ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 640/21138/20
провадження № К/9901/31748/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, заборону вчинення дій, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Чаку Є.В., суддів - Федотова І.В., Єгорової Н.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Квант» (далі - ДП «Науково-дослідний інститут «Квант») звернулося до суду з позовом, у якому просило:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 серпня 2020 року №62869435, видану державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. на вимогу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 07 липня 2020 року №Ю-187-50 та стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 221 871,88 грн.;
- заборонити Печерському районному відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до 20 жовтня 2022 року вчиняти виконавчі дії відносно ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» відповідно до Закону України від 02 червня 2016 року№1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що державний виконавець прийняв оскаржувану постанову від 21 серпня 2020 року всупереч прямої заборони на вчинення виконавчих дій стосовно ДП «Науково-дослідний інститут «Квант», передбаченої пунктом 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 жовтня 2019 року №145-IX «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (далі - Закон №145-IX).
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
3. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 жовтня 2020 року позов задовольнив частково - визнав протиправною та скасував постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 серпня 2020 року №62869435 Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). У задоволенні іншої частини адміністративного позову суд відмовив.
4. Місцевий адміністративний суд мотивував свої висновки тим, що відповідно до Додатку 2 до Закону України від 07 липня 1999 року №847-ХІV «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» включено до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані. Зважаючи на те, що Закон №145-IX, яким прямо встановлено заборону на вчинення виконавчих дій відносно боржника, у тому числі, щодо виконання рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами, набрав чинності до відкриття державним виконавцем виконавчого провадження №62869435 відносно боржника ДП «Науково-дослідний інститут «Квант», оскаржувана постанова державного виконавця є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
5. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що заборона щодо вчинення виконавчих дій відповідно до Закону №1404-VIII до 20 жовтня 2022 року передбачена пунктом 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-IX та є обов'язковою для відповідача, тому підстав для задоволення вимог в частині заборони відповідачеві до 20 жовтня 2022 року вчиняти виконавчі дії відносно ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» відповідно до Закону №1404-VIII немає.
6. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11 листопада 2020 року скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалив у цій частині нове судове рішення - про відмову у задоволенні позову.
7. Апеляційний суд мотивував свої висновки тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження є не виконавчою дією, а підставою для вчинення чи не вчинення подальших виконавчих дій у порядку, визначеному Законом №1404-VIII. Оскільки у розглядуваному випадку за виконавчим документом з позивача стягнуто саме грошові кошти, то заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом №145-IX, не поширюється на виконання вказаного виконавчого документу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
8. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2020 року.
9. Підставою касаційного оскарження судового рішення скаржник зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), пославшись на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №2-а-320/11, від 11 червня 2020 року у справі №826/14506/17, від 28 листопада 2019 року у справі №907/134/17, від 30 червня 2020 року у справі №461/3761/19, від 12 серпня 2020 року у справі №460/1889/19, від 15 травня 2020 року у справі №904/5697/18, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №0340/1792/18.
10. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-IX та внаслідок цього помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
11. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
12. Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020 відкрито касаційне провадження за скаргою ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 328 КАС України.
13. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2021 відмовлено ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
14. Ухвалою Верховного Суду 02.11.2023 закінчено підготовчі дії у цій справі та призначено її до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
15. 20 серпня 2020 року Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ю-187-50 від 07 липня 2020 року щодо стягнення з ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» недоїмки зі сплати ЄСВ у сумі 2 218 718,84 грн, яка є виконавчим документом.
16. 21 серпня 2020 року відповідач прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №62869435, пунктом 3 якої стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 221 871,88 грн.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
17. За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
18. Надаючи оцінку спірним правовідносинам у межах підстав касаційного оскарження, з яких було відкрито касаційне провадження у цій справі, колегія суддів зазначає таке.
19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.
21. За правилами пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець починає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
22. 20 жовтня 2019 року набрав чинності Закон №145-IX, відповідно до пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
23. Згідно з Додатком 2 до Закону України від 07 липня 1999 року №847-ХІV «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» (252006, м. Київ, вул. Димитрова, 5, код ЄДПОУ 14308138) включено до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані; Орган управління Мінпромполітики.
24. Отже, станом на 20 жовтня 2019 року до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» включено дані про ДП «Науково-дослідний інститут «Квант».
25. Поряд із цим, системний аналіз змісту норми пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ разом з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону №145-ІХ, свідчить про їх спрямування на необхідність збереження об'єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв'язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур.
26. При цьому, винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
27. Тобто, вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти, що узгоджується з положеннями чинного законодавства України, а також відповідає меті та суті Закону №145-ІХ.
28. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що передбачена пунктом 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ можливість проводити виконавчі дії стосується лише стягнення тих грошових коштів і товарів, які були передані у заставу за кредитними договорами, оскільки положення щодо заборони вчинення виконавчих дій, передбачені пунктом 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ, слід застосовувати таким чином, що ця заборона не поширюється на стягнення грошових коштів боржників у будь-яких правовідносинах, а також окремо на стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами, які були ними укладені.
29. Такий висновок щодо застосування пункту 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 року у справі №910/12809/19. Також цю позицію застосував Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 березня 2021 року у справі №640/24905/19 і колегія суддів не вбачає підстав від неї відступати.
30. Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо можливості стягнення грошових коштів з позивача, включеного до затвердженого Законом №847-XIV Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані (додаток 2 до цього Закону), та відсутності у зв'язку із цим правових підстав для скасування оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, ґрунтуються на правильному застосуванні пункту 3 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ. Доводи скаржника цих висновків не спростовують.
31. Водночас колегія суддів не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження є не виконавчою дією, а підставою для вчинення чи не вчинення подальших виконавчих дій у межах Закону № 1404-VІІІ, оскільки з аналізу норм цього Закону слідує, що прийняття державним виконавцем певного процесуального акту, який має індивідуальний та самостійний характер (зокрема й постанови про відкриття виконавчого провадження), підпадає під поняття «виконавча дія». Винесення постанови про відкриття виконавчого провадження включено до Переліку виконавчих дій та строків їх вчинення (додаток до Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 05 серпня 2016 року № 2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за №1126/29256). Втім, не зважаючи на помилковість цих висновків апеляційного суду, спір по суті позовних вимог він вирішив правильно.
32. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №2-а-320/11, від 11 червня 2020 року у справі №826/14506/17, від 28 листопада 2019 року у справі №907/134/17, від 30 червня 2020 року у справі №461/3761/19, від 12 серпня 2020 року у справі №460/1889/19, від 15 травня 2020 року у справі №904/5697/18, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №0340/1792/18.
33. Колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та установлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
34. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15 травня 2020 року у справі №904/5697/18, не заслуговують на увагу, оскільки Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі №910/12809/19 відступив від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №904/5697/18.
35. У решті постанов, на які посилається скаржник - від 28 листопада 2019 року у справі №907/134/17, від 20 травня, 11, 30 червня, 12 серпня та 07 жовтня 2020 року у справах №0340/1792/18, №826/14506/17, №461/3761/19, №460/1889/19, №2-а-320/11, висновки Верховного Суду не стосуються застосування положень Закону №145-ІХ у поєднанні з нормами Закону №1404-VIII, а спірні правовідносини не зумовлені питанням можливості стягнення грошових коштів з боржника, включеного до затвердженого Законом №847-XIV Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Зазначені справи як за змістом спірних правовідносин, так і за їх нормативно-правовим регулюванням суттєво відрізняються від справи, яка переглядається, а отже висновки Верховного Суду у цих справах не є релевантними.
36. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного по суті висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
37. З огляду на те, що неврахування апеляційним судом обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме того, що постанова про відкриття виконавчого провадження є виконавчою дію, не призвело до ухвалення неправильного судового рішення по суті розгляду справи, тому постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року слід змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
38. Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
39. Таким чином, оскільки апеляційний суд при ухваленні оскаржуваної постанови не допустив порушень норм процесуального права, а неправильне застосування норм матеріального права не призвело до ухвалення неправильного судового рішення по суті, вказане судове рішення слід змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.
IV. Висновки щодо судових витрат
40. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» задовольнити частково.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №640/21138/20 змінити в частині мотивів, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
3. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року у справі №640/21138/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А. В. Жук
Н. М. Мартинюк
Ж. М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду