ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 560/8238/22
адміністративне провадження № К/990/10049/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.12.2022 (головуючий суддя - Д.Д. Гнап)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 (головуючий суддя - М.М. Капустинський, судді - Т.В. Сапальова, Р.В. Ватаманюк)
у справі № 560/8238/22
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання дій протиправними та скасування наказу,
установив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2, в якому просив визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 по видачі наказу № 37 від 24.02.2022 у частині мобілізації та призначення, зарахування до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та на всі види забезпечення солдата запасу ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 24.02.2022 - стрільцем першого відділення першого взводу роти охорони третього відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 Хмельницької області, ВОС - 100915А протиправним та скасувати даний наказ.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що оскаржуваний наказ в частині призову позивача на військову службу та призначення на військову службу прийнятий з грубим порушенням норм права, оскільки на утриманні позивача перебуває донька, яка є особою з інвалідністю II групи, а тому позивач відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.12.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 484 параграфу 4 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 24.02.2022 № 37 щодо призначення та зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2.
4. При ухваленні рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки на утриманні позивача перебуває донька, яка є особою з інвалідністю II групи, тому в силу положень абзацу восьмого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у лютому 2022 року.
Короткий зміст касаційної скарги
5. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
6. Підстави, на яких подана касаційна скарга скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник вказує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 8 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у подібних правовідносинах.
7. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач вказує, що стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає випадки, за наявності яких військовозобов'язані мають можливість скористатися правом на відстрочку від призову на військову службу. Щоб скористатися правом на відстрочку, військовозобов'язаний повинен подати заяву та долучити підтверджуючі документи. Не подавши 24.02.2022 такої заяви та не надавши відповідних підтверджуючих документів про утримання дитини, яка є особою з інвалідністю II групи, які давали право позивачу на відстрочку від призову, відповідач був позбавлений можливості знати про те, що позивач не підлягав призову. Скаржник наголошує, що імператив абзацу 8 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» міг бути застосований судом виключно у випадку наявності у відповідача інформації та відомостей про імунітет позивача щодо призову на військову службу.
Позиція інших учасників справи
8. Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого згідно приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційних скарг
9. Ухвалою Верховного Суду від 11.05.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_2.
10. Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
11. ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Браілівською сільською радою Новоушицього району Хмельницької області 11.02.2004.
12. Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ № 776141 від 31.01.2022 ОСОБА_2 є особою з інвалідністю з дитинства II групи; інвалідність встановлена на строк до 01.02.2023.
13. Відповідно до пункту 484 параграфу 4 витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 24.02.2022 № 37 солдата запасу ОСОБА_1 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 24.02.2022 року - стрільцем першого відділення першого взводу роти охорони третього відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 Хмельницької області, ВОС - 100915А, призначено та зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та на всі види забезпечення; з 24.02.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою з посадовим окладом 2 730 гривень на місяць, тарифний розряд 4, шпк «солдат».
Позиція Верховного Суду
Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
14. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
16. Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу призову позивача, на утриманні якого перебуває донька, яка є особою з інвалідністю II групи, на військову службу під час мобілізації.
17. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
18. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
19. Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
20. Пунктами 4 та 5 цього Указу Президент України постановив призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами. Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов'язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.
21. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
22. Цим Законом установлено військовий обов'язок, який включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (частина третя статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
23. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п'ята статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
24. Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
25. Згідно частини чотирнадцятої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, зокрема Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
26. За приписами абзацу 4 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
27. Мобілізаційна підготовка та мобілізація є складовими частинами комплексу заходів, які здійснюються з метою забезпечення оборони держави, за винятком цільової мобілізації (частина перша статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
28. Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
29. За змістом частини п'ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
30. Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема, відповідно до абзацу 8 частини другої якої не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи, до досягнення нею 23 років.
31. Суди попередніх інстанцій вказали, що наведена норма є імперативною, вичерпною та не передбачає додаткових умов чи альтернатив, а тому дійшли висновку, що в силу положень цієї норми позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.
32. Верховний Суд вважає такий висновок судів попередніх інстанцій помилковим, оскільки та обставина, що на утриманні позивача перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю II групи не дорівнює звільненню позивача від обов'язку проходження військової служби, а надає лише право на відстрочку від призову.
33. За змістом пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
34. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та визначав механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та виконавчими апаратами районних, обласних рад (далі - державні органи), військовими комісаріатами, військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти незалежно від їх підпорядкування та форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
35. Додатком 1 до Порядку визначено Правила військового обліку призовників і військовозобов'язаних, пунктом 1 яких передбачено, що військовозобов'язані повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
36. Вказані норми дають підстави для висновку, що саме на військовозобов'язаного покладено обов'язок самостійно повідомити відповідний орган, в якому така особа стоїть на військовому обліку про наявність у неї підстав для відстрочки від призову на військову службу і надати документи, які це право підтверджують.
37. Суди попередніх інстанцій при встановленні фактичних обставин справи послалися лише на ту обставину, що на утриманні позивача перебуває дитина, яка є особою з інвалідністю з дитинства II групи.
38. Водночас, з матеріалів справи встановлено, що відповідач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на ту обставину, що позивач самостійно та добровільно звернувся до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для його призову на військову службу під час мобілізації, заяв про надання йому відстрочки, як і документів, які це право підтверджують, не подавав.
39. Наведене залишились поза увагою судів попередніх інстанцій, проте встановлення цих обставин має значення для правильного вирішення цієї справи.
40. Верховний Суд наголошує, що за правилами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
41. Отже, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків по суті справи.
42. Водночас, в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
43. За приписами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
44. Оскільки судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення суддів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
45. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити частково.
2. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.12.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 у справі № 560/8238/22 скасувати.
3. Справу № 560/8238/22 направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Хмельницького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк