Справа № 761/29514/23
Провадження № 2/761/9240/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді: Пономаренко Н.В..
з участю секретаря: Бражніченко І.О.
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2 ,
відповідача: ОСОБА_3 ,
представника відповідача: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 вересня 2019 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, про що Деснянським районним у місті Києва відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві було зроблено відповідний актовий запис № 1382. Після державної реєстрації шлюб позивач змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на прізвище відповідача « ОСОБА_7 ». Від цього шлюбу, у позивача та відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син, ОСОБА_8 , про що 24 березня 2020 року, Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було зроблено відповідний актовий запис № 725 та син ОСОБА_9 , про що 23 вересня 2021 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було зроблено відповідний актовий запис № 2048.
Позивачем вказано, що спочатку їх сімейне життя складались добре, проте з часом шлюбні відносини між ними поступово погіршились та припинилися, тепер у їх відносинах взагалі відсутнє порозуміння. Через несумісність характерів, виникали непорозуміння, неодноразові спроби позивача примиритися з відповідачем не мали позитивного результату. Станом на сьогодні діти проживають разом з позивачем.
В обґрунтування позову, позивачем вказано, що у червні 2023 року, позивач з відповідачем припинили спільне проживання, припинили спільне ведення господарства.
Позивач вважає, що надання строку на примирення не виправить стан наших шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби позивача примирення з відповідачем в минулому не принесли жодних результатів, шлюб розривається вперше.
У зв'язку із викладеним, позивач вважає, що позов підлягає задоволенню.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2023 позовні вимоги у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, - роз'єднано. Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу (передавши в цій частині позовну заяву для реєстрації до канцелярії суду в загальному порядку). В межах справи №761/27425/23 залишено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.09.2023 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні позивача та представник позивача підтримали позовну заяву та просили її задовольнити шлюб розірвати, зазначивши, що з червня 2023 року проживають окремо, не ведуть спільного господарства і не мають спільного побуду.
Відповідач в судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов та розірвати шлюбу, підтвердив, що проживають окремо з червня 2023 року.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав думку (пояснення) відповідач.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав
Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Як вбачається з матеріалів справи, що 23 вересня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено шлюб, про що Деснянським районним у місті Києва відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві було зроблено відповідний актовий запис № 1382, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу у сторін є малолітні діти:
-син, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 24 березня 2020 року, Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було зроблено відповідний актовий запис № 725, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ;
-син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 23 вересня 2021 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було зроблено відповідний актовий запис № 2048, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 .
Вимогами ст. 112 СК України передбачено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Оскільки відповідач визнав позов, про що вказав безпосередньо в судовому засіданні, і це визнання не порушує законних прав та інтересів сторін, суд відповідно до ст. 206 ЦПК України приймає таке визнання позову.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
Згідно положень ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя, зокрема, має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відтак, з матеріалів справи, та з встановлених судом обставин в судовому засіданні, суд не вбачав виявлення бажання у подружжя надання їм строку на примирення, враховуючи і те, що в судовому засіданні не було заявлено відповідних клопотань з цього приводу.
Як встановлено судом, подружнє життя між сторонами дійсно не склалося, з червня 2023 року подружжя не проживає разом, фактично між ними припинені і шлюбні стосунки, і ведення спільного господарства і взагалі спілкування. Шлюб існує формально і його збереження не відповідає інтересам сторін та їх д.
З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що сім'я сторін розпалась і подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам та інтересам їх дітей.
З огляду на зазначене та враховуючи те, що відповідач позов визнав, суд прийшов до висновку, що сім'я сторін розпалась і подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам та інтересам їх дітей, а тому позов підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.
Таким чином, інші доводи сторін не впливають на вищевказані висновки суду.
Позивач не виявила бажання змінювати прізвище на дошлюбне.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 110, 112, 113 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 206, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд , -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) зареєстрований Деснянським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1382, - розірвати.
Прізвище позивача після розірвання шлюбу залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 06. 11.2023 року.
Суддя: