КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/10031/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ Справа № 760/18935/20
07 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Олійника В.І.
- Сушко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Богуславського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Романенко К.С., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, завданої правопорушенням та стягнення страхового відшкодування,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом, вимоги якого уточнила (а.с. 123-125), в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Альфа-Гарант» (код СДРІІОУ 32382598, адреса місцезнаходження: м.Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок 26):
- страхове відшкодування утриманцю в розмірі 117 500 (сто сімнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок;
- пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 34 763 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят три) гривні 68 копійки, три відсотки річних у розмірі 2 085 (дві тисячі вісімдесят п'ять) гривень 83 копійки, інфляційні втрати 12 743 (дванадцять тисяч сімсот сорок три) гривні 75 копійок, а всього разом - 49 593 (сорок дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто гри) гривні 26 копійок;
- понесені судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 листопада 2020 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «SkodaFabia» д.н.з. НОМЕР_2 у м. Київ, вул. Кловський узвіз біля буд. 10, скоїв наїзд на припаркований праворуч по ходу руху автомобіля марки «SubaruLegacy» д.н.з. НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки «SubaruLegacy» д.н.з. НОМЕР_4 - ОСОБА_4 загинула на місці події.
За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 28 листопада 2020 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100000001059 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «SkodaFabia» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована згідно полісу №148079372 у ТДВ «СК «Альфа-Гарант».
Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
27 січня 2021 року на адресу ТДВ «СК «Альфа-Гарант» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах доньки загиблої - ОСОБА_2 у розмірі 30 000,00 грн. моральної шкоди та 180 000, 00 грн. відшкодування утриманцю, тобто 210 000,00 грн. загально, а також в інтересах матері загиблої - ОСОБА_1 у розмірі 30 000,00 грн. моральної шкоди.
Листом від 25 лютого 2022 року відповідач повідомив позивача про необхідність долучення документів із відповідним переліком.
15 листопада 2022 року відповідачу направлено заяву про долучення документів, якою до матеріалів страхової справи долучено копію вироку Печорського районного суду м. Києва від 02.11.2021, копію свідоцтва про смерть батька загиблої - ОСОБА_5 , копію свідоцтва про народження загиблої, копію свідоцтва про шлюб загиблої ОСОБА_6 із ОСОБА_7 , копію свідоцтва про шлюб батьків загиблої ОСОБА_5 із ОСОБА_8 .
Листом від 15 лютого 2022 року відповідач повідомив про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування моральної шкоди в інтересах ОСОБА_1 у розмірі 30 000 грн., а також вказано на те, що виплату страхового відшкодування в інтересах ОСОБА_2 буде сплачено на користь останньої після надання документів про призначення офіційного опікуна.
11 травня 2022 року на адресу відповідача також направлено заяву, якою до матеріалів страхової справи долучено копію рішення Шполянського районного суду Черкаської області про позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 та копію рішення виконкому Богуславської міськради від 22.04.2022 №50/5 про призначення опікуном ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .
Листом від 07 червня 2022 року відповідач повідомив про прийняте рішення щодо проведення виплати страхового відшкодування відповідно до ліміту та у порядку ст. 27 Закону заявникам, а саме, що у зв'язку із ненаданням довідки про доходи загиблої, наступні розрахунки страхового відшкодування шкоди пов'язаної з втратою годувальника для ОСОБА_2 , до досягнення вісімнадцяти років у розмірі, що становить 50% мінімальної заробітної плати станом на дату ДТП, яка складала 5 000 грн.
14 червня 2022 року па банківські реквізити ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 надійшло 77 500,00 грн., з яких: 30 000 грн - моральна шкода та 47 500, 00 грн. - відшкодування утриманцю.
В подальшому виплати відповідачем проводились у розмірі по 2 500 грн. щомісячно, а саме: 22 липня 2022 року, 02 серпня 2022 року, 02 вересня 2022 року, 06 січня 2022 року, 01 листопада 2022 року та 08 грудня 2022 року.
На думку позивача, відповідач незаконно затягує виплату страхового відшкодування, адже відповідно до розрахунку, страхове відшкодування, належне донці загиблої, буде виплачене не раніше ніж через 2 роки. При цьому, розрахунок, виконаний відповідачем, не враховує інфляційних витрат, що суттєво занижує фактичний розмір відшкодування.
Зазначає, що позивач не оспорює суму страхового відшкодування, а просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування однією виплатою у зв'язку із вище наведеним та тим, що позивач представляє інтереси малолітньої дитини, яка є непрацездатною, тому потребує постійної матеріальної допомоги, якої остання позбулась у зв'язку із втратою годувальника. ОСОБА_2 є малолітньою, а відтак потребує постійної матеріальної допомоги, яку вона отримувала від матері, а страхове відшкодування у розмірі по 2 500 грн. не є достатнім для забезпечення всіх необхідних благ та матеріальної захищеності останньої, оскільки вказана сума є меншою ніж 36 мінімальних заробітних плат.
Зважаючи на те, що з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування пройшло більше 90 днів, а потерпіла так і не отримала належного страхового відшкодування в результаті втрати годувальника в повному розмірі, позивач вважає, що страховик порушив матеріальне право ОСОБА_2 на отримання страхового відшкодування у повному обсязі.
Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, завданої правопорушенням та стягнення страхового відшкодування задоволено.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» Альфа - Гарант» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , страхове відшкодування у розмірі 115 000 (сто п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» Альфа - Гарант» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , пеню в розмірі 50 178,06 грн., 3% річних у розмірі 3 010,69 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 297,69 грн., а всього разом 68 486 (шістдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят шість) гривень 44 копійки.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» Альфа - Гарант» в дохід держави 1670 гривень 93 копійок судового збору.
Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» Альфа - Гарант» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» Альфа - Гарант» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , страхового відшкодування у розмірі 115 000 (сто п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, Товариство з додатковоювідповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що системний аналіз ст.ст.1200,1202 ЦК України дає підстави для висновку,що одна із них визначає перелік осіб,які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, інша порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв'язку , оскільки вони підлягають застосуванню як елемент єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування такої шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого.
Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
У системному зв'язку із статтями 1200, 1202 ЦК України положення пункту 27.2 статті 27 та пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-ІУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності щодо строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, необхідно розуміти таким чином: страховик (у випадках передбачених Законом - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами; перший платіж здійснюється не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» передбачено, що відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
Вказаною нормою передбачено право страховика, а не обов'язок (у випадках передбачених Законом - МТСБУ) відшкодувати шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого, шляхом здійснення одноразової виплати.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 1200 ЦК України за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.
Отже, для відступу від загального порядку (щомісячними платежами) відшкодування шкоди, сподіяної смертю потерпілого, використовуючи принципи, закладені у частині першій статті 1200 ЦК України, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, в сою чергу, надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення.
Положення ЦК України та Закону України «про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в частині строків відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, не суперечать одне одному, а тому відсутні підстави для висновку про існування протиріччя між зазначеними нормами права та необхідністю подолання такої колізії між ними.
Натомість вказують, що має місце факт існування у Законі України «про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів» відсилочної норми до положень ЦК України, а тому вказані нормативно-правові акти необхідно застосовувати у поєднанні.
Наголошують, що підстав для стягнення на користь позивача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат не має, так як не допущено порушення строків виплати страхових сум.
Зазначають, що позивачем не надано доказів та не наведено жодних аргументів того чому шкоду по втраті годувальника має бути сплачено одним платежем.
08 серпня 2023 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 подала письмові пояснення в яких вказує, що доводи апелянта не відповідають дійсності. Вказує, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Вказує, що при застосуванні норм ст.27 Закону одночасно із ст.1200 ЦК України при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше законом. Наголошує, що саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страхової шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів.
Вказує, щов ст. 22 Закону України «про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що страхове відшкодування відшкодовується у встановленому цим Законом порядку. Тобто, порядок виплати страхового відшкодування визначається лише даним Законом і відповідно до якого приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування страховик зобов'язаний виплатити його в передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
Враховуючи, що відповідач незаконно затягує виплату то з нього підлягає стягненню пеня, три відсотки річних та інфляційні витати.
Вказує, що оскаржуване рішення відповідає вимогам законодавства України і є вмотивоване, а отже враховуючи вище викладене апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення необхідно залишити без змін.
25 серпня 2023 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» подало пояснення в якому вказують, що судом першої інстанції не враховано, що автомобіль був забезпечений ще одним полісом в ПАТ «СК «ІНГО» та в рішенні суду першої інстанції не вказано підстав, доказів та не наведено жодних аргументів чому шкоду по втраті годувальника має бути сплачено одним платежем.
Вказують, що сума відшкодування може бути виплачена одноразово, одноразово але не більше як за три роки за виключенням-за наявності обставин, які мають істотне значення та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду. Для відступу від загального порядку, за яким передбачено відшкодування шкоди щомісячними платежами, заявник повинен вказати на наявність підстав, з якими Закон пов'язує можливість виплати відшкодування одноразовим платежем, а страховик, в свою чергу, надати оцінку цим обставинам та прийняти відповідне рішення. Вказує, що виплата страхового відшкодування пов'язаного із смертю потерпілого у вигляді одноразової виплати є лише правом страховика, а не обов'язком. Проведення такої виплати щомісячними платежами жодним чином не обмежить права позивача.
Підстав для стягнення на користь позивача пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат не має, так як відповідач не допустив порушення строків виплати страхової суми.
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 заперечення на пояснення Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» які повторюють мотивувальну частину позовної заяви та письмових пояснень. Просить рішення суду першої інстанції залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 115 000,00 грн., пені у розмірі 50 178,06 грн., 3% річних у розмірі 3 010,69 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 297,69 грн., підлягають задоволенню.
Колегіясуддіпогоджується з такими висновками суду першоїінстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частинпершої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судоверішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права іздотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставіповно і всебічноз'ясованихобставин, на якісторонипосилаються як на підставусвоїхвимог і заперечень, підтвердженихтимидоказами, якібулидосліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є бабою неповнолітньої ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Нечаєве, Шполянського району Черкаської області, Україна. Батьками неповнолітньої ОСОБА_2 записані: ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
Вказані обставини підтверджуються даними: свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , виданого 23 липня 2008 року виконкомом Нечаєвської сільської ради Шполянського району Черкаської області, актовий запис № 2 (а.с. 21), свідоцтва про народження ОСОБА_9 серії НОМЕР_6 , виданого 01 листопада 1986 року Радинською сільською радою Поліського району Київської області, актовий запис № 15 (а.с.13), свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , виданого 08 березня 2008 року виконкомом Нечаєвської сільської ради Шполянського району Черкаської області, актовий запис № 1, де дружині ОСОБА_6 присвоєно прізвище - ОСОБА_10 (а.с.22), свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 , виданого 07 серпня 1991 року Радинською сільською радою Поліського району Київської області, актовий запис № 11 (а.с.15).
ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 34 роки в м. Києві померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 , виданого 01 грудня 2020 року Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 351 (а.с. 12).
28 листопада 2020 року приблизно о 09 годині 45 хвилин, ОСОБА_3 , 1995 року народження, керуючи автомобілем марки «SkodaFabia» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по Кловському узвозу в м. Києві, зі сторони вул. Інститутської в бік вул. Мечникова, напроти будинку № 10, скоїв наїзд на припаркований праворуч по ходу руху автомобіля марки «SubaruLegasy» д.н.з. НОМЕР_10 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки «SubaruLegacy» д.н.з. НОМЕР_4 - ОСОБА_4 загинула на місці події.
За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 28 листопада 2020 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100000001059 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 10).
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «SkodaFabia» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована згідно полісу №148079372 у ТДВ «СК «Альфа-Гарант» (а.с. 11).
Листом від 15 лютого 2022 року за № 12/568, відповідач повідомив позивача про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування моральної шкоди в інтересах ОСОБА_1 у розмірі 30 000 грн, а також вказано на те, що виплату страхового відшкодування в інтересах ОСОБА_11 буде сплачено на користь останньої після надання документів про призначення офіційного опікуна над неповнолітньою ОСОБА_2 (а.с. 28).
11 травня 2022 року позивач, через уповноваженого представника, подала до ТДВ СК «Альфа - Гарант» заяву про долучення додаткових документів і виплату страхового відшкодування, у якій просила здійснити виплату страхового відшкодування для доньки потерпілої ОСОБА_2 в розмірі: моральної шкоди - 30 000,00 грн.; відшкодування утриманцю - 180 000,00 грн. (5000,00 х 36), а всього у розмірі, який не може бути меншим ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку станом на 28.11.2020 року (а.с. 32).
Рішенням Шполянського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року у справі № 358/958/21, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 було позбавлено батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 призначено опікуном над ОСОБА_2 (а.с. 34-38).
22 квітня 2022 року, рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради за №50/5, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування у зв'язку зі смертю матері дитини та позбавленням батьківських прав батька дитини. (а.с. 33).
ТДВ СК «Альфа - Гарант» 07 червня 2022 року направило повідомлення № 12/937 щодо виплати страхового відшкодування, за даними якого рішення про виплату страхового відшкодування прийнято, виходячи із норм статті 1200 ЦК України, та повідомлено, що є документи, згідно яких право на отримання моральної шкоди є дві особи: мати - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_2 та 11.02.2022 було здійснено виплату моральної шкоди, що належить ОСОБА_1 в розмірі 30 000,00 грн. та прийнято рішення про виплату моральної шкоди, що належить ОСОБА_2 в розмірі 30 000,00 грн. Також повідомлено, що товариству не надано інформації про доходи загиблої, тому прийнято рішення про виплату відшкодування, пов'язаного з втратою годувальника в розмірі 50 % мінімальної заробітної плати, яка на дату випадку складала 5000,00 грн. щомісячно до досягнення вісімнадцяти років ОСОБА_2 (а.с. 39).
Довідкою про рух коштів по картці від 15.06.2022 підтверджується, що 08.06.2022 року ТДВ СК «Альфа - Гарант» на рахунок ОСОБА_1 було перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 77 500,00 грн. (а.с. 40).
Згідно графіку сплати та платіжних інструкцій, на рахунок ОСОБА_1 згідно страхового акту № ЦВ/21/0674 за договором страхування № 148079372 від 03.12.2019, відповідачем були перераховані наступні суми страхового відшкодування:
- 11 лютого 2022 року в розмірі 30 240,00 грн.;
- 08 червня 2022 року в розмірі 77 500,00 грн.;
- 21 липня 2022 року в розмірі 2 500,00 грн.;
- 02 серпня 2022 року в розмірі 2 500,00 грн.;
- 01 вересня 2022 року в розмірі 2 500,00 грн.;
- 05 жовтня 2022 року в розмірі 2 500,00 грн.;
- 04 листопада 2022 року в розмірі 2 500,00 грн.;
- 07 грудня 2022 року в розмірі 2 500,00 грн.;
- 10 січня 2023 року в розмірі 2 500,00 грн.
Вказані обставини підтверджуються даними платіжних інструкцій № 27104 від 11.02.2022; № 28875 від 08.06.2022; № 29750 від 20.07.2022; № 29936 від 01.08.2022; № 30539 від 01.09.2022; № 31148 від 05.10.2022; № 31563 від 04.11.2022; № 32125 від 07.12.2022; №32756 від 10.01.2023 (а.с. 85-93).
ОСОБА_1 факту отримання вказаних сум не оспорює.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 14 березня 2023 року, сума недоплаченого страхового відшкодування становить 115 000,00 грн., пені - 50 178,06 грн., 3% річних - 3 010,69 грн., інфляційні втрати - 15 297,69 грн. (а.с. 123-125).
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується, в разі настання певної події (страхового випадку), - виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Частиною 1 ст. 990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).
Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи, суд, за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо), або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
П. 22.01 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.04р. встановлено, що в разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкодою, заподіяною у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, є, зокрема, шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону № 1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Статтею 27 Закону № 1961-IV визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого.
Пунктом 27.1 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV визначено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», місячний розмір мінімальної заробітної плати станом на 28.11.2020 року становив 5000,00 грн. Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) становить 180 000,00 грн. (5000,00х36).
Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Відповідно до частини другої статті 1200 ЦК України, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.
Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик у разі визнання вимог заявника обґрунтованими, зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Тобто вказана норма Закону встановлює обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.
У даному випадку ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон № 1961-IV є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Тобто Закон № 1961-IV визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 747/522/19 від 25 листопада 2020 року та № 304/936/19 від 05 грудня 2022 року.
Вказані висновки, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягають врахуванню при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що заява про виплату страхового відшкодування направлена на адресу страховика 27 січня 2021 року, а 11 травня 2022 року відповідачу були направлені інші додаткові документи. Таким чином з моменту подання потерпілим заяви та пакету документів про виплату страхового відшкодування, відповідно до правила, встановленого пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, відповідач повинен був виплатити страхове відшкодування не пізніше 90 днів з часу отримання вказаних документів.
Страхове відшкодування частково, у розмірі 30 240,00 грн. сплачене 11.02.2022 та в розмірі 77 500,00 грн. сплачене 08.06.2022. Крім того, в подальшому оплата страхового відшкодування відбувалася щомісячно в розмірі 2500,00 грн.
Таким чином, відповідач ТДВ СК «Альфа - Гарант», всупереч пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, станом на 14 березня 2023 року (дата останньої заяви позивача про збільшення позовних вимог), здійснило лише часткову виплату страхового відшкодування, хоча вказаним спеціальним законом не передбачено виплату страхового відшкодування щомісячними платежами чи шляхом розтермінування його виплати.
Виходячи із мінімального розміру страхового відшкодування (регламентної виплати), втановленого пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV та, з урахуванням частково сплаченої відповідачем суми страхового відшкодування, станом на 14 березня 2023 року несплаченою залишається сума страхового відшкодування у розмірі 115 000,00 грн.
Пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року вбачається, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
З розрахунку представника позивача вбачається, що за період з 07.06.2022 по 22.12.2022 в зв'язку з простроченням виплати страхового відшкодування обраховано пеню у розмірі 50 178,06 грн., 3% річних у розмірі 3 010,69 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 297,69 грн., всього на загальну суму 68 486,44 грн. (а.с.124, 125). Зазначений розрахунок відповідач не спростував.
Доводи апеляційної скарги відповідача, що одноразова виплата страхового відшкодування є його правом, а не обов'язком та щодо правомірності розтермінування виплати страхового відшкодування та здійснення відшкодування шкоди щомісячними платежами, на підставі статті 1200 ЦК України, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вони суперечать положенням Закону № 1961-IV, якими визначено строки, порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов'язану зі смертю потерпілого, та положеннями якого виплата відшкодування щомісячними платежами не передбачена.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішеннямБогуславського районного суду Київської області від 12 квітня 2023 рокуухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант».
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргуТовариства з додатковоювідповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» залишити без задоволення.
РішенняБогуславського районного суду Київськоїобластівід 12 квітня 2023 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: