ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2023 р. Справа № 520/3807/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2023, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 02.06.23 по справі № 520/3807/23
за позовом Акцiонерного товариства "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФIКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ IНВЕСТИЦIЙНИЙ ФОНД "БУДIВЕЛЬНИК"
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Акцiонерне товариство "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФIКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ IНВЕСТИЦIЙНИЙ ФОНД "БУДIВЕЛЬНИК" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №253/3500040136 від 28.12.2022 про застосування штрафних санкцій до Акцiонерного товариства "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФIКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ IНВЕСТИЦIЙНИЙ ФОНД "БУДIВЕЛЬНИК".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02 червня 2023 року адміністративний позов Акцiонерного товариства "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФIКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ IНВЕСТИЦIЙНИЙ ФОНД "БУДIВЕЛЬНИК" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №253/3500040136 від 28.12.2022 про застосування штрафних санкцій до Акцiонерного товариства "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФIКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ IНВЕСТИЦIЙНИЙ ФОНД "БУДIВЕЛЬНИК". Стягнуто на користь Акцiонерного товариства "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФIКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ IНВЕСТИЦIЙНИЙ ФОНД "БУДIВЕЛЬНИК" сплачену суму судового збору у розмірі 2147 грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, вважає його винесеним з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а саме: ст. 72-75, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України;п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, п. 137.4 ст.137, п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового Кодексу України, при розгляді справи суд неправильно та неповністю з'ясував фактичні обставини, що мають істотне значення для належного вирішення справи; неправильно та неповністю дослідив наявні у справі докази; у рішенні викладена позиція виключно позивача, без наведених аргументів наданих відповідачем; відсутність сертифікату ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин; застосування до спірних взаємовідносинах положення п.521 підрозділу 10 розділу XX ПКУ; зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи. Посилаючись на обставини та обгрунтування , викладенні в апеляційній скарзі , просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 року , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Акцiонерне товариство "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФIКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ IНВЕСТИЦIЙНИЙ ФОНД "БУДIВЕЛЬНИК" подало до суду відзив на апеляційну скаргу , вважаємо, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, такою, що відображає непогодження відповідача із висновками суду першої інстанції, але не вказує на необґрунтованість чи незаконність оскаржуваного судового рішення. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 залишити без змін.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи і заявником не наведено достатніх мотивів для необхідності призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копії апеляційних скарг, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа та підтвердженням по отримання на електрону адресу.
Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи у їх сукупності , колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що
05.12.2022 року на адресу Акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «БУДІВЕЛЬНИК» засобами поштового зв'язку надійшов акт №287/35-00-04-01-14/41061232 від 30.11.2022 року про результати камеральної перевірки щодо своєчасності подання Акціонерним товариством «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «БУДІВЕЛЬНИК», код ЄДРПОУ 41061232, податкової декларації з податку на прибуток за звітний (податковий) період 1 півріччя 2022 року, проведеної заступником начальника відділу податкового адміністрування підприємств паливно-енергетичного комплексу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Люботою О.М.
Відповідно до висновку акту перевірки №287/35-00-04-01-14/41061232 від 30.11.2022 року Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків зазначено про наявність несвоєчасного подання платником податків податкової декларації з податку на прибуток за звітний (податковий) період 1 півріччя 2022 року від 18.08.2022 №9162251833, яка подана із запізненням на 9 днів, чим порушено вимоги пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 глави 2 розділу II Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з актом перевірки №287/35-00-04-01-14/41061232 від 30.11.2022 про результати камеральної перевірки, Акціонерне товариство «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «БУДІВЕЛЬНИК», від імені, в інтересах та за рахунок активів якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКА АДМІНІСТРАТИВНА КОМПАНІЯ», надало до контролюючого органу свої письмові заперечення від 09.12.2022 року.
На адресу Акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ ПЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «БУДІВЕЛЬНИК» 03.01.2023 року засобами поштового зв'язку надійшло податкове повідомлення-рішення №253/3500040136 від 28.12.2022, прийняте на підставі акту, яким за п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України платнику податків визначено грошове зобов'язання - Контролюючим органом застосовано штрафну санкцію у розмірі 340,00 грн.
У податковому повідомленні-рішенні зазначалося, що Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків встановлено порушення платником податків п.46.2 ст. 46, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 глави 2 розділу II, п. 137.4 ст. 137, розділу III, та п.п. 69.1 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України.
Позивач, не погоджуючись із прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №253/3500040136 від 28.12.2022 про застосування штрафних санкцій до Акцiонерного товариства "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФIКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ IНВЕСТИЦIЙНИЙ ФОНД "БУДIВЕЛЬНИК".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.
Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий Кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.
Приписами пп.пп.16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до положень ст. 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.
Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.
Положеннями п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно приписів п.38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Згідно п. 46.2 ст.46 Податкового кодексу України платник податку на прибуток (крім платників податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.
Положеннями п.49.1 ст.49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Відповідно до п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Положеннями пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Як передбачено приписами п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Положеннями п.137.4 ст.137 Податкового кодексу України передбачено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
Відповідно п.120.1 ст. 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до п.49.2 ст. 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 грн., за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1 020 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Законом України "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року №533-IX внесено зміни у ПК України, зокрема, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено п.52-1 такого змісту "за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:
порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;
відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, що застосовуються на загальних підставах;
порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.
Протягом періоду з 01 березня по 31 травня 2020 року платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.
Цей закон набрав чинності 18 березня 2020 року.
В подальшому Законом України від 13 травня 2020 року №591-IX "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 29 травня 2020 року, були внесені зміни в п.52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, а саме: слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінити цифрами та словами "по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Колегія суддів наголошує, що на час фактичного подання (18 серпня 2022 року) позивачем податкової декларації з податку на прибуток за звітний (податковий) період 1 півріччя 2022 року, винесення оскаржуваного повідомлення-рішення 28.12.2022, а також на час винесення 02 червня 2023 року рішення судом першої інстанції, карантин встановлений Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), тривав.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 були внесені зміни до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" за якими продовжено строк дії карантину до 30 квітня 2023 року. Постановою від 25 квітня 2023 року №383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30 червня 2023 року.
В подальшому п.52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України підлягав постійних змін, та на час вчинення даних правовідносин та до теперішнього часу має наступний зміст "За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються".
Тобто, визначені п.52-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не застосовуються.
Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12 травня 2022 року №2260-ІХ, який набрав чинності 27 травня 2022 року, внесено зміни до пп.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, установлено особливості для справляння податків і зборів.
Так, відповідно абз.17 п.69.2 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України в редакції, чинній на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення, у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених пп.112.8.9 п.112.8 ст. 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.
Разом з тим, відповідно до абз.абз.1, 3 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п.46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов'язковим виконанням таких обов'язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої п.46.2 ст. 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов'язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.
З огляду на викладене, норми пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX ПК України суперечать чинним нормам п.52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, тобто згідно положення пп.69.1, у податкового органу є право застосовувати санкції за порушення податкового законодавства у вказаний період незважаючи на визначені п.52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України обмеження штрафних санкцій за порушення податкового законодавства у той же період, що є недопустимим.
Колегія суддів вважає, що застосування до позивача за таких обставин штрафних санкцій є порушенням принципу стабільності, що передбачений пп.4.1.9 п.4.1 ст. 4 ПК України.
Разом з тим, як вбачається з абз.абз.1-4 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в редакції дійсній на час подання позивачем податкових декларацій, застосування відповідальності та строків виконання податкових зобов'язань ставиться у залежність від можливості своєчасно виконати свій податковий обов'язок, зокрема, щодо подання податкових декларацій.
Так, абз.8 пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України визначено, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством, станом на час подання позивачем податкових декларацій, які були предметом перевірки, не було врегульовано питання щодо можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків.
Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, та переліків документів на підтвердження, затверджений наказом Міністерства фінансів від 29 липня 2022 року №225, набрав чинності 06 вересня 2022 року, тобто вже після подання податкових декларацій, що були предметом перевірки.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, вищевказане правове регулювання позбавило позивача права, у разі необхідності, довести неможливість виконання платником податків обов'язків, визначених у пп.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, станом на дату подання позивачем податкових декларацій.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що в умовах дії карантинних обмежень та введення воєнного стану, з огляду на діюче станом на час подання податкової декларації законодавство, позивач опинився в ситуації правової невизначеності.
Відповідно п.109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
З аналізу вищенаведеного випливає, що законодавець передбачив можливість застосування до платника податків наслідків несвоєчасного подання податкових декларацій, передбачених п.120.1 ст. 120 ПК України, лише за наявності його вини.
Колегія суддів наголошує, що незважаючи на умови дії карантинних обмежень та введення воєнного стану Акціонерним товариством «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «БУДІВЕЛЬНИК» було виконано податковий обов'язок щодо подання податкової декларації з податку на прибуток за звітний (податковий) період 1 півріччя 2022 року.
Таким чином, в межах спірних правовідносин неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасного подання позивачем вказаної податкової декларації відбулася не з вини останнього, ним вживались відповідні заходи щодо вчасного її подання, що виключає протиправність діянь платника податку та, як наслідок, притягнення його до відповідальності.
Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними ППР.
Також, колегія суддів враховує принципи податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України).
Відповідно п.56.21 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Колегія суддів зазначає, що юридична конструкція норми п.56.21 ст. 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.
Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов'язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом.
При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 лютого 2021 року у справі №380/671/20.
З огляду на встановлені обставини справи та їх нормативне регулювання в сукупності, колегія суддів дійшла до висновку про те, що застосування штрафних санкцій за несвоєчасність подання податкової декларації в умовах правової невизначеності покладає на позивача додатковий надмірний тягар, який, в умовах діючого на території України воєнного стану є недопустимим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «БУДІВЕЛЬНИК» і, відповідно, необхідність їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №253/3500040136 від 28.12.2022 про застосування штрафних санкцій.
Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, колегія суддів зважає на висновок Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово звертала увагу судів, що відповідно до принципу jura novit curia (“суд знає закони”) неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.
Цей принцип означає, що суд може самостійно, безвідносно до посилань сторін, обирати і застосовувати норми права до фактичних обставин спору. Саме таке тлумачення принципу “jura novit curia” (“суд знає закони”) наведено у постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі № 600/2019/21-а.
Так, діючи в межах позовних вимог, з огляду на завдання суду та унормовані ч. 3 ст. 2 КАС України принципи адміністративного судочинства, зокрема, принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, суд встановлює правову природу правовідносин сторін на підставі належно доведених сторонами обставин, в результаті чого визначає норму права, що підлягає застосуванню. Такі повноваження суду носять імперативний характер, що означає обов'язок суду надати правову кваліфікацію відносинам та визначити релевантну норму.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки колегією суддів були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованими, прийнятими на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 по справі № 520/3807/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк