ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 р.Справа № 520/2983/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 р. (ухвалене суддею Мороко А.С., повний текст якого складено 22.06.2023 р.) по справі № 520/2983/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 01.03.2021 р., а саме: № 0105679-2414-2031 на суму сплати - 1108,33 грн.; № 0105680-2414-2031 на суму сплати -837407,68 грн.; № 0105681-2414-2031 на суму сплати 75665,22 грн.; № 0105682-2414-2031 на суму сплати 26080,41 грн.; № 0105683-2414-2031 на суму сплати 571,48 грн.; № 0105684-2414-2031 на суму сплати -8905,61 грн; № 0105685-2414-2031 на суму сплати 485366,57 грн.; № 0105686-2414-2031 на суму сплати - 130445,32 грн.; № 0105687-2414-2031 на суму сплати 86647,86 грн.; № 0105688-2414-2031 на суму сплати 4407,35 грн.; № 0105689-2414-2031 на суму сплати - 85402,07 грн.; № 0105690-2414-2031 на суму сплати 25500,26 грн.; № 0105691-2414-2031 на суму сплати 9213,00 грн.; № 0105692-2414-2031 на суму сплати 2692,90 грн.; № 0105693-2414-2031 на суму сплати 6779,87 грн.; № 0105694-2414-2031 на суму сплати 71906,20 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України від 01.03.2021 р.: № 0105679-2414-2031 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фіз. особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2020 рік на суму 1108,33 грн. нараховане позивачу за об'єкт нерухомого майна літ. «Т-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 25,60 кв.м.; № 0105681-2414-2031 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фіз. особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2020 рік на суму 75665, 22 грн., нараховане позивачу за об'єкт нерухомого майна літ «Н-7» , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1747,70 кв.м.; № 0105682-2414-2031 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фіз. особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2020 рік на суму 26080,41 грн., нараховане позивачу за об'єкт нерухомого майна літ. «М-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 602,40 кв.м.; № 0105683-2414-2031 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2020 рік на суму 571,48 грн., нараховане позивачу за об'єкт нерухомого майна літ. «И-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 13,20 кв.м.; № 0105684-2414-2031 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фіз. особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2020 рік на суму 8905 (вісім тисяч дев'ятсот п'ять грн.. 61 коп.), нараховане позивачу за об'єкт нерухомого майна літ. «Л-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 205,70 кв.м.; № 0105685-2414-2031 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фіз. особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2020 рік на суму 485366 (чотириста вісімдесят п'ять тисяч триста шістдесят шість грн. 57 коп.), нараховане позивачу за об'єкт нерухомого майна літ. «Ж-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 11210, 90 кв.м.; № 0105686-2414-2031 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фіз. особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2020 рік на суму 130445,32 грн., нараховане позивачу за об'єкт нерухомого майна літ. « П-3», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 3013,00 кв.м.; № 0105688-2414-2031 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фіз. особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2020 рік на суму 4407,35 грн., нараховане позивачу за об'єкт нерухомого майна літ. «С-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 101,80 кв.м.; № 0105689-2414-2031 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фіз. особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2020 рік на суму 85402,07 грн., нараховане ОСОБА_1 за об'єкт нерухомого майна літ. «Ю-3», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 1972,60 кв.м.; № 0105690-2414-2031 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фіз. особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2020 рік на суму 25500,26 грн., нараховане позивачу за об'єкт нерухомого майна літ. «Ш-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 589,00 кв.м.; №0105691-2414-2031 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фіз.особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2020 рік на суму 9213, нараховане позивачу за об'єкт нерухомого майна літ. «О-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 212,80 кв.м.; № 0105692-2414-2031 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фіз.особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2020 рік на суму 2692,90 грн., нараховане позивачу за об'єкт нерухомого майна літ. «Р-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 62,20 кв.м.; № 0105693-2414-2031 про нарахування суми податкового зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фіз.особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2020 рік на суму 6779,87 грн., нараховане позивачу за об'єкт нерухомого майна літ. «Щ-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 156,60 кв.м; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 р., яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Позивач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити без змін.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити без змін.
У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
ОСОБА_1 до 25.07.2014 р. був зареєстрований як фізична особа- підприємець, повторна реєстрація фізичною особою - підприємцем відбулась 08.09.2020 р., з 01.10.2020 р. ОСОБА_1 зареєстрований платником єдиного податку 3 групи, із визначенням основного виду діяльності КВЕД 23.61 «Виготовлення виробів із бетону для будівництва», що підтверджується випискою з ЄДРЮОФОП ГФ та витягом з реєстру платників єдиного податку від 26.11.2020 р. № 2020313403236.
Позивачу на праві приватної власності належить комплекс із 13 будівель за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежитлова будівля виробничий будинок “склад цементу літ. “Л-1”, загальною площею 205,7 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “прохідна” літ. “Т-1”, загальною площею 25,6 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “трансформаторна підстанція” літ. “Р-1”, загальною площею 62,2 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “адміністративний корпус” літ. “П-3”, загальною площею 3013 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “виробничий корпус” літ. “Ж-1”, загальною площею 11210,9 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “лісопильний цех” літ. “Ш-1”, загальною площею 589 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “склад наповнювачів” літ. “М-1”, загальною площею 602,4 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “столярний цех” літ. “Ю-3”, загальною площею 1972,6 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “бетонозмішувальний вузол” літ. “Н-7”, загальною площею 1747,7 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “автомобільні терези 30 тон літ. “И-1”, загальною площею 13,2 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “сушильне відділення” літ. “Щ-1”, загальною площею 156,6 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “прохідна №1” літ. “С-1”, загальною площею 101,8 кв.м.; нежитлова будівля виробничий будинок “компресорна станція” літ. “ 0-1”, загальною площею 589 кв.м. (далі за текстом - Об'єкт №1).
Право власності набуто заявником за нотаріально посвідченим договором дарування від 01.02.2018 р. № 223.
Подія реєстрації речового права (права власності) на вказані об'єкти відбулась 01.02.2018 р., що підтверджується відомостями витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.02.2018 р. № № 112563228; 112572131; 112571134; 112570531; 112552656; 112536788; 112565604; 112544809; 112567560;112569797; 112558939; 112571666; 112568875.
Також позивачу на праві власності належать об'єкти нерухомості в смт. Нова Водолага Харківської області, а саме: згідно з договором купівлі-продажу від 17.11.2017 р. № 2972 - комплекс будівель і споруд загальною площею 25789,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з наступних об'єктів: центральна прохідна з ганком (ліва) літ. «Б»; будівля головного корпусу літ. «Р»; насосна літ. «р»; БСУ, літ. «р1»; прохідна (північна) літ. «І»; будівля котельні з прибудовами літ. «Л»; прибудова літ. «л 1»; прибудова літ. «л2»; прибудова літ. «л3»; РМЦ літ. «М»; битові приміщення літ. «м2»; компресорна літ. «Ю»; матеріальний склад літ. «К»; навіс літ. «к1»; прибудова літ. «к2»; ворота літ. «к3»; огорожа літ. «к4»; склад цементу літ. «П»; розширитель складу підвал літ. «ПІ»; навіс літ. «п»; склад інертних літ. «Т»; бункер розвантаження вагонів літ. «т»; пульт керування літ. «т1»; дробівка щебеню літ. «т2»; трьохбункерний та підштабельний коридори літ. «Т1»; битова літ. «У»; відділ головного енергетика літ. «Н»; столова літ. «Н1»; погріб літ. «Н2»; тамбур літ. «Н3»; ганок літ. «Н4»; котельня літ. «Н5»; гараж літ. «О»; адміністративно-побутовий комплекс літ. «С»; котельня літ. «с»; тамбур літ. «с1»; КНС літ. «N»; склад готової продукції літ. «Ч»; ганок літ. «ч»; споруди складу готової продукції літ. «ч1» (далі за текстом - Об'єкт № 2); згідно із договором купівлі-продажу від 17.11.2017 р. № 2970 - нежитлова будівля (інженерний корпус з котельнею) загальною площею 2 668,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка складається з наступних об'єктів: інженерний корпус літ. «Г-4»; котельня літ. «г»; ганок з навісом літ. «г1» (далі за текстом - Об'єкт № 3); згідно із договором купівлі-продажу від 17.11.2017 р. № 2977 - будинок (дитячий садок-яслі «Сонечко») з надвірними будівлями загальною площею 2214,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який складається з наступних об'єктів: основна будівля літ. А-2, підвал літ. «а», ганки літ. «а1-а10», об'єкт незавершеного будівництва готовністю 30 (тридцять) відсотків літ. «Б», сарай літ. «В», сарай літ. «Г», погріб літ. «Н», хвіртка літ. «N», ворота літ. «N1», ворота літ. «N2», огорожа літ. «N3», огорожа літ. «N4»(Об'єкт 4), що підтверджується витягами з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.11.2017 р. № 104251830, від 20.11.2017 р. № 104320629 і від 17.11.2017 р. № 104251181 (далі за текстом - Об'єкт № 4).
01.03.2021 р. контролюючим органом прийняти податкові повідомлення - рішення про визначення заявнику грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на загальну суму 1858100,13 грн, а саме:
По Об'єкту № 1 (комплекс із 13 будівель за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299): № 0105679-2414-2031 на суму сплати - 1108,33 грн. за об'єкт нерухомого майна літ. «Т-1» розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 25,60 кв.м.; № 0105681-2414-2031 на суму сплати 75665,22 грн. за об'єкт нерухомого майна літ «Н-7»розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, площею 1747,70 кв.м.; № 0105682-2414-2031 на суму сплати 26080,41 грн. за об'єкт нерухомого майна літ. «М-1» розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, площею 602,40 кв.м.; № 0105683-2414-2031 на суму сплати 571,48 грн. за об'єкт нерухомого майна літ. «И-1» розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 13,20 кв.м.; № 0105684-2414-2031 на суму сплати 8905,61 грн. за об'єкт нерухомого майна літ. «Л-1» розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, площею 205,70 кв.м.; № 0105685-2414-2031 на суму сплати 485366,57 грн. за об'єкт нерухомого майна літ. «Ж-1» розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 11210, 90 кв.м.; № 0105686-2414-2031 на суму сплати - 130445,32 грн. за об'єкт нерухомого майна літ. «П-3» розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, площею 3013,00 кв.м.; № 0105688-2414-2031 на суму сплати 4407,35 грн. за об'єкт нерухомого майна літ. «С-1»розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, площею 101,80 кв.м.; №0105689-2414-2031 на суму сплати - 85402,07 грн. за об'єкт нерухомого майна літ. «Ю-3» розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, площею 1972,60 кв.м.; № 0105690-2414-2031 на суму сплати 25500,26 грн. за об'єкт нерухомого майна літ. «Ш-1» розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, площею 589,00 кв.м.; № 0105691-2414-2031 на суму сплати 9213,00 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого літ. «О-1» за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, площею 212,80 кв.м.; № 0105692-2414-2031 на суму сплати 2692,90 грн. за об'єкт нерухомого майна літ. «Р-1» розташованого за адресою: м. Харків, пр.Московський, 299, площею 62,20 кв.м.; № 0105693-2414-2031 на суму сплати 6779,87 грн. за об'єкт нерухомого майна літ. «Щ-1» розташованого за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299, площею 156,60 кв.м.
По об'єкту № 2 (комплекс будівель і споруд загальною площею 25 789,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолга, вул. Заводська, буд.1-А) - № 0105680-2414-2031 на суму сплати -837407,68 грн. за об'єкт нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , площею 25789,70 кв.м.;
По об'єкту № 3 (нежитлова будівля (інженерний корпус з котельнею) загальною площею 2 668,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолга, вул. Заводська, буд. 1) - № 0105687-2414-2031 на суму сплати 86647,86 грн.;
По об'єкту № 4 (будинок (дитячий садок-яслі «Сонечко») з надвірними будівлями загальною площею 2 214,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, смт. Нова Водолага, вул. Губкіна, буд.9)- № 0105694-2414-2031 на суму сплати 71906,20 грн.
До об'єкту №1 (розміщеного у місті Харкові) контролюючий орган застосував ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв. м. нерухомості, який справляється у місті Харкові з офісних та торговельних будівель.
До об'єктів № 2 - № 4 (розміщені на території Нововодолазької селищної ради) контролюючий орган застосував ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 0,75% мінімальної заробітної плати, який справляється на територій Нововодолазької селищної ради з інших об'єктів нежитлових будівель, (крім зазначених у Додатку 2) та які не зазначені в частині 3 Додатку 1.
Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган помилково застосував ставку у розмірі 1,00 % щодо нежитлових будівель і споруд виробничих будинків, які знаходяться за адресою: м. Харків, проспект Московський, буд. 299, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення № 0105679-2414-2031; № 0105681-2414-2031; № 0105682-2414-2031; № 0105683-2414-2031; № 0105684-2414-2031; № 0105685-2414-2031; № 0105686-2414-2031; № 0105688-2414-2031; № 0105689-2414-2031; № 0105690-2414-2031; № 0105691-2414-2031; № 0105692-2414-2031; № 0105693-2414-2031, необґрунтовані, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення-рішення від 01.03.2021 № 0105680-2414-2031, № 0105687-2414-2031., № 0105694-2414-2031 прийняті з урахуванням рішення Нововодолазької селищної ради Харківської області від 22.06.2018 р. № 1395, яким встановлена ставка податку на нерухоме майно в розмірі 0,75% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звіт нього (податкового) року, у зв'язку з чим вказані податкові повідомлення-рішення обґрунтовані та не підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 8 Податкового кодексу України встановлено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до п. п. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, об'єкти нежитлової нерухомості -будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; інші будівлі.
Згідно із п.п. 54.3.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
01.01.2015 р. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, справляється за правилами ст. 266 Податкового кодексу України, відповідно до п.п. 266.7.1 ст. 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Відповідно до п.266.1.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Пунктом 266.2.1 ст. 266 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а у силу положень п.п. 266.3.1 ст. 266 цього ж кодексу базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно із п. п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно п.п. 266.4.2 ст.266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Згідно із п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що для справляння податку у порядку ст. 266 Податкового кодексу України визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об'єкту нерухомого майна (будівлі чи приміщення) як об'єкту стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є: відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; місце розташування об'єкта (тобто адреса будівлі), 3) технічні характеристики об'єкта (тобто тип будівлі чи категорія будівлі, площа об'єкту тощо).
Рішенням Харківської міської ради Харківської області від 22.02.2017 р. № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», з урахуванням змін та доповнень, у м. Харкові встановлені ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у таких розмірах (п. 5 Додатку 1 до рішення): будівлі готельні - 1 відсоток; будівлі офісні - 1 відсоток; будівлі торговельні - 1 відсоток; гаражі - 0,1 відсотка; виключений; будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки) - 1 відсоток; господарські (присадибні) будівлі - 0 відсотків; інші будівлі - 0,1 відсотка.
Рішенням Нововодолазької селищної ради Харківської області від 22.06.2018 р. № 1395, встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для будівель нежитлових (готелі, ресторани та подібні будівлі, будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств, будівлі для конторських та адміністративних цілей, інше), будівлі торгівельні - 0,75%. Також пунктом 4 додатку встановлено, що для інших об'єктів нежитлових будівель, (крім зазначених у Додатку 2) та які не зазначені в частині 3 Додатку 1, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для 1 та 2 зони в розмірі - 0,75% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 22.02.2017 р. № 542/17ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2020р. на об'єкти нерухомого майна - будівлі чи приміщення у розмірі 1% мінімальної заробітної плати за 1 кв.м. нерухомості справляється у місті Харкові з готельних будівель, з офісних будівель, з торговельних будівель.
Згідно із копіями технічних паспортів складові Об'єктів №1-№4 не визначені як готельні будівлі, офісні будівлі, торговельні будівлі.
Складові елементи об'єкту № 1 та об'єкту № 2 є виробничими спорудами/будинками, а саме: складами цементу; адміністративним корпусом; цехами, майстернями, трансформаторними лісопильним цехом складом наповнювачів; столярним цехом; бетонозмішувальним вузлом; автомобілі терези 30 тон; сушильним відділенням, компресорною станцією.
Об'єкт №3 є адміністративним корпусом, прилеглим до Об'єкту №2.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05. 2021 р. по справі № 520/2239/21, яке набрало законної сили 15.11.2021 р. встановлено, що до Об'єкту № 2 входить гараж літ. «О» загальною площею 1.859,0 кв.м. Згідно з рішенням Нововодолазької селищної ради Харківської області від 22.06.2018 р. №1395 до (код 1242) для юридичних осіб та фізичних осіб застосовується ставка 0 %.
Проте, згідно технічного паспорту Об'єкту № 2, до складу виробничого будинку - "гараж" літ. «О» входять наступні приміщення (гаражі, кладові, приймальня, кабінети, туалети, душові, учбові класи, коридори, побутові).
Тобто, гараж відносно Об'єкту № 2 є виключно текстуальним найменуванням об'єкту нерухомого майна, до складу якого входять зовсім інші за призначенням приміщення, що, в свою чергу, виключає застосування до цієї будівлі ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 0%.
Об'єкт № 4 є колишнім будинком дитячого садку-ясель «Сонечко» з надвірними будівлями.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебування нерухомого майна у власності фізичної особи не є перешкодою для застосування положень підпункту “є” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у разі якщо такі об'єкти використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Підлягає встановленню, чи фактично використовував позивач у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво) належні йому об'єкти нерухомості.
З'ясування цих обставин є необхідним для висновку щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для застосування до нього пільги, передбаченої пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду, яка викладена по постанові від 07.03.2023 р. по справі № 140/2387/19.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з 23.05.2020 р. п.п. “є” п.п. 266.2.2 ст.266 Палаткового кодексу України викладено у наступній редакції: не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку”.
Тобто, для застосування пільги необхідно дотриматись наступних умов, а саме: будівлі мають бути будівлями промисловості, віднесеними до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; будівлі мають використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010; будівлі не повинні здаватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що визначив необхідною умовою звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є використання власником нерухомого майна комплексу виробничих та адміністративно-побутових будівель за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 812/1800/18.
Судовим розглядом встановлено, що об'єкти нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 не використовуються особисто ОСОБА_1 у межах провадження власної господарської діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво), а передані у користування іншим третім стороннім особам.
01.02.2018 р. позивач передав комплекс нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 у безоплатне тимчасове користування згідно договору № 3 позички нежитлового приміщення. Факт передання вказаного нерухомого майна підтверджується актом прийому-передачі майна до Договору № 3 позички нежитлового приміщення від - 01.02.2018 р.
Вказане нерухоме майно було передано ФОП ОСОБА_2 для ведення господарської діяльності, основним видом господарської діяльності якої є виготовлення виробів із бетону для будівництва (код КВЕД 23.61). ФО-П ОСОБА_2 використовує цей комплекс нежитлових будівель виробничих будинків для виробництва залізобетонних виробів для будівництва.
01.12.2017 р. позивач передав Об'єкт №2 (нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 і АДРЕСА_2 ) Приватному акціонерному товариству «Бетонікс» відповідно до договору оренди №1, що підтверджується актом прийому-передачі майна до Договору №1.
Приватне акціонерне товариство «Бетонікс» вказані об'єкти нерухомого майна передало у користування Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 відповідно до договору суборенди № 1 від 01.12.2017 р., що підтверджується актом прийому-передачі майна до Договору суборенди № 1 від 01.12.2017 р.
Вказане нерухоме майно передано ФОП ОСОБА_2 для ведення господарської діяльності, основним видом господарської діяльності якої є виготовлення виробів із бетону для будівництва (код КВЕД 23.61). ФОП ОСОБА_2 використовує цей комплекс нежитлових будівель виробничих будинків для виробництва залізобетонних виробів для будівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Згідно із ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 1 ст. 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Згідно із ч. 1 ст. 827 Цивільного кодексу України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Частиною 2 ст. 827 Цивільного кодексу України, користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.
Статтею 62 Господарського кодексу України встановлено, що підприємство, це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
Тобто, передавання власником майнових комплексів у користування іншим суб'єктам господарювання на договірних основах унеможливлює використання такого нерухомого майна самими власником для проведення власної господарської діяльності і за функціональним призначенням належних йому об'єктів нерухомості, наслідком чого є неможливість звільнення власника будівель від тягара оподаткування у контексті розуміння п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України.
Судовим розглядом встановлено, що фактично позивачем передано комплекси нежитлових будівель і споруд виробничих будинків за адресою: АДРЕСА_1 (тобто об'єкт №1), а також за адресою: АДРЕСА_2 (тобто об'єкт № 2); АДРЕСА_2 (об'єкт № 3) в тимчасове користування іншим особами та позивач не здійснює жодної діяльності (у тому числі і в 2020 році), а виступає у вказаних правовідносинах позикодавцем та орендодавцем, діяльність здійснювали інші особи (суб'єкти господарювання), до господарської діяльності яких на об'єктах 1, 2, 3 позивач не має відношення, окрім того, що є позикодавцем та орендодавцем.
Таким чином, комплекси нежитлових будівель і споруд виробничих будинків за адресою: АДРЕСА_1 (тобто об'єкт № 1), а також за адресою: АДРЕСА_2 (тобто об'єкт № 2); АДРЕСА_2 (об'єкт № 3) використовуються у господарській діяльності іншими особами, а не позивачем у даній справі - ОСОБА_1 , що виключає можливість застосування податкової пільги відповідно п.п. “є” п.п. 266.2.2 ст. 266 Податкового кодексу України.
Матеріали справи не містять належних та достовірних доказів на підтвердження повернення позивачу нежитлових будівель і споруд виробничих будинків за адресою: АДРЕСА_4 , а також за адресою: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 у власність ОСОБА_1 саме з 23.05.2020 р.
Повідомлення форми № 20-ОПП про повернення у власність ОСОБА_1 нерухомого майна по вказаним вище об'єктам разом з промисловим обладнанням, сформовані 10.09.2020 р., 25.11.2020 р., 04.11.2020 р., тобто, після повторного набуття ОСОБА_1 статусу фізичної особи - підприємця (08.09.2020 р.), у зв'язку з чим не можуть підтвердити доказом повернення майнових комплексів позивачу як позикодавцю та орендодавцю від інших суб'єктів господарювання саме з 23.05.2020 р.
Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 р. №1588, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 р. за № 1562/20300 (в подальшому - Порядок №1588).
Відповідно до пункту 8.1 Порядку № 1588, платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
Згідно із п. 8.2. Порядку № 1588, об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об'єкта оподаткування.
Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об'єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).
Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків (п. 8.4).
У разі зміни відомостей про об'єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об'єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про об'єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни (п. 8.5).
Графа 9 Стан об'єкта оподаткування повідомлення за ф. №20-ОПП заповнюється із використанням Пам'ятки для заповнення розділу 3 Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, згідно з якою обирається стан, який відповідає фактичному стану об'єкта оподаткування на момент подання повідомлення за ф. №20-ОПП, зокрема, ,2 експлуатується, 3 тимчасово не експлуатується, 5 непридатний до експлуатації, 6 об'єкт відчужений/повернутий власнику тощо.
Таким чином, при відчуженні об'єкта у графу 2 "Код ознаки надання інформації" ф. №20-ОПП вносять значення "3 - зміна відомостей про об'єкт оподаткування", а у графі 9 "Стан об'єкта оподаткування" - стан "6 - об'єкт відчужений/повернутий власнику".
Згідно із повідомлення від 10.09.2020 р. графа 2 містить значення 1, а графа 9 - значення 2, що, відповідно, не є підтвердженням факту саме повернення нежитлових будівель і споруд виробничих будинків за адресою: АДРЕСА_1 , а також за адресою: АДРЕСА_2 власнику - ОСОБА_1 .
Крім того, щодо частини нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_7 у графі 9 повідомлення від 10.09.2020 р. визначено стан « 9 -здається в оренду», що, відповідно, спростовує позицію позивача про повернення вказаних об'єктів у власність ОСОБА_3 від орендарів.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 повторно набув статус фізичної особи - підприємця з 08.09.2020 р. (первинно позивач був ФОП до 25.07.2014), що, відповідно, унеможливлює підтвердження використання позивачем такого обладнання у 2017-2018 роках як фізичною - особою підприємцем, коли позивач не мав такого статусу.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що підписання сторонами вказаних правочинів лише вказує на досягнення сторонами домовленостей про передачу певного майна, однак не є безпосереднім доказом використання позивачем такого обладнання саме у нежитлових будівлях і спорудах виробничих будинків за адресою: АДРЕСА_1 (тобто Об'єкт №1), а також за адресою: АДРЕСА_2 (тобто Об'єкт № 2); АДРЕСА_6 , які є спірними об'єктами оподаткування; позивачем не надано доказів того, що відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи -підприємця, наданою ОСОБА_1 за 2020 рік (реєстраційний номер № 935515558 від 06.01.2021), вид підприємницької діяльності у звітному періоді - « 49.41 - вантажний автомобільний транспорт», а інших декларацій за 2020 рік щодо діяльності за іншими КВЕД ОСОБА_1 чи ФОП ОСОБА_1 представником позивача до суду не надано; позивачем не надано до суду жодних доказів самостійного використання у 2020 році вказаних об'єктів нерухомості у власній господарській діяльності (як то, оборотно - сальдових відомостей, виписок з банку, податкових накладних чи інших документів бухгалтерського та податкового обліку діяльності).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у разі незрозумілості чи незгоди з розрахунком податкових зобов'язань не був обмежений у праві на звернення до контролюючого органу з метою звірки податкових зобов'язань за процедурою, передбаченою Податковим кодексом України.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості, згідно із ДК 018-2000. ДК 018-2000 використовується не для визначення ставок оподаткування, а виключно для визначення статусу нежитлового приміщення, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації будівлі.
Згідно із розрахунків податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, контролюючим органом застосовано ставку податку для нежитлових будівель і споруд виробничих будинків за адресою: АДРЕСА_1 (тобто Об'єкт №1), що перебувають у власності позивача у розмірі 1%.
Копіями технічних паспортів, складові Об'єкта №1 не визначені як готельні будівлі, офісні будівлі, торговельні будівлі, а є виробничими спорудами/будинками, а саме: складами цементу; адміністративним корпусом; цехами, майстернями, трансформаторними лісопильним цехом складом наповнювачів; столярним цехом; бетонозмішувальним вузлом; автомобілі терези 30 тон; сушильним відділенням, компресорною станцією.
Контролюючим органом обчислено базу оподаткування на підставі даних державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в яких відомості щодо цільового призначення приміщень відсутні, що не відповідає вищезазначеним нормам права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом помилково застосовано ставку у розмірі 1,00% щодо нежитлових будівель і споруд виробничих будинків, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення № 0105679-2414-2031; № 0105681-2414-2031; № 0105682-2414-2031; № 0105683-2414-2031; № 0105684-2414-2031; № 0105685-2414-2031; № 0105686-2414-2031; № 0105688-2414-2031; № 0105689-2414-2031; № 0105690-2414-2031; № 0105691-2414-2031; № 0105692-2414-2031; № 0105693-2414-2031, необґрунтовані, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.
Щодо податкових зобов'язань по об'єкту № 2 (комплекс будівель і споруд загальною площею 25789,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ), об'єкту №3 (нежитлова будівля (інженерний корпус з котельнею) загальною площею 2 668,50 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) та об'єкту №4 (будинок (дитячий садок-яслі «Сонечко») з надвірними будівлями загальною площею 2 214,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ), суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом застосовані ставки податку на нерухоме майне у розмірі 0,75 % від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, що встановлено рішенням Нововодолазької селищної ради Харківської області від 22.06.2018 р. № 1395 та нормам чинного законодавства.
Доказів використання об'єкту № 4 (який є будівлею колишнього дитячого садка-ясель «Сонечко» з надвірними будівлями), у промисловому виробництві позивачем не надано ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом правомірно застосована ставка податку на нерухоме майно у розмірі 0,75% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звіт нього (податкового) року до Об'єктів №2-№4, на підставі рішення Нововодолазької селищної ради Харківської області від 22.06.2018 р. № 1395, як для інших об'єктів нежитлових будівель, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб.
Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість доводів позивача про необхідності застосування у спірних правовідносинах мінімальної ставки - 0% під час проведення оподаткування вказаних вище об'єктів нерухомості, відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженосте у податковому законодавстві», з наступних підстав.
Законом України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон № 466, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) внесено зміни до Податкового кодексу України. Вказаний закон набув чинності 25.05.2020 р.
Закон № 466 змінює строки прийняття та оприлюднення рішень про встановлення податків та/або зборів.
Крім того, Законом № 466 внесено зміни у п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та викладено його у наступній редакції: «Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів та податкових пільг зі сплати місцевих податків і зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та/або зборів, та про внесення змін до таких рішень», та у підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та викладено його у наступній редакції: «У разі якщо до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування місцевих податків та/або зборів, сільська, селищна, міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та/або зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та/або збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування таких місцевих податків та/або зборів».
Тобто, Закон № 466 скасував обов'язок щорічного прийняття рішень про встановлення місцевих податків та/або зборів, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 01.03.2021 р. № 0105680-2414-2031, № 0105687-2414-2031., № 0105694-2414-2031 прийняті з урахуванням встановленої рішенням Нововодолазької селищної ради Харківської області від 22.06.2018 р. № 1395 ставки податків.
Таким чином, рішення Нововодолазької селищної ради Харківської області від 22.06.2018 р. № 1395, яким встановлено ставки податку на 2019 рік, не містить строку його дії, а Нововодолазькою селищною радою Харківської області не приймалось рішення про встановлення ставок та пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік, суд приходить висновку, що дія рішення Нововодолазької селищної ради Харківської області від 22.06.2018 р. №1395 поширюється і на 2020 рік.
Таким чином, відповідачем правомірно застосовано ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затверджені рішенням Нововодолазької селищної ради Харківської області від 22.06.2018 р. № 1395, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення 01.03.2021 р. № 0105680-2414-2031, № 0105687-2414-2031, № 0105694-2414-2031 обґрунтовані та не підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області, ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 р. по справі № 520/2983/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 08.11.2023 року