КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/8179/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ Справа № 760/18935/20
01 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Олійника В.І.
- Сушко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Васильківтепломережа» на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Васильківтепломережа» про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Васильківтепломережа» про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
В обгрунтування позову вказував, що проживає в квартирі багатоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем комунальних послуг.Даний багатоповерховий будинок приєднався до системи централізованого опалення та гарячого водопостачання, постачальником яких є КП «Васильківтепломережа».Позивачу, як споживачу комунальних послуг, відповідачем було відкрито особистий рахунок № НОМЕР_1 та здійснювалось надання послуг.
Рішенням Виконавчого комітету Васильківської міської ради №336 від 31.07.2009 року надано дозвіл на розробку проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання, було надано дозвіл позивачу розробити проект індивідуального теплопостачання та відокремлення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 .
Позивач отримав дозвіл на виконання матеріалів попереднього погодження, погодженого всіма необхідними підприємствами та службами в тому числі і відповідачем.
На замовлення позивача було розроблено відповідний робочий проект улаштування індивідуального опалення в квартирі позивача.
Після розробки відповідного робочого проекту,в квартирі позивача було здійснено відповідні роботи з улаштування індивідуального опалення в тому числі за участю відповідних представників відповідача про що було складено відповідний АКТ про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення і гарячого водопостачання від 04.06.2021 року.
Актом про відключення, за участю в тому числі і представників відповідача інженера ОСОБА_2 було засвідчено факт відключення квартири позивача від втутрішньобудинкових мереж центрального опалення і гарячого водопостачання. Акт про відключення складено в трьох примірниках один із яких для відповідача.
В подальшому, при усному зверненні до відповідача, щодо питання внесення змін до особового рахунку позивача у зв'язку із відключення квартири позивача, останньому було повідомлено про те, що ніяких змін в особистому рахунку не відбулось, оскільки директором ще не погоджено Акт про відключення.
У зв'язку із чим, 13.09.2021 року позивачем було подано відповідачу заяву з проханням погодити Акт про відключення.
Листом від 30.09.2021 року, позивачу було вказано на необхідність надання ряду документів, в тому числі проекту відокремлення квартири від центрального опалення та АКТ про відключення.
12.10.2021 року відповідачу було подано заяву про зняття з абонентського обліку споживання теплової енергії за квартирою позивача та подано перелік документів, в тому числі копію робочого проекту улаштування індивідуального опалення в квартирі позивача з копією витягу з рішення №336 від 31.07.2009 року, копію дозволу на виконання матеріалів попереднього погодження, а також надано копію Акту про відключення.
Листом від 18.11.2021 року відповідачем було відмовлено позивачу у припиненні нарахувань за послуги з опалення.
Посилаючись на наведене, позивач просив суд:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо здійснення з 04 червня 2021 року нарахувань за послуги опалення (постачання теплової енергії) на опалювальну площу квартири;
- зобов'язати відповідача переглянути умови договору про надання послуг опалення (постачання теплової енергії) за особовим рахунком № НОМЕР_1 на підставі акту про відключення;
- стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії КП «Васильківтепломережа» щодо здійснення споживачу ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 з 04 червня 2021 року нарахувань за послуги опалення (постачання теплової енергії) на опалювальну площу квартири АДРЕСА_2 .
Зобов'язано КП «Васильківтепломережа» переглянути умови договору із ОСОБА_3 про надання послуг опалення (постачання теплової енергії) за особовим рахунком № НОМЕР_1 з урахуванням фактичного відокремлення (відключення) квартири АДРЕСА_2 від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) будинку.
Стягнуто з КП «Васильківтепломережа» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з КП «Васильківтепломережа» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 000 грн. у відшкодування судових витрат на правову допомогу.
Стягнуто з КП «Васильківтепломережа» на користь держави грошові кошти в сумі 4 962 грн. у відшкодування судових витрат на оплату судового збору.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, КП «Васильківтепломережа» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що не допускається відокремлення квартири та нежитлових приміщень від мереж центрального опалення та постачання гарячої води без дотримання встановленого порядку. Вказують, що відключення від мереж можливе не в окремих квартирах багатоквартирних будівель, а лише в будівлі в цілому за рішенням співвласників будівлі.
Вказують, що оскільки позивач отримав в 2009 році дозвіл на розробку проекту улаштування індивідуального опалення, проте не реалізував його, після прийняття Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в 2017 році та Порядку відключення в 2019 році, сторони повинні дотримуватись вимог законодавства, що є чинним на момент виникнення спірних правовідносин, а саме виконання робіт з відключення квартири.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди вказують, що необхідним елементом складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є:шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов'язок щодо відшкодування шкоди.
Окрім іншого заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. та вважає неспівмірною сумою фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, відсутність детального опису робіт з визначенням витраченого адвокатом часу на надання послуг обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, розглядом справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційного скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Вказує, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що посилання в апеляційній скарзі на практику Верховного Суду є безпідставними оскільки характер та предмет спору не є тотожними і суттєво відрізняються від суті даного спору. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо моральної шкоди наголошує на тому, що неправомірні дії відповідача з безпідставного невиконання вимог законодавства щодо перегляду умов договору та незаконні вимоги зі сплати за комунальні послуги змусили позивача змінювати сталий, звичайний спосіб життя, змушуючи шукати справедливість та захист від незаконних посягань відповідача в тому числі звертатись з позовом до суду. Таким чином, неправомірні дії відповідача з безпідставного невиконання вимог законодавства щодо перегляду умов договору та завдання моральної шкоди позивачу перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку. Щодо доводів апеляційної скарги стосовно витрат на професійну правничу допомогу та не надання детального опису витрат вказує, що умови договору про надання правової допомоги від 24.05.2022 року визначають, що гонорар адвоката є фіксованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 червня 2021 року квартиру АДРЕСА_2 було від'єднано від загальної мережі теплопостачання даного будинку та здійснено відповідні роботи з улаштування індивідуального опалення, що підтверджується відповідним Актом про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 04.06.2021 року (а.с. 19).
Відповідач продовжує здійснювати нарахування позивачу по особовому рахунку № НОМЕР_1 за послуги опалення (постачання теплової енергії) на опалювальну площу вказаної квартири, що підтверджується копіями відповідних квитанцій на оплату житлово-комунальних послуг за жовтень і листопад 2021 року та січень 2022 року (а.с. 29).
Рішенням Виконавчого комітету Васильківської міської ради №336 від 31.07.2009 року «Про дозвіл на розробку проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання», було надано дозвіл позивачу розробити проект індивідуального теплопостачання та відокремлення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_3 .
Позивач отримав дозвіл на виконання матеріалів попереднього погодження, погодженого всіма необхідними підприємствами та службами в тому числі і відповідачем.
На замовлення позивача було розроблено відповідний робочий проект улаштування індивідуального опалення в квартирі позивача.
Після розробки відповідного робочого проекту,в квартирі позивача було здійснено відповідні роботи з улаштування індивідуального опалення про, що було складено відповідний АКТ про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення і гарячого водопостачання від 04.06.2021 року.
Актом про відключення, за участю в тому числі і представників відповідача інженера ОСОБА_2 було засвідчено факт відключення квартири позивача від втутрішньобудинкових мереж центрального опалення і гарячого водопостачання.
В подальшому, при усному зверненні до відповідача, щодо питання внесення змін до особового рахунку позивача у зв'язку із відключення квартири позивача, останньому було повідомлено про те, що ніяких змін в особистому рахунку не відбулось, оскільки директором ще не погоджено Акт про відключення.
У зв'язку із чим, 13.09.2021 року позивачем було подано відповідачу заяву з проханням погодити Акт про відключення.
У відповідь Листом від 30.09.2021 року, позивачу було вказано на необхідність надання ряду документів, в тому числі проекту відокремлення квартири від центрального опалення та АКТ про відключення.
12.10.2021 року відповідачу було подано заяву про зняття з абонентського обліку споживання теплової енергії за квартирою позивача та подано перелік документів в тому числі копію робочого проекту улаштування індивідуального опалення в квартирі позивача з копією витягу з рішення №336 від 31.07.2009 року, копію дозволу на виконання матеріалів попереднього погодження, а також надано копію Акту про відключення.
Листом від 18.11.2021 року відповідачем було відмовлено позивачу у припиненні нарахувань за послуги з опалення.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги доведені, внаслідок неправомірних дій відповідача щодо нарахування йому витрат на опалення квартири яку від'єднано від мережі ЦО та невиконання відповідачем вимог закону про перегляд умови договору із позивачем про надання послуг опалення (постачання теплової енергії) за особовим рахунком № НОМЕР_1 з урахуванням фактичного відокремлення (відключення) його квартири від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) будинку, позивачу також завдана і моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких зазнав позивач у зв'язку із порушенням його прав. При цьому, суд враховував, що внаслідок неправомірних дій та бездіяльності відповідача позивач був змушений вирішувати питання щодо усунення негативних наслідків таких дій і бездіяльності відповідача, внаслідок чого було порушено нормальний спосіб життя позивача та потребувало додаткових зусиль з його боку. Врахувавши характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, їх характер, тривалість і обсяг, ступень вини особи, яка завдала моральну шкоду, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5 000 грн. Одночасно, при визначенні розміру відшкодування, суд першої інстанції врахував вимоги розумності і справедливості.
Колегія судді не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання неправомірними дії Відповідача щодо здійснення нарахувань Позивачу за послуги з постачання теплової енергії та зобов'язання переглянути умови договору із позивачем з урахуванням фактичного відключення суд прийшов до наступних висновків.
Як встановлено в судом, 04.06.2021 року квартири позивача від'єднана від загальної мережі теплопостачання даного будинку та здійснені відповідні роботи з улаштування індивідуального опалення, що підтверджується Актом про відключення квартири.
При цьому, при вирішенні даного спору, суд першої інстанції не прийняв та відхилив заперечення відповідача стосовно того, що позивач не мав права на відокремлення (відключення) квартири від ЦО та не допускається відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку, - оскільки відокремлення (відключення) квартири позивача від ЦО вже здійснено і є фактом, що відбувся.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду та вважає, що судом порушено норми матеріального права.
Вирішуючи спір по суті суд зазначив, що керувався положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Порядком відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, що затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169.
В той же час, відповідно до вимог п. 12 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-УІІІ, споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Відповідно до п. 7 Розділу VI Закону України «Про житлово-комунальні послуги» «Прикінцеві та перехідні положення», у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж (систем), не зобов'язані, але мають право виключно за власним рішенням у встановленому порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.
26 липня 2019 року Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України № 169 був затверджений «Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води», який встановлює Процедуру відключення житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків від систем централізованого опалення (далі - Порядок), який унеможливлює відключення від мереж централізованого опалення окремих квартир і дозволяє таке відключення лише будинку в цілому.
«Цей Порядок визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі-споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Дія цього Порядку поширюється на споживачів, виконавців комунальної послуги з постачання теплової енергії, виконавців комунальної послуги з постачання гарячої води, виконавців робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання та постачання гарячої води, операторів зовнішніх інженерних мереж, органи місцевого самоврядування.»
Відповідно до пункту 1 розділу III Порядку: «Власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, приєднаного до ЦО та ГВП, мають право відокремити (відключити) свою квартиру чи нежитлове приміщення від ЦО та ГВП у разі, якщо на день набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» не менше як половина квартир та нежитлових приміщень цього будинку відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні.»
Відповідно до п. 2 розділу III Порядку, «Інформація про перелік багатоквартирних будинків, у яких не менше ніж половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від ЦО та ГВП, розміщується на офіційних веб-сайтах органів місцевого самоврядування, виконавців відповідних комунальних послуг.»
На веб-сайті КП «Васильківтепломережа» за посиланням http://kpvtm.com.ua/ розміщена інформація про перелік будинків, в яких кількість відключених споживачів становить 50% та більше (копія надана до відзиву на позовну заяву).
У іншому випадку відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води можливе не в окремих квартирах (приміщеннях) багатоквартирних будинків, а лише в будівлі в цілому за рішенням співвласників будівлі. В такому випадку рішення власника (співвласників) житлового будинку про відключення від ЦО та/або ГВП приймається відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-УІІІ набрав чинності 10.12.2017 року. Станом на вказану дату в житловому будинку АДРЕСА_4 із 178 квартир (що складає 21,3%) відокремлена від системи централізованого опалення. З огляду на вказане, слід зазначити, що відповідно до положень Порядку № 169 мешканцям зазначеного будинку дозволяється відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води лише будівлі в цілому, виключаючи при цьому можливість відключення окремих житлових приміщень.
Ухвалюючи рішення суд прийшов до висновку, що Позивач проходив процедуру погодження та отримував дозвіл на розробку проекту улаштування індивідуального опалення в 2009 році, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради № 336 від 31.07.2009 року, яке станом на дату постановлення даного рішення є чинним (а.с. 10).
Так як Позивач отримав в 2009 році дозвіл на розробку проекту улаштування індивідуального опалення, проте не реалізував його, після прийняття Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в 2017 році та Порядку відключення в 2019 році, сторони повинні дотримуватись вимог законодавства, що є чинним на момент виникнення спірних правовідносин, а саме виконання робіт з відключення квартири.
Відповідно до вимог п. 4 Порядку, «орган місцевого самоврядування створює своїм рішенням та затверджує склад постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води (далі - Комісія) згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Комісія є консультативно-дорадчим органом органу місцевого самоврядування, основним завданням якого є розгляд питань щодо відключення споживачів від ЦО та/або ГВП.
Рішення Комісії оформлюється протоколом протягом п'яти робочих днів із дня проведення засідання Комісії та має рекомендаційний характер.»
Відповідно до Розділу III Порядку:
«3.Для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення.
4.Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії.
5.Комісія на найближчому засіданні розглядає заяву про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП за участю заявника або його уповноваженого представника.»
Таким чином, відповідно до вимог Порядку № 169, вирішення питання надання згоди на від'єднання від мереж централізованого опалення належить до компетенції постійно діючої міжвідомчої комісії, а не виконкому.
В порушення вимог вказаного Порядку, до позовної заяви Позивач надав копію Рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради, а не міжвідомчої комісії, а отже, не довів законність своїх дій.
Відповідно до вимог п. 14 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається.
Враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено відключення окремих квартир від централізованого теплопостачання, а тому здійснене позивачем відключення від мереж централізованого опалення є самовільним, що не звільняє його від обов'язку оплачувати послугу, яка надається відповідачем.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 19.06.2018 року № 766/13874/17. Відключення від опалення в інший спосіб, ніж передбачений законодавством є самовільним відключення від мережі централізованого опалення яке не є підставою для припинення нарахування платежів. Зазначені висновки викладені в постановах Верховного Суду у справі №500/5362/17 від 22.07.2020, у справі №643/133/17 від 18.06.2020.
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року в справі № 6-1192цс15 зазначено, що «у разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання. Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання».
Враховуючи те, що відключення квартири від мереж централізованого опалення виконано з порушенням вимог Порядку, підстав для припинення нарахування за послуги з опалення КП «Васильківтепломережа» не має.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача моральної шкоди суд виходив з того, що оскільки факт порушення прав позивача внаслідок неправомірних дій з боку відповідача доведено повністю, суд приходить до висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача щодо нарахування йому витрат на опалення квартири яку від'єднано від мережі ЦО та невиконання відповідачем вимог закону про перегляд умови договору із позивачем про надання послуг опалення (постачання теплової енергії), - позивачу також завдана і моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких зазнав позивач у зв'язку із порушенням його прав.
При цьому, суд враховав, що внаслідок неправомірних дій та бездіяльності відповідача позивач був змушений вирішувати питання щодо усунення негативних наслідків таких дій і бездіяльності відповідача, внаслідок чого було порушено нормальний спосіб життя позивача та потребувало додаткових зусиль з його боку.
Апеляційний суд не погоджується з вказаним рішенням з огляду на наступне.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності ( в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями ( бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні
Отже, необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов'язок щодо відшкодування шкоди.
Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У ст.1173 ЦК України закріплене правило про те, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання дій відповідача не прарвомірними, а отже і вісдутні підстави для стягнення моральної шкоди.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, не надавши належної правової оцінки наявним у справі доказам, дійшов незаконного та необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а отже апеляційна скарга Комунального підприємства «Васильківтепломережа» підлягає задоволенню, а рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 381-383 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Васильківтепломережа» задовольнити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Васильківтепломережа» про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди-відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: