ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 640/14662/19
провадження № К/9901/4579/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №640/14662/19
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року (у складі головуючого судді Кармазіна О.А) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року (у складі: головуючого - судді Земляної Г. В., суддів: Парінова А. Б., Собківа Я. М.),
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства енергетики та захисту довкілля України (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , третя особа) в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Конкурсної комісії Мінприроди від 26.07.2019 в частині визнання переможцем конкурсу на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_2 .
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що будучи учасником конкурсу, вбачає наявність під час його проведення порушень, які на його думку є підставою для скасування рішення конкурсної комісії. Позивач звертав увагу, що відповідно до статті 12 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" встановлено, що управління національними природними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями, яких очолюють керівники, що мають екологічну, біологічну або географічну освіту. Проте, як вказував позивач, ОСОБА_2 не має профільної освіти для зайняття посади керівника (директора парку) спеціальної адміністрації національного парку, як того вимагає частина 1 статті 12 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю:
Визнано протиправним з моменту прийняття та скасовано рішення Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, оформлене протоколом № 9 від 26.07.2019 в частині визнання переможцем конкурсу на посаду директора Нижньодністровського національного природного парку ОСОБА_2 .
4. Суди першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи судові рішення, виходили з того зокрема, що напрямок підготовки ОСОБА_2 у ВНЗ не відповідає вимогам, встановленим статтею 12 зазначеного Закону, що, у свою чергу, свідчить про протиправність визнання позивача переможцем та, відповідно, про протиправність оскаржуваного рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
5. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій у даній адміністративній справі, ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, із врахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі №640/14662/19 та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
6. В обґрунтування поданої скарги касатор зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права із порушенням норм процесуального права.
7. Як вважає ОСОБА_2 , у Нижньодністровського національного природнього парку (далі - Нижньодністровський НПП) відсутній статус спеціальної адміністрації, а відтак, судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору необхідно було керуватись частиною 4 статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», де зазначено що управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об'єкти, а відтак на директора Нижньодністровського НПП не розповсюджуються вимоги щодо освіти, передбачені статтею 12 Закону.
8. Також, скаржник зазначає, що Порядок проведення конкурсу та призначення на посаду керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Міністерства екології та природних ресурсів України, затвердженого Наказом Міністерства екології та природніх ресурсів України від 17.04.2018 №123, не містить вимоги щодо наявності у керівника установи природньо-заповідного фонду відповідної спеціальності, яку повинен мати конкурсант.
9. Окрім цього ОСОБА_2 вказує, що копії письмових доказів, які оцінені судами попередніх інстанцій, не засвідчені в установленому законодавством порядку, що унеможливлює їх використання на підтвердження обставин, що входять до предмету доказування у даній справі. Також, матеріали справи не містять докази направлення відповідачем поданих до суду доказів третій особі.
10. Разом із касаційною скаргою було подано заяву про зупинення виконання судового рішення, в якій касатор просить зупинити виконання судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019 у справі №640/14662/19.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. 18 лютого 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
12. Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 18.02.2020 визначено новий склад суду: Жук А.В. (головуючий суддя), Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.
13. Ухвалою Верховного Суду від 14.04.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі №640/14662/19.
14. Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2020 зупинено дію рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року у справі №640/14662/19 до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
15. Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2023 дану адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Наказом Мінприроди від 23.04.2019 № 151 "Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад керівників установ природно-заповідного фонду, що належать до сфери управління Мінприроди" оголошено, у тому числі, конкурс на зайняття посади директора Нижньодністровського НПП.
17. Інформація про проведення конкурсу та вимоги до претендентів оприлюднена 23.04.2019 на сайті Міністерства. Документи на конкурс приймалися по 07.05.2019 включно.
18. Зокрема, ОСОБА_2 подано диплом бакалавра 2007 року про отримання базової вищої освіти за напрямом підготовки "Водні біоресурси" із здобуттям кваліфікації бакалавра фахівця з іхтіології та рибництва. Крім того, надано диплом спеціаліста 2008 року про отримання повної вищої освіти за спеціальністю "Водні біоресурси" із здобуттям кваліфікації професіонала з іхтіології та рибництва.
19. Відповідно до протоколу засідання Комісії № 7 від 29.05.2019 розглянуто питання про допуск або не допуск претендентів до подальшого конкурсного відбору, зокрема, на посадку директора Нижньодністровського НПП, з якого вбачається, що документи відносно керівництва вищезгаданого НПП подано такими особами:
ОСОБА_3 - 1956 р.н., спеціальність біологія, кваліфікація біолог, вчитель біології та хімії Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, 2007 рік, науковий ступінь кандидата біологічних наук зі спеціальності біологія; стаж роботи за професіями керівника - понад 3 роки;
ОСОБА_1 - 1967 р.н., спеціальність зоологія, кваліфікація спеціаліст біолого-зоолог, викладач біології та хімії, Київський університет імені тараса Шевченка, 1999 рік, науковий ступінь кандидата біологічних наук зі спеціальності екологія; стаж роботи за професіями керівника - понад 3 роки;
ОСОБА_4 - 1974 р.н., Державний вищий навчальний заклад "Херсонський державний аграрний університет", 2014 рік, спеціальність "Водні біоресурси", кваліфікація професіонал з іхтіології та рибництва; стаж роботи за професіями керівника - понад 3 роки;
ОСОБА_5 - 1974 р.н., Одеський державний економічний університет, 2001 рік, спеціальність "Фінанси", кваліфікація економіст, державний вищий навчальний заклад "Херсонський державний аграрний університет", 2017, магістр спеціальність "Водні біоресурси", кваліфікація дослідник з водних біоресурсів та аквакультури; Національний університет біоресурсів і природокористування України, 2017 рік, спеціальність "лісове господарство", кваліфікація спеціаліст лісового господарства; стаж роботи за професіями керівника - понад 3 роки;
ОСОБА_6 - 1979 р.н., Державний вищий навчальний заклад "Херсонський державний аграрний університет", 2008рік , спеціальність "Водні біоресурси", кваліфікація професіонала з іхтіології та рибництва; стаж роботи за професіями керівника - понад 3 роки.
20. Серед вказаних осіб допущено до участі у конкурсі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 .
21. Відповідно до протоколу конкурсної комісії № 8 від 06.08.2019, зокрема, ОСОБА_2 надав 100% правильних відповідей, ОСОБА_1 - 100% правильних відповідей. Крім того, проведено розв'язання ситуаційних завдань.
22. Відповідно до протоколу комісії № 9 від 26.07.2019 визначено, що визначення результатів розв'язання ситуаційних завдань здійснювалось кожним членом комісії індивідуально та було внесено до зведеної відомості середніх балів. Претенденти, зокрема, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , отримали середній бал більше одного та допущені до наступного етапу конкурсного відбору.
23. За результатами проведених співбесід визначено переможцем конкурсу ОСОБА_2 , голосування "за" - 6, "проти" - 0, "утримались" - 1. Відносно ОСОБА_1 голоси розподілилися: "за" -1, "проти" - 0, "утримались" - 6. Відносно ОСОБА_3 : "за" - 0, "проти" - 6, "утримались" - 1.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
26. Виходячи зі змісту касаційної скарги та заяви про усунення недоліків касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування статей 72, 73, 74 КАС України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справах № 813/4647/17, № 816/506/17 та у справі №2а-15994/12/2670.
27. Окрім того, підставами касаційного оскарження є пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті, є порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 і 3 статті 353 КАС України, а саме якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 2 статті 353 КАС України.
28. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
29. Відповідно до частин 1-2 статті 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
30. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (частина 4 статті 94 КАС України).
31. Відповідно до частини п'ятої вказаної статті учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
32. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються такими засобами, як письмовими, речовими і електронними доказами.
33. Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
34. Відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
35. Відповідно до частин 8-9 статті 79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
36. Виходячи із підстав касаційного оскарження та постанов Верховного Суду, на неврахування яких посилається касатор, слід зазначити, що при вирішенні питання подібності правовідносин у судових справах, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).
37. Верховний Суд констатує, що правовідносини у справах, №813/4647/17, №816/506/17, №2а-15994/12/2670 не є подібними із даною справою. У вказаних справах предметом позову є оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень податкового органу (справи №№813/4647/17, 816/506/17) та визнання незаконними дій податкового органу по нарахуванню земельного податку за користування земельними ділянками, визнання незаконними дій Державного агентства земельних ресурсів України з внесення в Державний земельний кадастр відомостей (справа №2а-15994/12/2670).
38. Однак, у постановах від 02 жовтня 2018 року у вказаних справах, Верховним Судом зверталась увага, що надання оцінки доказам, які не засвідчені належним чином та встановлення обставин на підставі таких доказів є порушенням норм процесуального права.
39. Повертаючись до матеріалів даної справи, Верховний Суд знаходить певні недоліки щодо засвідчення, зокрема, поданих відповідачем у відзиві на позовну заяву доказів.
40. Проте, Верховний Суд звертає увагу, що Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2019 ОСОБА_2 залучено до участі в справі в якості третьої особи. Представник третьої особи - адвокатом Жогіна О.О. (згідно заяви від 03.10.2019) 07 жовтня 2019 було ознайомилася із матеріалами даної адміністративної справи. Матеріалами справи також встановлено, що судом направлялись на адреси третьої особи ряд поштових відправлень, що містили процесуальні документи та матеріали справи, які повертались до суду, із відмітками поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання» та «адресат відсутній» тощо.
41. Верховним Судом враховується й те, що ОСОБА_2 під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій не ставилось під сумнів відповідність поданих копій документів, що наявні в матеріалах справи.
42. А відтак, доводи касатора в частині порушення судами попередніх інстанцій вимог процесуального закону щодо оцінки доказів, копії яких належним чином не засвідчені, частково знайшли своє підтвердження. Однак, із врахуванням викладеного, такі порушення, на переконання колегії суддів Верховного Суду, в розумінні положень пункту 4 частини 2 статті 353 КАС України, не можуть слугувати самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
43. В касаційній скарзі скаржник також піднімає питання неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та зазначає, що у Нижньодністровського національного природнього парку відсутній статус спеціальної адміністрації, а відтак, судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору необхідно було керуватись частиною 4 статті 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», де зазначено що управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об'єкти, а відтак на директора Нижньодністровського НПП не розповсюджуються вимоги щодо освіти, передбачені статтею 12 Закону.
44. Відповідно до статті 11 Закону України «Про природо-заповідний фонд України» (далі - Закон) уповноваженими органами державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Для забезпечення державного управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду можуть утворюватися спеціальні підрозділи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
45. Стаття 12 вказаного Закону визначає, що управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями. Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які мають екологічну, біологічну або географічну освіту та які призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим - також з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Спеціальні адміністрації можуть створюватися також для управління ботанічними садами, дендрологічними парками, зоологічними парками місцевого значення та парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва за рішенням органів, у віданні яких вони перебувають.
До складу спеціальної адміністрації по управлінню територіями та об'єктами природно-заповідного фонду входять відповідні наукові підрозділи, служби охорони, екологічної освіти, господарського та іншого обслуговування.
Спеціальні адміністрації здійснюють управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду відповідно до положень про території та об'єкти природно-заповідного фонду і проектів організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об'єкти.
46. Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи статус Нижньодністровського НПП (щодо спеціальної адміністрації) не досліджувався.
47. Частина 3 статті 2 КАС України визначає, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, зокрема є: верховенство права (пункт 1), рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 2), змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4) тощо.
48. Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
49. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина 4 статті 9 КАС України).
50. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
51. Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України), Верховний Суд не може ні погодитись, ні відхилили дані доводи ОСОБА_2 .
52. В контексті наведеного, Верховний Суд вважає, що для того, щоб дійти правильного висновку, чи застосовуються вимоги щодо освіти, передбачені статтею 12 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до ОСОБА_2 , як директора Нижньодністровського НПП, справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції для дослідження статусу Нижньодністровського національного природнього парку.
53. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
54. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
55. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження, Верховний Суд встановив неповне з'ясування обставин даної справи судами попередніх інстанцій, а тому в силу положень статті 353 КАС України, касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
56. Під час нового розгляду цієї справи необхідно врахувати висновки, зроблені у цій постанові, та на основі закріплених у КАС України принципів, забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного і повного дослідження та вивчення всіх обставин даної справи, необхідних для прийняття законного й обґрунтованого судового рішення.
57. Згідно із частиною третьою статті 375 КАС України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
58. Враховуючи, що за результатом касаційного перегляду оскаржувані судові рішення скасовуються із направленням справи на новий судовий розгляд, немає підстав для поновлення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року у цій справі.
59. Разом з тим, Суд звертає увагу, що 15 грудня 2022 року набрав чинності Закон України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», яким ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
60. У пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
61. А тому ця справа направляється на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
62. 3 огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року у справі №640/14662/19 скасувати.
3. Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк,
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду