465/3674/23
2-а/465/297/23
РІШЕННЯ
Іменем України
09.11.2023 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.
з участю секретаря судових засідань Венгринюк О.Р.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, інспектора з паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Діденка Миколи Анатолійовича про скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
До Франківського районного суду м. Львова надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, , інспектора з паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР Діденка Миколи Анатолійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 10.05.2023 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 71391429 позивачу стало відомо про наявність постанови про накладення на нього адміністративного стягнення від 19.01.2023 року серії РАП № 996321659, винесеної інспектором з паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Діденком М.А., відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме в тому, що ним здійснено стоянку легкового автомобіля Lexus LS 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за адресою: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 19 з порушенням вимог пп. «в» п.15.10 розділу 15 Правил дорожнього руху. Проте, із зазначеними рішенням суб'єкта владних повноважень позивач не погоджується, оскільки таке не відповідає фактичним обставинам, оскаржувана постанова, на його думку, винесена не на підставах, що передбачені Конституцією та законами України, чим порушено права та свободи позивача. Зважаючи на те, що автомобіль позивача було припарковано на краю тротуару, який обмежений бордюром як по зовнішньому, так і по внутрішньому краю, а також розташовано таким чином, щоб максимально не створювати перешкоди для руху пішоходів та інших учасників руху, позивач наполягає на відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Висновки відповідача про те, що позивачем порушено вимоги підпункту «в» пункту 15.10 ПДР, на переконання позивача, є суб'єктивним трактуванням відповідачем норм Правил дорожнього руху, а тому, не можуть розцінюватись як беззаперечний аргумент щодо правомірності винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги відсутність відповідних замірів, які підтверджують порушення позивачем вимог, встановлених підпунктом «в» пункту 15.10 ПДР, позивач у своїй позовній заяві робить висновок про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП. З урахуванням вищезазначеного та з метою ефективного захисту порушених прав позивач просить оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення від 19.01.2023 серії РАП № 996321659 у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП скасувати як необґрунтовану та невмотивовану, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 07.08.2023 року вказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Після усунення недоліків ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 14.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що у випадку притягнення до відповідальності ОСОБА_1 наявні подія і склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки на транспортному засобі Lexus, державний номерний знак НОМЕР_1 , щодо якого, згідно з Єдиним реєстром транспортних засобів внесено відомості про належного користувача, - було здійснено стоянку за адресою: м. Львів, вул. вул. Чупринки, 19. Як стверджується у відзиві, вказаний транспортний засіб знаходився на тротуарі, при цьому, не на краю тротуару, чим порушено п. 15.10 «в» ПДР. Формулюючи свої доводи на спростування позовних вимог, представник відповідача звертає увагу на матеріали фотофіксації, відповідно до яких транспортний засіб Lexus, державний номерний знак НОМЕР_1 розташований в межах тротуару. При цьому, на ділянці тротуару, де розташовано транспортний засіб позивача, не встановлено дорожніх знаків із табличками, які б позначали місця для паркування із використанням тротуару. Тому, на переконання відповідача, для здійснення паркування позивач здійснив рух безпосередньо по тротуару, чим фактично міг створити загрозу життю та здоров'ю пішоходів, які рухалися вздовж тротуару. Крім того, посилаючись на фото додатку 1, представник відповідача стверджує, що транспортний засіб позивача, який розташований на тротуарі, являє собою перешкоду для руху пішоходів по тротуару. у відзиві зазначено, що пп. «б» п. 15.10 ПДР встановлено загальну заборону стоянки на тротуарі, а пп. «в» п.15.10 ПДР передбачено умови, з дотриманням яких водій транспортного засобу має право його розмістити в межах тротуару. Відтак, з огляду на вимоги пп. «в» пункту 15.10 ПДР, а також фотофіксацію, здійснену інспектором з паркування, представник відповідача наполягає на тому, що транспортний засіб Lexus, державний номерний знак НОМЕР_1 , розміщений без дотримання вимог вказаного підпункту, оскільки був розміщений не на краю тротуару, а тому, твердження позивача про те, що ним не було порушено вимоги ПДР, відповідач вважає безпідставними. У підсумку представник відповідача з урахуванням усього вищевикладеного просить у задоволенні позову відмовити.
У судове засідання позивач не з'явився, представником позивача подано клопотання про проведення розгляду справи у відсутності сторони позивача.
Представник відповідача - Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради в судове засідання не з'явилася. Представником відповідача у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про розгляд справи у її відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що постановою інспектора з паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Діденка М.А. про накладення адміністративного стягнення серії РАП №996321659 від 19.01.2023 року ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. Згідно оскаржуваної постанови правопорушення полягало в тому, що 12.12.2022 року у м. Львові по вул. Генерала Чупринки, 19, о 13 год. 12 хв. водій автомобіля Lexus LS 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 здійснено стоянку на тротуарі, чим порушено підпункт "в" пункту 15.10 розділу 15 ПДР України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Предметом судового дослідження за правовідносинами, що виникли між сторонами, є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, є адміністративним правопорушенням, що тягне за собою накладення відповідного адміністративного стягнення.
Позивачу інкримінується здійснення стоянки на тротуарі, тобто порушення вимог п.п. «в» п. 15.10 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. п. «в» п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Згідно п.п. "б" п. 15.10 ПДР України стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Аналізуючи пп. «б» та пп. «в» п. 15.10 Правил дорожнього руху України у системній взаємодії, суд приходить до висновку, що стоянка легкового автомобіля на тротуарі можлива у декількох випадках: а) у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39, встановленими з табличками 7.6.1, 7.6.2-7.6.5 тільки у спосіб, позначений на табличці; б) на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри.
Тобто, пп. «в» слід вважати виключенням із загальної заборони, передбаченої підпунктом «б» п. 15.10 ПДР, рівно як і при застосуванні табличок 7.6.2, 7.6.3., 7.6.5 у місцях, позначених дорожніми знаками 5.38, 5.39. Таким чином, суд вважає, що притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення п.п. «в» п. 15.10 ПДР неможливе, якщо автомобіль було припарковано із дотриманням умов, а саме за наявності 2 метрів ширини тротуару для руху пішоходів.
З наведеного вбачається, що об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлена ст. 122 КУпАП є, зокрема, встановлення факту недотримання водієм під час стоянки на тротуарі відстані щонайменше 2 метри, яка необхідна для безперешкодного руху пішоходів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 липня 2019 року по справі № 216/5226/16-а, належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення.
У спірних правовідносинах відповідачем не було здійснено такого заміру.
Щодо руху по тротуару, то суд звертає увагу на те, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення п.п. "в" п. 15.10 ПДР, а не п.11.3 ПДР.
Крім того, очевидним і зрозумілим є те, що здійсненню стоянки легкового автомобіля у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, тобто на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 метри, передує рух, пов'язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення - рух, пов'язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки.
За таких обставин, рух автомобіля тротуаром, пов'язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог пункту 15.10 «в» ПДР України, не може містити склад порушення пункту 11.13 вказаних Правил, що відповідає аналогічному висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.11.2019 року у справі №524/9162/16-а.
Судом також досліджено фотокопії ділянки проїзної частини та тротуару за адресою: м. Львів, вул. Чупринки, 19, із яких вбачається наявність передбаченого пунктом 15.10 п.п.«в» ПДР України необхідного розміру для проходу пішоходів. З матеріалів фотофіксації слідує, що автомобіль позивача розташований на тротуарі, поруч з яким пішоходи безперешкодно здійснюють рух.
При цьому, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з приписами ч.1 ст. 72 та ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
З наданих представником відповідача доказів, які долучені до відзиву на позов, та представлених позивачем разом із поданням позовної заяви підтверджується той факт, що стоянка автомобіля позивача здійснена з дотриманням вимог п.п. «в» п. 15.10 ПДР України, тобто із залишенням для проходу пішоходів частини тротуару по ширині не менше, ніж 2 метри. При цьому, суд звертає увагу на те, що вищевказаною нормою, як і іншими положеннями чинних ПДР України, не визначено конкретного краю тротуару, на якому може бути здійснене паркування. Відповідно, при збереженні загальної ширини проходу для пішоходів щонайменше 2 метри відповідальність водія за порушення правил стоянки виключається.
Отже, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.
Відтак, наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови серії РАП № 996321659 від 19.01.2023 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Окрім того, відповідно до ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, серед іншого, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
А тому, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, підлягає закриттю.
Щодо судового збору у розмірі 536 грн. 80 коп., що сплачений за подання позову, то відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене та з огляду на задоволення позовних вимог суд вважає за необхідне стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255, 286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, інспектора з паркування відділу інспекторів з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Діденка Миколи Анатолійовича про скасування постанови - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії РАП № 996321659 від 19.01.2023 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.122 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, - закрити.
Стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, код ЄДРПОУ - 44448833 (м. Львів, пл. Ринок, 1).
Відповідач: Інспектор з паркування управління безпеки Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Діденко Микола Анатолійович, м. Львів, пл. Ринок, 1.
Cуддя Величко О.В.