ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Головуючий І інстанції: Довгопол М.В.
31 жовтня 2023 р.Справа № 440/10907/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
22.12.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України) та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (далі - ТУ ДСА в Полтавській області) щодо нарахування та виплати йому, голові Полтавського районного суду Полтавської області, суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 3112.2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року в розмірі 2102 гривні;
- зобов'язати ТУ ДСА в Полтавській області провести нарахування та виплату його суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- зобов'язати ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА в Полтавській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплат йому, голові Полтавського районного суду Полтавської області, за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно;
- визнати протиправними дії ДСА України та ТУ ДСА в Полтавській області щодо нарахування та виплати йому, голові Полтавського районного суду Полтавської області, суддівської винагороди за період з 01.01.2022 року по 01.11.2022 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2021 року в розмірі 2102 гривні.
- зобов'язати ТУ ДСА в Полтавській області провести нарахування та виплату його суддівської винагороди за період з 01.01.2022 року по 01.11.2022 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2022 року складає 2481 гривні, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- зобов'язати ДСА України здійснити фінансування територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплат йому, голові Полтавського районного суду Полтавської області, за період з 01.01.2022 року по 01.11.2022 року включно.
Також, позивач просив допустити до негайного виконання рішення суду у частині зобов'язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду за один місяць.
В обґрунтування вимог позивачка зазначає, що він у спірний період працював суддею Полтавського районного суду Полтавської області та обіймав у ньому адміністративну посаду голови суду. За період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року та з 01.01.2022 року по 01.11.2022 року відповідачі нарахували суддівську винагороду з урахуванням величини «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», в розмірі 2102 гривні. Однак, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідачі повинні були нарахувати суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року в розмірі 2270 гривень, та на 01.01.2022 року 2481 гривень. Внаслідок цього розмір його суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року та з 01.01.2022 року по 01.11.2022 року не відповідав розміру, установленому спеціальним законом, у зв'язку з чим вважає, що порушено його право на належне матеріальне забезпечення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 року, зокрема, поновлено строк звернення до суду з позовом.
У запереченнях на адміністративний позов відповідач ТУ ДСА в Полтавській області, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 зазначив, що у період з 01.01.2021 року по 01.11.2022 року суддівська винагорода нараховувалася та виплачувалася відповідно до ст. 135 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), ст. 7 Закону України від 15.12.2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет на 2021 рік» (далі - Закон № 1082-IX) та ст. 7 Закону України від 02.12.2021 року № 1928-IX «Про Державний бюджет на 2022 рік» (далі - Закон № 1928-IX), виходячи із розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн. Зауважував, що згідно Звіту про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д) за 2021 рік управлінням отримано та виплачено коштів на суддівську винагороду у розмірі 153 447 500 грн, чітко у межах кошторисних призначень, як того вимагає ст. 149 Закону № 1402-VIII, а відповідно до Звіту про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д) управлінню на 2022 рік було виділено та витрачено на виплату суддівської винагороди кошторисні призначення у розмірі 177 041 757 грн, у зв'язку з чим суми вказаних коштів не вистачило б для нарахування та виплати суддівської винагороди з обрахунку базового посадового окладу судді із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року 2481 грн. Управління не може самостійно визначати розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для розрахунку суддівської винагороди, тим паче, якщо це призведе до нарахування та виплати суддівської винагороди понад встановлені межі бюджетних асигнувань. Розміри видатків управлінню на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, визначені із застосуванням ст. 7 Законів № 1082-IX та № 1928-IX, які не визнавалися неконституційними, буди чинними, а тому підлягали застосуванню.
У письмових поясненнях ДСА України, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 зазначила, що Законом № 1082-IX та Законом № 1928-IX запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка складає 2102 гривні, тобто зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина. Звертав увагу на правові позиції Верховного Суду у постанові від 26.09.2018 року у справі № 820/1853/17, від 09.04.2020 року у справі № 826/12172/17 та висновки Великої палати Верховного Суду у постанові від 04.11.2020 року у справі № 200/9195/19-а
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 року частково задоволено вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 .
Так, судовим рішенням визнано протиправними дії ТУ ДСА в Полтавській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні.
Зобов'язано ТУ ДСА в Полтавській області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з 01.01.2021 року по 31.122021 року включно у відповідності до вимог ст. 135 Закону № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Визнано протиправними дії ТУ ДСА в Полтавській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за період з 01 січня по 01 листопада 2022 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року в розмірі 2102 гривні.
Зобов'язано ТУ ДСА в Полтавській області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з 01.01.2022 року по 01.11.2022 року включно у відповідності до вимог ст.статті 135 Закону № 1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2481 гривня, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У задоволенні клопотання про допущення до негайного виконання рішення суду відмовлено.
Судове рішення вмотивовано тим, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період (01.01.2021 01.11.2022), а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
У свою чергу суд критично оцінив посилання відповідача-1 на позиції Верховного Суду у постанові від 26.09.2018 року у справі № 820/1853/17, від 09.04.2020 року у справі № 826/12172/17 та висновки Великої палати Верховного Суду у постанові від 04.11.2020 року у справі № 200/9195/19-а, оскільки зміст та правове регулювання спірних правовідносин у справах, розглянутих Верховним Судом, та цій справі є відмінним.
Також суд зазначив, що позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та зобов'язання, звернені до ДСА України, задоволенню не підлягають, оскільки вказаний суб'єкт владних повноважень не здійснював нарахування та виплату суддівської винагороди позивачеві.
Крім того суд зазначив, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання ДСА України здійснити фінансування територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплат голові Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно та з 01.01.2022 року по 01.11.2022 року, оскільки наразі відсутні підстави вважати, що у разі нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за рішенням суду фінансування ТУ ДСА в Полтавській області буде ускладненим, а відтак відповідні позовні вимоги є передчасними.
Враховуючи ту обставину, що судом питання про стягнення суддівської винагороди не вирішувалося, натомість, в якості належного способу відновлення порушеного права визначено зобов'язання відповідача-1 провести перерахунок суддівської винагороди, підстави для допуску рішення до негайного виконання відсутні.
Не погодившись із судовим рішенням, ТУ ДСА в Полтавській області подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає його безпідставним, та просить скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Аргументи, наведені ТУ ДСА в Полтавській області в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України слід скасувати, з огляду на наступне.
Судом установлено, що Указом Президента України від 25.07.2006 року № 640/2006 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Полтавського районного суду Полтавської області строком на п'ять років.
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 22.09.2011 року № 3780-VІ позивача обрано суддею Полтавського районного суду Полтавської області безстроково.
Наказом Управління Державної судової адміністрації в Полтавській області від 12.10.2011 року № 178/к позивача зараховано на посаду судді Полтавського районного суду Полтавської області безстроково з 22.09.2021 року (а.с. 14).
Згідно з наказом Полтавського районного суду Полтавської області від 21.05.2020 року № 09/ос.с ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків голови Полтавського районного суду Полтавської області строком на 3 роки, з 21.05.2020 року по 20.05.2023 року включно (а.с.17).
01.11.2022 року суддя позивач досяг граничного віку перебування на посаді судді.
Наказом Полтавського районного суду Полтавської області від 06.02.2023 року № 02/ос.с «Про припинення трудових відносин з суддею ОСОБА_1 » припинено трудові відносини з позивачем з 02.11.2022 року у зв'язку з досягненням ним шестидесяти п'яти років (а.с. 158).
Наказом Полтавського районного суду Полтавської області від 06.02.2023 № 03/ос.с «Про відрахування зі штату суддю ОСОБА_1 » позивача відраховано зі штату Полтавського районного суду Полтавської області у зв'язку з досягненням ним шестидесяти п'яти років (а.с. 160).
Із відомостей розрахункових листів по виплаті позивачу суддівської винагороди у період з 01.01.2021 року по 01.11.2022 року (а.с. 90 - 94) вбачається, що оклад позивача визначено у сумі 63060,00 грн, тобто суддівську винагороду за вказаний період ОСОБА_1 обчислено з урахуванням розрахункової величини, передбаченої Законом № 1082-IX та Законом № 1928-IX, а саме, розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що ст. 130 Конституції України установлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 Закону № 1402-VIII установлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За правилами ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII (що за рішенням Конституційного Суду від 11.03.2020 року у справі № 4-р/2020 діє в редакції Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 7 Закону № 1082-IX установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.
Статтею 7 Закону № 1928-IX установлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Судом установлено, що суддівську винагороду ОСОБА_1 у спірному періоді (з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року та з 01.01.2022 року по 01.11.2022 року) обчислено на підставі приписів статті 7 Законів № 1082-IX та № 1928-IX із урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, 2102 гривень.
Водночас, варто наголосити на тому, що визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом № 1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 та від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.
Виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) не застосовуються.
Пунктом 1 ч. 3 та п. 1 ч. 4 ст. 135 Закону № 1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відтак, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV) дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
За приписами частин 2, 3 ст. 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Разом з тим, статтею 7 Законів № 1082-IX та № 1928-IX разом із встановленням на 01 січня 2021 року та на 01 січня 2022 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270 грн. та 2481 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 гривень.
До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено ст. 135 Закону № 1402-VIII.
Колегія суддів зауважує, що зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, а тому законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
У рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 року №5-рп(II)/2020 йдеться, що до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Разом з тим, Законами № 1082-IX та № 1928-IX фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст. 130 Конституції України і ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII.
Колегія суддів зауважує, що Закони № 1082-IX та № 1928-IX не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Таким чином, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону, тобто Закону № 1402-VIII, а положення Закону № 966-XIV вважати загальними нормами.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, Державна судова адміністрація України неправильно визначилася із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Відтак, колегія суддів приходить висновку, що заміну гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року (2270 гривень) та на 01 січня 2022 року (2481 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 гривень) у період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року та з 01.01.2022 року по 01.11.2022 року слід визнати безпідставною.
Позиція суду узгоджується із практикою застосування норм матеріального права Верховним Судом та його висновками, викладеними у постановах від 10.11.2021 року у справі № 400/2031/21 та від 30.11.2021 року у справі № 360/503/21.
Отже, розмір суддівської винагороди позивача у спірний період встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, а тому позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум суддівської винагороди, яка повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 року складає 2270 гривень та на 01 січня 2022 року складає 2481 грн.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправними дій ТУ ДСА у Полтавській області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року та за період з 01.01.2022 року по 01.11.2022 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 в розмірі 2102 гривень та похідні від них вимоги про зобов'язання ТУ ДСА у Полтавській області вчинити дії для відновлення порушених прав позивача, підлягають задоволенню.
Засади та порядок фінансування судів установлені статтями 148, 149 Закону № 1402-VIII.
Частинами 3, 4 ст. 148 Закону № 1402-VIII установлено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України . Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Повноваження та види розпорядників бюджетних коштів визначені статтею 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), відповідно до частини першої якої, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, Державна судова адміністрація України, , інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників (п. 1 ч. 2 ст. 22 БК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 22 БК України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункт 3); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством (пункт 4).
Частиною 1 ст. 23 БК України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до пункту 1 Положення про ДСА України, що затверджене рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 року №141/0/15-19 (далі - Положення), ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.
ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів (пункт 2 Положення).
Пунктом 3 Положення передбачено, що територіальні управління Державної судової адміністрації України є територіальними органами ДСА України.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин 1, 2, 5 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Бюджетного Кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.
Територіальний орган Державної судової адміністрації України здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затвердила у його кошторисі на 2021 рік та 2022 рік.
ТУ ДСА в Полтавській області надано пояснення та докази, із яких встановлено, що сума коштів відповідно до затвердженого ДСА України кошторису та щомісячного розпису видатків на 2021 та 2022 роки була недостатньою для забезпечення виплати позивачеві суддівської винагороди обчисленої із урахуванням прожиткового мінімуму величиною 2270 грн. та 2481 грн.
Відтак, невиплата ОСОБА_1 суддівської винагороди в повному обсязі пов'язана із діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону №1402-VIII) як суб'єкта владних повноважень, діями якого порушено права позивача.
Із урахуванням статусу ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 року у справі № 280/788/19 дійшов висновку про правильність рішення судів у спорі «щодо розміру суддівської винагороди», яким зобов'язано ДСА України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача про визнання протиправними дії ДСА України щодо незабезпечення ТУДС в Полтавській області у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень та за період з 01.01.2022 року по 01.11.2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень.
Як наслідок, похідні від них вимоги про зобов'язання ДСА України вчинити дії, необхідні для відновлення порушених прав позивача підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання забезпечити ТУ ДСА в Полтавській області бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року включно, нарахованої виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270 гривень, та за період з 01.01.2022 року по 01.11.2022 року включно, нарахованої виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2481 гривень.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, колегія суддів, частково задовольняючи вимоги апеляційної скарги ТУ ДСА в Полтавській області, скасовує судове рішення з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 ..
Інші доводи апеляційних скарг означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 травня 2023 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області у повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень та за період з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2022 року, виходячи із встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2270 гривень та за період з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2022 року, нарахованої виходячи із встановленого на 01 січня 2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 2481 гривень.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року та за період з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2022 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 гривні.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, та за період з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2022 року, обчисливши її розмір виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц
Постанова у повному обсязі складена і підписана 09 листопада 2023 року.