КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження №22-ц/824/14718/2023
справа №756/7246/21
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2023 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Шевчука А.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Оболонський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини, -
встановив:
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про виключення відомостей про особу як батька з актового запису про народження дитини.
Позовні вимоги мотивує тим, що 04 серпня 1991 року між позивачем та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила сина - ОСОБА_3 .
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20 вересня 2010 року шлюб між сторонами розірвано.
Позивач уважає, що він не є біологічним батьком ОСОБА_4 , відтак відомості про позивача, як про батька дитини, не відповідають дійсності.
Мотивуючи наведеним, просить суд виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 про народження дитини - ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису за №255 від 06 лютого 2004 року. Призначити у справі судово-генетичну експертизу.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що з висновками суду першої інстанції неможливо погодитись, оскільки на час проведення експертизи позивач не мав фінансової можливості оплатити вартість експертизи.
Відтак, висновок суду першої інстанції про ухилення позивача від проведення експертизи не відповідає дійсності.
Вказує, що без проведення судово-генетичної експертизи неможливе об'єктивне з'ясування обставин зазначених у позовній заяві.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Одночасно в апеляційній скарзі просить призначити у справі судово-генетичну експертизу, проведення якої доручити Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи.
В судовому засіданні адвокат Черничко В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд її задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила суд відмовити у її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача - адвоката Черничко В.В. та відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що в матеріалах справи міститься лист Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №100-307/1266 від 17 липня 2023 року, відповідно до якого проведення судово-медичної експертизи генетичної ідентифікації неможливе, оскільки незважаючи на неодноразові повідомлення позивача про необхідність оплати вартості проведення експертизи, така оплата ОСОБА_1 не здійснена.
Суд вказав, що позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином неодноразово повідомленим про необхідність оплати вартості проведення експертизи, а також про наслідки ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, не здійснив оплату вартості такої експертизи, що в результаті унеможливило проведення експертизи. Дані обставини, суд розцінює як неналежне (недобросовісне) виконання позивачем своїх процесуальних обов'язків.
Суд зробив висновок, що позивачем не спростовано презумпцію щодо визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою, відтак відмовив у задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Статтею 51 Конституції України, частинами 2-3 статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (частина 8 статті 7 СК України).
Згідно з частиною 1 статті 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
За правилом частини 1 статті 122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до частини 1 статті 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Наведена норма закону регламентує порядок вчинення запису про батька дитини, якщо вона народилася у подружжя.
Статтею 136 СК України визначено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.
Згідно з усталеною судовою практикою предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною (пункт 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів").
Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, зокрема висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини 1 статті 108 ЦПК України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв'язку з характером досліджень, або якщо об'єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться за замовленням учасника справи.
За правилом статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи, у разі якщо необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
За правилами частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною 2 статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 103 ЦПК України суд призначає експертизи у справі для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.
Установлено, що 04 серпня 1991 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20 вересня 2010 року (а.с.11-12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 .. Батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується даними свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 13).
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року у справі призначено судово-медичну та біологічну експертизи на предмет визначення кровного споріднення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 методом ДНК-аналізу, на вирішення якої поставлено питання:
- Чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ?
Проведення експертизи доручено Київському міському бюро судово-медичних експертиз (м. Київ, вул. Докучаєвска 4).
Експертів попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України.
Оплату експертизи та супутніх витрат покладено на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 .
Зобов'язано матір дитини - ОСОБА_5 забезпечити явку дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на вимогу експерта для можливості відібрання зразків з метою проведення експертизи.
Роз'яснено сторонам наслідки ухилення від експертизи (а.с. 40).
Згідно розписки ОСОБА_1 убачається, що він повідомлений про необхідність явки до експертної установи для відбору зразків крові (а.с. 48).
09 лютого 2023 року з Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи надійшла відповідь на запит суду №100-36/112 від 27 січня 2023 року, згідно якої 13 жовтня 2022 року в осіб по справі відібрано зразки крові, але станом на 25 січня 2023 року вартість проведення експертизи позивачем не сплачена (а.с. 51).
16 лютого 2023 року ОСОБА_1 отримано копію вказаної відповіді, що підтверджується даними зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.54).
04 травня 2023 року з Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи надійшла відповідь на запит суду №100-143/734 від 27 квітня 2023 року, згідно якої 13 жовтня 2022 року в осіб по справі відібрано зразки крові, але станом на 27 квітня 2023 року вартість проведення експертизи позивачем не сплачена (а.с. 57).
01 травня 2023 року з Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи надійшов лист про необхідність оплати експертизи (а.с. 59).
25 травня 2023 року ОСОБА_1 отримано копію вищевказаного листа, що підтверджується даними зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.62).
17 липня 2023 року листом №100-307/1266 Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило суд про відсутність оплати за проведення експертизи, внаслідок чого ухвала суду залишилась не виконаною. Доведено до відома про знищення зразків крові осіб (а.с. 64).
У частині 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Установлено, що позивач, будучи належним чином повідомлений про необхідність оплати експертизи, протягом 7 місяців не здійснив її оплату. При цьому, не заявляв клопотань перед судом про продовження строку оплати експертизи, не повідомляв суд про причини не вчинення таких дій.
Згідно статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Щодо призначення судово-генетичної експертизи на стадії апеляційного перегляду, колегія суддів вказує на таке.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України (частина 2 статті 13 ЦПК України).
Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 2 та 4 статті 83 ЦПК України).
Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 1 та 2 статті 367 ЦПК України).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина 3 статті 367 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року у справі № 686/9366/20 зазначено, що […тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні].
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі №499/895/19.
Отже не проведення оплати призначеної судом експертизи слід розцінювати як розпорядження позивачем своїми правами на власний розсуд, жодних об'єктивних підстав, які унеможливлювали вчинення дій, що перешкоджали проведенню експертизи, скаржником не зазначено.
Відтак апеляційний суд робить висновок про відсутність підстав про призначення судової генетичної експертизи на стадії апеляційного перегляду.
Доказів на підтвердження позовних вимог матеріали справи не містять та скаржник на такі докази в апеляційній скарзі не посилається.
За установлених обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про недоведеність позивачем позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 08 листопада 2023 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова