ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа №340/5809/20
адміністративне провадження № К/9901/27895/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 (головуючий суддя: Коршун А.О., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі № 340/5809/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - ГУПФУ в Кіровоградській області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 провести перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди судді який працює на відповідній посаді;
зобов'язати ГУПФУ в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 19.02.2020 згідно довідки №164 від 20.02.2020 року, виданої ТУ ДСА України в Кіровоградській області, у розмірі 90% від суддівської винагороди судді який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 27.01.2021 позов задовольнив:
визнав протиправними дії відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, при здійсненні його перерахунку з 19.02.2020;
зобов'язав ГУПФУ в Кіровоградській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного ОСОБА_1 , виходячи з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки № 164 від 20.02.2020, виданої ТУ ДСА України в Кіровоградській області, та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 29.06.2021 скасував рішення суду першої інстанції у частині застосування « 90%» під час здійснення ГУПФУ в Кіровоградській області перерахунку і виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та у цій частині прийняв нову постанову, якою абзац 3 резолютивної частини рішення суду першої інстанції від 27.01.2021 виклав у наступній редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно із довідкою ТУ ДСА у Кіровоградській області №164 від 20.02.2020р. у відповідності до вимог ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 р.».
У решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 залишив без змін.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Кіровоградській області та з 01.10.2016 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначено у розмірі 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Своєю чергою, постановою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 06.12.2016 у справі № 385/1489/16-а було зобов'язано УПФУ в Гайворонському районі Кіровоградської області призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 (дев'яносто) відсотків суддівської винагороди (зарплати) працюючого судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області, згідно довідки територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області від 30.09.2016 № 951, без обмежень максимальним розміром, починаючи з наступного дня після звільнення, тобто з 01 жовтня 2016 року, з правом на перерахунок в наступному щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у зв'язку із зміною розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
20.02.2020 ТУ ДСА України в Кіровоградській області позивачу видано довідку №164 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до норм Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020.
27.02.2020 позивач звернувся до ГУПФУ в Кіровоградської області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Кіровоградській області № 164 від 20.02.2020.
Рішенням ГУПФУ в Кіровоградської області від 03.03.2020 № 10 позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», оскільки перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачу проведено виходячи із розміру суддівської винагороди встановленої на 01.01.2020 та обчисленої згідно діючих, на момент проведення такого перерахунку, законодавчих норм.
Позивач вважаючи безпідставною таку відмову у перерахунку йому довічного грошового утримання судді у відставці з 18.02.2020, звернувся з позовом до суду.
Кіровоградський окружний адміністративний суд рішенням від 04.09.2020 у справі № 340/1183/20 адміністративний позов задовольнив частково:
визнав протиправним і скасував рішення ГУПФУ в Кіровоградській області № 10 від 03.03.2020 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі заяви від 27.02.2020 та довідки про розмір суддівської винагороди від 20.02.2020 № 164;
зобов'язав ГУПФУ в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі заяви від 27.02.2020 та відповідно до довідки ТУ ДСА України в Кіровоградській області № 164 від 20.02.2020, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Вирішуючи спір у справі № 340/1183/20, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога в частині зобов'язання відповідача провести перерахунок у розмірі 90% та без обмеження граничного розміру є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки рішенням ГУПФУ в Кіровоградській області № 10 від 03.03.2020 не змінювався відсотковий розмір довічного грошового утримання та не обмежувався граничний розмір такого утримання, а тому між сторонами не виник спір у цій частині. Натомість, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає лише порушене право. Водночас суд не здійснює захист прав на майбутнє, без встановлення фактичного порушення, ґрунтуючись лише на припущенні про можливість неправомірної поведінки суб'єкта владних повноважень.
На виконання судового рішення у справі № 340/1183/20, ГУПФУ в Кіровоградській області проведено позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 виходячи з 60% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, про що повідомлено його листом від 10.11.2020 № 3085-3528/К-03/8-1100/20.
Вважаючи зменшення відсоткового значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 60 % протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позивач вважає, що відповідач незаконно зменшив відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % до 60 %, оскільки відсотковий розмір 90 був йому визначений судовим рішенням у справі №385/1489/16-а. Наполягає, що при перерахунку довічного грошового утримання на виконання рішення суду у справі № 340/1183/20, підлягала врахуванню лише сума, визначена у довідці ТУ ДСА України в Кіровоградській області № 164 від 20.02.2020, а відсоткове значення не могло бути зменшено. За таких обставин, позивач вважає, що відповідач прийняв абсолютно незаконне рішення, що суперечить закону та виходить за межі його компетенції, встановленої законом, оскільки зробив новий розрахунок, а не перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та встановив його у розмірі 50% від грошового утримання діючого судді замість 90 %.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що не допустив порушень вимог законодавства, оскільки виконав рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі № 340/1183/20, а саме здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки ТУ ДСА України в Кіровоградській області № 164 від 20.02.2020.
Також відповідач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-рп/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) ряд положень розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами, зокрема пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, яким було введено диференціацію у визначенні розміру суддівської винагороди та розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від проходження кваліфікаційного оцінювання, визнано неконституційним та втратив чинність з дня ухвалення цього рішення. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та відсоткової ставки 90%.
На переконання відповідача, діючою нормою є частина третя статті 142 Закону № 1402-VIII, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Позивач має стаж роботи на посаді судді 25 років 1 місяці 1 день. Відповідно, відсотковий розмір, який має виплачуватися, після проведеного перерахунку становить 60 %. Саме в такому розмірі, 60 відсотків, і проводиться виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як це передбачено частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку має визначатись у відповідності до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII, якою передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Проте суд першої інстанції звернув увагу на те, що зміна відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що призначалася позивачу відповідно до Закону № 2453-VI, відбулася вже після призначення та перерахунків щомісячного довічного грошового утримання позивача, а саме з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020.
Суд першої інстанції із відомостей, наявних у пенсій справі позивача, установив, що з 01.10.2016, враховуючи постанову Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 06.12.2016 у справі № 385/1489/16-а, ОСОБА_1 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді
Таким чином, суд першої інстанції констатував, що при перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі положень Закону №2453-VI, його розмір має обчислюватися, виходячи із розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у відсотках, право на які особа набула на момент виходу у відставку, і їх розмір не може бути зменшений наступними змінами в законодавстві.
Отже, за висновками суду першої інстанції, застосування відсоткового показника, передбаченого частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII, до перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача є протиправним, оскільки стосується призначення нового щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного.
Додатково суд першої інстанції зазначив, що при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці змінною величиною є лише розмір довічного грошового утримання, натомість відсоткове значення розміру довічного грошового утримання, яке обчислювалося при його призначенні, є незмінним.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці у зв'язку із підвищенням суддівської винагороди, протиправно зменшив розмір його щомісячного довічного грошового утримання, призначеного та виплачуваного у розмірі 90% відповідних сум суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, до 60% відповідних сум суддівської винагороди, що призвело до порушення права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у розмірі, встановленому законодавством.
Суд апеляційної інстанції частково погодився із висновками суду першої інстанції.
Зокрема, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи зробив обґрунтований висновок про те, що після визнання неконституційними положень пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII позивач, як суддя у відставці, набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до статті 135 та підпункту 4 пункту 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.
Водночас суд апеляційної інстанції визнав помилковими посилання позивача та суду першої інстанції на те, що такий перерахунок має бути здійснений, виходячи з 90% від суддівської винагороди працюючого судді.
Здійснення перерахунку грошового утримання судді у відставці передбачено частиною четвертою статті 142 Закону №1402-VIII, відповідно до якої у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Проте частиною третьою цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Одночасно суд апеляційної інстанції констатував, що вищезазначена норма закону не звужує зміст та об'єм гарантій незалежності судді, у тому числі і судді у відставці.
Отже, приймаючи до уваги, що вищевказана норма неконституційною не визнавалась, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що здійснення перерахунку грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, і до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково з різних законів, а тому констатував, що задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок і виплачувати позивачу щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90%, суд першої інстанції вибірково застосував норми різних законів, що свідчить про неправильне застосування ним норм матеріального права під час прийняття рішення у цій справі, що відповідно до статті 317 КАС України є підставою для скасування такого рішення суду (у певній частині).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач з 19.02.2020 має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Проте такий перерахунок повинен здійснюватися виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача повинен бути визначений відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII.
З наявних у матеріалах справи доказів суд апеляційної інстанції установив, що стаж позивача на посаді судді складає 25 років 8 місяців 22 дні, а тому розмір його щомісячного довічного грошового утримання, відповідно до положень частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII, повинен складати 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, плюс 10% (два відсотки грошового утримання судді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років: 25 - 20 = 5х2 =10%) грошового утримання. Одночасно, суд апеляційної інстанції наголосив, що «грошове утримання судді» не є тотожним «суддівській винагороді», визначення якої та її складові наведені у статті 135 Закону № 1402-VIII.
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 242 КАС України, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо застосування 90% під час здійснення перерахунку і виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що свідчить про обґрунтованість доводів апеляційної скарги у цій частині та необхідність, з урахуванням положень частини четвертої статті 317 КАС України, скасувати рішення місцевого суду у частині застосування « 90%» під час здійснення відповідачем перерахунку і виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та прийняти в цій частині позовних вимог нове рішення, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 у наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно із довідкою ТУ ДСА у Кіровоградській області № 164 від 20.02.2020р. у відповідності до вимог ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 р.».
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки тій обставині, що позивач реалізував своє право на відставку у вересні 2016 року, тобто до набрання чинності Закону № 1402-VIII. Протягом 2016 - 2020 років тривала судова реформа, змінювалося законодавство про статус суддів, в т.ч., і щодо розміру щомісячного довічного грошового утримання судді. Суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 09.12.2020 у справі №200/13595/19-а (висновок стосується випадків, коли внаслідок зміни законодавства скасовуються доплати, які особа вже отримувала). Водночас у справі, що розглядається, позивач реалізував право на відставку, отримував щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90%, а отже має право на його збереження у разі зміни законодавства, що узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.07.2021 у справі № 200/9113/20-а.
Скаржник стверджує, що його право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі є беззаперечним, гарантоване в силу положень статей 126, 130 Конституції України, статті 142 Закону № 1402-VIII, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 умови призначення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці є однаковими, як для суддів, які не проходили кваліфікаційне оцінювання, так і для тих, які пройшли таке оцінювання, скаржник вважає таким, що порушує зміст положень Конституції України.
Також скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував при вирішенні справи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18.
Відповідач скористався процесуальним правом та подав відзив на касаційну скаргу, у якому стверджує, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закону № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та відсоткової ставки.
Так, на виконання судового рішення у справі № 340/1183/20 позивачу здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці з 19.02.2020 на підставі довідки № 164. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці здійснено відповідно до частин третьої, четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII. Розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці після перерахунку складає 60 537,60 грн (100896 грн х 60%). Таким чином, відсутні правові підстави для здійснення повторного перерахунку на підставі довідки від 20.02.2020 № 164.
Додатково від позивача на адресу Верховного Суду надійшли письмові пояснення у справі. У цих поясненнях скаржник просить врахувати правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 11.05.2021 у справі № 560/3771/18, а також Третього апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 07.04.2021 у справі №160/12190/20.
Також скаржник посилається на те, що в оскаржуваному судовому рішення суду апеляційної інстанції відсутні висновки та обґрунтування застосування у спірних правовідносинах статті 58 Конституції України.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Спір у цій справі виник через те, що позивач вважає протиправними дії пенсійного органу щодо визначення під час перерахунку відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90 % на 60 %.
Позивач вважає, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має бути здійснений йому виходячи з 90% від суддівської винагороди працюючого судді.
Суд першої інстанції із такими аргументами позивача погодився.
Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо застосування 90% під час здійснення перерахунку і виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із чим скасував рішення місцевого суду у частині застосування «90%» під час здійснення відповідачем перерахунку і виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та прийняв у цій частині позовних вимог нове рішення шляхом викладення абзацу 3 резолютивної частини рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 у наступній редакції: «Зобов'язати ГУПФУ в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно із довідкою ТУ ДСА у Кіровоградській області № 164 від 20.02.2020 у відповідності до вимог частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020».
Позивач із такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується, що зумовило звернення із касаційною скаргою.
За правилами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у межах доводів та вимог касаційної скарги (застосування відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 %), Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно частин першої, третьої - четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII зі змінами.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI.
На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, частиною четвертою якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, частиною третьою статті 142 цього Закону визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
За такого правового регулювання, на переконання колегії суддів до відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.
Отже, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою цієї норми.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у справах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 24.09.2021 у справі №620/5437/20, від 11.10.2021 у справі №160/10640/20, від 15.02.2022 у справі №340/161/21 та від 02.08.2022 у справі №620/6361/20, від 11.04.2023 у справі №200/8353/20-а та від 09.05.2023 у справі №580/112/21, від 21.09.2023 у справі №340/645/21.
Також у вказаних вище постановах Верховний Суд дійшов наступного висновку:
« Крім того, слід звернути увагу, що перерахунок грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру відсоткового значення, визначеного частиною третьої статті 141 Закону 2453-VI від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів та суддів, які вийшли у відставку за Законом №1402-VIII, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом № 2453-VI, що не відповідає базовому принципу єдності статусу суддів, який означає однаковий підхід до встановлення рівня матеріального забезпечення судді.».
Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається, та який, відповідно, спростовує доводи скаржника.
Таким чином, оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для застосування при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача відсоткового розміру 90 %.
Одночасно колегія суддів зазначає, що приведена скаржником практика Великої Палати Верховного Суду (постанова від 09.12.2020 у справі № 200/13595/19-а), та Верховного Суду (постанови від 16.07.2021 у справі № 200/9113/20-а, від 04.02.2019 у справі № 240/5401/18, від 11.05.2021 у справі № 560/3771/18,) не є релевантною до обставин цієї справи.
Так, у справі № 200/13595/19-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що судді, стаж роботи яких на посаді судді на момент набрання чинності Законом № 192-VІІІ складав менше 3 років, але які отримували щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків, із набуттям чинності вказаного Закону право на отримання такої щомісячної доплати не втратили, а тому мають право її отримувати до набуття ними стажу роботи на посаді судді у 3 роки.
У справі № 200/9113/20-а Верховним Судом вирішувалося питання реалізації права судді на щомісячне довічне грошове утримання в контексті нормативно-правового регулювання, яке підлягає застосуванню (на момент коли особа набула право на відставку, або коли реалізувала таке право шляхом подання відповідної заяви та ухвалення з цього питання рішення).
Предметом спору у справі № 240/5401/18 є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Постанови КМУ № 704 відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103.
У справі № 560/3771/18 вирішувалося питання чи входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, матеріальна допомога на оздоровлення.
Касаційна скарга не містить об'єктивних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які визначені законом в якості підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині.
В решті висновків суду апеляційної інстанції постанова від 29.06.2021 у межах цього касаційного провадження позивачем не оскаржується, відповідно, враховуючи положення статті 341 КАС України, і не переглядається.
Своєю чергою, колегія суддів не ототожнює відзив на касаційну скаргу із самою касаційною скаргою за правовою природою та наслідками, відповідно у суду відсутні правові підстави виходити за межі доводів касаційної скарги позивача та надавати оцінку аргументам пенсійного органу, наведеним у відзиві на касаційну скаргу щодо відсутності законодавчо визначених підстав для здійснення повторного перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.06.2021 у справі №340/5809/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
Я. О. Берназюк
В. М. Шарапа