установленому законом порядку.
Засуджений ОСОБА_11 в розшуку не перебував, на профілактичному обліку в установі не перебуває та не перебував, вину у скоєному злочині визнав повністю, поводить себе правильно, з адміністрацією колонії - коректний та ввічливий, в колективі засуджених не конфліктує, виказує позитивні плани на майбутнє, став на шлях виправлення.
ЗАОХОЧЕННЯ:
1. 06.10.2022 р. За сумлінну поведінку та добросовісне Знято стягнення Нач. ВК
відношення до праці з благоустрою ВК та 24.02.2022 р.
поліпшення житлового - комунальних
умов перебування засуджених в установі.
2. 05.01.2023 р. За сумлінну поведінку та добросовісне Подяка Нач. ВК
відношення до праці з благоустрою ВК та
поліпшення житлового - комунальних
умов перебування засуджених в установі.
3. 03.07.2023 р. За сумлінну поведінку та добросовісне Подяка Нач. ВК
відношення до праці з благоустрою ВК та
поліпшення житлового - комунальних
умов перебування засуджених в установі.
4. 04.10.2023 р. За сумлінну поведінку та добросовісне Подяка Нач. ВК
відношення до праці з благоустрою ВК та
поліпшення житлового - комунальних
умов перебування засуджених в установі.
ДИСЦИПЛІНАРНІСТЯГНЕННЯ
1. 24.02.2022 р. Відмовився від прибирання території ДКДІР Попередження Нач. ВК
Знято 06.10.2022
2. 13.05.2022 р. Відмовився від виконання робіт з благоустрою ДІЗО - 14 діб Нач. ВК
установи згідно графіка. Погашено 28.11.2022
Слід зазначити, що за період відбування покарання, засуджений поводить себе правильно, з адміністрацією колонії - коректний та ввічливий, в колективі засуджених не конфліктує, виказує позитивні плани на майбутнє, в зв'язку з чим станом на час слухання подання установи виконання покарань про застосування до нього пільги, - не має діючих дисциплінарних стягнень, а тому, на думку суду, поведінка засудженого позитивно впливає на вирішення питання щодо застосування до нього пільги, яка передбачена положенням ст. 82 КК України, - заміна призначеного основного покарання у виді позбавлення більш м'яким, - на виправні роботи.
Як встановлено в судовому засіданні, засуджений ОСОБА_13 свою вину в скоєному злочині визнав та розкаюється.
Засуджений ОСОБА_13 став на шлях виправлення і заслуговує, на думку учасників процесу, зокрема, представника ВК - 115, прокурора, - згідно ст. 82 КК України, - заміни покарання більш м'яким покаранням, та, на думку суду, - на виправні роботи.
Суд при вирішенні даного питання керувався нормами як матеріального, так і процесуального права.
Що стосується норм матеріального права, то суд керувався наступним.
Так, згідно ст. 82 КК України:
1. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК України для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.
3. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Як видно з матеріалів подання, пояснень представника ВК № 115, пояснень самого засудженого ОСОБА_13 , - засуджений став на шлях виправлення та перевиховання.
Про даний факт, окрім іншого, свідчать, - характеристика на засудженого, та висновок щодо ступеня виправлення засудженого, який міститься в характеристиці засудженого, та які міститься в матеріалах справи, в якому зазначено, що засуджений ОСОБА_14 за час відбування покарання в державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)» зарекомендував себе з позитивної сторони, став на шлях виправлення, тому заслуговує на застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким згідно ст.. 82 КК України.
4. Заміна не відбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:
1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин.
Отже, як видно з матеріалів справи, - ОСОБА_13 засуджений вироком Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року за ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Відповідно, згідно з положеннями ч. 5 ст. 12 КК України, засуджений ОСОБА_13 вчинив тяжкий злочин.
Відповідно до положень ст. 25 КК України засуджений ОСОБА_13 вчинив необежний злочин.
Відповідно, як де - юре, так і де - факто засуджений ОСОБА_13 підпадає під положення п. 1 ч. 4 ст. 82 КК України, так як станом на день слухання справи, - станом на 02.11.2023 року відбув більше, ніж 1\3 частину покарання, так як 1\3 строку покарання засудженим ОСОБА_15 відбута 11 вересня 2023 року.
Що ж стосується застосування до засудженого ОСОБА_8 більш м'якого покарання у виді виправних робіт, то при вирішенні даного питання судом були враховані як формально - юридичні підстави, так і оціночні підстави заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, які передбачені частиною третьою ст. 82 КК України.
Так, що стосується формально - юридичних підстав заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, то судом враховано, що засудженим ОСОБА_15 відбуто більше, ніж 1/3 частина основного покарання у виді позбавлення волі, яке було призначено на підставі вироку Київського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, який вступив в законну силу 21.01.2020 року.
Крім того, при застосуванні формально - юридичної підстави заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням враховано наступні чинники:
1. Згідно ст. 12 КК України, злочин, вчинений ОСОБА_15 , - відноситься до категорії злочинів тяжкого ступеню тяжкості.
2. Згідно ст. 25 КК України злочин, вчинений ОСОБА_15 , - є вчиненим з необережності.
3. Відсутність в діях ОСОБА_8 пенітенціарного рецидиву.
Так, що стосується оціночних підстав заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням засудженому ОСОБА_16 було враховано слідуючі підстави:
Так, як видно з матеріалів справи (пояснення учасників процесу, зокрема, представника ВК - 115, характеристика на засудженого по місцю відбування покарання, довідка про заохочення та дисциплінарні стягнення, тощо) судом встановлено, що процес виправлення засудженого ОСОБА_8 досягнув тієї стадії, на якій відбування засудженим ОСОБА_15 призначеного основного покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним.
Крім того, до оціночних підстав, які дають змогу застосувати до засудженого ОСОБА_8 положення ст. 82 КК України суд відносить наступні обставини:
1. За час відбування покарання засуджений ОСОБА_13 за добросовісне відношення до праці та зразкову поведінку має 4 (чотири) заохочення від керівництва установи.
2. За час відбування покарання засуджений ОСОБА_13 хоч і мав два дсициплінарні стягнення, проте, - станом на час подання та розгляду даного клпоотання, - такі дисциплінарні стягнення - зняті та погашені в установленому Законом порядку, окрім того, - після проведеної з засудженим профілактичної бесіди, - засуджений отримував лише заохочення, що, на думку суду, - вказує на усталену правослухняну поведінку засудженого ОСОБА_8 , та яка є підгрунтям для застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 82 КК України, - заміна покарання більш м'яким покаранням, в даному випадку, - покаранням у виді виправних робіт.
Суд вважає, що наявність заохочень, при відсутності діючих дисциплінарних стягнень, пояснення представника ВК 115, характеристика на засудженого, свідчать про уставлене позитивне відношення до праці та позитивну поведінку засудженого ОСОБА_8 його дійсне ставлення на шлях виправлення.
Суд зазначає про ту обставину, що висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних, які характеризують засудженого, його поведінку, відношення до праці, відношення до вчиненого злочину та його наслідків, наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.
У відповідності до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 р. умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.
Як судом зазначалося вище, отримання заохочень у кількості 4 (чотирьох) засудженим ОСОБА_17 за весь час відбування покарання при відсутності діючитх стягнень, - суд однозначно розцінює як факт становлення засудженого на шлях виправлення та перевиховання, та намагання не лише формально досягнути умов заміни покарання більш м'яким, а намагання засудженого показати той факт, що він став на шлях виправлення та перевиховання.
Крім того, суд наголошує на тій обставині, що засудженийбув працевлаштований в установі виконання покарань, приймав активну участь в житті установи, отримав не одне заохочення (що б вказувало лише на наявність деякої ознаки правослухяності в поведінці засудженого), а чотири заохочення (тобто не проста повторність, - а системність в отриманні заохочень).
З огляду на положення, які викладені в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 р. суд вважає, що в поведінці ОСОБА_8 наявний комплекс даних, які дають змогу суду прийти до остаточного висновку щодо того, що засуджений став на шлях виправлення та перевиховання.
Відповідно, суд вважає, що для позитивного вирішення питання щодо застосування положень ст. 82 КК України, яка є пільгою для засудженого, який має її отримати, в діях засудженого ОСОБА_8 має місце стабільність в його правослухняній поведінці, так як просто відбування покарання без отримання стягнень є не правом, а обов'язком засудженого.
Окрім того, в судовому засіданні представник установи виконання покарань надав відомості про те, що засуджений ОСОБА_13 брав активну участь у вирішенні питань відпочинку, побуту, впливу на інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв'язків, в той же час суд вважає, що засуджений своєю поведінкою під час відбування покарання повинен показувати приклад іншим засудженим, а тому, з огляду на обставини справи, які судом вказані вище, суд вважає, що поведінка засудженого ОСОБА_8 під час відбування покарання може слугувати прикладом для поведінки для інших засуджених.
Дійсно, щодо відсутності діючих стягнень, то така обставина сама по собі не може самі по собі свідчити про виправлення засудженого, оскільки сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, застосованих у порядку, визначеними статтями 67, 130 КВК України, але й те, що засуджений подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених. При цьому, під сумлінною поведінкою слід розуміти зразкове додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв'язків, відсутність порушень дисципліни.
Суд зазначає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов'язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.
Відповідно, суд вважає, що дії засудженого ОСОБА_8 у повній мірі відповідають вимогам щодо застосування положень, які передбачені ст.. 82 КК України та положенням ст.. 9 КВК України.
Обставини справи свідчать лише про наявність позитивних чинників, які дають змогу суду з впевненістю визначитися з тією позицією, що засуджений ОСОБА_13 своєю поведінкою, яка розцінюється судом як позитивна, став на шлях виправлення та виховання, відповідно, суд приходить до висновку що поведінка засудженого щира, визнання вини засудженим ОСОБА_15 є щирим, яке підтверджується поведінкою засудженого, зокрема, - у отриманні заохочень за сумлінну поведінку та ставлення до праці, частковому добровільному відшкодування шкоди потерпілій стороні, відшкодування судових витрат у кримінальному провадженні, тощо.
Окрім того, згідно ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно, зглядаючись на вищевказані норми права, суд вважає, що для застосування пільги, яка передбачена ст. 82 КК України необхідно, щоб в діях засудженого, який відбуває покарання, однозначно були в наявності ознаки ресоціалізації.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Отже, обставини справи, які судом зазначені вище, свідчать, на думку суду, про систематичність дій засудженого ОСОБА_18 , які спрямовані на його виправлення та перевиховання, про наявність дійсного (а не про очі) процесу ресоціалізації.
- також суд враховує ту обставину, що станом на час розгляду клопотання у засудженого ОСОБА_8 , а саме, - станом на 02.11.2023 року, - невідбутий термін покарання у засудженого становить 3 (три) роки 70 днів, що дає змогу суду замінити такий термін невідбутого покарання у виді позбавлення волі на термін покарання у виді виправних робіт у відповідному його терміні.
Так, максимальний термін покарання у виді виправних робіт згідно положень ч. 1 ст. 57 КК України становить 2 (два) роки.
Відповідно, заміна засудженому ОСОБА_16 покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 70 днів виправних робіт з відрахуванням 15 % від заробітку в дохід держави, - є співрозмірним обставинам скоєного злочину, його наслідкам, обставинам, що характеризують особу засудженого, та суспільному інтересу;
- далі, суд враховує ту обставину, що засудженим ОСОБА_15 відшкодовано судові витрати по кримінальному провадженню;
- далі, суд враховує ту обставину, що засуджений ОСОБА_13 виказує позитивні плани на майбутнє, що, на думку суду, виражається в тому, що після гіпотетичного (можливого) звільнення з місць позбавлення волі бажає влаштуватися на роботу, що свідчить про той факт, що засуджений після звільнення з місць позбавлення волі бажає продовжувати реальний процес адаптації до суспільства, тобто, в даному випадку вбачаються ознаки прагнення засудженого до ресоціалізації, окрім того, - засуджений має намір після звільнення з місць позбавлення волі відшкодовувати потерпілій стороні шкоди, заподіягну злочином.
Отже, при наявності вищевказаних формально - юридичних та оціночних підстав для заміни невідбутої частини покарань більш м'яким суд прийшов до висновку, щодо визначення ОСОБА_16 конкретного різновиду такої заміни основного призначеного покарання у виді позбавлення волі на такий вид покарання, яке може бути призначене, як основне, - на виправні роботи.
При визначенні виду більш м'якого покарання засудженому ОСОБА_16 суд орієнтувався на послідовність їх розташування, яка розміщена в ст. 51 КК України.
Суд наголошує на тій обставині, що при заміні невідбутої частини покарань більш м'яким, суд може обрати будь - який з більш м'яких видів основного покарання, а не лише той, який є найближчим до раніше призначеного у згаданому переліку ст. 51 КК України, тому, з урахуванням вищевикладених обставин судом було обрано до ОСОБА_8 основне покарання у виді виправних робіт з дотриманням умов та підстав такого застосування, які передбачені ст.. ст.. 51 - 82 КК України.
Порядок призначення покарання у виді виправних робіт, зокрема, ОСОБА_16 , - чітко регламентовано ст. 57 КК України, де, зокрема, зазначено, що:
1. Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.
2. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Зглядаючись на вимоги ч. 2 ст. 57 КК України засудженому ОСОБА_16 може бути призначено покарання у виді виправних робіт, він не входить до переліку осіб, яким не можливо призначити дане покарання.
Крім того, суд наголошує, що такий вид покарання, як виправні роботи, є основним покаранням (ч. 1 ст. 52 КК України), яке може бути призначене судом ОСОБА_16 у випадку заміни невідбутої частини покарання у виді обмеження або позбавлення волі більш м'яким (ч. 1 ст. 82 КК України ).
При вирішенні даного питання суд також керувався ППВСУ від 24 жовтня 2003 р. №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", зокрема, в постанові зазначено, що правильне вирішення питання про застосування виправних робіт значною мірою залежить від ретельного з'ясування даних про особу підсудного (працездатність, сімейний стан, поведінка на роботі, і за місцем проживання, ставлення до праці, тощо).
Так, судом в судовому засіданні встановлено, що засуджений ОСОБА_13 працездатного віку, працездатний, по місцю відбування покарання був працевлаштований, добре відноситься до праці, йому гарантоване працевлаштування після можливого звільнення з місць позбавлення волі.
Порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт регламентуються главою 9 КК України.
Порядок відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт регулюється ст. 45 КВК України.
Крім того, при визначенні строку покарання у виді виправних робіт судом було застосовано положення ППВСУ від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», зокрема, абз. 1 п. 4, де зазначено, що у випадках, коли максимальна межа більш м'якого покарання, що встановлена відповідною статтею Загальної частини КК України є меншою строку невідбутої частини покарання, строк більш м'якого покарання не може перевищувати цю межу.
Суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_8 більш м'якого покарання у виді виправних робіт не суперечить реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду виконується мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової.
Суд наголошує на тій обставині, що заміна не відбутої частини покарання більш м'яким, на відміну від умовно -дострокового звільнення від відбування покарань не веде до зміни кримінально - правового статусу особи засудженого ОСОБА_8 , - він вважається таким, що продовжує відбування покарання, хоча і іншого виду.
Це зумовлює і відповідно кримінально - правові наслідки даного різновиду заміни покарання більш м'яким.
Вони, зокрема, полягають у наступному:
1. Відповідно до ч. 5 ст. 82 КК України під час відбування більш м'якого покарання до особи засудженого ОСОБА_8 може бути застосовано умовно - дострокове звільнення за правилами, які передбачено ст. 81 КК України.
2. Відповідно до ч. 4 ст. 90 КК України строк погашення судимості ОСОБА_16 обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання, при цьому однак цей строк визначається тим більш суворим покаранням, яке було призначено ОСОБА_16 за вчинений ним злочин.
3. У випадку вчинення ОСОБА_15 під час відбування виправних робіт нового злочину суд відповідно до ч. 6 ст. 82 КК України матиме змогу до покарання за знову вчинений злочин приєднати не відбуту частину більш м'якого покарання за правилами, які передбачені ст.ст. 71-72 КК України.
Що стосується застосування норм процесуального права, то в даному випадку суд застосував ст.ст. 537, 539 КПК України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Згідно ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням ( поданням ) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає про той факт, що застосування інституту заміни призначеного основного покарання на більш м'яке щодо засудженого ОСОБА_8 є одним з проявів принципу гуманізму у кримінальному праві.
Його застосування спрямоване на звуження меж кримінально-правової репресії для стимулювання виправлення засудженого, зокрема, - ОСОБА_8 , адаптації його до норм соціальної поведінки та вимог дотримання правопорядку.
Отже, при винесені ухвали щодо засудженого ОСОБА_8 суд керувався Конституцією України, нормами діючого КПК України, КК України, КВК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 12, 25, 51, 57, 82, ч. 2 ст. 286 КК України, ч. 2 ст. 369, 370 - 372, 537, 539 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Подання Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» полковника внутрішньої служби ОСОБА_7 про застосування до засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сабіробад Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азейбарджан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:
- 11 вересня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;
- 21 січня 2020 року Київським апеляційним судом винесено вирок, згідно з яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -
- який з 12.01.2022 року утримувався в ДУ «Київський СІЗО», та з 10.02.2022 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 82 КК України, - заміни невідбутої частини призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням, - задовольнити.
Клопотання засудженого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сабіробад Республіки Азербайджан, громадянина Республіки Азейбарджан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , - задовольнити.
Засудженому ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Сабіробад Республіки Азербайджан, громадянину Республіки Азейбарджан, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , якого засуджено:
- 11 вересня 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки;
- 21 січня 2020 року Київським апеляційним судом винесено вирок, згідно з яким ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, -
- який з 12.01.2022 року утримувався в ДУ «Київський СІЗО», та з 10.02.2022 року відбуває призначене судом основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», -
- невідбуту частину строку призначеного судом основного покарання у виді 3 (трох) років 70 днів позбавлення волі замінити на 2 (два) роки виправних робіт по місцю роботи з відрахуванням 15 % заробітку, щомісячно, - в дохід держави.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду потягом 7 діб, а засудженим, - протягом 7 днів з дня отримання повного тексту ухвали.
Суддя: ОСОБА_1