Справа № 199/6341/23
(2-о/199/239/23)
РІШЕННЯ
іменем України
25.10.2023
м. Дніпро
справа №199/6341/23
провадження № 2-о/199/239/23
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Подорець О.Б.
секретаря судового засідання Терентієвої Я.О.
учасники справи:
заявник ОСОБА_1
заінтересована особа - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
заінтересована особа - Амур-Нижньодніпровський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної Міграційної служби України в Дніпропетровській області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Амур-Нижньодніпровський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної Міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України», а саме 13 листопада 1991 року, -
за участі учасників справи:
заявника ОСОБА_1
представника заінтересованої особи Стахової О.В.
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України», а саме 13 листопада 1991 року.
В обґрунтування заяви посилався на те, що він народився в м. Моспине Донецької області, про що зазначено у свідоцтві про народження, копія якого наявна у нього. Документів, які б посвідчували його особу, підтверджували навчання у школі №153 у нього відсутні через окупацію м. Донецька.
За таких обставин, заявник просить суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Моспине Донецької області, на території України станом на 24 серпня 1991 року та на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України», а саме 13 листопада 1991 року.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, посилаючись на підстави зазначені у заяві.
Представник заінтересованої особи Амур-Нижньодніпровського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної Міграційної служби України в Дніпропетровській області Стахова О.В. у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечувала, підтримавши наданий відзив на заяву, а також пояснила, що заявником не надано жодного доказу його проживання на території України станом на 24.08.1991 та на 13.11.1991, а також не надано доказів на підтвердження його особи, оскільки особу ОСОБА_1 не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Заінтересованою особою Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до суду надано заяву щодо розгляду справи за відсутності їх представника.
Вислухавши заявника, представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Частиною першою статті 15 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу IV ЦПК України.
Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно вимог частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
При цьому суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.
Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України «Про громадянство України).
Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Законом України «Про громадянство України» і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.
Указом Президента України №215 від 27 березня 2001 року, в редакції Указу Президента України №588/2006 від 27 червня 2006 року, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).
Пунктом 7 Порядку визначено, що встановлення належності до громадянства України стосується:
а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України;
б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту;
в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.
Оформлення належності до громадянства України стосується осіб, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та дітей таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття.
Перевірка належності до громадянства України стосується осіб, які перебувають за кордоном і в яких відсутні документи, що підтверджують громадянство України, або якщо виникла необхідність перевірки факту перебування таких осіб у громадянстві України.
Згідно з пунктом 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає:
а) заяву про встановлення належності до громадянства України;
б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт);
в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Пунктом 25 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Враховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України «Про громадянство» і може пов'язуватися із фактом проживання або постійного проживання на території України в певний час і такий факт може бути встановлено на підставі судового рішення.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №522/20494/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19, від 20 грудня 2021 року у справі №499/700/19.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 просив встановити факт його постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року та набрання чинності Законом України «Про громадянство України» 13 листопада 1991 року.
Зазначав, що встановлення цього факту необхідно для реалізації права оформити встановлення належності до громадянства України на підставі пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» та подальшого отримання паспорту громадянина України та реєстрації шлюбу.
На підтвердження своїх вимог заявник надав до суду копії:
- свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 25 вересня 1965 року, відповідно до якого ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Моспине Пролетарського району Донецької області;
- паспорту ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_2 ;
- РНОКПП ОСОБА_2 ;
- свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 04 листопада 1969 року, відповідно до якого ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Моспине Пролетарського району Донецької області;
- свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , № НОМЕР_4 .
Надана заявником копія свідоцтва про народження підтверджує лише факт народження заявника в 1965 році, оригінал відсутній. Надана копія не містить відмітки про отримання ним паспорта громадянина СРСР.
Посилання заявника на втрату оригіналу паспорта не підтверджені його офіційним зверненням до правоохоронних органів та засобів масової інформації.
Інші докази також не підтверджують факт постійного проживання заявника на території України станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року.
Виходячи із зазначеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки заявник не довів належними та допустими доказами належності його до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України, тому вимоги заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, є недоведеними.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 293, 315-319 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Амур-Нижньодніпровський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної Міграційної служби України в Дніпропетровській області, про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство України», а саме 13 листопада 1991 року - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати віднести на рахунок заявника.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 03 листопада 2023 року.
заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП відсутній, місце проживання - АДРЕСА_1 .
заінтересована особа - Амур-Нижньодніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 33339868, місце знаходження - просп. Слобожанський, буд. 15, м. Дніпро, 49081.
заінтересована особа Амур-Нижньодніпровський відділ у місті Дніпрі Головного управління Державної Міграційної служби України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37806243, місце знаходження - пр. Мануйлівський, 31, м. Дніпро, 49023.
Суддя О.Б.Подорець