Справа № 201/11552/23
Провадження № 2/201/3627/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
03 листопада 2023р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.
за участю секретаря - Покопцевої Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
25.09.2023р. АТ КБ “ПриватБанк” звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 72 105грн. 79 коп. (а.с. № 4-7).
Разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання представника позивача Кіріченка В.М. (діє на підставі довіреності від 10.08.2022р.- а.с.№63) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження сторін (а.с. №80).
Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 28.09.2023р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.2,3 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №85).
В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що 15.05.2014р. ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим відповідачем була підписана анкета-заява б/н від 15.05.2014р., після підписання якої ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Підписавши анкету-заяву від 15.05.2014р., відповідач погодився з запропонованими йому Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з заявою складають Договір про надання банківських послуг. Зобов'язання за Договором про надання банківських послуг банк виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, не здійснив в повному обсязі сплату отриманих кредитних коштів, відсотків передбачених договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 04.04.2023р. становить суму - 72 105грн. 79 коп., з яких: 58 985 грн. 57 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 13 210 грн. 22 коп. - заборгованість по простроченим відсоткам. Відповідну суму заборгованості позивач просив стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати.
В судові засідання 13.10.2023р. та 03.11.2023р. представник позивача не з'явився, про дату та час слухання позивач повідомлявся належним чином, шляхом направлення повідомлення про виклик до суду на електрону адресу, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази (а.с. № 88, 92). Разом з позовною заявою суду надійшла заява представника позивача - Кіріченка В.М., в якій представник позивача зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та згідно доказів, наявних в матеріалах справи, розгляд справи просив проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. № 81).
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання 13.10.2023р. та 03.11.2023р. двічі поспіль не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений за можливостями суду по повідомленню сторін у справі, які станом на 03.11.2023р. проживають (або зареєстровані) на тимчасово окупованих територіях України або в зоні бойових дій, а саме шляхом розміщення оголошень на сайті «Судова влада України» (а.с.№ 90, 94).
Відправлення поштової кореспонденції за останньою відомою адресою зареєстрованого місця проживання відповідача (м. Маріуполь Донецької області - а.с. №61-62) є неможливим у зв'язку з тим, що м. Маріуполь Донецької області наразі є тимчасово окупованою територією України, що підтверджується відповіддю наданою ДД АТ «Укрпошта» від 12.10.2022р. (а.с.№ 86).
Втім, відповідач про судові засідання 13.10.2023р. та 03.11.2023р. був повідомлений шляхом sms-повідомлень на номер телефону зазначений у позові, які він отримав вчасно (а.с. № 89, 93).
Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.
Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Ухвалою суду від 03.11.2023р. (постановлена без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) представнику позивача відмовлено в задоволені клопотання про огляд офіційного веб-сайту АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. №82) з огляду на те, що останнім не наведено достатнього обґрунтування необхідності огляду та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПриватБанк», оскільки матеріали справи містять Умови та Правила надання банківських послуг у письмовому вигляді.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1. ст.4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
15.05.2014р. ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ “ПриватБанк” з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим ним була підписана анкета-заява №б/н від 15.05.2014р. про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З підписанням відповідної анкети-заяви, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з запропонованими йому для ознайомлення Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (а.с. №29).
Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України ).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
При ухваленні рішення, надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності заявленої позивачем суми заборгованості, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 15.05.2014р. станом на 04.04.2023р. становить суму - 72 105грн. 79 коп., з яких: 58 985 грн. 57 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 13 210 грн. 22 коп. - заборгованість по простроченим відсоткам.
Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунків заборгованості (а.с.№8-14), які долучені до позовної заяви. Відповідність розрахунків не була спростована відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при ухваленні рішення суд керується розрахунком позивача.
Згідно наданого банком розрахунку вбачається, що після укладення договору, ОСОБА_1 користувався наданими банком кредитними коштами в межах розміру кредитного ліміту, проте допустив систематичне прострочення погашення заборгованості.
Крім того, долучена до позову виписка з карткового рахунку відповідача також вказує, що відповідач користувався грошовими коштами (використовував для власних потреб в межах розміру встановленого на карту ліміту, отримував кошти шляхом зняття готівки в банкоматі, здійснював розрахунки через термінали), здійснював часткове погашення заборгованості, а отже, прийняв запропоновані банком умови щодо розміру кредитного ліміту (а.с. №69-77).
Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів та має статус первинного документу, який містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.2012р. № 578/5.
Факт користування відповідачем кредитними коштами з використання платіжного засобу не спростовано відповідачем іншими належними доказами. Матеріали справи не містять даних, щодо незаконного зняття коштів з використанням кредитної картки та незаконну видачу кредитної карти на ім'я ОСОБА_1 третім особам.
Таким чином, доказом фактів: встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок, користування відповідачем кредитними коштами є виписка по рахунку, яка є належним доказом надання кредитних коштів. Відповідний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20.10.2020р. у справі №456/3643/17 (провадження № 61-9882 св20).
Отже, враховуючи, що відповідач повністю зобов'язання по погашенню боргу по тілу кредиту не виконав, чим порушив вимоги ст.ст.1049, 1054 ЦК України, позивач має право вимагати стягнення з відповідача заборгованості по кредиту у розмірі 58 985 грн.57коп.
Також, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 15.05.2014р. посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини договору.
Частина ч.6 ст.81 ЦПК України визначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що у анкеті-заяві, яка була підписана відповідачем 15.05.2014р., не зазначена процентна ставка, виходячи з якої позивачем нараховуються проценти за користування кредитом. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування.
Крім того, суд зауважує, що за наданими позивачем розрахунками заборгованості вбачається, банком при обрахунку боргу неодноразово збільшувався розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами, при цьому не надано належних доказів погодження з клієнтом відповідної умови, як це передбачено ст.1056-1 ЦК України.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надану редакцію Тарифів банку та Умов та правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи 15.05.2014р. анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання клієнтом анкети-заяви містили умови щодо сплати відсотків саме у зазначених в цих документах розмірах і порядку нарахування, як про це наголошує позивач у позовній заяві.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір відсотків, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст. 11 Закону України від 12.05.1991р. № 1023-XII “Про захист прав споживачів” ).
Згідно з пунктом 22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996р. №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11.07.2013р. у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
В даному випадку відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ КБ “ПриватБанк” дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування щодо розміру та порядку нарахування відсотків та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Такі висновки відповідають правовим позиціям, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21.08.2019р. у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16.08.2019р. у справі №595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), які в силу ч.2 ст.416 ЦПК України є обов'язковими для застосування судами в аналогічних правовідносинах.
Одночасно з позовною заявою представником позивача подано клопотання про огляд веб-сайту, у якому він, посилаючись на ч.7 ст.85 ЦПК України, просить здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ “ПриватБанк” за посиланням https://privatbank.ua.terms.
Суд відхилив заявлене представником позивача клопотання, оскільки ним не наведено достатнього обґрунтування необхідності огляду та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПриватБанк», оскільки матеріали справи містять Умови та Правила надання банківських послуг у письмовому вигляді.
Підсумовуючи викладене, позовні вимоги АТ КБ “ПриватБанк” підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 58 985 грн.57коп. Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 13 210 грн. 22 коп. не ґрунтуються на умовах договору, а тому не підлягають задоволенню.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 2 195 грн. 62 коп. (58 985 грн. 57коп. х 2 684 грн. : 72 105грн. 79 коп.).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 634, 638, 648, 1054 ЦК України, постановами Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), постановами Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21.08.2019р. у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16.08.2019р. у справі №595/290/17-ц (провадження №61-29972св18), ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 15.05.2014р. станом на 04.04.2023р. за тілом кредиту у розмірі 58 985 грн.57коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 195 грн. 62 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: Ткаченко Н.В.