ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2023 року
м. Київ
справа №320/4821/19
адміністративне провадження № К/9901/15362/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 (головуючий суддя: Басай О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 (головуючий суддя: Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Кобаль М.І.) у справі №320/4821/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони України або відповідач), в якому просив:
визнати протиправною відмову Міноборони України в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 (далі - Порядок №975), наказу МО України від 14.08.2014 № 530;
визнати протиправним і скасувати пункт 63 протоколу від 07.06.2019 № 74 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 10% від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, передбаченому Законом №2011-XII та Порядком №975.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020, позов задоволено частково:
визнано протиправною відмову Міноборони України в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII;
визнано протиправним і скасовано пункт 63 протоколу від 07.06.2019 №74 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
зобов'язано відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 Закону Законом №2011-XII з урахуванням висновків суду, зазначених у мотивувальній частині рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
Іншою ухвалою Верховного Суду від 04.08.2020 відмовлено Міноборони України у задоволенні заяви про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних силах України, має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується інформацією, зазначеною у посвідченні серії НОМЕР_1 .
Згідно із наказом командира 1 окремої танкової бригади від 16.03.2018 №21-РС позивача звільнено з військової служби.
Відповідно до інформації, зазначеній у довідці від 06.03.2018 №549, виданій ВЧ НОМЕР_2 , у період з 26.05.2017 по 27.07.2017, з 11.08.2017 по 03.11.2017, з 05.12.2017 по 14.12.2017, з 13.01.2018 по 29.01.2018 позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
З інформації, зазначеній у витязі протоколу ВЛКК Північного регіону по встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 04.12.2018 № 503 та довідці від 20.07.2018 №2523 вбачається, що позивач під час виконання завдань в зоні антитерористичної операції отримав травму, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно із інформацією, зазначеною у довідці про результати визначення у застрахованої особи втрати професійної придатності у відсотка серії АГ №0005579, виданої на підставі акта огляду МСЕК від 21.03.2019 №610, ступінь втрати професійної придатності позивача з 14.03.2019 становить 10%; причина втрати професійної придатності: травма пов'язана із захистом Батьківщини.
У зв'язку із встановленням ступеня втрати професійної придатності, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.
За результатами розгляду зазначеного питання, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом № 74 від 07.06.2019 (пункт 63), про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги. Підставою для відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги слугувало те, що ступінь втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини позивачу встановлено понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що у встановленому законодавством порядку реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги, проте Міноборони України порушує його право на соціальний захист та отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ступеня втрати професійної придатності (10%) внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини. За позицією позивача, оскільки станом на час його звільнення з військової служби законодавство не передбачало умови виплати такої допомоги у тримісячний строк після звільнення з військової служби, то відповідно подальша зміна правового регулювання не може звужувати обсяг вже набутих прав і соціальних гарантій.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своєї правової позиції стверджує, що оскільки ступінь втрати працездатності позивачу встановлено понад тримісячний строк після звільнення з військової служби, то підстави для отримання відповідної одноразової грошової допомоги відсутні.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що чинним на момент звільнення позивача зі служби (16.03.2018) законодавством не було встановлено строкових обмежень щодо реалізації особою права на отримання ОГД у разі встановлення ступеня втрати професійної придатності. За позицією судів обох інстанцій, положення пункту 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, у редакції Закону України від 06.09.2018 №2522-VIII (набрав чинності 13.10.2018), який був чинний на момент вставлення позивачу відсотку втрати працездатності має застосовуватися лише до тих осіб, що були звільнені з військової служби після 13.10.2018. Одночасно суди зазначили, що позивач отримавши травму, пов'язану із захистом Батьківщини, після звільнення з військової служби не міг передбачити внесення змін до закону, якими обмежено право отримання одноразової грошової допомоги тримісячним терміном після звільнення з військової служби. З посиланням на дискреційні повноваження відповідача у питання призначення та виплати ОГД, суди дійшли висновку, що належним способом захисту порушених права позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання компетентний орган повторно розглянути заяву позивача, з урахуванням висновків суду.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку №975 у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги вважається дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, чинне на момент встановлення позивачу ступеня втрати працездатності, а не законодавство, чинне на момент звільнення його з військової служби. Відтак, оскільки встановлення позивачу ступеня втрати працездатності відбулося більше ніж через три місяці після звільнення з військової служби, то відповідно підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відсутні.
Позивач процесуальним правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою; далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.
Спір у цій справі виник щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ступеня втрати працездатності зі спливом трьох місяців після звільнення з військової служби.
Так, Закон №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на:
1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Частиною першою статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина дев'ята статті 16-3 Закону №2011-XII).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок №975.
Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, моментом виникнення права на виплату одноразової грошової допомоги є дата встановлення особі втрати працездатності без встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу такої втрати, з чим він пов'язує своє право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме: Закон №2011-ХІІ, у відповідній редакції.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 23.10.2019 у справі 286/1634/17 щодо застосування норм права у часі, то Суд зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення ступеня втрати працездатності (інвалідності) та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.
Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності та не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність (втрата працездатності), у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 № 577 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.09.2012 за № 1514/21826) затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 158/o «Довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках».
Форма № 158/о складається з двох частин: одна видається страхувальнику, друга видається застрахованій особі. Відповідно до пункту 5 Інструкції частина довідки, що видається страхувальнику:
- у пункті 4 зазначається словами ступінь втрати професійної працездатності у відсотках.
- у пункті 5 зазначається, у зв'язку з чим встановлено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках (трудове каліцтво, травма).
- у пункті 6 зазначається дата встановлення страхового випадку.
- у пункті 8 зазначається дата огляду застрахованої особи МСЕК.
Відповідно до п. 6 Інструкції частина довідки, що видається застрахованій особі:
- у пункті 4 зазначається дата огляду МСЕК.
- у пункті 5 зазначається словами ступінь втрати професійної працездатності у відсотках.
- у пункті 7 зазначається дата огляду МСЕК.
Із відомостей, зазначених у довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках серії АГ № 0005579 від 21.03.2019, судами попередніх інстанцій установлено, що ступінь втрати професійної придатності позивача становить 10% з 14.03.2019 (графа 4).
Так, частиною другою статті 16 Закону №2011-XII, станом на дату звільнення позивача з військової служби, передбачалось, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності (пункт 7).
Згодом, Законом України від 06.09.2018 №2522-VIII, який набрав чинності 13.10.2018, пункт 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII викладено в наступній редакції: одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.
В контексті спірних правовідносин саме пункт 7 частини другої статті 16 Закону №2011-XII, в редакції Закону №2522-VIII, є спеціальною правовою нормою, що містить критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, зокрема:
- суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці та особи звільнені з військової служби;
- визначений час настання страхового випадку (встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності) - військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які частково втратили працездатність внаслідок отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов'язків військової служби;
- відсутність умови про встановлення втрати працездатності без встановлення інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
За такого правового регулювання та обставин справи колегія суддів наголошує, що у разі встановлення в період дії зазначеної редакції статті 16 Закону №2011-ХІІ особі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, то права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у такої особи не виникає.
Отже, з огляду на те, що ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності позивачу встановлено зі спливом тримісячного строку (з 14.03.2019) після звільнення з військової служби (18.03.2018), то право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ (у редакції Закону №2522-VIII) у ОСОБА_1 відсутнє.
Одночасно колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про необхідність застосування до спірних правовідносин положень законодавства чинних на момент звільнення позивача зі служби, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги законодавець пов'язує не з фактом звільнення особи зі служби, а з часом встановлення йому ступеню втрати працездатності.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосуванню, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
ІХ. СУДОВИЙ ЗБІР
Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб'єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 351, 355, 356 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 у справі № 320/4821/19 скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
О. П. Стародуб
В. М. Шарапа