КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 760/19119/21 Головуючий у І інстанції Зуєвич Л.Л.
Провадження №22-ц/824/10950/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Писаної Т.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» - Деркач Тетяни Григорівни на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року у справі за позовом дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2021 року ДП «КиївГазЕнерджи» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є споживачем природного газу, постачання якого, з 01.07.2015 здійснює ДП «КиївГазЕнерджи» на підставі ліцензії АЕ № 299069 від 26.06.2015.
Пропозицію укласти договір (оферту), що містить істотні умови договору про надання послуг з газопостачання, було опубліковано в газеті «Сегодня» за № 116 від 26.06.2015, який відповідає Типовому договору про надання населенню послуг з газопостачання, затверджений постановою КМУ № 938, в редакції постанови КМУ від 02.03.2015 № 74.
За змістом вказаної пропозиції, всі побутові споживачі, які продовжують після 30.06.2015 отримувати на території ліцензійної діяльності постачальника із спеціальними обов'язками ДП «КиївГазЕнерджи» природний газ, є такими, що засвідчили бажання укласти договір про надання послуг з газопостачання та прийняли цю пропозицію повністю, безумовно.
Відповідачка є такою, що прийняла пропозицію та уклала договір 01.07.2015 про надання послуг з газопостачання, оскільки після 30.06.2015 вона продовжила отримувати на території ліцензійної діяльності постачальника із спеціальними обов'язками природний газ.
07.06.2019 в «Газеті по - українські» за № 43 опубліковані зміни до умов типового договору, зокрема, п. 4.6 Договору було доповнено (конкретизовано) наступним змістом: «остаточний розрахунок за отримані послуги здійснюється до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку непроведення розрахунків до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, з 26 числа місяця наступного за розрахунковим, умови договору, в частині проведення розрахунків, вважаються порушеними, у зв'язку з чим, постачальник здійснює нарахування пені згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою взятих на себе зобов'язань, у останньої утворилася заборгованість в загальній сумі 73 278,62 грн, з яких: 55 166,28 грн заборгованість за послуги газопостачання; 13 307,84 грн інфляційні втрати; 4 033,86 грн 3% річних; 770,34 грн пеня, просить стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ДП «КиївГазЕнерджи» - Деркач Т.Г. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач є індивідуальним споживачем комунальних послуг з споживання природного газу на об'єкті нерухомості, що належить їй на праві приватної власності. Відповідачка засвідчила своє бажання укласти договір про надання послуг з газопостачання, продовживши після 30.06.2015, отримувати на території ліцензійної діяльності ДП «КиївГазЕнерджи» природний газ та прийняла пропозицію повністю.
Відповідачка не скористалася своїм правом на вибір (зміну) постачальника природного газу та продовжила отримувати послуги з постачання природного газу від ДП «КиївГазЕнерджи».
Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови, наявності вузлу обліку природного газу. Об'єм отриманих послуг здійснювався за допомогою встановленого у відповідача індивідуального лічильника «Самгаз - Рівне G-6,0».
Щодо актів зняття показників лічильника вказує, що складення зазначених актів є скоріш правом, а не обов'язком позивача у разі наявності сумнівів в об'ємах наданих послуг або у споживача наявні скарги з приводу обсягів отриманих послуг.
Суд не врахував, що на підтвердження обсягів наданих послуг з постачання природного газу позивачем надано витяг з програмного продукту «Газоліна» у вигляді фотографії лічильника природного газу, який встановлений у помешканні відповідачки згідно з наявною в матеріалах справи відомості на пуск газу. Показники на фото відповідають даним, зазначеним у розрахунку боргу.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що представником позивача, як на підтвердження своїх вимог долучено до матеріалів справи копію договору купівлі-продажу 1/2 долі житлового будинку від 04.04.2002, положеннями п. 1 якого передбачено зокрема, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , продали, а ОСОБА_1 придбала 1/2 долю житлового будинку з відповідною долею господарчих та побутових будівель та споруд, що знаходяться на АДРЕСА_2.
ОСОБА_1 є споживачем природного газу постачання якого з 01 липня 2015 року здійснює ДП «КиївГазЕнерджи» на підставі ліцензії АЕ № 299069 від 26 червня 2015 року.
Пропозицію укласти договір (оферту), що містить істотні умови договору про надання послуг з газопостачання, що відповідають умовам типового договору, опубліковано 26 червня 2015 року в газеті «Сегодня» за №116.
Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 938, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2015 року № 74.
Всі побутові споживачі, які продовжують після 30 червня 2015 року отримувати на території ліцензійної діяльності постачальника із спеціальними обов'язками ДП «КиївГазЕнерджи» природний газ, є такими, що засвідчили бажання укласти договір про надання послуг з газопостачання та прийняли цю пропозицію повністю, безумовно.
26.06.2015 в газеті «Сегодня» було опубліковано повідомлення, зокрема, про те, що: «з 01.07.2015 послуги з газопостачання на території своєї ліцензії здійснюватиме створене ПАТ «Київгаз» дочірнє підпримство «КиївГазЕнерджи».
Всі побутові споживачі, які продовжують, після 30.06.2015, отримувати, на території ліцензійної діяльності ДП «КиївГазЕнерджи», природний газ, є такими, що засвідчили бажання укласти договір про надання послуг з газопостачання, на нижченаведених умовах та прийняли цю пропозицію повністю, безумовно.
Після 30.06.2015 отримання природного газу побутовим споживачам є моментом укладання вказаного договору. У разі, якщо за адресою побутового споживача не було здійснено припинення газопостачання до 01.07.2015, він є таким, що з 01.07.2015 уклав договір про нижченаведене».
Відповідно до п. 1, 3, 5 опублікованої оферти, постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачеві, членам його сім'ї та іншим особам, зареєстрованим у квартирі, житловому будинку для побутових потреб (приготування їжі, підігріву води та опалення житлових приміщень), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з газопостачання за встановленими цінами у строки та на умовах, що передбачені договором.
Споживач розраховується з постачальником за надані послуги з газопостачання за роздрібними цінами на природний газ, що використовується для потреб населення, встановленими Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Положеннями п. 6, абз. 2 п. 9 опублікованої оферти передбачено, зокрема, що за наявності лічильника газу, обсяг спожитого споживачем газу визначається за фактичними показаннями лічильника. Споживач вносить платежі не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, а у разі отримання платіжного документа, який виписує постачальник, оплачує його протягом 10 днів з дати, зазначеної у такому платіжному документі.
07.06.2019 в «Газеті по-українські», ДП «КиївГазЕнерджи» опублікувало актуальну редакцію договору постачання природного газу побутовим споживачам (далі - договір постачання природного газу), положеннями п. 2.1 якого передбачено, що за цим договором, постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Положеннями 4.1, абз. 3 п. 4.6 договору постачання природного газу передбачено, що споживач розраховується з постачальником за природний газ за ціною, що встановлюється регулятором.
Остаточний розрахунок за отримані послуги здійснюється до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим. У випадку не проведення розрахунків до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, з 26 числа місяця, наступного за розрахунковим, умови договору в частині проведення розрахунків, вважаються порушеними, у зв'язку з чим постачальник здійснює нарахування пені, згідно ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до розрахунку заборгованості складеному позивачем на підтвердження позовних вимог заборгованість відповідачки за послуги газопостачання за період з липня 2015 по червень 2021 становить 73 278,62 грн, з яких: 55 166, 28 грн заборгованість за послуги газопостачання; 13 307,84 грн інфляційні втрати; 4 033,86 грн 3% річних; 770,34 грн пеня.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до матеріалів справи не долучено доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема, відсутні акти зняття показань лічильника за відповідні періоди, в межах яких розраховано заборгованість.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси , передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Положеннями п.2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг, належать, зокрема: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов'язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За положеннями ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до долучено до матеріалів справи копії договору купівлі-продажу 1/2 долі житлового будинку від 04.04.2002, положеннями п. 1 якого передбачено зокрема, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , продали, а ОСОБА_1 придбала 1/2 долю житлового будинку з відповідною долею господарчих та побутових будівель та споруд, що знаходяться на АДРЕСА_2 .
Отже позивачем надано документи, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_2 .
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Враховуючи положення закону, ОСОБА_1 зобов'язана утримувати майно, що їй належить на праві власності.
Постачання природного газу здійснюється згідно «Правил постачання природного газу», затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. № 2496.
Відповідно до п. 2 розділу 3 «Правил постачання природного газу», постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором (НКРЕКП), які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природній газ у необхідних для нього об'ємах, а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначає договором.
Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за згодою постачальника відповідно до умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 (далі - Типовий договір), що розміщений на офіційному вебсайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
На письмову вимогу побутового споживача постачальник зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення безкоштовно надати побутовому споживачу підписану уповноваженою особою постачальника письмову форму договору постачання природного газу побутовим споживачам.
Згідно з пунктом 4.4. Типового договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається одним із нижченаведених способів: 1) за даними Оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора газотранспортної системи та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу; 2) або за плановими величинами середньомісячного споживання газу в опалювальний або міжопалювальний період. Вказана норма також знайшла своє відображення в пункті 13 Правил постачання природного газу.
Відповідно до абзаців 3,4 пункту 5 глави 4, розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем дані про об'єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (газовий місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті споживача на сайті Оператора ГРМ (за наявності) та/або в рахунку про сплату послуги за договором розподілу природного газу.
Відповідно до розділу ІХ глави 4 пункту 4 Кодексу газорозподільних систем, побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань.
Таким чином, величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Як на підставу позовних вимог, щодо укладення договору на підключення відповідачки до споживання газу, позивачем надано заява про поновлення газового постачання поданою відповідачкою на ім'я головного інженера ФЕГМ №1 АТ «Київгаз» ОСОБА_5 .
Відповідно до змісту долученої позивачем відомості на пуск газу від 27.11.2019 вбачається, що такий складений за підписом відповідачки ОСОБА_1 та представників Філії експлуатації газового господарства № 1 АТ «Київгаз» за адресою: АДРЕСА_2.
Таким чином з 27.11.2019 споживач ОСОБА_1 підключена до системи газопостачання та споживає газ.
Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позивачем позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з газопостачання у розмірі 55 166,58 грн.
Крім того, позивачем було також заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 дійшла висновку, що приписи ст.625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням.
Оскільки відповідач має прострочене грошове зобов'язання перед позивачем, то колегія суддів вважає, що сума боргу підлягає стягненню з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ст.625 ЦК України, а саме у розмірі 13 307,84 грн інфляційних втрат, 4 033,86 грн 3% річних та 770,34 грн пеня.
Відповідно до положень статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог позивача.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки позивачем було сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2 270 грн, а за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 405 грн, що разом становить 5 675 грн, то апеляційний суд стягує вказаний розмір судового збору з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» - Деркач Тетяни Григорівни задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 07 лютого 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» заборгованість за спожитий газ у розмірі 55 166,58 грн, пені у розмірі 770, 34 грн, 3% річних у сумі 4 033,86 грн та інфляційні втрати у розмірі 13 307,84 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» понесені судові витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 5 675 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Реквізити сторін:
Позивач: Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи», зареєстроване місце знаходження: 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4-Б, код ЄДРПОУ 39835779;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ,.
Повний текст постанови складений 07 листопада 2023 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді: С.А. Голуб
Т.О.Писана