КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 760/198/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3100/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,
при секретарі Пановій К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання договору оренди недійсним, усунення перешкод у користуванні житлом, вселення, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Коробенка С.В.,-
встановив:
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
Після уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просив: усунути перешкоди, створені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у проживанні та користуванні позивачем квартирою АДРЕСА_1 , визнавши недійсним з моменту вчинення договір оренди жилого приміщення вказаної квартири від 03 серпня 2016 року, укладений ОСОБА_2 із ОСОБА_3 , та виселивши з вказаної квартири ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ;
вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_2 не створювати та не чинити йому перешкоди у проживанні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 , а також не укладати будь-які правочини, договори, угоди, предметом яких є передавання вказаної вище квартири без його згоди як співвласника третім особам у оренду чи будь-яке інше оплатне або безоплатне користування;
стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 783 000,00 грн з яких: 503 000 грн - майнова шкода, 235 000 грн 00 коп. - 1/2 від загальної суми отриманих ОСОБА_2 як орендодавцем грошових коштів, сплачених на її користь орендарем, 45 000 грн 00 коп. - моральна шкода;
стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 45 000 грн моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 було обмежено у праві користування своїм житлом, а саме квартирою АДРЕСА_1 , внаслідок неправомірних дій відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які створили йому перешкоди, не надаючи позивачу доступу до квартири.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року названий позов задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 ; вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 503 000,00 грн в якості відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вимушеного понесення ним грошових витрат за наймання (оренду) житла; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду суму в розмірі 10 000 грн.
У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір розмірі 6 232 грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 24 191 грн 22 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду від 22 вересня 2022 року скасувати в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року без змін.
В судовому засіданні представники ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_1 заперечив щодо задоволення апеляційної скарги.
Представник ОСОБА_5 підтримала доводи апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 створюють перешкоди позивачу у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , а тому вимога про вселення до квартири є обґрунтованою. Крім того, через дії відповідача позивач був вимушений винаймати житло та сплачувати кошти, а тому вимога про відшкодування шкоди також є доведеною.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що з 03 листопада 1990 року він та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі, від якого мають спільного сина ОСОБА_5 .
Під час перебування у шлюбі ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 , яка була оформлена на ім'я дружини.
16 травня 2014 року рішенням Солом'янського районного суду міста Києва шлюб між сторонами розірвано. Зазначене рішення було залишене без змін Апеляційним судом міста Києва 30 березня 2016 року.
ОСОБА_1 зазначав, що 29 липня 2015 року прийшов додому, але не зміг відчинити двері, через те, щозамки в них були замінені ОСОБА_2 , у зв'язку з чим він звернувся до правоохоронних органів.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поділ вказаної квартири та заочним рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 10 лютого 2016 року за ним було визнано 1/2 частку у праві власності на неї. Зазначене рішення кілька разів переглядалося судами вищих інстанцій, проте було залишене без змін.
Після цього ОСОБА_2 продовжувала чинити позивачу перешкоди у користуванні квартирою, не даючи доступу до неї.Через що, позивачпротягом тривалого часу вимушений винаймати житло для проживання, оскільки іншого місця проживання він не має, та з 06 серпня 2015 року витратив на оренду квартири 503 000 грн 00 коп.
Частина 1 ст. 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до положень ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 358 ЦК України встановлено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою і що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України).
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції правильно встановив, що своїми діями ОСОБА_2 чинила перешкоди позивачу у користуванні квартирою, через що, як наслідок, він був змушений винаймати квартиру, оскільки іншого місця проживання він не мав.
Позивачем були укладені договори оренди.
За договором оренди житла від 06 серпня 2015 року за період з 06 серпня 2015 року по 06 серпня 2016 року (щомісячна плата 7 500,00 грн ) ним сплачено 90 000,00 грн; за договором оренди житла від 06 серпня 2016 року за період з 06 серпня 2016 року по 01 лютого 2017 року (щомісячна плата 5 500,00 грн) - 33 000,00 грн; за договором оренди житла від 02 лютого 2017 року за період з 02 лютого 2017 року по 30 вересня 2018 року (щомісячна плата 7 600,00 грн) - 152 000,00 грн; за договором оренди житла від 28 жовтня 2018 року за період з 28 жовтня 2018 року по 30 листопада 2021 року (щомісячна плата 6 000,00 грн) - 228 000,00 грн.
Всього за укладеними договорами оренди житла за період з 06 серпня 2015 року по 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 було сплачено 503 000,00 грн.
Вирішуючи спір, суд обґрунтовано стягнув на користь позивача матеріальну шкоду, яка полягає у витратах, які він поніс, у зв'язку із наймом житла.
Доводи апеляційної скарги про те, що не було встановлено факту перешкоджання ОСОБА_1 у користуванні спірною квартирою, колегія суддів відхиляє, оскільки вони суперечать наявним доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: копією звернення ОСОБА_1 до Солом'янського управління поліції ГУНП в м. Києві від 30 липня 2015 року з приводу неможливості потрапити в квартиру у зв'язку з заміною чи пошкодженням замків; відповіддю Солом'янського управління поліції за № 50/Г-3679 від 26 серпня 2015 року про проведення перевірки з пропозицією вирішувати спірні цивільно-правові відносини в суді; копією повторного звернення ОСОБА_1 до Солом'янського управління поліції з аналогічних підстав (відсутність доступу до квартири) від 16 грудня 2016 року; фактом укладення позивачем невдовзі після 29 липня 2015 року договору найму (оренди) іншої квартири з метою проживання - 06 серпня 2015 року та в подальшому - інших аналогічних договорів; копією звернення до ТОВ «Охорона-Київ» від 25 липня 2018 року з вимогою укласти договір на обслуговування частини квартири та надання інструкцій щодо безперешкодного потрапляння до власної квартири; копією відповіді Солом'янського управління поліції від 27 вересня 2018 року за № Г-208оп/125/55/05-2018 на звернення від 29 серпня 2018 року, з якої вбачається, що квартира АДРЕСА_1 з 03 серпня 2016 року передана в оренду ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., колегія суддів вважає вказану суму достатньою та не завищеною, а також такою, що повністю відповідає критерію розумності та співмірності.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 22 вересня 2022 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 22 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 09 листопада 2023 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.В. Кулікова
С.Г. Музичко