УХВАЛА
09 листопада 2023 року
м. Київ
справа №280/1763/22
адміністративне провадження № К/990/16485/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2022 (головуючий суддя - О.О. Артоуз)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023 (головуючий суддя - Н.А. Бишевська, судді - І.Ю. Добродняк, Я.В. Семененко)
у справі № 280/1763/22
за позовом ОСОБА_1
до Запорізької обласної прокуратури
про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури, в якому просив стягнути на користь позивача з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення у справі № 280/7188/20 про поновлення на роботі ОСОБА_1 в прокуратурі Запорізької області за період з 23.02.2021 по день постановлення рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що незважаючи на допущення до негайного виконання рішення суду у справі № 280/7188/20 в частині поновлення позивача на роботі та станом на момент подання цієї позовної заяви рішення відповідачем не виконано. У зв'язку з невиконанням рішення з 23.02.2021, позивач зазначає про право на виплату середнього заробітку відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023, позовну заяву задоволено у повному обсязі. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Запорізької обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення у справі № 280/7188/20 про поновлення на роботі ОСОБА_1 в прокуратурі Запорізької області за період з 23.02.2021 по 20.01.2022 (включно) у розмірі 251 402, 50 грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.
При ухваленні рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем допущено затримку виконання рішення суду у справі № 280/7188/20, що тягне за собою обов'язок роботодавця виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Підстави, на яких подана касаційна скарга відповідач вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 236 Кодексу законів про працю України за умови відсутності вини роботодавця та наявності поважних причин у несвоєчасному виконанні судового рішення про поновлення прокурора регіональної прокуратури на посаді із рівнозначними умовами, функціями та повноваженнями прокурора обласної прокуратури.
Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури.
У відзиві на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2023 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Спірні правовідносини в цій справі склались з приводу невиконання відповідачем судового рішення у справі, яким позивача поновлено на посаді та рішення в цій частині допущеного до негайного виконання.
Верховний Суд враховує, що після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховним Судом сформовано правову позицію у подібних правовідносинах щодо застосування статті 236 Кодексу законів про працю України, зокрема, у постанові від 20.10.2022 у справі № 160/12318/21.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд вказав, що положеннями статті 235 Кодексу законів про працю України законодавець передбачає обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов'язок полягає у тому, що роботодавець зобов'язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів особи, що звернулася за захистом цього права.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов'язків.
Верховний Суд у постанові від 20.10.2022 у справі № 160/12318/21 підкреслив, що обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням із часу його оголошення в судовому засіданні.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина третя статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України).
Приписи статті 236 Кодексу законів про працю України передбачають, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Тобто відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов'язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Отже, за наявності встановленого факту невиконання судового рішення, яке підлягає виконанню негайно, наявні підстави для стягнення відповідно до приписів статті 236 Кодексу законів про працю України середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Оскільки у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем допущено затримку виконання рішення суду у справі № № 280/7188/20, тому для відповідача у спірних правовідносинах виникає обов'язок виплатити позивачу середній заробіток за час весь затримки.
За правилами пункту 4 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Відповідно до частини другої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку щодо наявності підстав для закриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 327, 341, 339, 345, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ухвалив:
Закрити касаційне провадження № К/990/16485/23 у справі № 280/1763/22 за касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.10.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023 у справі № 280/1763/22 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк