КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 757/19432/22-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11409/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року у складі судді Новака Р.В.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Шоста київська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася у суд з заявою, у якій просила визначити їй додатковий строк у три місяці для подання заяви до нотаріальної контори /нотаріуса про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті чоловіка відкрилась спадщина, до якої, зокрема, входить вищевказаний будинок, який належав на праві власності померлому. Інших спадкоємців у померлого немає.
Позивачка зі спливом 6 місячного терміну з моменту відкриття спадщини не зверталась до нотаріальної контори, оскільки вважала себе такою, що прийняла спадщину, так як постійно проживала з чоловіком та продовжує проживати після його смерті у будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву про відмову від спадщини до нотаріальної контори позивач не подавала.
Також вказувала, що необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) унеможливило своєчасне подання заяви про вступ у спадщину.
02.12.2021 позивачкою було подано заяву до Шостої київської державної нотаріальної контори щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишилась після смерті чоловіка.
07.12.2021 нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, у зв'язку з тим, що спадкоємцем був пропущений передбачений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини, а визначення додаткового строку на прийняття спадщини може бути здійснене у судовому порядку.
Крім того зазначила, що оскільки на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, а тому у неї не було можливості подати позовну заяву у лютому місяці.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, не повне встановлення обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольни.
Вказано, що карантинні обмеження, пов'язані з розповсюдженням коронавірусної хвороби COVID-19 стали причиною не вчасного подання заяви до нотаріальної контори, а також поважний вік, чисельні хвороби, вади зі слухом, що зробило неможливим своєчасне звернення до нотаріальної контори.
Зазначила, що неможливим до реалізації права на звернення до нотаріальної контори стало й введення воєнного стану на території України з 24 лютого 2022 року, тривалий час існували обмеження руху транспортної інфраструктури, не працювали або обмежено працювали органи Державної влади, органи місцевого самоврядування, державні та приватні нотаріальні контори.
Також вважає необґрунтованим посилання суду на постанови Верховного Суду від 17.10.2020, 27.02.2020, 21.05.2020, оскільки перелік причин які можуть вважатися поважними не є виключним.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Колегія суддів, заслухавши ОСОБА_1 яка просила апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, про дату, місце та час якого, судом повідомлялися у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд справи за їх відсутності.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як убачається зі справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 13 жовтня 1967 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 (а.с. 6).
Відповідно до свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 7).
02 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Шостої Київської державної нотаріальної контори у відповідь на яку 07 грудня 2021 року державний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з тим, що спадкоємцем був пропущений передбачений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини (а.с. 9).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не було доведено поважність (пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій) причин пропуску строку для прийняття спадщини.
З такими висновками районного суду апеляційна інстанція погоджується в повній мірі з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Частиною 1 ст. 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Частинами 2, 3 ст. 1272 ЦК України визначено, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом ст. 1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини можуть бути визнані причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18 (провадження № 61-12504св21) зазначено, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкове майно, то правові підстави доля встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні».
Спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До нотаріуса позивачка звернулася 02 грудня 2021 року, а тому пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини складає більше 6 місяців.
Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року у справі № 405/7111/19-ц (провадження № 61-10591св21) зробив правовий висновок, згідно з яким при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об'єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Зі справи убачається, що з заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у встановлений законом строк ніхто не звертався.
Мотивуючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилається на оголошений карантин. Проте надані нею докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини у зв'язку з введеними карантинними обмеженнями не є об'єктивними і переконливими.
При цьому береться до уваги, що постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин.
Проте, після 31 серпня 2020 року відбулися пом'якшення карантинних обмежень.
Тобто ще за життя ОСОБА_2 відбулися карантинні пом'якшення.
Неможливо визнати поважною причину пропуску строку й ту обставину, що в Україні оголошено воєнний стан, остільки у відповідності до Указу Президента «Про введення воєнного стану в Україні» у державі оголошено воєнний стан із 24.02.2022, що не могло буди перешкодою своєчасного звернення позивачки до нотаріуса з метою реалізації прав на спадкове майно задовго до початку збройної агресії росії проти України.
Отже, до справи ОСОБА_1 не долучено доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску установленого законом строку звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.
За таких обставин правові висновки суду є правильними, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав цих вимог суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (відповідно до частин другої, третьої та шостої статті 13 ЦК України).
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
З урахуванням предмету й підстав заявленого позову, а також доказів на підтвердження заявлених вимог, колегія суддів висновки суду першої інстанції вважає правильними, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 07 листопада 2023 року.
Суддя-доповідач:
Судді: