КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
апеляційне провадження №22-ц/824/4971/2023
справа №758/12800/19
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2023 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Верланова С.М., Мережко М.В.
за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року, ухвалене під головування судді Ларіонової Н.М.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської в місті Києві районної державної адміністрації про стягнення аліментів на дитину і визначення місця проживання дитини з матір'ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської в місті Києві районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, правонаступником якої є Служба у справах дітей та сім'ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дитини з батьком, -
встановив:
В липні 2017 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просила: 1) розірвати зареєстрований з відповідачем ОСОБА_1 01 червня 2013 року шлюб, в якому вони мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісячно (справа № 758/10064/17).
У червні 2019 року ОСОБА_2 подано заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила суд, окрім заявлених вимог, визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею, як матір'ю дитини.
Ухвалою від 24 вересня 2019 року у справі № 758/10064/17 позовні вимоги роз'єднані в самостійні провадження, із залишенням реєстраційного номеру справи 758/10064/17 - про розірвання шлюбу та присвоєнням реєстраційного номеру справи 758/12800/19 - про визначення місяця проживання дитини та стягнення аліментів.
Позовні вимоги про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів мотивовані тим, що позивачка з ОСОБА_1 перебуває у шлюбі. За час перебування у шлюбі у сторін народилась донька - ОСОБА_3 .
З квітня 2017 року позивачка з донькою проживає окремо від ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 . Донька зареєстрована за місцем проживання позивачки. Вказує, що не перешкоджала ОСОБА_1 проводити час, спілкуватися з донькою, брати участь у її вихованні.
Проте відповідач не ставить до відома позивачку, забирає дитину та повертає її, коли йому заманеться. Вказує, що зловживання відповідачем своїми батьківськими обов'язками негативно впливає на психологічний стан доньки.
Вказує, що категорично не згодна із тим, щоб донька проживала із ОСОБА_1 , який використовує доньку як заручницю, щоб мати психологічний тиск на позивачку.
Мотивуючи наведеним, просить суд визначити місце проживання ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_2 , стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі заробітку (доходу) відповідача щомісячно з моменту звернення до суду з позовом.
ОСОБА_1 подано зустрічний позов про визначення місця проживання дитини.
Вимоги позову мотивує тим, що у червні 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. Від спільного життя сторони мають доньку.
Вказує, що не дивлячись на проживання дитини окремо від батька, останній бажає приймати участь у вихованні доньки та виконувати свої батьківські обов'язки.
Зазначає, що натепер сторони не можуть дійти між собою згоди щодо участі батька у вихованні дитини, що призводить до неприязних стосунків між сторонами та негативно впливає на їх малолітню дитину.
Зазначає, що в результаті неправильного годування дитина втратила 30-35% ваги, внаслідок чого у дитини проблеми із здоров'ям. Наразі лікуванням дитини займається батько. Стверджує, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у повному та всебічному лікуванні дитини, приховує медичну документацію доньки, не відповідає на телефонні дзвінки, коли останній хоче узгодити час відвідування доньки та її огляду у лікаря-офтальмолога.
Стверджує, що ОСОБА_2 пропонували мирову угоду і вирішення питання матеріальної сторони та часу проводження позивача з дитиною, проте ніяких спроб для врегулювання спору в досудовому порядку із сторони відповідачки за цим позовом не робилось.
Мотивуючи наведеним, просить суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 з кожним із батьків за графіком: перший і третій тиждень кожного місця - проживання разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , а другий і четвертий тиждень кожного місяця - проживання разом з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
Подільський районний суд міста Києва рішенням від 07 грудня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської в м. Києві районної державної адміністрації в частині стягнення аліментів на дитину задовольнив в повному обсязі. Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської в м. Києві районної державної адміністрації в частині визначення місця проживання дитини з матір'ю задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 липня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Визначив місце проживання дитини ОСОБА_3 , з матір'ю - ОСОБА_2 до досягнення дитиною 14-річного віку.
В іншій частині первісного позову - відмовлено.
В зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської в м. Києві районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, правонаступником якої є Служба у справах дітей та сім'ї Бучанської районної державної адміністрації Київської області, про визначення місця проживання дитини з батьком відмовлено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.
Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Шаповаловим А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
Вказує, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції та висновком органу опіки та піклування Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 вересня 2022 року.
Вказує, що ОСОБА_1 з народження дитини сумлінно виконує свої батьківські обов'язки та постійно приймає участь в повсякденному житті дитини, її утриманні та вихованні. Мати дитини власними діями постійно чинила перешкоди у спілкуванні батька з дитиною, а також не давала можливості близьким членам родини зі сторони батька дівчинки спілкуватися з нею, а також безпосередньо приймати участь у процесі виховання дитини.
Звертає увагу, що мати дитини не підпускала до дівчинки ані її рідного батька з дідусем та бабусею, ані дільничного лікаря-педіатра, що завдало шкоди здоров'ю дівчинки, оскільки в результаті неправильного вигодовування матір'ю дитина втратила 35% своєї ваги, порівнюючи з вагою при її народженні. Тим самим завдала загрозу життю та здоров'ю дитини.
Уважає, що вказані обставини свідчать про те, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що проживання дитини ОСОБА_4 лише з матір'ю не відповідає інтересам дитини та рівню її належного виховання, а отже є неприпустимим.
Стверджує, що батько дитини зі своєї сторони докладає зусиль та чинить всі необхідні дії для лікування доньки, а саме: відвідує необхідних лікарів, що допомогло привести до норми зір дівчинки, а також з метою уникнення хірургічних втручань донька разом з батьком постійно проходить терапію.
Мати дитини чинить батьку перешкоди у тому, щоб забезпечити дитині повний календар необхідних та рекомендованих лікарями-педіатрами щеплень. На теперішній час за бездіяльності матері у дитини повністю відсутні всі необхідні щеплення.
Вказує, що мати дитини за участю третіх осіб чинить моральний натиск на дівчинку, яка потребує участі і піклування з батьківської сторони. В результаті такого натиску дитину навчали називати батька дитини не "татом", а " ОСОБА_5 ", а бабусю по лінії батька не "бабусею", а "мамою ОСОБА_5 ".
Вказує, що спочатку ОСОБА_1 надавав грошові кошти матері дитини на утримання доньки, але ОСОБА_2 відмовлялась надавати скаржнику інформацію, на що вона витрачала надані кошти, оскільки уважає, що не повинна звітувати перед батьком дитини на що витрачені гроші, призначені для утримання та виховання дитини.
Стверджує, що з 09 квітня 2017 року по теперішній час, на утримання дитини позивач витратив понад 600 000,00 гривень. До 24 вересня 2020 року скаржник перебував у шлюбі з відповідачкою, та виконував всі батьківські обов'язки щодо морального та матеріального забезпечення дитини, проте відповідачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів з 31 липня 2017 року.
Вказує, що жодними належними та допустимим доказом не підтверджено обставини щодо факту як неналежного виконання своїх батьківських обов'язків відповідачем за первісним позовом, так і завдання останньою будь-якої шкоди інтересам дитини, їх здоров'ю, не підтверджено обставини, що діти повинні проживати саме з відповідачем за зустрічним позовом.
Уважає, що суд поверхнево підійшов до вивчення матеріалів справи та ухвалив рішення, що порушує законні права та інтереси дитини та скаржника, оскільки оскаржуване рішення не врегулює питання проживання дитини з 14 років і до її повноліття, натомість судом вирішено питання про утримання дитини до її повноліття.
Вказує, що оскаржуване рішення не містить жодного обґрунтування щодо підстав задоволення позовних вимог саме у розмірі, вказаному у рішенні.
Посилається на порушення судом норм процесуального закону.
Вказує, що суд не зупинив провадження у цій справі, як передбачено пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України.
Суд першої інстанції не відклав розгляд справи за клопотанням ОСОБА_1 , чим позбавив останнього взяти участь у судових дебатах.
Вказує, що оскаржуване рішення ухвалено за відсутності електропостачання, без проведення фіксації судового засідання.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 травня 2018 року №343/1500/15-ц, від 14 лютого 2019 року №377/128/18, від 28 січня 2021 року №753/6498/15-ц.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року скасувати повністю. Ухвалити нове судове рішення, яким вимоги первісного позову залишити без задоволення, зустрічний позов задовольнити.
09 червня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу адвоката Клок В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 .
Вказує, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, уважає їх безпідставними, не підкріпленими жодними доказами.
Зазначає, що мати дитини відводить дитину до лікарів, таких як стоматолог, офтальмолог, ортопед-травматолог, гастроентеролог, медичні лабораторії та консультативну діагностику, купувала дитині одяг, взуття, продукти харчування, ліки, що підтверджується відповідними фіскальними чеками.
Вказує, що у характеристиці ОСОБА_3 вказано, що мати дитини ОСОБА_2 цікавиться не лише успіхами доньки, але й справами класу, стосунками дитини з однокласниками, психоемоційним станом дитини, приводить до школи і забирає дитину особисто, відвідує класні батьківські збори, допомагає у вирішення організаційних питань класу. За період навчання ОСОБА_4 в школі батько дитини до класного керівника не звертався, до школи не приходив, що свідчить про те, що батько не цікавиться успіхами дитини, не проявляє будь-якого інтересу щодо її навчання, не має бажання приходити до школи.
Вказує, що у відповідь на адвокатський запит Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 Подільського району" надано інформацію, з якої убачається, що здоров'ям дитини батько не цікавиться, не приймає жодної участі в тому, щоб відвести дитину до лікарів чи прийти разом з матір'ю дитини на амбулаторний прийом.
Стверджує, що 27 травня 2023 року в той час, коли донька перебувала у батька, останній вдарив доньку по обличчю.
Уважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
28 червня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла відповідь адвоката Шаповалова А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 на відзив адвоката Клок В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 .
Вказує, що ОСОБА_2 свавільно, без погодження з ОСОБА_1 віддала дитину на навчання в Загальноосвітній санаторій школу-інтернат №19 м. Києва. Також про цей факт не інформувала та приховувала місце навчання доньки ОСОБА_3 , чим спричинила пряму перешкоду участі батька щодо вибору навчального закладу.
Зазначає, що протягом 2 років навчання ОСОБА_4 в Загальноосвітньому санаторії школі-інтернаті №19 м. Києва тричі було змінено класного керівника, що є негативним індикатором та в певній мірі стресом для малолітніх дітей.
Зазначає, що ОСОБА_1 проінформований про успіхи доньки у навчанні, тому немає необхідності відволікати від роботи класного керівника.
Звертає увагу, що приблизно 90% учнів проходять навчання у дистанційному режимі, а лише 10% - на очному, куди входить ОСОБА_3 . Ця форма навчання не погоджувалась із батьком ОСОБА_1 , та є такою, що чинить високу загрозу життю та здоров'ю дитини в умовах постійних ракетних атак.
Вказує, що невідвідування КНП "Центру первинної медико-санітарної допомоги №2 Подільського району" жодним чином не є доказом того, що ОСОБА_1 не цікавиться станом здоров'я дитини. Наразі є великий перелік закладів охорони здоров'я, у тому числі і приватних, до яких скаржник неодноразово звертався з метою підтримання стану здоров'я власної доньки, що підтверджується протоколами огляду, що наявні в матеріалах справи.
Вказує, що батько ОСОБА_1 ще в 2021 році був обізнаний про проблеми зору у своєї дитини, та вже тоді організував для своєї доньки саме лікування, а не проведення звичайних консультацій без подальшого лікування.
Твердження матері дитини про те, що батько нібито вдарив свою доньку є відвертою брехнею, що підтверджується відповідним актом, складеним особами, що були присутні весь день з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Шаповалов А.М., доводи апеляційної скарги підтримали, просили суд її задовольнити.
Адвокат Клок В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , проти доводів апеляційної скарги заперечувала.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника та його представника, представниці позивачки, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши первісний позов в частині визначення місця проживання дитини з матір'ю, суд першої інстанції вказав, що фактично дитина з квітня 2017 року проживає разом з матір'ю, відноситься до вікової категорії дитини молодшого шкільного віку (повних 7 років), беручи до увагу прихильність дитини до матері (що встановлено висновком органу опіки та піклування та висновком спеціаліста за результатами проведення психологічного дослідження від 23 січня 2022 року № 05/2022), відсутність виняткових обставин для розлучення дитини з матір'ю, наявність у позивачки можливості забезпечити умови життя, необхідні для розвитку малолітньої дочки, суд зробив висновок, що визначення місця проживання дитини з позивачкою буде відповідати інтересам дитини. Окрім цього, суд прийняв до уваги висновок органу опіки та піклування в частині доцільності визначення місця проживання дитини.
Щодо вимог про стягнення аліментів, суд зазначив, що відповідач є людиною працездатного віку, інших дітей на утриманні не має, мешкає окремо від позивача та дитини, має дохід та може сплачувати аліменти на дитину у встановленому законом розмірі. Визначаючи розмір аліментів в 1/4 частину, суд взяв до уваги, що такий розмір аліментів визначений на дитину для стягнення і в наказному провадженні.
Відмовивши в задоволенні зустрічного позову про визначення місця проживання дитини з батьком, суд першої інстанції вказав, що запропонований спосіб визначення місця не відповідає інтересам дитини, оскільки дитина повинна мати постійне місце проживання, а запропонований відповідачем спосіб не є таким. Спір стосується чутливої сфери правовідносин, в яких батьки не дійшли спільного рішення, суд надав першочергове значення найкращим інтересам дитини та уважав, що визначення місця проживання дитини з матір'ю не впливатиме на взаємовідносини батька із дочкою, оскільки таке визначення місця проживання дитини не позбавляє батька батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.
Установлено, що позивачка та відповідач з 01 червня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 (том 1 а.с.16).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , що підтверджується даними свідоцтва про народження НОМЕР_2 . Батьками дитини є сторони у справі (том 1 а.с.17).
З даних виписки по картковому рахунку убачається, що ОСОБА_1 з квітня 2017 року по січень 2018 року здійснював поповнення карткового рахунку ОСОБА_2 . Загальний розмір переказів за вказаний проміжок часу склав 28 000,00 гривень (том 1 а.с.18-23).
До зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 доданої копії фіскальних чеків з продуктових магазинів, магазинів одягу (том 1 а.с.28-41, 87-106, том 2 а.с.103-118, 120-132, а.с.133-207, том 3 а.с. 34-56).
З даних акту Крюківської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 19 березня 2018 року убачається, що депутатом Крюківської сільської ради Михайлюком І.М. складено акт, про те, що 19 березня 2018 року здійснено обстеження помешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами обстеження установлено, що за вказаною адресою проживає ОСОБА_1 . Квартира однокімнатна, повністю оздоблена, обладнана для проживання дитини (том 1 а.с.62).
Згідно Висновку спеціаліста за результатами проведення психологічного дослідження від 24 січня 2022 року №05/2022, установлені при дослідженні обставини обумовлюють необхідність повноправної участі батька в житті і розвитку дівчинки, за можливості рівномірний розподіл часу перебування дівчини з кожним з батьків для забезпечення оптимального психічного і фізичного розвитку дитини (том 3 а.с.57-64).
Позивачкою надано дані про проведення обстежень ( консультацій) щодо дитини у дитячого офтальмолога, гастроентеролога, ортопеда-травмотолога, отримання послуг стоматолога (том 3 а.с.79-94 ).
З даних довідки про доходи №39/ДЗ від 01 березня 2018 року убачається, що ОСОБА_1 працює у ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" з 01 вересня 2017 року. Загальна сума доходів за період з 01 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року становить 148 544,73 гривень (том 1 а.с.70).
З даних довідки про доходи №52/ДЗ від 12 березня 2018 року убачається, що ОСОБА_1 працює в ПрАТ "СК "ПЗУ Україна страхування життя" з 01 вересня 2017 року "за сумісництвом". Загальна сума доходів за період з 01 вересня 2017 року по 28 лютого 2018 року становить 29 515,18 гривень (том 1 а.с.71).
З даних характеристики з місця роботи убачається, що ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно (том 1 а.с.72).
З даних довідки про доходи №КНО-08.1.4.1/1099 від 07 червня 2019 року убачається, що ОСОБА_2 працює в АТ "Перший Український міжнародний банк" з 24 січня 2019 року. Загальна сума доходу за період з 24 січня 2019 року до 31 травня 2019 року становить 140 704,43 гривень (том 1 а.с.85).
16 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до директора дитячого дошкільного закладу №104 із заявою про виключення ОСОБА_6 із дитячого дошкільного закладу №104 (том 1 а.с.209).
З даних висновку органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 вересня 2022 року щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 установлено, що за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 разом з матір'ю ОСОБА_2 . Рекомендовано ОСОБА_1 звернутися у встановленому законом порядку із відповідною заявою про визначення способу участі у вихованні малолітньої ОСОБА_3 та спілкуванні з нею. Рекомендовано матері ОСОБА_2 та батьку ОСОБА_1 скористатись процедурою сімейної медіації, з метою налагодження конструктивної комунікації між собою для вирішення питань пов'язаних із вихованням, спілкуванням, утриманням малолітньої доньки ОСОБА_3 , враховуючи її потреби та найкращі інтереси, а також виходячи з рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини (том 3 а.с.157-159).
Окрім того, на стадії апеляційного перегляду з урахуванням того, що у цій справі вирішується спір, який стосується інтересів дитини, апеляційний суд уважав за доцільне прийняти від учасників справи додаткові докази з метою повного та всебічного розгляду справи та вирішення спору з урахування якнайкращих інтересів дитини.
Адвокатом Шаповаловим А.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надано реєстри покупок із долученням фіскальних чеків (том 4 а.с. 19-48, 133-138, 146-152, 160-166,184-187, 210-212).
Окрім того, скаржником надано копії платіжних інструкцій, згідно яких протягом березня 2022 року - червня 2023 року здійснювались перерахунки грошових коштів. Платником значиться ОСОБА_7 . У графі "одержувач" не містяться даних. У графі призначення платежу значить "переказ з картки НОМЕР_3 на картку НОМЕР_4 " (том 4 а.с.103-119).
Окрім того, скаржником надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 жовтня 2023 року, згідно даних яких убачається, що квартири АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_7 , загальна площа квартири 49,1 кв.м, житлова площа 21,3 кв.м, квартира складається з 1 кімнати (том 4 а.с.216).
Представником позивачки - адвокатом Клок В.В надано лист Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Подільського району м. Києва, з якого убачається, що батько ОСОБА_3 з моменту спостереження його доньки (з червня 2018 року по червень 2023 року) не цікавився здоров'ям дитини і не приходив на амбулаторний прийом (том 4 а.с.66), позитивні характеристики на дитину (том 4 а.с.67-71).
Зокрема, згідно характеристики ОСОБА_3 , складеної директором Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Загальноосвітньої санаторної школи-інтернат №19 м. Києва та класним керівником, мати дитини цікавиться не лише успіхами доньки, але і справами класу. Батько ОСОБА_1 до класного керівника не звертався, до школи не приходив (том 4 а.с.67-68).
Окрім того, представником позивачки - адвокатом Клок В.В. надано Протокол психологічно-консультаційного обстеження дитини від 8 червня 2023 року, складеного психологом ОСОБА_8 , згідно якого рекомендовано пройти курс психологічної реабілітації для усунення наслідків дистресу, спричиненого насиллям в сім'ї по відношенню батька до дитини; перебувати з батьком тільки в присутності довіреної особи, мати при собі телефон, щоб завжди мати можливість подзвонити матері або іншій особі старшого віку; дбайливе ставлення до емоційних потреб дитини з боку дорослого оточення (том 4 а.с.73-74).
За положеннями частини 1 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них проживатиме малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним із батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Частиною 4 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до частини 5 статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Стаття 8 Конвенції про права дитини включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов'язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов'язаних із обов'язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім'ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Хокканен проти Фінляндії» від 23 вересня 1994 року та у справі «Фуска проти Румунії» від 13 липня 2010 року).
Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов'язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов'язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, № 10383/09, § 79, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що судове засідання 07 грудня 2022 року проведено без фіксації судового процесу та за відсутності світла, спростовується матеріалами справи, оскільки згідно даних протоколу судового засідання від 07 грудня 2022 року установлено, що судове засідання проведено за участі позивачки та її представника із здійсненням фіксації технічними засобами, зауважень на протокол судового засідання не надходило (том 3 а.с. 189-190).
Відтак, ці доводи колегія суддів відхиляє як такі, що суперечать матеріалам справи.
Щодо доводів скаржника про позбавлення ОСОБА_1 участі у судових дебатах, оскільки суд не відклав розгляд справи за його клопотанням, апеляційний суд зазначає про таке.
Наслідки неявки у судове засідання визначенні статтею 223 ЦПК України.
Так, відповідно до частини 2-3 статті 223 ЦПК України:
суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники (частина 2 цієї статті).
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою (частина 3 цієї статті ).
З даних розписки установлено, що відповідач ОСОБА_1 та його представник повідомлені, що судове засідання у справі призначено на 07 грудня 2022 року на 14 годину 00 хвилин (том 3 а.с.180).
07 грудня 2022 року на адресу Подільського районного суду міста Києва подано клопотання про перенесення судового засідання у зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_1 не може бути присутнім у судовому засіданні через смерть батька та зайнятістю документальних питань, а адвокат Шаповалов А.М. не може бути присутнім через зайнятість в іншому судовому процесі.
З даних лікарського свідоцтва про смерть №860 убачається, що ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 3 а.с. 186).
Згідно статті 376 ЦПК України наведені обставини не дають підстав для скасування правильного по суті рішення, відтак такі доводи відхиляються апеляційним судом.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що суд зобов'язаний був зупинити провадження у справі, колегія суддів зазначає про таке.
Обставини, за яких суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, визначені у статті 251 ЦПК України. Зокрема, згідно пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Заявляючи клопотання про зупинення провадження у справі, відповідач посилався на те, що в провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування висновку органу опіки і піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, встановлення графіку місця проживання малолітньої дитини.
Уважає, що наявні підстави, передбачені пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Орган опіки та піклування діяв в межах своїх повноважень. Вирішення питання, щодо обґрунтованості висновку органу опіки та піклування належить до компетенції суду, який розглядає спір між сторонами про визначення місця проживання дитини.
Частиною 2 статті 16 ЦК України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Матеріали справи свідчать про те, що висновок органу опіки та піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 жовтня 2022 року є документом, який подається для прийняття відповідного рішення, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.
Відтак, наведені відповідачем мотиви зупинення провадження у справі не є такими, що об'єктивно унеможливили розгляд цієї справи до вирішення справи ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування висновку органу опіки і піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, встановлення графіку місця проживання малолітньої дитини.
Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів відхиляє.
При цьому, апеляційна скарга не містить мотивованих доводів щодо необґрунтованості висновку органу опіки та піклування та таких, які давали б підстави не враховувати цей висновок при вирішенні спору.
Доводи скаржника в частині чинення перешкод позивачкою у спілкуванні дитини з батьком, а також щодо безвідповідального ставлення матері до дитини, відхиляються апеляційним судом, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердженнях цих обставин матеріали справи не містять.
Апеляційний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції про визначення місця проживання дитини з матір'ю, апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які давали б підстави уважати, що встановлення потижневого графіку проживання дитини з кожним із батьків буде відповідати інтересам дитини. Враховуючи вік дитини, необхідність дотримання освітньої дисципліни та регулярної участі у навчальному процесі, віддаленість місця проживання батьків один від одного, слід констатувати, що потижнева зміна місця проживання не може відповідати інтересам дитини.
Визначення місця проживання дитини з матір'ю жодним чином не обмежує право батька на спілкування з дитиною, участь у її вихованні, а є лише фактором визначеності місця проживання дитини.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що головною метою позивачки є отримання грошових коштів, колегія суддів вказує на таке.
Одним із основоположних обов'язків батьків відповідно законодавства України та моральних засад суспільства є їхній обов'язок утримувати дитину. Утримання полягає в забезпеченні дитині розвитку та зростання з метою підготовки до дорослого самостійного життя. В окремих випадках, наприклад, у зв'язку із станом здоров'я дитини, батьки також зобов'язані докладати і інших зусиль та додаткових витрат з метою забезпечення благополуччя дитини, викликаних особливостями її стану здоров'я.
Частинами 1-3 статті 181 СК України визначено наступне:
1. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
2. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно статті 182 СК України:
1. При визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
3. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Частиною 1 статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Аліменти - це кошти, спрямовані на забезпечення дитини всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає з дитиною.
Отже право позивачки на отримання аліментів визначено нормами законодавства, при вирішенні спору в цій частині суд першої інстанції визначив розмір аліментів та спосіб їх стягнення відповідно до наведених вище правових норм .
Щодо наданих скаржником реєстрів покупок, апеляційний суд зазначає, що є безумовним право батька приймати участь у забезпеченні дитині нормальної життєдіяльності. При цьому, в суді апеляційної інстанції скаржник пояснив, що продукти харчування, вказані в реєстрах, вживались дитиною під час перебування з батьком, а побутові речі не передавались у зв'язку із відмовою позивачки їх приймати, тому залишались у нього. Отже відповідач на власний розсуд визначив доцільність придбання вказаних в складених ним реєстрах побутових речей, що не є підставою для звільнення від сплати аліментів.
Безпосередньо щодо визначення судом розміру аліментів, апеляційний суд зазначає, що відповідачем не наведено доводів, які б свідчили, що сплата аліментів у такому розмірі є для відповідача надмірним тягарем.
Твердження скаржника щодо нецільового використання коштів, які спрямовані на забезпечення дитини, відхиляються апеляційним судом, оскільки таких обставин при розгляді справи не установлено, окрім того, питання контролю за цільовим витрачанням аліментів врегульовано статтею 186 СК України.
Відповідно до частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Судом ухвалено про стягнення аліментів від дня подачі позову з 31 липня 2017 року, у разі добровільної сплати у період під час розгляду справи судом і до ухвалення судового рішення та пред'явленням виконавчого листа до виконання, такі суми можуть бути враховані під час визначення розміру аліментів, що підлягає сплаті за судовим рішенням.
Доводи скаржника про те, що ухвалене рішення порушує законні права та інтереси дитини та скаржника, оскільки не врегулює питання проживання дитини з 14 років і до її повноліття, натомість судом вирішено питання про утримання дитини до її повноліття, відхиляється апеляційним судом, оскільки якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (частини 3 статті 160 СК України). При цьому, законодавством врегульовано питання як зміни розміру аліментів та ї припинення їх стягнення у встановлених законом випадках.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Шаповалова Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 грудня 2022 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 08 листопада 2023 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді С.М. Верланов
М.В. Мережко