РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №338/974/23
07 листопада 2023 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі : головуючого-судді Битківського Л.М.,
з участю секретаря Говдяк Д.І.,
розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в селищі Богородчани цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Івано-Франківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Міністерства оборони України, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Богородчанський відділ реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області про встановлення батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини та покладення обов'язку на відповідачів прийняти заяву про здійснення виплат та пільг,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом про встановлення факту батьківства ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відношенні до народженого нею сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та просила у зв'язку із цим прийняти рішення про необхідність внесення відповідних відомосей до актового запису про народження дитини.
Позовну заяву обґрунтувала тим, що протягом 2005-2009 років проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 у АДРЕСА_1 та вели спільне господарство. За час перебування у фактичних шлюбних стосунках у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_6 . Народження сина зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Богородчанського районного управління юстиції Івано-Франківської області. Дані про батька дитини у Книзі реєстрації народжень до актового запису були внесені відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу Україн. У 2009 році вони з ОСОБА_5 припинили спільне проживання, син залишився проживати з нею. За життя ОСОБА_5 , визнавав себе батьком сина ОСОБА_7 , надав їй матеріальну допомогу на його утримання, оплачував навчання сина та постійно спілкувався з ним. Від початку військових дій ОСОБА_5 був призваний за мобілізацією і проходив службу в Збройних Силах України. ІНФОРМАЦІЯ_1 він загинув у ході бойових дій в селі Шипилівка Луганської області. За життя ОСОБА_5 виявляв бажання подати заяву про визнання свого батьківства стосовно сина ОСОБА_7 , однак, не довів своїх намірів докінця. Встановлення цього факту на даний час необхідне для забезпечення прав неповнолітнього сина на отримання передбачених державою пільг та гарантій, які надаються дітям загиблих віськовослужбовців, а також для можливості реалізувати за бажання дитини право на зміну прізвища.
Ухвалою суду від 02 серпня 2023 року за клопотанням представника позивача до участі в справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_4 (сина від першого шлюбу), Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також Головне управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області.
Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, позивачка поставила питання про покладення обов'язку на ІНФОРМАЦІЯ_12 прийняти від неї, як представника неповнолітнього ОСОБА_6 заяви про здійснення виплат та пільг у зв'язку із втратою члена сім'ї йськовослужбовця.
У ході судового розгляду позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Бігун В.П. заявлені вимоги підтримали з підстав, наведених у позові. Пояснили, що метою встановлення юридичного факту, а саме факту батьківства, є не лише набуття права неповнолітнім сином на отримання одноразових виплат у зв'язку із втратою годувальника під час виконання військових операцій, призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, а й бажання сина гордитися своїм батьком.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у судовому засіданні заявлені вимоги про встановлення факту батьківства ОСОБА_8 щодо сина ОСОБА_6 визнали.
ОСОБА_3 суду заявила, що у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_5 прожила 11 років. Спільних дітей вони не мали. Шлюб між ними було зареєстровано з ініціативи ОСОБА_5 лише після його призову на військову службу, оскільки він у такий спосіб бажав захистити її права та інтереси на випадок своєї загибелі. При цьому, протягом усього часу їх спільного проживання ОСОБА_5 дійсно підтримував стосунки із сином від першого шлюбу - ОСОБА_9 , а також із сином, який був народжений у період його проживання із заявницею ОСОБА_1 - ОСОБА_10 . ОСОБА_5 систематично допомагав в утриманні сина ОСОБА_7 , проявляв батьківське піклування. Мати ОСОБА_5 - ОСОБА_2 також приймала ОСОБА_7 як онука. Батьківство ОСОБА_8 у відношенні до сина ОСОБА_7 ніколи під сумнів у родині не ставилось. У вересні 2023 року вона та ОСОБА_2 , як члени сім'ї загиблого військовослужбовця, отримали першу частину одноразової виплати призначеної Міністерством оборони України. За їх взаємною із ОСОБА_2 згодою у добровільному порядку вони погодились розділити призначені виплати із синами ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Зокрема, належну їй частину допомоги вона розділила із ОСОБА_9 , а відповідачка ОСОБА_2 отриману частину допомоги обіцяла розділити із ОСОБА_10 . Оскільки ОСОБА_2 виїхала на лікування закордон, то можливо з цих причин заявниця на даний час не отримала обіцяну частину виплат. Проте, виходячи з наведеного, вважає, що вимоги позивачки до ІНФОРМАЦІЯ_4 є не обгрунтованими і в цій частині просила відмовити позиваці у задоволенні позову.
ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_6 з дитинства сприймав як рідного брата по батькові. Тому факт батьківства ОСОБА_5 у відношенні до ОСОБА_7 - очевидний. За проханням позивачки надав свої зразки біологічного матерціалу для проведення генетичної експертизи, яка і підтвердила ці обставини.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином. Відзиву на позов, а також будь-яких клопотань чи заяв від відповідачки до суду не надходило.
Представник Міністерства оборони України - Лесик-Гошко О.Є., яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала позицію Міністерства викладену у відзиві на позов та заперечила щодо його задоволення. Зазначила, що позивачкою не доведено достатніми доказами того, що за життя ОСОБА_5 не було можливості зареєструвати його батьківство стосовно сина ОСОБА_7 . З часу народження дитини - ОСОБА_6 , ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_5 із заявами про внесення змін до актового запису про народження дитини, а саме: про походження дитини від батька відповідно до ст.ст. 126, 134 Сімейного кодексу України, не звертались. Вважає, що позивачка діє не добросовісно, при визначенні правового статусу дитини як на момент народження сина, так і на даний час керується лише меркантильними інтересами. Крім того, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що Міністерством оборони України виплати членам сім'ї загиблого військовослужбовця уже призначені, то Міністерство оборони України за фактом уже не може бути належним відповідачем у справі у межах тих вимог, які заявлені на даний час.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з'явився. У поданому відзиві заявлені вимоги позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні та клопотав проводити розгляд справи за відсутності уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зокрема, у відзиві на позовну заяву зазначив, що в результаті встановлення факту батьківства в судовому порядку, цивільні права та обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_6 не змінюються, рішення суду не може змінити обов'язків ОТЦК та СП оскільки до їх повноважень входить тільки перевірка та подальше направлення документів на спеціальну комісію Міністерства Оборони України для проведення призначення грошової допомоги у зв'язку з втратою члена сім'ї військовослужбовця.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в судове засідання не з"явилася, про час та місце розгляду справи повідомений у встановленому законом порядку.
Представник Богородчанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляду справи за відсутності уповноваженого представника відділу.
Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_12 пояснила, що являється сусідкою позивачки і їй відомо, що ОСОБА_1 проживала протягом кількох років у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_5 . У цей період у них народився син ОСОБА_7 . Навіть після припинення сімейних взаємин із позивачкою, ОСОБА_5 підтримував стосунки із сином, часто приїжджав до нього, проявляв батьківське піклування.
Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_13 вказав, що ОСОБА_5 протягом усього його життя проявляв до нього батьківську турботу. Причин, чому відомості про батька не були записані у його свідоцтві про народження належним чином, не знає. Однак хоче аби вказана обставина була виправлена.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази суд приходить до переконання, що позов слід задоволнити частково.
У ч.1 ст.19 ЦПК України закріплено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із сімейних правовідносин.
Відповідно до ст.130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду; заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу; заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Згідно зі п. 7 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, або смерті жінки, яка вважалась матір'ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні; заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст.135 СК України; зі заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи; заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, коли відповідно до ч.2 ст.55 СК України про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.
Із копії витягу 00018440162 з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження (а.с.6) вбачається, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селищі Богородчани Івано-Франківської області. Батьками є ОСОБА_14 та ОСОБА_1 . Відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, актовий запис №82 від 22 грудня 2006 року.
Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7) підтверджується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 44 роки, про що складено відповідний актовий запис №904, місце смерті село Шипилівка Луганської області, місце державної реєстрації Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
В ході розгляду справи позивачка подала суду висновок експертного молекулярно-генетичного дослідження, здійсненого Івано-Франківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України №СЕ-19/109-23/11354-БД від 26 вересня 2023 року. Відповідно до даного висновку на дослідження було надано зразки букального епітелію ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Дослідженням встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_15 можуть бути біологічними родичами по чоловічій лінії.
Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом. Згідно усталеної практики Європейського суду на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).
Вказаний факт , крім висновку експертного дослідження, доводиться також поясненнями сторін, свідка, та письмовими матеріалами справи, зокрема метрикальним записом в книзі Хрещень та Миропомазань церкви Івана Богослова (селище Богородчани), де 24.12.2006 року настоятелем зроблено записи про проведення обряду ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , батьками якого записані ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . (а.с.11)
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року N 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно зі п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 року №96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
За положеннями ст. 134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у ст.ст. 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове свідоцтво про народження.
Оскільки, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині встановлення факту батьківства ОСОБА_5 щодо дитини ОСОБА_6 , народженого позивачкою ОСОБА_1 , то підлягають й задоволенню вимоги щодо внесення змін до актового запису про народження дитини відомостей про батька дитини.
Водночас, суд вважає, що заявлені позивачкою вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_6 про покладення обов'язку прийняти заяву про здійснення виплат та пільг, задоволенню не підлягають.
Так, позивачка вказує, що встановлення юридичного факту батьківства померлого військовослужбовця необхідне для того, щоб у подальшому неповнолітній син отримав соціальні виплати та пільги від держави як член сім'ї загиблого військовослужбовця, тобто для отримання належного утримання з боку держави у зв'язку з втратою годувальника та одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений в Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
Відповідно до пп. 1 п. 4 Порядку, одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; П. 5 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до п. 10 Порядку, члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);
витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
До заяви додаються серед інших копії свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині.
Таким чином, станом на час постановлення цього рішення позивачка не мала достатніх правових підстав для звернення до ІНФОРМАЦІЯ_4 з приводу призначення одноразової грошової допомоги на користь неповнолітнього сина ОСОБА_6 .
Таке право вона може набути лише після набрання у встановленому законом порядку законної сили рішенням про встановлення факту батьківства покійного ОСОБА_5 у відношенні до сина ОСОБА_7 .
Тому підстав для задоволення вимог позивачки про покладення обов'язку на відповідача (ІНФОРМАЦІЯ_12) прийняти заяву про здійснення виплат та пільг немає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 128,130,134 СК України, ст.ст.19, 293-294, 315-319, 258-259, 263-265, 351-356 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Встановити факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно дитини ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір'ю якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Внести зміни до актового запису про народження №81, складеного 22 грудня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Богородчанського районного управління юстиції Івано-Франківської області, а саме у графі "батько" змінити дані, вказавши батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Л.М. Битківський