УХВАЛА
09 листопада 2023 року
Київ
справа № 440/8190/21
адміністративне провадження № К/990/36673/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023 у справі № 440/8190/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОЛІЯ» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
01.11.2023 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - скаржник, Північне МУ ДПС), направлена до суду поштою 30.10.2023.
Попередню касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 16.10.2023 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та роз'яснив вимоги щодо обов'язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цих підставах.
Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є ідентичним до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленими (скаржник лише змінив місцями деякі абзаци в касаційній скарзі).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз'яснень, наданих Верховним Судом.
Аналогічно попередній касаційній скарзі скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах і наполягає на необхідності збільшення платниками податків податкових зобов'язань з ПДВ на суму сировинних витрат, які втрачаються під час технологічного процесу переробки насіння соняшника, у зв'язку з тим, що вся сировина була придбана з метою використання в оподаткованих операціях, при цьому з причини втрати її частини, така втрачена частина не може бути використана у подальших (дохідних) оподатковуваних операціях підприємства пов'язаних із господарською діяльністю.
Однак, Верховний Суд у постановах від 12.10.2023 у справі № 640/3116/21, від 11.07.2023 у справі № 440/1475/21, від 28.02.2023 у справі № 440/4066/21, від 14.02.2023 у справі №640/3565/21, від 19.01.2023 у справі № 440/7141/20 висловлював правову позицію у подібних правовідносинах. Зазначав, що за змістом Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України від 11.09.2009 № 656 (далі - Порядок № 656). сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання продукту. Величина технологічних відходів і втрат обумовлена технічним рівнем технологічного обладнання та якісними характеристиками матеріальних ресурсів. Отже, під час здійснення виробничого процесу переробки давальницької сировини існують втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов'язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини. У процесі виробництва готової продукції (олії) втрату (убуток) вологи з сировини (насіння соняшника) внаслідок її переробки слід розглядати як невід'ємну частину звичайного технологічного процесу. Втрату вологи у процесі виробництва готової продукції, в межах відповідних гранично допустимих норм, не можна розглядати як втрату сировини (насіння соняшника), що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов'язань зі сплати ПДВ. Втрати при переробці давальницької сировини (сировинні втрати), в межах відповідних гранично допустимих норм, слід вважати такими, що пов'язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування положень підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
Зазначені висновки враховані судами попередніх інстанцій під час розгляду справи. За змістом постанов Верховного Суду позиція контролюючих органів у таких справах є ідентичною тій, що викладена у касаційній скарзі Північного МУ ДПС.
Водночас у касаційній скарзі Північне МУ ДПС наводить суперечливу позицію щодо норми матеріального права, яку, на його переконання неправильно застосовано судами попередніх інстанцій. Так, на переконання скаржника, суди помилково вирішували справу, виходячи з вимог підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Північне МУ ДПС звертає увагу, що в акті перевірки не зазначено про порушення позивачем цієї норми, а застосуванню у спірних правовідносинах підлягає абзац 3 пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.
Однак, скаржник не наводить зміст такої норми, а згідно з ПК України абзац третій пункту 198.5 статті 198 ПК України відповідає пункту «б» цієї норми: б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).
Взаємозв'язок цієї норми із дійсними обставинами цієї справи не прослідковується.
Водночас окремої уваги заслуговує той факт, що суди попередніх інстанцій з'ясовували у контролюючого органу, який саме припис пункту 198.5 статті 198 ПК України він вважає порушеним з боку позивача. Представник Північного МУ ДПС у судових засіданнях наголошувала, що в акті перевірки податковим органом не зазначено підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України. При цьому, який саме підпункт пункту 198.5 статті 198 ПК України потрібно застосувати до позивача, - представник відповідача не зазначив.
Зазначене у сукупності свідчить про невизначеність скаржника із конкретною нормою права, порушення якої встановлено під час перевірки, як під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, так і під час касаційного оскарження судових рішень.
Посилання у касаційній скарзі на те, що спірні правовідносини не врегульовуються підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України без зазначення конкретної норми, яка їх врегульовує, із наведенням її змісту і відповідного обґрунтування, не може вважатися належним викладенням підстав для касаційного оскарження судових рішень.
Суд звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14.06.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06.09.2023 у справі № 440/8190/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОЛІЯ» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон